Рішення

від 27.11.2024 по справі 908/2586/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/80/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024Справа №908/2586/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Запорізької міської ради (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

до відповідача: Запорізької організації Національної спілки художників України (бул. Центральний, буд. 3, м. Запоріжжя, 69000; ідентифікаційний код юридичної особи 02916654)

про стягнення коштів в розмірі 74 970,86 грн.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

24.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Запорізької організації Національної спілки художників України про стягнення 74 970,86 грн заборгованості за договором оренди землі № 040926100218 від 31.07.2008 за період з 01.01.2022 до 30.06.2024.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2586/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 30.09.2024 (суддя Ярешко О.В.) заявлено самовідвід від розгляду справи №908/2586/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справу № 908/2586/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2586/24 та присвоєний справі номер провадження 3/80/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Копію ухвали суду від 03.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2586/24 було направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно із наявною в матеріалах справи ф.119 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 03.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2586/24) було вручене представникові відповідача за довіреністю 11.10.2024.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Запорізькою міською радою (далі Позивач, Орендодавець) та Запорізькою організацією Національної спілки художників України (далі за текстом відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі №040926100218 від 31.07.2008, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2009 року за № 040926100218 (далі за текстом Договір)

Згідно п. 1 Договору орендодавець, відповідно до рішення дев`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради №74/143 від 13 лютого 2008р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування майстерні, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 29.

Власником земельної ділянки загальною площею 0,5273 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0120 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 29 (далі земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя.

Відповідач має борг за договором оренди землі № 040926100218 від 31.07.2008. За розрахунком позивача загальна сума заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 складає 74 970, 86 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди землі № 040926100218 від 31.07.2008 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 74 970,86 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.07.2008 між Запорізькою міською радою (далі за текстом позивач, орендодавець) та Запорізькою організацією Національної спілки художників України (далі за текстом відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі № 040926100218 від 31.07.2008, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2009 року за № 040926100218 (далі за текстом Договір)

Згідно з п. 1 Договору орендодавець, відповідно до рішення дев`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради №74/143 від 13 лютого 2008р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування майстерні, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 29.

Власником земельної ділянки загальною площею 0,5273 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0120 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 29 (далі земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 12.07.2023 №85 вулиця Волгоградська була перейменована на вулицю Володимира Грищенко.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на дев`ятнадцять років.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 183 261 грн 20 коп. (в цінах 2008 року).

Відповідно до п. 9 договору оренда плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 35 497 грн 84 коп. (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто сім грн 84 коп.), що складає 3% від нормативної грошової оцінки в цінах 2008 року.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

03.02.2009 Запорізька міська рада передала за актом приймання-передачі об`єкта оренди земельну ділянку Орендарю (Відповідачу).

Відповідно до повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 25.07.2024 за №06.1-14/1551 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів «LOGIKA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, Запорізькою організацією Національної спілки художників України:

- протягом 2022 року в цілому сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 37 658,35 грн;

- протягом 2023 року сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 81 681,14 грн;

Розмір річної орендної плати за 2022 рік, відповідно до умов Договору, враховуючи значення коефіцієнту індексації НГО за 2008-2021 роки, становить: 1 183 261 грн 20 коп. (НГО 2008) * (К2008-2021) * 3%= 3 012 563,72 грн (індексоване НГО в цінах 2022 року) * 0,03= 90 376,91 грн.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить 1,15, тому розмір річної орендної плати за 2023 рік, відповідно до умов Договору становить: 3 012 563,72 грн (індексоване НГО в цінах 2022 року) * 1,15 (К2022) * 3% = 3 464 448,27 грн (індексоване НГО в цінах 2023) * 3% = 103 933,44 грн.

Відповідно до розрахунку Позивача, оскільки Відповідач у 2022-2023 роках орендну плату за користування земельною ділянкою сплачував не в повному обсязі, заборгованість, що підлягає стягненню за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 становить: 90 376,91 грн (розмір оренди за 2022 рік) + 103 933,44 грн (розмір оренди за 2023 рік) 37 658,35 грн 81 681,14 грн (суми сплачені протягом 2022- 2023 років) = 74 970,86 грн.

Позивач направляв відповідачу претензію про сплату заборгованості з орендної плати від 15.05.2024 № 09/02.11/1302. За інформацією з сайту Укрпошти претензія не була вручена відповідачу «За відмовою адресата» (а.с. 30).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2008 між Запорізькою міською радою та Запорізькою організацією Національної спілки художників України укладено договір оренди землі№ 040926100218щодо земельної ділянки загальною площею 0,5273 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0120 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 29

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 183 261 грн 20 коп. (в цінах 2008 року).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

За змістом частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17, від 31.10.2021 у справі 910/14176/20).

Пунктом 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, від 31.10.2021 у справі 910/14176/20.

Як слідує зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторонами у п. 9 договору визначено, що оренда плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 35 497 грн 84 коп. (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто сім грн 84 коп.), що складає 3% від нормативної грошової оцінки в цінах 2008 року.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач у період з січня 2022 по грудень 2023 сплачував орендну плату в розмірі, який не відповідав встановленій у договорі оренди ставці 3% від розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як то було узгоджено сторонами в п. 12, п. 13 договору та передбачено ст. ст. 288-289 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У п. 10 договору сторони визначили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Пунктом 12 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином відповідач повинен щорічно сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за попередній рік з наростаючим підсумком, оскільки інфляція є складовою орендної плати.

Як зазначалось вище, під час розрахунку розміру орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем у 2022 та 2023 роках, позивачем було застосовано проіндексовану нормативну грошову оцінку земельних ділянок. При цьому, позивач керувався інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) та значенням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік розміщеної на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoiotsinky-zemel-za-2022-rik/).

За інформацією Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 25.07.2024 за № 06.1-14/1551 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів «LOGIKA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, Запорізькою організацією Національної спілки художників України:

- протягом 2022 року в цілому сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 37 658,35 грн;

- протягом 2023 року сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 81 681, 14 грн;

Таким чином, розмір заборгованості, що підлягає стягненню за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 становить: 90 376,91 грн (розмір оренди за 2022 рік) + 103 933,44 грн (розмір оренди за 2023 рік) 37 658,35 грн 81 681,14 грн (суми сплачені протягом 2022-2023 років) = 74 970,86 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендної плати за спірний період та контррозрахунку боргу не надав.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться за договором оренди землі №040926100218 від 31.07.2008 (а.с.10-23), листом департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради № 06.1-14/1551 від 25.07.2024 (а.с.24), Претензією про сплату заборгованості з орендної плати від 15.05.2024 №09/02.11/1302 (а.с.25-30), розрахунком розміру орендної плати та заборгованості наведеному в позовній заяві (а.с.2-зворотній бік арк.).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Запорізької організації Національної спілки художників України (бул. Центральний, буд. 3, м. Запоріжжя, 69000; ідентифікаційний код юридичної особи 02916654) на користь Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 37941997, код 18010600, суму 74 970,86 грн (сімдесят чотири тисячідев`ятсот сімдесят гривень 86 коп.) заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2022 по 31.12.2023. Видати наказ.

Стягнути з Запорізької організації Національної спілки художників України (бул. Центральний, буд. 3, м. Запоріжжя, 69000; ідентифікаційний код юридичної особи 02916654) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, суму 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.11.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич