Постанова

від 12.11.2024 по справі 925/501/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа№ 925/501/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Варшамян Т.Г. (в залі суду);

від відповідача: Бобер Д.О. (поза межами суду);

при розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 (повний текст складено 26.06.2024)

у справі № 925/501/24 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері»

до Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради

про стягнення 2 582 642,03 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №177 від 04.07.2023 у сумі 2 582 642,03 грн, з яких 2 105 000 грн основна заборгованість, 374 323,02 грн пеня, 68245,92 грн інфляційні втрати, 35073,09 грн 3% річних. У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 38739,63 грн та суму втрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54163,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки та у визначений договором строк поставив відповідачу рециклер асфальтобетону RCA-1200 загальною вартістю 2 105 000,00 грн, проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та у визначений договором строк не здійснив оплату за поставлений товар. У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди №1 та №2, якими сторони за договором змінювали умови договору щодо дати поставки товару та строку дії договору. Проте і після укладення цих додаткових угод, відповідач за поставлений товар не розрахувався з позивачем. Позивач направив відповідачу претензією, у якій позивач просив здійснити оплату за товар. Ця претензія залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за примусовим стягненням з відповідача заборгованості за поставлений товар разом із нарахованими на нею пенею, інфляційними та річними.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» 2 105 000,00 грн основної заборгованості, 340 965,09 грн пені, 35 073,09 грн 3% річних, 68 245,92 грн інфляційних витрат, 38 239,26 грн судового збору та 30 000,00 витрат на правову допомогу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач, у визначений договором строк, отримав товар, проте протягом 30 днів за нього не розрахувався, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість у сумі 2 105 000,00 грн. Будь-яких доказів іншого матеріали справи не містять. Наявність і розмір боргу в сумі 2 105 000,00 грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, розмір заборгованості не заперечений відповідачем, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку. Самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи, підприємства чи організації з Державного/місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність відповідача та не заперечують обов`язку такого підприємства, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином. При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (пункти 48 та 40 рішень відповідно) (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою Судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що розрахунок зроблений невірно, без врахування шестимісячного строку для такого нарахування (оскільки у договорі не вставлено такого строку), тому суд задовольняє вимогу про стягнення пені за період з 23.09.2023 до 23.03.2024 у розмірі 340 965,09 грн. На підставі наведених положень статті 625 Кодексу позивач нарахував відповідачу 35 073,09 грн 3% річних та 68 245,92 грн інфляційних витрат за період прострочення з 23.09.2023 до 12.04.2024, які також просить стягнути з останнього. Судом перевірений розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановлено, що розрахунок розміру 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем арифметично правильно, тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині у визначеному позивачем розмірі. Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» до Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача 2 105 000,00 грн основної заборгованості, 340 965,09 грн пені, 35 073,09 грн 3% річних, 68 245,92 грн інфляційних витрат. На підтвердження наданих адвокатом послуг з правничої допомоги позивачем надано договір професійної правничої допомоги №08/04 від 08.04.2024, який укладений між адвокатським бюро «ВАРШАМЯНА» в особі керуючого бюро Тиграна Гарушовича Варшамяна (бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» (клієнт), акт прийому-передачі №1 від 12.04.2024 наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги № 08/04 від 08.04.2024, ордер серії ВА №1078072 від 13.04.2024 та платіжну інструкцію № 3575 від 15.04.2024 на оплату з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» на користь адвокатського бюро «ВАРШАМЯНА» вартості наданої правової допомоги у сумі 51 163,00 грн. Дослідивши зазначені докази, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу. Суд враховує, що представник позивач приймав участь лише у двох судових засіданнях у режимі відеоконференції, подавши при цьому 1 шаблонне клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, зміст якого викладений на 1 аркуші. Крім того, ні відзиву на позовну заяву, ні заперечення на відповідь на відзив, ні будь-яких інших заяв представником позивача до суду не подавалось. Отже, перевіривши подані представником позивача документи в сукупності з матеріалами справи, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи. Також суд звертає увагу, що в акті відсутнє розмежування вартості кожного переліку робіт, що унеможливлює визначити та провести розподіл судових витрат, відповідно до реально наданих послуг. Враховуючи те, що категорія цього спору не відноситься до складної (стягнення за договором поставки), сам спір є типовим, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 30 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі 925/501/24, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» 2 105 000,00 грн основної заборгованості, 85 241, 2725 грн пені, 35073,09 грн 3% річних, 68245,92 грн інфляційних витрат, 38239,26 грн судового збору та 30000,00 витрат на правову допомогу.».

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, через неповноту з`ясування обставин справи, незастосування до спірних правовідносин положень ст. 232 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та вважає, що розмір заявленої до стягнення пені підлягає до зменшення, виходячи з наступного.

Скаржник зазначає, що відсутня вина відповідача в порушенні грошових зобов`язань перед позивачем, оскільки закупівля планувалась за кошти отримані з місцевого бюджету, однак відповідні видатки відповідачу не профінансовані.

Скаржник вказує на те, що відповідач є збитковим підприємством, оскільки відповідно до звіту про фінансові результати за І квартал 2024 року чистий збиток підприємства складав 1 791 800,00 грн, а згідно із витягом із особового рахунку відповідача, залишок на рахунку станом на 11.07.2024 складає 89 151,69 тис.грн, майже всю цю суму складає зменшений розмір пені, яку відповідач погоджується сплатити на користь позивача.

Скаржник вважає за можливе зменшити розмір пені на 75%, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85 241,27 грн пені, оскільки відповідач є комунальним підприємством у сфері забезпечення благоустрою, стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі призведе до блокування господарської діяльності підприємства, яке має важливе значення для утримання міста Черкаси, наразі перебуває у скрутному матеріальному становищі, але продовжує виконувати термінові замовлення по ремонту вулично-дорожньої мережі, а порушення строків виконання зобов`язань сталось у зв`язку із затримкою фінансування з боку Черкаської міської ради, тобто за відсутності вини відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що жодною нормою Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими врегульовано договірні відносини, відсутність бюджетного фінансування (асигнування) не визначається як підстава для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання, яке прийняте ним без зауважень. Указані кодекси також не виділяють бюджетні установи в окрему категорію і не встановлюють для них будь-які окремі правила при визначенні відповідальності за укладеними договорами. Зобов`язання має виконуватись в повному обсязі у будь-якому випадку і відсутність бюджетного фінансування не є підставою як для припинення зобов`язань, так і для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.

Виписка лише по одному комерційному рахунку лише за один банківський день, який до того ж не відноситься ані до періоду належного виконання спірного договору, ані до періоду розгляду справи у суді першої інстанції, не надає можливості дійти висновку про збитковість відповідача або відсутність такої, крім того, знову ж таки, відсутність коштів у боржника не є надзвичайною і невідворотною обставиною, яка б звільнила відповідача від відповідальності за невиконання господарського зобов`язання (ч. 2 ст. 218 ГК України). Копія фінансового звіту від 31.03.2024 не є належним доказом у справі, а також не може бути прийнятий судом з огляду на вимоги ст. 80 ГПК України, оскільки даний доказ не був поданих разом із відзивом на позовну заяву, а відповідач письмово не повідомив суд про неможливість його подання разом із відзивом.

Позивачем наведено інформацію, що міститься у відкритому доступі у мережі Інтернет, з метою формування розуміння про дійсне фінансове становище відповідача.

Позивач вказує на те, що у справі розмір пені становить лише 16,197% від розміру заборгованості, тому стягнення суми пені не може розглядатись як більш вигідне у порівнянні з належним виконанням фінансового зобов`язання.

Позивач зазначає, що втрати від курсової різниці становлять 7 518,40, що за курсом євро до гривні (45,7995) дорівнюють 344 338,96 грн, тобто більше суми пені, стягнутої за рішенням Господарського суду Черкаської області.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що розмір понесених позивачем судових витрат на комплексне ведення справи адвокатом у Північному апеляційному господарському суді складає 25 582,00 грн.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі 925/501/24, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» 2 105 000,00 грн основної заборгованості, 85 241, 2725 грн пені, 35073,09 грн 3% річних, 68245,92 грн інфляційних витрат, 38239,26 грн судового збору та 30000,00 витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/501/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1. - головуючий суддя; судді - Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №925/501/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/501/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24. Призначено справу до розгляду на 25.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 задоволено заяву представника Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку із тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звільнено у відставку, справа № 925/501/24 була передана на повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, справу № 925/501/24 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 прийнято справу № 925/501/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24 призначено на 29.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 задоволено заяву Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.08.2024 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області від 12.06.2024 та Витягу із розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації № 323 від 18.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву до 12.11.2024 в режимі відеоконференції.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміни складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/501/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 04.07.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір №177 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов`язується поставити відповідачу, за договором покупцю, товар ДК 021:2015:43310000-9 Машини для цивільного будівництва (Рециклер асфальтобетону RCA-1200), зазначений в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору, а відповідач прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору).

Сума, що визначена у договорі становить 2 105 000,00 грн, у тому числі ПДВ 350 833,33 грн (пункт 3.1 договору).

Оплата за товари, які надані позивачем, проводиться за фактом поставки протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 4.1 договору).

Бюджетні зобов`язання за даним договором виникають у разі наявності та межах відповідних бюджетних асигнувань на 2023 рік (пункт 4.5 договору).

Джерело фінансування кошти місцевого бюджету (пункт 4.6 договору).

У разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини відповідача, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснити платежі (пункт 4.7 договору).

Строк поставки товару товар повинен бути поставлений відповідачу протягом 10 календарних днів з дня отримання заявки від відповідача, але не пізніше 30 жовтня 2023 року (пункт 5.1 договору).

Зобов`язання позивача щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність відповідача за адресою, визначеною у його заявці (пункт 5.3 договору).

Відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (пункт 6.1.1 договору).

Приймання-передача товару по якості та комплектності проводиться в момент передачі їх шляхом підписання видаткової накладної. У разі виявлення в момент передачі товару некомплектності, відхилення якісних показників тощо, відповідач зобов`язаний відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки чи некомплектність у відповідному актів невідповідностей (пункт 6.1.3 договору).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (пункт 6.4.1 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 7.1 договору).

У разі порушення відповідачем строк оплати, визначеного в розділі IV договору (при наявності бюджетного фінансування), відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладній товару, за кожний день затримки оплати, за весь період прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань по даному договору (пункт 7.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 10.1 договору).

Основні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених діючим законодавством, у тому числі пунктом 19 Особливостей (пункт 11.1 договору).

Строк дії договору, за взаємною згодою сторін, може бути продовжений відповідно до вимог діючого законодавства, про що укладається додаткова угода (пункт 11.2 договору).

Додаток №1 Специфікація товару. Додаток до договору є його невід`ємною частиною (розділ XII договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця і скріплений печатками підприємств.

Між позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до договору «Специфікація товару», у якій сторони за договором визначили найменування, кількість, ціну за одиницю без ПДВ та загальну вартість та параметри товару, що поставляється.

Відповідач звернувся до позивача із заявкою №416 від 16.08.2023, у якому просив позивача поставити рециклер асфальтобетону RCA-1200 згідно з договором поставки №177 від 04.07.2023.

23.08.2023 позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб (товар) - рециклер асфальтобетону RCA-1200, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 23.08.2023 та видатковою накладною №7330 від 22.08.2023, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств.

Згідно з актом приймання-передачі товару від 23.08.2023, відповідач підтверджує, що разом із товаром позивач передав, а відповідач отримав пакет документів: оригінал рахунку на оплату, оригінал видаткової накладної, паспорт на товар, інструкцію з експлуатації, каталог запасних частин та свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 .

Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав та у встановлений договором строк не розрахувався з позивачем за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 2 105 000,00 грн.

Відповідач надіслав на адресу позивача лист №599 від 13.11.2023, у якому вказав, що відповідним рішенням Черкаської міської ради зменшено видатки відповідача, зокрема, на придбання рециклера RCA-1200, тому відповідач направляє на адресу позивача два примірника додаткової угоди про продовження строку дії договору та строку поставки товару. У цьому листі відповідач погодився, що товар було поставлено 22.08.2023, а зміна строку поставки товару обумовлена тим, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету, термін дії яких завершується в поточному бюджетному періоді.

13.11.2023 між сторонами за договором було підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункти договору у новій редакції, зокрема:

Бюджетні зобов`язання за даним договором виникають у разі наявності та межах відповідних бюджетних асигнувань на 2023 рік та/або 2024 рік (пункт 4.5 договору).

Строк поставки товару товар повинен бути поставлений покупцю протягом 10 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, але не пізніше 31.12.2024 (пункт 5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

06.12.2023 між сторонами за договором було підписано додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункти договору у новій редакції, зокрема:

Бюджетні зобов`язання за даним договором виникають у разі наявності та межах відповідних бюджетних асигнувань на 2023 рік (пункт 4.5 договору).

Строк поставки товару товар повинен бути поставлений відповідачу протягом 10 календарних днів з дня отримання заявки від відповідача, але не пізніше 31.12.2023 (пункт 5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

30.01.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1/301 від 30.01.2024, у якій просив відповідача протягом 3 днів з дня отримання претензії здійснити оплату вартості товару у розмірі 2 105 000,00 грн на рахунок позивача.

Ця претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для стягнення заборгованості з оплати вартості товару разом із нарахованими на нею пенею, інфляційними витратами та річними з відповідача у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору та за заявкою відповідача від 16.08.2023, позивач поставив, а відповідач прийняв транспортний засіб (товар) вартістю 2 105 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 23.08.2023 та видатковою накладною № 7330 від 22.08.2023, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця і скріплені печатками підприємств.

Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Факт поставки товару 22.08.2023 також підтверджено відповідачем у своєму листі № 599 від 13.11.2023.

Додаткові угоди між сторонами за договором, за якими сторони змінювали умови стосовно виникнення бюджетних зобов`язань, були укладені 13.11.2023 та 06.12.2023, тобто після поставки позивачем товару відповідачу та виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати його вартості (22.09.2023).

Однак, відповідач, у визначений договором строк, отримав товар, проте протягом 30 днів за нього не розрахувався, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість у сумі 2 105 000,00 грн. Будь-яких доказів іншого матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 105 000,00 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 374 323,02 грн пені, 35 073,09 грн 3% річних та 68 245,92 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 7.3 договору у разі порушення відповідачем строк оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого по накладній товару, за кожний день затримки оплати, за весь період прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи підтвердження прострочення виконання грошового зобов`язання, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 340 965,09 грн, 35 073,09 грн та 68 245,92 грн, відповідно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Водночас ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що ч. 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У свою чергу бюджетним зобов`язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Отже, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов`язання» та «господарське зобов`язання».

Поряд із цим суд наголошує, що самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням розпорядником бюджетних коштів відповідача та відсутністю у нього коштів, не виправдовують прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині оплати вартості поставленого товару у визначений договором строк та не спростовують обов`язку останнього як сторони зобов`язального правовідношення від його виконання належним чином.

Статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й комунальних підприємств, організацій та установ, заснованих на комунальній власності.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 218 ГК України та 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що ані ГК України, ані ЦК України при визначенні відповідальності за укладеним договором не виділяють в окрему категорію осіб «комунальні підприємства» і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов`язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи, підприємства чи організації з Державного/місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність відповідача та не заперечують обов`язку такого підприємства, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (пункти 48 та 40 рішень відповідно) (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем основного зобов`язання, те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, не доведення відповідачем поважності причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, а також те, що розмір пені становить лише 16,197% від розміру заборгованості та зазначення позивачем про те, що втрати від курсової різниці становлять 7 518,40, що за курсом євро до гривні (45,7995) дорівнюють 344 338,96 грн, тобто більше суми пені, стягнутої за рішенням Господарського суду Черкаської області, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вже зазначалось, скаржник просив змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі 925/501/24, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» 2 105 000,00 грн основної заборгованості, 85 241,2725 грн пені, 35 073,09 грн 3% річних, 68 245,92 грн інфляційних витрат, 38 239,26 грн судового збору та 30 000,00 витрат на правову допомогу.».

В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 11.60.2024 у справі № 925/501/24 не оскаржувалось.

Колегія суддів апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 925/501/24 не встановила порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 105 000,00 грн основної заборгованості, 340 965,09 грн пені, 34 073,09 грн 3% річних, 68 245,92 грн інфляційних втрат, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24, відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі № 925/501/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 925/501/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 26.11.2024, у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун