Рішення

від 14.11.2024 по справі 906/744/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/744/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кравчук А.В. - ордер серія АМ № 1095715 від 31.07.2024;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн"

до Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос"

про стягнення 249 865,57грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" 249 865,57грн штрафних санкцій, з яких: 78 865,57грн пені та 171 000,00грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №17/3-04/24К від 17.04.2024 в частині передачі товару ТОВ "Амбра Грейн" у строк, визначений у договорі.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.525, 526, 549, 550, 551, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст.173-175, 218, 230, 232, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

27.09.2024 за вх.№ 01-44/2762/24 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зменшив період нарахування санкцій та просить стягнути з Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн": 239 026,23грн штрафні санкції, 26 000,00грн витрат на правничу допомогу та судовий збір

Ухвалою суду від 01.10.24 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх.№ 01-44/2762/24 від 27.09.2024) та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 239 026,23грн штрафних санкцій; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/744/24 до судового розгляду по суті на "31" жовтня 2024 р. о 10:30.

29.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95 % з додатками.

Ухвалою суду від 31.10.2024 відкладено розгляд справи по суті на 14.11.2024 о 14:00.

01.11.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення.

14.11.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання 14.11.2024 не прибув; 13.11.2024 через систему "Електронний суд" надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, у тому числі, зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.1.2024 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" (покупець, позивач) та Приватним (орендним) сільськогосподарським підприємством "Колос" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №17/3-04/24К (далі - Договір) (а.с.7-8), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити й передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудза, врожаю 2023 року, походження Україна, код товару згідно УКТ ЗЕД 1005 (надалі - "товар"), на умовах передбачених договором.

Загальна кількість товару складає 300 метричних тон +/- 10% - за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватися за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору. Остаточна кількість товару визначається у видаткових накладних, які підписуються кожною із cторін (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору ціна товару становить 5000,00грн без ПДВ за 1 (одну) метричну тону, крім того ПДВ 700,00грн, разом з ПДВ - 5700,00грн.

Оплата вартості поставленого товару здійснюється безготівково в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах попередньої оплати в розмірі 86% на підставі виставленого рахунку після завантаження та доплати в розмірі 14% протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на 100% поставленого товару та за умови отримання покупцем поштою всіх оригіналів та завірених належним чином копій документів, що зазначені у п.4.3 та п.8.11 цього договору (п.3.2 Договору).

Постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах FCA, відповідно до "Інкотермс -2020". Постачальник зобов`язаний передати товар у розпорядження покупцеві на своєму складі, готовим до транспортування за адресою: Україна, 13412, Житомирська область, Бердичівський район, с. Нова Котельня в строк до 24.04.2024, включно (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору постачання товару здійснюється автомобільним транспортом залучених покупцем перевізників, повноваження яких мають бути підтверджені відповідною інформацією, якщо інше не визначено умовами даного договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту завантаження товару та підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (п.4.5 Договору).

Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником (п.4.6 Договору).

У випадку порушення постачальником строків постачання товару, він сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату такого прострочення, від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, за умови вчасного забезпечення покупцем транспортом (п.5.4 Договору).

За непостачання товару більш ніж на 5 календарних днів, постачальник зобов`язаний додатково сплатити покупцеві штраф у розмірі 10% від суми непоставленого товару. Постачальник сплачує штраф протягом трьох днів з моменту отримання відповідної вимоги (п.5.5 Договору).

Якщо після закінчення строку поставки товару постачальник не виконав свої зобов`язання за цим договором повністю або частково, покупець що здійснив попередню оплату, має право вимагати повернення грошових коштів у сумі непоставленого (недопоставленого) товару, а постачальник зобов`язаний на письмову вимогу покупця протягом двох банківських днів повернути зазначені кошти (п.5.7 Договору);

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором (п.8.1 Договору).

На виконання умов договору згідно платіжної інструкції №8043 від 19.04.2024 позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 1 500 000,00грн (а.с. 14).

Згідно платіжної інструкції №1554 від 19.04.2024, відповідач повернув позивачу авансовий платіж за кукурудзу у розмірі 1 500 000,00грн (а.с. 14 на звороті).

Посилаючись на непоставку відповідачем товару, позивач звернувся з даним позовом до суду (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), нарахувавши 68 026,23грн пені (за період з 25.04.2024 по 17.06.2024) та 171 000,00грн штрафу у розмірі 10% від вартості непоставленого товару (1 710 000,00грн).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що на виконання умов договору 24.04.2024 забезпечив прибуття транспорту, проте постачальник не допустив транспорт на свою територію для навантаження, у зв`язку з чим були порушені терміни поставки товару. Наголошував, що всупереч умовам договору, відповідач не повідомив позивача про точну дату відвантаження товару, уникав спілкування, не відповідав на звернення, претензії, листи, повернув передплату без пояснень, не надав товар для навантаження при прибутті перевізника, порушив терміни постачання, не відреагував на вимоги щодо сплати штрафних санкцій. Вважає, що повернення передплати відповідачем свідчить про односторонню відмову від виконання умов договору. Зауважив, що жодної інформації стосовно готовності відповідача передати товар позивач не отримував та докази протилежного в матеріали справи не надавалися. Також позивач вказував, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору змушений був придбати неотриманий товар у інших контрагентів за цінами значно вищими, внаслідок чого втрати склали близько 480 000,00грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №17/3-04/24К від 17.04.2024 (а.с. 7-8).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ).

Поряд з цим, статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що 19.04.2024 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 1 500 000,00грн, які постачальник п о в е р н у в покупцю в цей же день (а.с. 14).

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Як зазначалось вище, у п.4.1 Договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах FCA відповідно до "Інкотермс-2020". Постачальник зобов`язаний передати товар у розпорядження покупцеві на своєму складі, готовим до транспортування за адресою: Україна, 13412, Житомирська область, Бердичівський район, с. Нова Котельня, в строк до 24.04.2024 включно.

Також, за умовами п.4.2 Договору, постачання товару здійснюється автомобільним транспортом залучених покупцем перевізників, повноваження яких мають бути підтверджені відповідною інформацією, якщо інше не визначено умовами даного договору.

Таким чином від виконання покупцем дій (забезпечення автомобільним транспортом залучених покупцем перевізників, повноваження яких мають бути підтверджені відповідною інформацією) залежить виникнення у продавця зустрічного обов`язку щодо передачі товару.

Матеріали справи містять:

- електронне повідомлення про подачу автотранспорту на навантаження, направлене позивачем 22.04.2024 (14:38) на електронну адресу відповідача - "vladimir.marichenko@gmail.com", у якому повідомлялось про те, що 24.04.2024 позивач збирається поставити машини під завантаження кукурудзи згідно договорів №17/02-04/24К та №17/03-04/24К від 17.04.2024. Також зазначено, що якщо є можливість надати і навантажити кукурудзу раніше, Товариство зможе надати машини раніше (а.с.20);

- електронне повідомлення про подачу автотранспорту на навантаження, направлене позивачем 22.04.2024 (14:42) на електронну адресу відповідача - "ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому повідомлялось про те, що 24.04.2024 позивач збирається поставити машини під завантаження кукурудзи згідно договорів №17/02-04/24К та №17/03-04/24К від 17.04.2024. Також зазначено, що якщо є можливість надати і навантажити кукурудзу раніше, Товариство зможе надати машини раніше (а.с.19);

- електронний лист навантаження, направлений позивачем 24.04.2024 (14:30) на електронну адресу відповідача - "ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому повідомлялось про направлення листів навантаження під завантаження кукурудзи згідно договорів №17/02-04/24К та №17/03-04/24К (а.с.18).

Досліджуючи вказані електронні листи, суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 вказував, що учасники справи для обґрунтування своїх вимог та заперечень мають подати до суду електронні докази в таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова, засвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.96 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України)), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.73 ГПК України). Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Відповідач не ставить під сумнів відповідність паперових копій електронних доказів їх оригіналам, однак звертає увагу, що листи надіслані на невірну електронну адресу відповідача.

Суд встановив, що у п.8.14 Договору сторони погодили, що електронна адреса відповідального представника постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, повідомлення про подачу автотранспорту на навантаження, направлене позивачем 22.04.2024 (14:38) на електронну адресу відповідача - "vladimir.marichenko@gmail.com", направлено на невірну електронну адресу відповідального представника відповідача, тому є неналежним доказом повідомлення останнього про подачу автотранспорту.

Електронне повідомлення про подачу автотранспорту на навантаження від 22.04.2024 (14:42) та електронний лист навантаження від 24.04.2024 направлені позивачем на вірну електронну адресу відповідача: "ІНФОРМАЦІЯ_1", тому є належними доказами повідомлення останнього про намір позивача здійснити подачу автотранспорту на навантаження.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору 24.04.2024 забезпечив прибуття транспорту, однак відповідач не допустив транспорт на свою територію для навантаження, чим були порушені терміни постачання товару.

На підтвердження вказаного позивач надав суду копію пояснення водія ОСОБА_1 від 25.04.2024, копію договору №27102022 від 24.04.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, акт виконаних робіт №5/24 від 26.04.2024. Згідно акту виконаних робіт №5/24 від 26.04.2024 ФОП Кулевський Євгеній Олександрович та ТОВ "Амбра Грейн" погодили, що виконані наступні роботи та послуги: надання послуг перевезення згідно договору №08042024 від 08.04.2024; холостий пробіг смт. Попільня - с.Стара Котельня - 3600,00грн (а.с.21-23).

У процесі розгляду справи позивач надав суду акт виконаних робіт №5/24 від 26.04.2024, вказавши, що в доданій до позовної заяви копії такого акту була невірно вказана адреса маршруту: із смт Попільня до с. Стара Котельня, однак вірна адреса маршруту: із смт Попільня до с. Нова Котельня, про що вказано у відкоригованому акті (а.с. 55).

Відповідно до ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За обставин наявності в матеріалах справи двох актів виконаних робіт №5/24 від 26.04.2024, які мають різний зміст, суд не приймає такі акти як належні докази.

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт прибуття автотранспорту позивача на територію відповідача.

Отже, у зв`язку з не вчиненням ТОВ "Амбра Грейн" дій щодо отримання товару, суд дійшов висновку, що покупець у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України прострочив виконання свого обов`язку, визначеного договором, у зв`язку з чим продавець був наділений правом не виконувати свій зустрічний обов`язок з передачі товару у строки, визначені договором.

Оскільки, суд встановив, що поставка товару не відбулася у зв`язку з порушенням позивачем умов договору щодо забезпечення автомобільним транспортом залучених покупцем перевізників, повноваження яких підтверджені відповідною інформацією, підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу відсутні.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що решта доказів, долучених до матеріалів справи, доводів і заперечень учасників справи ретельно досліджена і наведених вище висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене та оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і безпідставним, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на позивача.

Щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Як вказав Конституційний Суд у п.3.2 рішення від 30.09.2009 №23-рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб`єктами права. Також, Конституційний Суд України зазначив і те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з положеннями ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00грн до суду подано копії договору про надання правової допомоги №610 від 31.07.2024 (а.с.153-155), додатку №1 до нього (а.с.156), ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1095715 від 31.07.2024 ПОСП "Колос" адвокатом Кравчуком А.В. (а.с.152), акту виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2024 до договору про надання правової допомоги №610 від 31.07.2024 (а.с.156 на звороті), детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2024 до договору про надання правової допомоги №610 від 31.07.2024 (а.с. 157).

Так, в детальному описі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.11.2024 до договору про надання правової допомоги №610 від 31.07.2024 (а.с. 157) зазначено, що надані адвокатом послуги складаються з: ознайомлення, правового аналізу матеріалів справи №906/744/24, підготовки стратегії захисту клієнта; збору доказів та супроводження господарської справи №906/744/24; підготовки, відправлення позивачу та подання до Господарського суду Житомирської області відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, клопотання про зменшення штрафних санкцій, пояснень та клопотань; участі в судових засіданнях під час розгляду справи №906/744/24.

Суд зауважує, що послуги з ознайомлення, правового аналізу матеріалів справи №906/744/24, підготовки стратегії захисту клієнта; збору доказів фактично є складовими такої послуги як підготовка відзиву на позовну заяву. Суд вважає неможливим покладення на позивача витрат на оплату відповідних послуг, через те, що попереднє опрацювання документів, консультація та пошук законодавчої бази, формування правової позиції самі по собі не є самостійними послугами, витрати на які можна віднести до судових витрат, оскільки надання відповідних послуг самостійно без складання та подання до суду відзиву, не можна вважати правовою допомогою саме в суді.

Крім того, суд враховує, що судове засідання у справі 31.10.2024, в якому брав участь адвокат, було нетривалим за часом (близько 30хв), про що свідчить протокол судового засідання від 31.10.2024 (а.с. 136), тому і в цій частині вартість послуг завищена.

З огляду на вищевикладене, суд вважає дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, витрати на оплату правничої допомоги у даній справі у розмірі 15 000,00грн.

Інші витрати, понесені відповідачем на оплату правової допомоги у розмірі 10 000,00грн суд покладає на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором про надання правової допомоги №610 від 31.07.2024, підписавши його та прийнявши відповідні послуги за актом надання послуг, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини відповідача з адвокатом.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Грейн" (65048, м.Одеса, вул.Пушкінська, буд. 36, офіс 401, ідентифікаційний код 40090901) на користь Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" (13412, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Нова Котельня, буд. 1-А, ідентифікаційний код 13553151)

- 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.11.24

Суддя Шніт А.В.

Відправити:

1- позивачу та представнику позивача через електронний кабінет

2 - відповідачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1