Ухвала

від 27.11.2024 по справі 496/6909/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/6909/24

Провадження № 1-кп/496/630/24

У Х В А Л А

27 листопада 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 ,

УСТАНОВИВ:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшло клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 .

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб,із утриманнямна гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 безвизначення розмірузастави.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. 03.10.2024 року слідчим суддею Біляївського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 строком до 01.12.2024 року. В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки на стадії досудового слідства не проведено всіх необхідних слідчих дій, а тому вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам.

В підготовчому судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши клопотання суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 315 ЦПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2024 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) строком 60 діб, з 03 жовтня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії вказаного запобіжного заходу спливає, проте судовий розгляд не закінчено, а тому слід вирішити питання щодо доцільності продовження вказаного запобіжного заходу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання до десяти років позбавленням волі, не одружений, раніше не судимий.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного ОСОБА_4 від суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину у разі визнання його винним та вважає, що ризик втечі наразі продовжує існувати.

При цьому суд вважає, що не знаходить підтверджень існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваним незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки пояснення свідків отримані, а підозрюваний не заперечує скоєння ним вказаного кримінального правопорушення та бажає далі проходити військову службу.

Суд не розглядає питання щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного, таких як, особисте зобов`язання чи домашнього арешту, оскільки ч. 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

За таких обставин розмір застави, суд не обирає.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу, а заперечення підозрюваного слід залишити без уваги.

Оскільки підозрюваний є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 315, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 27 листопада 2024 року до 26 січня 2025 року включно із утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ).

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та уповноваженій службовій особі Південного територіального управлення військової служби правопорядку ЗСУ.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1