Рішення

від 27.11.2024 по справі 903/902/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2024 року Справа № 903/902/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/902/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвестбуд"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» про стягнення 1245158,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 представник Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" сформував в системі "Електронний суд" позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвестбуд"</a> про стягнення 1245158,45 грн, в т.ч.ч:1124537,71 грн основний борг, 86589,40 інфляційні втрати та 34031,34 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №42 про постачання електричної енергії споживачу від 25.12.2021.

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал». Зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня отримання ухвали направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» (проспект Соборності, 25, м.Луцьк, 43024) та ліквідатора Григор`єва В.В. (43010, м. Луцьк, вул. Коперника, 36, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) копію позовної заяви з додатками, про що докази надати суду.

Позивач ухвалу суду отримав 30.10.2024 об 17:15 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.28).

01.11.2024 представник Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" сформував в системі "Електронний суд" заяву на виконання ухвали суду, якою долучив докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» (проспект Соборності, 25, м.Луцьк, 43024) та ліквідатора Григор`єва В.В. (43010, м. Луцьк, вул. Коперника, 36, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач ухвалу суду від 30.10.2024 отримав 30.10.2024 об 17:15 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.27).

Строк для подання відзиву - до 14.11.2024 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Ліквідатор ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» Григор`єв В.В. ухвалу суду від 30.10.2024 отримав 30.10.2024 об 17:15 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.27 на звороті).

Строк для надання письмових пояснень на позовну заяву до 11.11.2024.

Однак, письмові пояснення Ліквідатора ДП «Евода Трейд» КП «Луцькводоканал» Григор`єва В.В. на адресу суду не надходили.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМІНВЕСТБУД" (далі також - ТОВ «УКРПРОМІНВЕСТБУД»/ Відповідач/ Споживач/ Боржник) та Дочірнім підприємством «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ» (надалі також - Постачальник/ Первісний Кредитор/ Сторона 1) укладено договір №42 про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання Відповідачем заяви - приєднання на умовах комерційної пропозиції (далі за текстом також - Основний договір, а.с.8-14).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2. Основного договору).

За умовами п.2.1. Основного договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Основного договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Розділом 5 Основного договору сторони передбачили ціну, порядок обліку та оплату електричної енергії.

Так, відповідно до п.5.1. Основного договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (Додаток 2 до Основного договору). Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2. Основного договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4. Основного договору).

Відповідно до п. 5.5 Основного договору оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

За пунктом 5.6. Основного договору оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на умовах обраної комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до Договору.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач (п.13.1. Основного договору).

Згідно з пунктом 13.9. Основного договору, невід`ємними частинами договору є :

Додаток 1 - Заява - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу;

Додаток 2 - Комерційна пропозиція «TECHNO».

У заяві - приєднання, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлені: найменування, місцезнаходження, реквізити споживача, а також вид об`єктів та ЕІС - коди точок комерційного обліку, а саме: ТОВ "УКРПРОМІНВЕСТБУД" ; код ЄДРПОУ : 35213347; вид (найменування об`єктів): ПС 330 кВ «Луцьк північна», Струмопровід СП-1 10 кВ, м. Луцьк вул. Карбишева,2, ЕІС - код точки комерційного обліку 62Z8563689186092; ПС 330 кВ «Луцьк північна», Струмопровід СП-2 10 кВ, м. Луцьк вул. Карбишева,2, ЕІС - код точки комерційного обліку 62Z7015808119067.

Заява - приєднання містить відомості, зокрема, щодо оператора системи, з яким Споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії - ПрАТ «Волиньобленерго», початок постачання з 07.04.2021 року.

У Комерційній пропозиції Постачальника, яка є додатком №2 до договору передбачено гарантований обсяг споживання електричної енергії - не менше 4 МВт*годин на місяць, а також визначено формулу розрахунку ціни за фактично спожиту електричну енергію.

На виконання умов Основного договору ДП "ЕВОДА ТРЕЙД" КП "ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ" здійснило постачання електричної енергії як товарної продукції Відповідачу за період з 01.09.2023 - 25.09.2023 на суму 5 612 305,40 грн.

Станом на 25.09.2023 з урахуванням часткової сплати Відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію, залишок заборгованості Відповідача перед ДП "ЕВОДА ТРЕЙД" КП "ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ" за Основним договором становив 3812 305,40 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2023 - 25.09.2023, який підписаний між ДП "ЕВОДА ТРЕЙД" КП "ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ" та ТОВ «УКРПРОМІНВЕСТБУД» (а.с.15).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

25 вересня 2023 року між ДП "ЕВОДА ТРЕЙД" КП "ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ" (Первісний Кредитор або Сторона 1) та ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» (Новий Кредитор або Сторона 2) (надалі за текстом також - ПрАТ «Волиньобленерго»/ Товариство/ Позивач/ Новий Кредитор/ Сторона 2) укладено Договір №2 про відступлення права вимоги (далі по тексту - договір про відступлення права вимоги, а.с.16).

Відповідно до п.1.1. договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестбуд» (далі по тексту також - «Боржник») щодо виконання грошового зобов`язання за Договором №42 від 25.03.2021 про постачання електричної енергії Споживачу, який був укладений між Первісним кредитором та Боржником в обсязі 1124537,71 грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять сім гривень, 71 коп. ) (відступлення права вимоги) в порядку і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги передбачено, що до Нового кредитора переходить право вимоги до Боржника за договором №42 від 25.03.2021 про постачання електричної енергії Споживачу в обсязі 1124537,71 грн.

Пунктами 1.3.-1.5. договору про відступлення права вимоги встановлено, що заборгованість Боржника перед Первісним кредитором в розмірі 1 124 537,71 грн., що виникла в результаті невиконання Боржником своїх зобов`язань за договором №42 від 25.03.2021, укладеним між ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестбуд» підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаним між Сторонами.

Відступлення права вимоги за цим Договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право вимоги на суму 1124537,71 грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять сім гривень, 71 коп. ), та право за документами, що підтверджують заборгованість Боржника перед Первісним кредитором.

Підстави виникнення зазначеного у цьому Договорі права вимоги до Боржника, а також стан взаємовідносин між ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестбуд» на момент підписання цього Договору підтверджуються:

а) договором №42 від 25.03.2021 р.;

б) актом звірки взаєморозрахунків підписаним між Сторонами.

Згідно з пунктом 1.7. договору про відступлення права вимоги, з дати укладення цього Договору ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» стає кредитором Боржника на суму 1 124 537,71 грн, тобто набуває всіх прав, передбачених чинним законодавством на грошове зобов`язання Боржника за договором №42 від 25.03.2021р. про постачання електричної енергії Споживачу, а ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» ці права втрачає.

У відповідності до пункту 2.1. про відступлення права вимоги «Сторона 1» зобов`язується не пізніше 30 календарних днів після підписання Акту прийому - передачі документів, повідомити у письмовій формі Боржника про передачу (відступлення) прав кредитора за договором №42 від 25.03.2021 про постачання електричної енергії Споживачу на користь «Сторони 2».

Про виконання даного пункту Договору «Сторона-1» зобов`язана письмово повідомити «Сторону 2» та надати копію письмового повідомлення про передачу (відступлення) прав кредитора із доказами його направлення на адресу Боржника.

18.10.2023 між ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» та ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» підписано Акт приймання - передачі документів по Договору про відступлення права вимоги №2 від 25.09.2023 (а.с.17).

18.10.2023 ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» повідомило у письмовій формі (лист №375 від 18.10.2023) ТОВ «УКРПРОМІНВЕСТБУД» про передачу (відступлення) прав кредитора за договором №42 від 25.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу на користь ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» в обсязі 1 124 537,71 грн. (а.с.18).

18.10.2023 директор ТОВ «УКРПРОМІНВЕСТБУД» особисто отримав письмове повідомлення №375 від ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» про передачу (відступлення) прав кредитора за договором №42 від 25.03.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу, що підтверджує власний підпис директора на листі - повідомленні.

Листом - повідомленням ДП «ЕВОДА ТРЕЙД» КП «Луцькводоканал» повідомило Відповідача про те, що заборгованість у розмірі 1 124 537,71 грн необхідно перерахувати на банківський рахунок нового кредитора - ПрАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО».

У зв`язку з несплатою ТОВ «УКРПРОМІНВЕСТБУД» на користь ПрАТ «Волиньобленерго» грошової заборгованості з оплати отриманої електроенергії у сумі 1124537,71 грн. за договором №42 від 25.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу на підставі Договору про відступлення права вимоги №2 від 25.09.2023 року, 22.05.2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача рекомендоване поштове відправлення №0503868620317, що містило досудову вимогу (претензію) №19/21-3261 з вимогою про сплату на користь ПрАТ «Волиньобленерго» заборгованості у сумі 1124 537,71 грн (а.с.19-20).

29.05.2024 Відповідач отримав рекомендоване поштове відправлення №0503868620317, що містило досудову вимогу (претензію) №19/21-3261, що підтверджується роздруківкою трекінгової інформації, яка міститься на офіційному сайті Укрпошти в мережі Інтернет (а.с.21).

Однак, Відповідач не сплатив ПрАТ «Волиньобленерго» заборгованість у сумі 1124537,71 грн, що стало підставою для звернення до господарського суду.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача перед позивачем становить 1124537,71грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пп. 3.1.7 п. 3.1 ПРРЕЕ).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Згідно ч. 1 цієї статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які відповідно до ст.599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, " боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунком до позовної заяви позивачем відповідно ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 34031,34 грн. - 3% річних та 86589,40 грн інфляційних втрат (а.с.7).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по відсотках, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 34031,34 грн - 3% річних за період з 19.10.2023 по 21.10.2024 та 86589,40 грн інфляційні втрати (за період з листопад 2023 по вересень 2024) (а.с.30).

Згідно з розрахунком суду інфляційні втрати становлять 87038,91 грн (за період з листопад 2023 по вересень 2024, однак суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 1245158,45 грн, в т.ч.ч:1124537,71 грн основний борг, 86589,40 інфляційні втрати та 34031,34 грн 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 14941,90 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвестбуд"</a> (вулиця Промислова,1/3, місто Луцьк, 43023, код ЄДРПОУ 35213347) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (вулиця Яремчука Назарія,4 місто Луцьк, 43023, код ЄДРПОУ 00131512) 1245158,45 грн (один мільйон двісті сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 45 коп) заборгованості, в т.ч.ч: 1124537,71 грн основний борг, 86589,40 інфляційні втрати та 34031,34 грн 3% річних, а також 14941,90 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня гривні 90 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар