Рішення

від 26.11.2024 по справі 519/1037/24

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/1037/24

2/519/539/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

26.11.2024 року м.Південне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.04.2000 позивач був прийнятий на роботу до АТ "Одеський припортовий завод", наказ №131-к від 18.04.2000. 31.01.2024 позивач був звільнений з займаної посади за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП, наказ від 25.01.2024, оскільки відповідач не сплачував заробітну плату тривалий час. В день звільнення 31.01.2024 позивачу була видана трудова книжка та повідомлено про відсутність розрахунку, оскільки відсутні кошти у товариства. З серпня 2023 року по листопад 2023 року АТ «Одеський припортовий завод» не сплачувало заробітну плату, ця сума складає 66652,67 грн. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 31.01.2024 по дату винесення рішення. Позивачем заявлено про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, згідно якого він просить зменшити стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу на користь АТ «ОПЗ» на 90 відсотків у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, що у подальшому призвело до зупинення виробництва та істотного зменшення джерел надходження коштів, різкого погіршення фінансово-економічного стану АТ «ОПЗ».

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 22.07.2024 відкрито провадження у даній цивільній справі, справа призначена у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши заяву, згідно якої просить справу слухати у його відсутність, позивні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав відзив.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Одеський припортовий завод» з 18.04.2000 по 31.01.2024 та був звільнений 31.01.2024 на підставі наказу від 25.01.2024 за згодою сторін, згідно ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Заборгованість по виплаті заробітної плати відповідача перед ОСОБА_1 складала 66652,67 грн відповідно до листа АТ «Одеський припортовий завод» від 04.06.2024 №1060 та була виплачена йому 12.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією.

Відповідно до довідки від 25.07.2024 №195, виданої АТ «Одеський припортовий завод» середньо годинна заробітна плата ОСОБА_1 , складає 79,75 грн, середня місячна заробітна плата для нарахування виплат 12 036,67 грн.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до змісту Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 №13 не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13, яка є обов`язковою для застосування судами.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013) згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме - в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зробленийрозрахунок щодосереднього заробіткуза часзатримки виплатизаробітної плати.Отже, ОСОБА_1 був звільнений 31.01.2024, остаточний розрахунок підприємством був здійснений 04.11.2024, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 01.02.2024 (наступний день за днем звільнення) по 04.11.2024 (дата фактичного розрахунку).

Суд зазначає, що зазначений період виходить за межі шести місяців, за які може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, що визначено ч.1 ст.117 КЗпП України.

Таким чином,Позивач маєправо насередній заробітокза часзатримки виплатизаробітної платиз моментузвільнення з урахуванням ч.1 ст.117 КЗпП України не більш як за шість місяців, що становить 82302 (79,75 грн середньо годинна зарплата х 1032 робочих годин).

Щодо доводів представника відповідача, викладених у відзиві з приводу зменшення стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати на 90% у зв`язку з веденням в України воєнного стану, що у подальшому призвело до зупинення виробництва та істотного зменшення джерел надходження коштів, різкого погіршення фінансово-економічного стану АТ «ОПЗ» суд зазначає наступне.

Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що причиною порушення строків виплати заробітної плати була саме непереборна сила. Посилання у відзиві на безпідставність стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, відповідачем взагалі не аргументовані. Розрахунок не спростований.

Але, Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 (провадження №14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6- 113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі №165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).

Враховуючи, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі на дату звільнення, тривалість невиплати позивачу основного боргу, та з огляду на дотримання розумного та справедливого балансу між інтересами сторін, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про зменшення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, до суми невиплачених коштів у розмірі 66652,67 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати необхідно задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 66652,67 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1-2 даної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по дату винесення рішення, то вимоги його складають 136 532 (79,75 грн середньо годинна зарплата х 1712 робочих годин).

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 591,29 (66 652,67 х 1211,20 / 136 532) грн.

Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 268, ЦПК України, ст.116, 117 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 66652,67 грн.

Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 591,29 грн.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач АТ «Одеський припортовий завод», місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Заводська, буд.3, код ЄДРПОУ 00206539.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська