Ухвала

від 26.11.2024 по справі 908/3018/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.11.2024 Справа № 908/3018/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви вих. № б/н від 12.11.2024 (вх. № 3324/08-07/24 від 18.11.2024)

за позовом ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), представник позивача адвокат Белей Оксана Богданівна, (77442, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Підлужжя, вул. Д.Галицького, буд. 11)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20», (69093, м. Запоріжжя, вул. Зестафонська, буд. 20)

про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористанні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

УСТАНОВИВ

18.11.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20», м. Запоріжжя про:

1) зміну формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» № 4-к від 26.03.2018 з «На підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» (протокол № 1 від 18.03.2018) звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 01.04.2018» на «На підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» (протокол № 1 від 18.03.2018) звільнити з посади ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 01.04.2018»;

2) стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» на користь ОСОБА_1 413 782,65 грн. (без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України), в тому числі 27 658,26 грн. вихідної допомоги, 4 176,99 грн. компенсації за невикористанні відпустки, 381 947,40 грн. середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

Також позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 справу № 908/3018/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено наступне: протоколом установчих зборів № 1 від 25.05.2016 в будинку АДРЕСА_3 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20». Рішенням Загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» від 25.05.2016 ОСОБА_1 обрано головою правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» і 09.11.2016 призначено на посаду відповідно до наказу № 1-к від 09.11.2016 «Про прийняття на роботу на посаду голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20», про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наказом № 1-к від 18.03.2018 «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » позивачку звільнено з роботи. Наказ № 1-к від 18.03.2018 скасований наказом № 3-к від 26.03.2018 «Про скасування наказу» та видано наказ № 4-к від 26.03.2018 «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Протоколом загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» № 1 від 18.03.2018 відбулася зміна керівника ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивачкою до Ленінського районного суду м. Запоріжжя було подано позов до ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» про: визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» від 18.03.2018; визнання незаконним та скасування рішення правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» від 26.03.2018 про призначення голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» ОСОБА_3 ; зобов`язання ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення її 01.04.2018 з посади голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20»; визнання незаконним та скасування наказу № 4-К від 26.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20»; скасування запису про керівника ОСББ «Зестафонська-20» ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; стягнення з ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 65720 грн. та моральної шкоди у сумі 5000 гривень. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у справі № 334/2806/18 у позові відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.12.2020 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у справі № 334/2806/18 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу у справі, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.12.2020 у справі № 334/2806/18 справу передано до Господарського суду Запорізької області за заявою ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Запорізької області. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021 у справі № 334/2806/18 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, повернуто позивачці. В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» про визнання недійсним рішення Загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20», оформлених протоколом № 1 від 18.03.2018. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 у справі № 908/433/21 (залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2022) в задоволенні позову відмовлено повністю. В вересні 2022 року позивачка звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» про стягнення вихідної допомоги. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2022 у справі № 334/4099/22 (залишено в силі постановою Запорізького апеляційного суду від 24.02.2023) в задоволенні позову відмовлено. В листопаді 2023 року позивачка звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» про: визнання незаконним та скасування наказу № 4-к від 26.03.2018 про звільнення її з посади голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20»; поновлення її на посаді голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20»; стягнення з ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2024 у справі № 338/1750/23 провадження у справі за вказаним позовом закрито та зроблено висновок, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши подану ОСОБА_1 позовну заяву вих. № б/н від 12.11.2024 (вх. № 3324/08-07/24 від 18.11.2024), суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

За приписами частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

В ст. 2 ГПК України вказано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 цього Закону встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Частиною четвертою статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь?який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 921/36/18, постанові від 13.07.2022 у справі № 336/8047/22.

Предметом спору у даній справі є:

1) змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» № 4-к від 26.03.2018 з «На підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» (протокол № 1 від 18.03.2018) звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління за п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 01.04.2018» на «На підставі рішення загальних зборів співвласників ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» (протокол № 1 від 18.03.2018) звільнити з посади ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 01.04.2018»;

2) стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» на користь ОСОБА_1 413 782,65 грн. (без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України), в тому числі 27 658,26 грн. вихідної допомоги, 4 176,99 грн. компенсації за невикористанні відпустки, 381 947,40 грн. середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

Отже, в даному випадку позивачем ставиться питання про визнання формулювання причини звільнення у наказі № 4-к від 26.03.2018 неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству, та стягнення суми 413 782,65 грн., яка є похідною вимогою.

При цьому, факт звільнення позивачки з посади голови правління ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20» та рішення загальних зборів ОСББ «ЗЕСТАФОНСЬКА-20», яким позивачку звільнено з посади, ОСОБА_1 у даному спорі не оскаржуються, а заявлено вимоги про зміну формулювання підстав звільнення та стягнення заборгованості із вихідної допомоги, компенсації за невикористанні відпустки, середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку. Ці правовідносини не є корпоративними.

Оскільки вказаний спір не пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, а предметом спору є встановлення правильного формулювання причини звільнення позивачки, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку ознак корпоративності спору сторін у цій справі, а тому така справа не підлягає розгляд у порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи, що спір з приводу зміни формулювання підстав звільнення та стягнення заборгованості із вихідної допомоги, компенсації за невикористанні відпустки, середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку не є корпоративним спором, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки такі позовні вимоги не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з ч., ч. 3, 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Суди розглядають справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини і передбачене у статті 6 Конвенції.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції»).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Ураховуючи викладене, за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин у даному випадку (виходячи із заявлених позовних вимог) спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Оскільки позивачкою при зверненні до суду судовий збір не сплачувався та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, відсутні підстави для повернення позивачці з Державного бюджету суми судового збору.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст., ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

Відмовити ОСОБА_1 , м. Запоріжжя у відкритті провадження у справі за позовом вих. № б/н від 12.11.2024 (вх. № 3324/08-07/24 від 18.11.2024) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЕСТАФОНСЬКА-20», м. Запоріжжя про зміну формулювання підстав звільнення та стягнення 413 782,65 грн. (без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України), в тому числі 27 658,26 грн. вихідної допомоги, 4 176,99 грн. компенсації за невикористанні відпустки, 381 947,40 грн. середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 26.11.2024.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі. Копію даної ухвали разом з позовними матеріалами направити позивачу на адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Додаток на адресу позивача на 94-х аркушах.

Суддя Н.Г. Зінченко

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.