Рішення

від 19.11.2024 по справі 513/153/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/153/24

Провадження № 2/513/360/24

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Манової І.М., представника третіх осіб ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Манової Інни Миколаївни до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, служба у справах дітей Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини,

У С Т А Н О В И В:

30 січня 2024 року представник позивача адвокат Манова І.М. звернулась до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , в якому просила визначити місце проживання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 03 листопада 1998 року позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21.09.2022 року.

В шлюбі мають двох спільних дітей, одна з яких є повнолітньою та проживає окремо. Дочка ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою.

Після розірвання шлюбу за заявою власника будинку відповідачку було знято з реєстраційного обліку у будинку за вказаною адресою. Позивачу невідомо, де на цей час проживає відповідачка.

Більше чотирьох років мати дитини самоусунулась від виховання та утримання доньки, після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з батьком та перебуває на його повному утриманні та вихованні.

Позивач належним чином самостійно виховує та в повній мірі забезпечує свою дочку, в той час як її мати самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дочки, тому позивач вважає, що має переважне право на те, щоб дочка проживала з ним.

Позивач працює, має постійний дохід, регулярно відвідує школу, вчить уроки з донькою, співпрацює з вчителем, має власне житло, в якому створені належні умови для проживання та розвитку дитини. Позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує дитину усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про її фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`я та успіхами, виявляє інтерес до внутрішнього світу.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження (а.с. 34).

Ухвалою суду від 27 червня 2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.74).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Манова І.М. у суді позов підтримали та просили його задовольнити.

У присутності батька та представника служби у справах дітей була опитана малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що після розірвання шлюбу між батьками вона залишилась проживати з батьком, який піклується про неї, забезпечує усім необхідним. Її мама ОСОБА_3 проживає у м.Білгород-Дністровський Одеської області, де придбала будинок, працює. Мати до неї добре ставиться, телефонує, останній раз телефонувала на день народження, вітала , прислала посилку з подарунком. У цьому році влітку вона гостювала у матері декілька днів. Мати ніколи не пропонувала їй жити разом. Вважає, що їй краще з батьком, бо в с.Петропавлівка у неї багато друзів.

Представник органу опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та служби у справах дітей Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що дитина ОСОБА_4 проживає з позивачем з 2018 року. Під час підготовки висновку про доцільність взначення місця проживання дитини з батьком, матір дитини не надала органу опіки та піклування ніяких документів (актів обстеження житлово-побутових умов, характеристик, довідок тощо).

Відповідачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про розгляд справи до суду не з`явилась, не надала відзиву.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача та його представника, представника третіх осіб, з`ясувавши думку дитини, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

У відповідності до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 03 листопада 1998 року позивач та відповідачка перебували у шлюбі, якій було розірвано рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року (а.с.10).

Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.8).

Згідно шостого принципу Декларації прав дитини, яка прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року,дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, Суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено правовий висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 6 СК України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з частиною 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з частиною 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

У відповідності до частини 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У відповідності до частин 1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України в п. 18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З матеріалів справи вбачається, що дочка сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла десяти років 22 вересня 2024 року та має статус малолітньої дитини.

Згідно з ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 ст.141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що з приводу визначення місця проживання дитини та участі у її вихованні між сторонами існує спір, малолітня дитина проживає разом з ним в с. Петропавлівка Білгород-Дністровського району, він самостійно займається її вихованням та утриманням, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, її місце проживання та знаходження невідоме.

Однак, вказані обставини спростовані дослідженими доказами, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Як встановлено з копії паспорта НОМЕР_2 та довідки про реєстрацію місця проживання, позивач ОСОБА_1 та його малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6, 9).

Згідно Відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №842291 від 14.10.2024, відповідачку ОСОБА_3 знято з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 22.11.2023 (а.с.134).

Відповідно до повідомлення про зняття з місця реєстрації проживання особи від 22.11.2023 року за № 226, за відомостями Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідачку ОСОБА_3 знято з реєстрації за заявою власника будинку ОСОБА_1 22.11.2023 р. (а.с.15).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17 жовтня 2023 року, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька. Житло розміщено на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з 3 кімнат, кухні, коридора. Для виховання та розвитку дитини створено умови: у дитини є окрема мебльована кімната, сезонний одяг, речі особистого вжитку. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам, сім`я забезпечена продуктами харчування, є побутова техніка, меблі. Стосунки у сім`ї теплі, доброзичливі (а.с.12).

Витяг з Державного реєстру речових прав, сформований 20.11.2023 підтверджує, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок, загальною площею 72,9 кв.м, житловою 45 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно з довідкою Петропавлівського НВК "Загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області" від 15.01.2024 р. № 108, позивач ОСОБА_1 працює сторожем (1 ст.) та кочегаром (0,5 ст.) у даному закладі (а.с.18).

З характеристики, наданої Петропавлівським сільським головою, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в с.Петропавлівка Білгород-Дністровського району Одеської області. Працює кочегаром у Петропавлівському НВК "ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ (ясла-садок)". Сам виховує неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. За період проживання приводів до поліції не було, у громадських місцях поводиться гідно, скарг на нього не надходило. Батько активно займається вихованням доньки, стежить за успішністю, цікавиться життям дочки в школі ( а.с.23).

У характеристиці Петропавлівського НВК "Загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області" зазначено, що ОСОБА_4 , 2014 року народження, навчається в закладі з першого класу. Старанна та дисциплінована учениця, навчається із задоволенням. Має гарно розвинене мовлення, чудову пам`ять, швидко та досконало запам`ятовує навчальний матеріал. Користується авторитетом у класі, бере активну участь у житті класу. Батько цікавиться навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання. Завжди відгукується на прохання вчителя, відвідує батьківські збори та надає допомогу класному керівнику (а.с.20).

Згідно показань свідка ОСОБА_6 , вона 10 років проживає по сусідству з ОСОБА_1 , працює секретарем Петропавлівської сільської ради. Їй відомо, що позивач часто їздив на заробітки, а його дружина ОСОБА_3 лишалась вдома з дітьми. Відповідачка спокійна, врівноважена. Для свідка було несподіванкою те, що відповідачка виїхала з будинку в АДРЕСА_1 . Позивач самостійно виховує ОСОБА_4 , починаючи з того часу, коли дитина ще відвідувала дитячий садок, піклується про неї, забезпечує, добре до неї ставиться. Коли треба приглянути за ОСОБА_7 , вона забирає її до себе, годує, робить їз нею домашні завдання. Влітку 2024 року за згодою батька вона возила дитину у м.Білгород-Дністровський до матері, залишила там, а через декілька днів забрала.

За змістом ст. 19 СК України при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

18 жовтня 2023 року виконавчим комітетом Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ради в порядку ч. 5 ст. 19 СК України було затверджено висновок органу опіки і піклування "Щодо визначення місця проживання малолітньої дитини", відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-27). Під час перевірки було встановлено, що більше чотирьох років подружжя проживає окремо. Під час складання акту обстеження умов проживання відомо, що умови проживання дитини добрі, санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає вимогам. Весь час дитина проживає з батьком, мати проживає в іншому місті. Мати на засідання комісії не з`явилась, акт обстеження умов проживання та довідку з місця проживання не надала.

Частиною шостою ст.19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Ураховуючи, що при наданні висновку від матері дитини не отримано жодних документів, не проведено бесіди з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з`ясування її думки, з ким із батьків вона бажає проживати, а також прийняття висновку з урахуванням думки членів комісії, без врахування інтересів матері та дитини, суд критично оцінює та не погоджується з висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з батьком.

По справі встановлено, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає з 2018 року та від якого мати дитини не вимагала та не вимагає змінити місце проживання дитини.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом із нею не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини разом із нею суду не надала.

Не з`явлення відповідачки до суду дають суду підстави для висновку про те, що фактично відповідачка не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про бажання і волю відповідачки щодо визначення місця проживання дитини із нею, суду не надала.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_3 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідачка участі не приймала.

Саме по собі звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини наведеного висновку суду не спростовує.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягти згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

За вказаних обставин в задоволенні позовних вимог про визначення місце проживання дитини із позивачем слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.

Саме про це констатував Верховний Суд у своїй постанові від 29 серпня 2023 року, cправа №910/5958/20.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2-15, 81,89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Манової Інни Миколаївни до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, служба у справах дітей Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 26 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 15 серпня 1996 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Манова Інна Миколаївна, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю ОД № 003515, видане 21.11.2018 року Радою адвокатів Одеської області, АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Треті особи:

Петропавлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 68211, с. Петропавлівка, вул. Гагаріна буд. 16, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04380703.

Служба у справах дітей Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, 68211, с. Петропавлівка, вул. Гагаріна буд. 16, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04380703.

Представник третіх осіб: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Іллічівским МВ ГУМВС України в Одеській області 27.02.2008, РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. І. Бучацька