Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/8318/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/8318/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024

у справі № 910/8318/24 (суддя - Пукас А.Ю.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Жукова Дмитра Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ"

про стягнення 294 187,50 грн.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Фізична особа - підприємець Жуков Дмитро Сергійович (надалі за текстом - ФОП Жуков Д.С., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" (надалі за текстом - ТОВ "Стандартоіл Київ", відповідач) про стягнення заборгованості за організовані на замовлення перевезення в розмірі 294 187, 50 грн.

В обґрунтування поданої позовної заяви позивач зазначив, що ним на виконання умов договору транспортного експедирування № ТЕ 01-02/1-2024 від 01.02.2024 (далі за текстом - договір) організовано міжнародні перевезення вантажу за двома окремими заявками загальною вартістю 294 187,50 грн., які станом на дату звернення до суду з позовом не оплачені відповідачем.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позов Фізичної особи - підприємця Жукова Дмитро Сергійович - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на його користь заборгованість - 294 187 грн 50 коп, судовий збір - 4 412 грн 81 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн. У відшкодуванні іншої частини витрат Фізичної особи - підприємця Жукова Дмитра Сергійовича на професійну правничу допомогу - відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» 25.09.2024 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 30.09.2024), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 04.10.2024 було, зокрема, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/8318/24, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

23.10.2024 позивач подав відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який прийнято судом апеляційної інстанції до спільного розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Відповіді на відзив, інших заяв, клопотань - не надходило.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з нижчевикладеним. Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до наступного.

За доводами скаржника, заявлена позивачем сума боргу не підтверджена відповідними первинними документами, складеними згідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного сполучення вантажів та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Так, у вантажних накладних, наданих позивачем, відсутні обов`язкові реквізити, а отже достеменно не відомо, хто виконав перевезення вантажу і чи цей вантаж було перевезено в рамках укладеного між сторонами договору.

Отже, на думку апелянта, заявлена позивачем сума боргу не є підтвердженою відповідними первинними документами, складеними згідно вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апелянт зазначив, що суд, при стягнення витрат на професійну правничу допомогу не врахував, що предмет спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу матеріалів, обсяг і складність процесуальних документів не є значними. Окрім цього, суд першої інстанції не встановив, що позовну заяву складав саме адвокат, а не інша особа, оскільки позовна заява та всі копії документів підписані директором позивача, а не адвокатом.

Заявник не надав документів на обґрунтування ринкової вартості послуг адвоката. А також до позовної заяви не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

А тому, відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову повністю.

5. Узагальнений виклад мотивів відзиву на апеляційну скаргу

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, а рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням належної оцінки всім аргументам позовної заяви.

Зазначив у своєму відзиві на апеляційну, що надання послуг з перевезення підтверджено належними допустимими доказами, а саме заявками до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповіддю відповідача на претензію. Також повивач зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув витрати на професійну правничу допомогу, оскільки вони доведені, та є співмірним зі складністю та об`ємом виконаної адвокатом роботи.

А тому сторона просила апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також просив стягнути витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2024 між позивачем (як експедитором) та відповідачем (як замовником) укладено договір, відповідно до пункту 1.1 предметом якого є надання експедитором за замовленням замовника та за винагороду послуг із організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських та міжнародних автомобільних сполученнях. Експедитор на виконання доручення замовника та за його кошти укладає від свого імені договір на придбання транспортних чи транспортно - експедиційних послуг у третіх осіб з метою фактичного виконання перевезень, виступаючи таким чином посередником між замовником перевезення вантажу та виконавцем перевезення (перевізником чи експедитором).

Згідно пункту 3.1 договору підтвердження витрат експедитора є документи (рахунки, акти, накладні, тощо) видані експедитором, суб`єктами господарювання котрі залучаються до виконання договору (перевізників/виконавців, експедиторів/виконавців), державними структурами.

Акт виконаних робіт, що надісланий засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу до часу зміни його на оригінал. Якщо на протязі п`яти днів замовник не повертає скріплений фірмовою печаткою акт виконаних робіт та не висуває письмової претензії щодо якості виконаної роботи, в цьому випадку акт переданий засобами факсимільного зв`язку вважається таким, що узгоджений, а робота (послуги) прийнятими та такими, що підлягають безумовній оплаті згідно виставлених експедитором рахунків (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункт 3.3 договору вартість наданих послуг визначається на підставі узгоджених заявок, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 8.1 договору останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2024.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заявки відповідача № 7 від 23.02.2024 позивачем здійснено організацію послуг з перевезення вантажу на наступних умовах: маршрут перевезення: Туреччина - Україна; автопідприємство: ТОВ «БК ГП»(на підставі укладеної заявки № 4 від 23.02.2024); вартість перевезення: 145 948, 50 грн; умови оплати: 50 % передоплати і 50 % не пізніше 5 - ти календарних днів з моменту отримання скан-копій необхідних документів для проведення оплати.

Зазначене підтверджується складеною CMR № б/н від 30.03.2024 та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 4 від 15.04.2024, підписаний сторонами (позивачем та відповідачем) без зауважень та претензій.

Водночас, доказів оплати відповідачем послуг на суму 145 948, 50 грн матеріали справи не містять.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що на підставі заявки відповідача № 8 від 23.02.2024 позивачем здійснено організацію послуг з перевезення вантажу на наступних умовах: маршрут перевезення: Туреччина - Україна; автопідприємство: ТОВ «БК ГП»(на підставі укладеної заявки № 5 від 23.02.2024); вартість перевезення: 148 239 грн; умови оплати: 50 % передоплати і 50 % не пізніше 5 - ти календарних днів з моменту отримання скан-копій необхідних документів для проведення оплати. Зазначене підтверджується складеною CMR № б/н від 02.04.2024 та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 5 від 15.04.2024.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 173, абзацом 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 32 Господарського кодексу України, глави 61 Цивільного кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Так, в матеріалах справи наявна CMR № б/н від 30.03.2024 та акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 4 від 15.04.2024, який підписаний сторонами (позивачем та відповідачем) без зауважень та претензій. А також CMR № б/н від 02.04.2024 та акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 5 від 15.04.2024, підписаний сторонами (позивачем та відповідачем) без зауважень та претензій.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до часини 1 статті 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Так, дослідивши міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони відповідають вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, містить всі необхідні реквізити, крім того відомості, зокрема щодо одержувача, місця завантаження, розвантаження, реєстраційного номеру автомобіля, які містяться у заявках №№1-4 до договору повністю співпадають з відомостями, які містяться у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR). А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідно до пункту 4.4. договору замовник зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту-отримання акту надання послуг підписати його та направити експедитору або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано (без зауважень та претензій) акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 4 від 15.04.2024 на суму 145 948, 50 грн, а також акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 5 від 15.04.2024, підписаний сторонами (позивачем та відповідачем) без зауважень та претензій на суму 148 239,00 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що умовами договору сторонами не погоджувалась офіційна електронна адреса сторін для листування, однак, враховуючи підписані сторонами акти здачі - приймання робіт (надання послуг) № 4 та № 5 від 15.04.2024 та відсутність заперечень відповідача щодо неотримання ним документів від позивача для остаточного розрахунку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні є належним чином отримані відповідачем.

Таким чином документально підтверджено факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів на загальну суму 294 187,50 грн.

Разом з тим доказів оплати наданих позивачем послуг за договором відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суду апеляційної інстанції суду надано не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та умов договору, не здійснив оплати послуг експедитора, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином. А тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 294 187,50 грн є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволено судом.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження обставин понесення витрат на професійну правничу допомогу до позову додано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008; договір про правову допомогу від 31.05.2024, пунктом 2.1 якого закріплено фіксовану винагороду адвоката в розмірі 21 000 грн за вчинення ним дій згідно пункту 1.1, а згідно пункту 2.3 закріплено 4 000 грн гонорару успіху при задоволенні позову; ордер серії ВО № 1078419 від 03.06.2024; квитанція до прибуткового касового ордера № 01-06 від 03.06.2024 на суму 21 000 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2024 на суму 21 000 грн із зазначенням кількості затраченого адвокатом часу на надання ним послуг.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Так, адвокатом та клієнтом (позивачем) погоджено фіксований розмір гонорару, при тому що сторонами в акті приймання - передачі наданих послуг від 03.06.2024 сторонами закріплено кількість затраченого адвокатом часу на надання адвокатських послуг.

Судом першої інстанції було правомірно зазначене, що дана справа є малозначною та незначної складності, надані у справі докази є типовими для даних правовідносини сторін, що відповідно викликає у суду сумніви щодо співмірності таких витрат та затратою адвокатом такої кількості часу як про це зазначено в акті приймання - передачі наданих послуг від 03.06.2024.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

І хоча чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, висновок суду першої інстанції про часткове відшкодування витрат на послуги адвоката позивачу, а саме в розмірі 10 000 грн (6 000 грн витрати + 4 000 грн гонорар успіху) за розгляд справи у суді - є обґрунтованим. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про недотримання процесуального порядку заявлення про стягнення таких витрат, зокрема, що позивач не вказав попередній (орієнтовний) розрахунок, оскільки змістом позовної заяви (на аркуші 4) міститься такий орієнтовний розрахунок.

Щодо витрат на професійна правничу допомогу, заявлену позивачем до стягнення за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Так, з наданих суду апеляційної інстанції доказів вбачається, що позивач просив стягнути за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 4 500,00 грн.

Згідно наданого акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 22.10.2024 адвокатом було надано наступні послуги: правова допомога у спорі під час апеляційного перегляду рішення у справі № 910/8318/24; дослідження, аналіз та попередня правова оцінка вимог апеляційної скарги; аналіз судової практики; підготовка відзиву на апеляційну скаргу; вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Загальна вартість послуг складає 2 500,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, суд апеляційної інстанції вважає справедливим та розумним задовольнити подану заяву позивача, стягнувши з відповідача 2 500,00 грн правової допомоги за розгляд апеляційної скарги у даній справі (оскільки фактично адвокатом було надано послуги із складання відзиву на апеляційну скаргу). Тоді як послуги із дослідження, аналізу та попередньої правової оцінки вимог апеляційної скарги, аналізу судової практики - фактично охоплюються написанням відзиву. Заперечень щодо розміру заявлених судових витрат від відповідача не надійшло.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, які відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судовий збір та частково судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/8318/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/8318/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Заяву Фізичної особи - підприємця Жукова Дмитра Сергійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандартоіл Київ» (вул. Еспланадна, буд. 20, оф. 810, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 44679070) на користь Фізичної особи - підприємця Жуков Дмитро Сергійович ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті задоволення заяви - відмовити.

5. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи №910/8723/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім