Рішення

від 18.11.2024 по справі 908/2469/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 908/2469/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А. розглянув матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)

До відповідача: Державного підприємства Запорізький автомобільний ремонтний завод (вул. Героїв 55-ї Бригади, буд. 1, м. Запоріжжя, 69039; код ЄДРПОУ 08011078)

про стягнення 9 430,29 грн.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до Державного підприємства Запорізький автомобільний ремонтний завод про стягнення 9 430,29 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 справу №908/2469/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 19.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2469/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження 5/159/24 та розгляд справи по суті розпочати з 15.10.2024.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №46 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за жовтень 2023 квітень 2024 в сумі 9 011,45 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 117,74 грн. та інфляційні втрати в сумі 301,10 грн. Посилаючись на ст.ст. 11, 525, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202, 218, 229 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Станом на 18.11.2024 відповідач запропонований ухвалою суду про відкриття провадження у справі письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 19.09.2024р. доставлена до електронного кабінету Відповідача в системі «Електронний суд» 19.09.2024р., що свідчить про обізнаність Відповідача про час і місце судового розгляду справи. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи №908/2469/24 в суді.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

18.11.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частині рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії»(далі Закон).

Відповідно до ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Положеннями ч. 1 ст. 45 Закону визначено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

На виконання вимог Закону Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (Позивач, оператор системи) з 01.01.2019 року розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415. Тобто, з 01.01.2019 року Позивач є оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.

За змістом ч. 4 ст. 46 Закону оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі постанова) затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. До учасників ринку належать, зокрема, оператор системи розподілу та споживач.

Відповідно до п. 2 постанови укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил

здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п. 4 постанови договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Пунктом 2.1.5 ПРРЕЕ визначено, що договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил. Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі.

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року №1415 Позивачем, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.

01.01.2019 Державне підприємство «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (Відповідач, Споживач) підписав заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 46 від 01.12.2012 р.

За приписами п.п. 1.1, 1.2 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням приписів ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до його умов згідно із заявою-приєднання, що є додатком 1 до нього. Умови цього договору розроблено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та правил ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Отже, Договір №46 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання і укладений між сторонами з 01.01.2019 в редакції Позивача, опублікованій на сайті http//www.zoe.com.ua.

Відповідно до абз.6 п.2.1.5 ПРРЕЕ за ініціативою однієї із сторін договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії оформлюється в паперовій формі. 15.05.2019 сторони оформили паперову форму цього Договору.

Пунктом 12.8. Договору сторони встановили, що Додатки № 4, 5, 6, 14, 14.1, 14.2, 14.3, 15 до Договору є публічними, зокрема Додаток №15 «Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії», що опублікований на сайті http//www.zoe.com.ua (далі - Договір ЗПРЕЕ).

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ визначене поняття договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії - домовленість двох сторін, яка є документом певної форми і встановлює зміст та регулює правовідносини між споживачем та оператором системи розподілу / оператором системи передачі під час визначення плати за перетікання реактивної електричної енергії.

Отже, між Позивачем та Відповідачем укладено публічний Договір ЗПРЕЕ, який водночас є публічним додатком до Договору №46 про надання послуг з розподілу.

За умовами п.1.1 Договору ЗПРЕЕ, Оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання електричної енергії згідно з умовами Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до підпункту 1 п.3.1 Договору ЗПРЕЕ Оператор системи має право на отримання від Споживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, визначеної відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.

Згідно з підпунктами 1, 2 п.2.2 Договору ЗПРЕЕ, Споживач зобов`язується виконувати умови Договору, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з «Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (Додаток № 15.1 до Договору ЗПРЕЕ).

Пунктом 3 Додатку № 15.1 на Споживача покладений обов`язок щомісяця до 3 числа, наступного за розрахунковим, надавати оператору системи акти про обсяги споживання реактивної електричної енергії. У випадку неподання такого акту визначення обсягів перетікань електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до даних ЛУЗОД та/або АСЗД оператора системи або за даними, що містяться у актах контрольного огляду або технічної перевірки. При цьому оператором системи оформляється «Акт про обсяги споживання реактивної електричної енергії за розрахунковий період ОСР», який направляється споживачу для погодження. Споживач зі свого боку зобов`язується його підписати, завірити печаткою та один примірник повернути Оператору системи. Неповернутий документ вважається прийнятим Споживачем в редакції оператора системи.

У зв`язку із неподанням Споживачем актів про обсяги споживання реактивної електричної енергії за розрахункові періоди із жовтня 2023 по квітень 2024, ці акти були оформлені Позивачем та направлені Споживачу рекомендованим поштовим відправленням. Заперечень чи будь-яких зауважень з боку Відповідача не надходило.

Пунктом 1 Додатку №15.1 до Договору ЗПРЕЕ встановлено, що плата за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії визначається Оператором системи Споживачу відповідно до «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії», затвердженої Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 №87 та затвердженої в Мінюсті України 02.04.2018 за №392/318-44 ( далі Методика).

Пунктом 4 Додатку №15.1 до Договору ЗПРЕЕ встановлено, що оплата послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії виконується Споживачем на підставі рахунка, виставленого Оператором системи. Сума платежу визначається виходячи із обсягів фактично спожитої та генерованої Споживачем реактивної електричної енергії, відповідно до даних наданих Споживачем «Акта про обсяги споживання реактивної електричної енергії за розрахунковий період ОСР» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Отже, підставою для оплати Споживачем вартості отриманих послуг є отриманий ним рахунок, здійснений на підставі актів про спожиту електричну енергію.

Відповідно до пункту 6 Додатку №15.1 до Договору ЗПРЕЕ Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи. Датою отримання рахунка, вважається, зокрема, у разі направлення рахунка рекомендованим листом дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).

Позивач на виконання умов Договору та вимог ПРРЕЕ виконав свої зобов`язання в частині обчислення обсягів споживання реактивної електроенергії, направлення Споживачу відповідних актів та рахунків.

Так, за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» було виставлено ДП «ЗАРЗ» наступні рахунки:

- № 46/р/10-Р від 31.10.2023 на суму 765,40 грн., рекомендоване поштове відправлення 07.11.2023;

- № 46/р/11-Р від 30.11.2023 на суму 1671,86 грн., рекомендоване поштове відправлення 07.12.2023;

- № 46/р/12-Р від 31.12.2023 на суму 1990,84 грн., рекомендоване поштове відправлення 08.01.2024;

- № 46/р/01-Р від 31.01.2024 на суму 2004,34 грн., рекомендоване поштове відправлення 07.02.2024;

- № 46/р/02-Р від 29.02.2024 на суму 586,34 грн., рекомендоване поштове відправлення 07.03.2024;

- № 46/р/0303-Р від 31.03.2024 на суму 778,07 грн., рекомендоване поштове відправлення 09.04.2024;

- № 46/0404-Р від 30.04.2024 на суму 1214,60 грн., рекомендоване поштове відправлення 09.05.2024.

Однак, Відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії. Заборгованість Відповідача перед Позивачем за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за жовтень 2023 - квітень 2024 складає 9 011,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача 28.03.2024 була направлена вимога № 007-66/1299 на суму 7018,78 грн. та від 21.05.2024 № 007/66/2175 на суму 1992,67 грн., однак заборгованість Відповідачем не оплачена. Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, зі змінами та доповненнями (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання Позивачем Відповідачу послуг на суму 9011,45 грн., яку Відповідач в установлені договором строки не сплатив. Доказів зворотного Відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням Відповідачем термінів оплати рахунків за надання послуг з послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії Позивачем, згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних за період з 18.11.2023 по 19.07.2024 в сумі 117,74 грн. та інфляційних нарахувань в період з 01.12.2023 по 30.06.2024 в сумі 301,10 грн.

Відповідач контррозрахунку вказаних сум суду не надав.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство" суд вважає, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому вказані суми також підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі.

Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. покладаються на відповідача оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Запорізький автомобільний ремонтний завод (вул. Героїв 55-ї Бригади, буд. 1, м. Запоріжжя, 69039; код ЄДРПОУ 08011078) на користь Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926): заборгованість за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за жовтень 2023 - квітень 2024 в сумі 9 011 (дев`ять тисяч одинадцять) грн. 45 коп., три відсотка річних в сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 74 коп., втрати від інфляції в сумі 301 (триста одна) грн. 10 коп., а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.