Рішення

від 27.11.2024 по справі 742/5197/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/742/71/24

Єдиний унікальний № 742/5197/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого Бездідька В.М., за участю секретаря Лісафіної А.С., представника позивача Денисенка С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Денисенко С.В., до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3015811 від 09.09.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу; справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, закрити; у порядку розподілу стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача всі понесені судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівник поліції притягнув його як водія за відсутність страхового полісу. Проте позивач є особою з інвалідністю та має пільги, зокрема не страхувати свою цивільно-правову відповідальність як власника транспортного засобу.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та вчасно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

09.09.2024 поліцейський Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Голосний Є.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3015811, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосував стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

У даній постанові поліцейський зазначив, що 09.09.2024 о 16:39 год. в м.Прилуки по вул.Київській, 273 позивач керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1 ґ) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач визнаний особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, про що надав відповідне посвідчення № НОМЕР_1 , видане 21.05.2020 безтерміново.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК причиною інвалідності позивача стало захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 КАС України).

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Конституційний Суд у своєму рішенні №7-рп/2014 від 23.12.2014 щодо офіційного тлумачення положень даного пункту Закону у справі № 1-6/2014 зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року №1961-ГУ зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначено, що військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Дослідженими матеріалами справи підтверджено факт належності позивача до категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом. З огляду на це у даному випадку відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за відсутність страхового поліса, тому суд вважає, що дії працівника поліції були незаконними, а постанову необхідно скасувати.

Щодо вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Адміністративні суду не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення, в такій ситуації судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому, а саме вирішення спору із ухваленням судового рішення по суті позовних вимог виключає можливість одночасного закриття провадження щодо тих самих вимог (Постанова Верховного Суду України від 09.04.2020 по справі №307/234/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов частково, а саме, визнавши протиправною та скасувавши рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що під час розгляду справи за даним позовом позивач не надав доказів, які б підтверджували понесення позивачем судових витрат у зв`язку з розглядом даної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Денисенко С.В., до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушеннязадовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3015811 від 09.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу.

В решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 27.11.2024.

СуддяВолодимир БЕЗДІДЬКО