Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/10624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024Справа № 910/10624/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» (52405, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Надіївка, вул.Шосейна, будинок 1Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 43641140) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» (04060, місто Київ, вул.Ризька, будинок 73-Г, приміщення 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 43691830) стягнення заборгованості у розмірі 3 100 000 грн. 00 коп.Представники:

від Позивача: Труба А.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Шабаровський Б.В. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 3 100 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі №910/10624/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2024 року.

19.09.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.09.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» про стягнення заборгованості у розмірі 1 430 438 грн. 88 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» про стягнення заборгованості у розмірі 1 430 438 грн. 88 коп. у справі №910/10624/24 повернуто Заявникові.

01.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано Відповідача надати належним чином завірені копії договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» у строк до 5 днів з 03.10.2024 року, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 03.10.2024 для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 16.10.2024 року.

08.10.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

У підготовчому судовому засіданні 16.10.2024 року Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про зупинення провадження у справі, відмовлено у задоволенні усного клопотання Відповідача про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2024 року.

30.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 20.11.2024 року.

19.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 20 листопада 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 листопада 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» (Постачальник) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023, відповідно до умов якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов?язується передати в погоджені строки, а ПОКУПЕЦЬ прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього нафтопродукти. (а.с.27-31)

Відповідно до п.1.2 Договору постачання Товару відбувається:

1.2.1. Залізничним транспортом: за умови отримання заявки від ПОКУПЦЯ і підписання Сторонами відповідного Додатку до цього Договору. Кількість Товару, що вказана у одному Додатку є партією Товару.

1.2.2. Автомобільним транспортом: за умови отримання заявки від ПОКУПЦЯ та підтвердження ПОСТАЧАЛЬНИКА про здійснення поставка у вигляді рахунку на ім?я та адресу ПОКУПЦЯ. Кількість Товару, що вказана у підтвердженій ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявці є партією Товару.

Номенклатура Товару, його кількість і ціна встановлюються Сторонами за погодженням в залежності від виду транспорту або в Додатках до цього Договору або у підтверджених ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявках ПОКУПЦЯ, і вказуються в розрахункових документах та/або у відвантажувальних документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних тощо) на Товар. (п.1.3 Договору)

Згідно з п.1.4 Договору товар за цим Договором поставляється партіями. Під партією Сторони розуміють кількість Товару, що вказана у Додатку. Одиниця виміру кількості Товару, що поставляється за даним Договором, визначається в Додатках або у підтверджених ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявках - літри/тони. Загальна кількість Товару, що поставляється ПОКУПЦЮ за цим Договором, визначається сукупною кількістю всіх партій Товару. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Сторонами у відповідних Додатках на кожну окрему партію Товару. Загальна вартість Товару, що постачається за даним Договором (сума Договору)

У п.2.1 Договору зазначено, що кожний Додаток (у випадку постачання Товару залізничним транспортом) та обмін між Сторонами заявкою та рахунком (у випадку постачання Товару автотранспортом) є окремим правочином, укладеним в рамках даного Договору згідно діючого законодавства України. Кожний наступний правочин не відміняє та не призупиняє дію попередніх правочинів ні повністю, ані в частині, якщо в ньому не передбачено інше. Всі Додатки, укладені Сторонами, до цього Договору, що були підтверджені ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, протягом всього терміну дії даного Договору є його невід?ємною частиною.

Відповідно до п.4.1 Договору товар поставляється погодженими партіями, згідно із Заявками ПОКУПЦЯ на поставку відповідної партії Товару. Заявка вважається оформленою ПОКУПЦЕМ належним чином, якщо вона була надана письмово (поштою або електронною поштою, що вказані у розділі 7 Договору, рахуванням умов п. 13.7. Договору) з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку ПОКУПЦЯ. Якщо заявка погоджується ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, то на кожну окрему партію Товару, що поставляється за даним Договором, в залежності від виду транспорту Сторони укладають у письмовій формі або Додатки з підписами і печатками Сторін (якщо поставка відбувається з використанням залізничного транспорту) або ПОСТАЧАЛЬНИК направляє рахунок-фактуру на адресу ПОКУПЦЯ (якщо поставка відбувається з використанням автотранспорту). Оформлені належним чином Додатки та підтверджені ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявки є невід?ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей між заявкою по формі Додатку №1 до цього Договору та Додатком, який був підписаний Сторонами на підставі цієї заявки, Сторони керуються умовами відповідного Додатку, які мають пріоритетне значення над Заявкою. ПОСТАЧАЛЬНИК має право відмовити у погодженні Заявки, про що він повідомляє Покупця протягом 3 банківських днів з моменту отримання заявки Покупця.

Згідно з п.4.2 Договору зобов?язання ПОСТАЧАЛЬНИКА по поставці Товару в рамках Договору виникає після підписання Сторонами відповідного Додатку до даного Договору або підтвердження заявки ПОКУПЦЯ шляхом направлення рахунку на адресу ПОКУПЦЯ (у випадку використання автотранспорту), у яких Сторони фіксують номенклатуру Товару, конкретний об?єм партії Товару та її ціну. Поставка партії Товару в межах граничних показників (мінімальний і максимальний об?єм поставки або процент відхилення, визначений цим Договором, с поставкою Товару належної кількості.

У п.5.8 Договору зазначено, що за результатами поставки Товару, Сторони підписують Акти прийому-передачі Товару, які складаються ПОСТАЧАЛЬНИКОМ. Акти прийому-передачі Товару формуються на підставі даних про кількість Товару, зазначених в актах паливу, залізничних накладних, товаротранспортних накладних, накладних, тощо, відповідно до обраного базису поставки Товару. Датою підписання Актів прийому передачі Товару є дата вказана у зазначених документах.

Акти прийому-передачі Товару складаються ПОСТАЧАЛЬНИКОМ і направляються ПОКУПЦЕВ протягом 3 (трьох) календарних днів з дати відвантаження Товару.

У термін не пізніше 5 робочих днів з моменту одержання ПОКУПЦЕМ видаткових документів на Товар (видаткових накладних та/чи актів приймання-передачі тощо), ПОКУПЕЦЬ зобов?язаний підписати видаткові документи на Товар. Якщо протягом терміну, зазначеному в даному пункті ПОКУПЕЦЬ не направив ПОСТАЧАЛЬНИКУ підписані видаткові документи або вмотивовані зауваження до них, документи вважаються погодженими Сторонами і прийняті ПОКУПЦЕМ, що не звільняє ПОКУПЦЯ від обов?язку передати підписані зі своєї сторони видаткові документи на Товар Допускається підписання Актів прийому-передачі шляхом обміну факсимільними копіями з наступним підписанням оригіналів протягом 5 (п?яти) робочих днів.

У випадку відмови ПОКУПЦЯ від підписання Актів прийому-передачі Товару, доказом поставки Товару є транспортні документи, а датою поставки Товару вважається дата відвантаження Товару. зазначена в транспортних документах. Якщо ПОКУПЕЦЬ відмовляється від підписання Актів прийому передачі Товару у випадку відвантаження Товару на умовах EXW, то поставка Товару вважається такою що не відбулася за виною ПОКУПЦЯ. При цьому ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний компенсувати Постачальнику усі пов?язані з цим збитки.

Відповідно до п.6.1 Договору ПОКУПЕЦЬ зобов?язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати повної вартості договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №349 від 28.04.2023 року. (а.с.32)

Крім того, як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року він перерахував на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 1 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №752 від 27.09.2023 року на суму 600 000 грн. 00 коп. із зазначенням платежу: «передплата за диз.паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-27092023 від 27.09.2023 року» та платіжною інструкцією №00851 від 31.10.2023 року на суму 500 000 грн. 00 коп. із зазначенням платежу: «передплата за диз.паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-30102023 від 30.10.2023 року», довідкою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №КНО-52.5.2.1/339 від 28.08.2024 р. (а.с.33-36)

25.07.2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №25/07/2024-2 від 25.07.2024 року про повернення попередньої оплати у загальному розмірі 3100000 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 25.07.2024 р., накладної, роздруківкою з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта». (а.с.42-44)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» перед Позивачем становить 3 100 000 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що грошові коши у розмірі 1100000 грн. 00 коп. були перераховані не на виконання умов договору, що визначений в якості підстави позову, та у Відповідача не виникло зобов`язання з поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №349 від 28.04.2023 року. (а.с.32)

Крім того, як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року він перерахував на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 1 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №752 від 27.09.2023 року на суму 600 000 грн. 00 коп. із зазначенням платежу: «передплата за диз.паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-27092023 від 27.09.2023 року» та платіжною інструкцією №00851 від 31.10.2023 року на суму 500 000 грн. 00 коп. із зазначенням платежу: «передплата за диз.паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-30102023 від 30.10.2023 року», довідкою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №КНО-52.5.2.1/339 від 28.08.2024 р. (а.с.33-36)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що грошові коши у розмірі 1100000 грн. 00 коп. були перераховані не на виконання умов договору, що визначений в якості підстави позову.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» при здійсненні оплати на користь Відповідача на підставі платіжної інструкції №752 від 27.09.2023 року на суму 600 000 грн. 00 коп. у графі призначення платежу зазначило: «передплата за диз.паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-27092023 від 27.09.2023 року» та на підставі платіжної інструкції №00851 від 31.10.2023 року на суму 500 000 грн. 00 коп. - «передплата за диз.паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-30102023 від 30.10.2023 року». Проте, підставою позову у даній справі визначено Договір поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року.

В той же час, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, Відповідач у поданих запереченнях зазначив, що ним не знайдено примірників договорів, зазначених в платіжних інструкціях №752 від 27.09.2023 року, №00851 від 31.10.2023 року. Суд звертає увагу, що формулювання Відповідачем у поданих заперечення «не знайдено» жодним чином не підтверджує факту укладення між сторонами договорів №ЛТР-ГНС-27092023 від 27.09.2023 року, №ЛТР-ГНС-30102023 від 30.10.2023 року, які зазначені у вказаних платіжних інструкціях, з урахуванням того, що у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, суб`єкт господарювання має підтверджувати первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Крім того, Позивач у поданій відповіді на відзив зазначив, що в платіжній інструкції №752 від 27.09.2023 р. призначення платежу вказане «Передплата за диз паливо зг. Договору №ЛТР-ГНС-27092023 від 27.09.2023р Сума 600000,00 грн ПДВ (20%) 100000,00 грн», а в платіжній інструкції №00851 від 31.10.2023 р. «Передоплата за дизельне пальне зг Дог. №ЛТР-ГНС-30102023 від 30.10.2023 Сума 500000,00 грн ПДВ (20%) 83333,33 грн», але такі призначення платежів зазначені Позивачем помилково, а саме помилки містяться у датах та номерах договорів. Окрім договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року, інших договорів поставки нафтопродуктів між сторонами більше не укладалося.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що грошові кошти у загальному розмірі 1 100 000 грн. 00 коп., перераховані Позивачем Відповідачу на підставі платіжної інструкції №752 від 27.09.2023 року на суму 600 000 грн. 00 коп. та на підставі платіжної інструкції №00851 від 31.10.2023 року на суму 500 000 грн. 00 коп. саме на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року. А тому Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на п.6.5 Договору.

Крім того, на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року Позивач склав податкові накладні №2 від 27.09.2023 р., №3 від 28.04.2023 р., №28 від 31.10.2023 р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.04.2023 року, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію. (а.с.37-41)

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.

При цьому, Суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту за оспорюваними накладними.

Відповідно до п.6.1 Договору ПОКУПЕЦЬ зобов??язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати повної вартості договору.

Згідно з п.1.4 Договору товар за цим Договором поставляється партіями. Під партією Сторони розуміють кількість Товару, що вказана у Додатку. Одиниця виміру кількості Товару, що поставляється за даним Договором, визначається в Додатках або у підтверджених ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявках - літри/тони. Загальна кількість Товару, що поставляється ПОКУПЦЮ за цим Договором, визначається сукупною кількістю всіх партій Товару. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Сторонами у відповідних Додатках на кожну окрему партію Товару. Загальна вартість Товару, що постачається за даним Договором (сума Договору)

Відповідно до п.4.1 Договору товар поставляється погодженими партіями, згідно із Заявками ПОКУПЦЯ на поставку відповідної партії Товару. Заявка вважається оформленою ПОКУПЦЕМ належним чином, якщо вона була надана письмово (поштою або електронною поштою, що вказані у розділі 7 Договору, рахуванням умов п. 13.7. Договору) з підписом і печаткою уповноваженої особи з боку ПОКУПЦЯ. Якщо заявка погоджується ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, то на кожну окрему партію Товару, що поставляється за даним Договором, в залежності від виду транспорту Сторони укладають у письмовій формі або Додатки з підписами і печатками Сторін (якщо поставка відбувається з використанням залізничного транспорту) або ПОСТАЧАЛЬНИК направляє рахунок-фактуру на адресу ПОКУПЦЯ (якщо поставка відбувається з використанням автотранспорту). Оформлені належним чином Додатки та підтверджені ПОСТАЧАЛЬНИКОМ заявки є невід?ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей між заявкою по формі Додатку №1 до цього Договору та Додатком, який був підписаний Сторонами на підставі цієї заявки, Сторони керуються умовами відповідного Додатку, які мають пріоритетне значення над Заявкою. ПОСТАЧАЛЬНИК має право відмовити у погодженні Заявки, про що він повідомляє Покупця протягом 3 банківських днів з моменту отримання заявки Покупця.

Отже, обов`язок постачальника поставити товар пов`язано з направленням йому покупцем письмової заявки.

Саме після настання наведеної обставини розпочинає свій перебіг строк на поставку товару.

Проте, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження укладання між Сторонами Додатків до Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року, а також подання Позивачем заявок на здійснення поставки товару й її погодження Відповідачем.

У судовому засіданні Позивач підтвердив обставини не направлення Відповідачу відповідної заявки на поставку товару.

Враховуючи наведене, строк поставки Відповідачем товару, як на момент звернення з даним позовом до суду, так і станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не настав.

Отже, відповідно Відповідачем не було порушено строку передання попередньо оплаченого товару Позивачу.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (див. постанову Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, сформувала правовий висновок, згідно з яким аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Вказане зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України виникає в особи, яка отримала попередню оплату і не виконала обов`язку з поставки, фактично у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, після настання якого постачальник (продавець) має усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів.

Тобто, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постачальника (продавця) виникає зобов`язання повернути покупцю суму передоплати (сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 та ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

При розгляді даної справи Судом встановлено, що відсутнє порушення Відповідачем строку передання товару за Договором поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року, як передумова вимоги про повернення коштів відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Стосовно закінчення строку дії Договору поставки нафтопродуктів №ЛТР-ГНС-03042023 від 03.04.2023 року, як підставу для повернення коштів попередньої оплати, Суд вказує наступне.

Згідно з п.12.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і проставлення печаток Сторін і діє по « 31» грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, передбачених цим Договором і Додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатись до закінчення дії цього Договору. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до закінчення дії даного Договору жодна із Сторін не заявить про необхідність розірвання або зміни Договору.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження заявлення однією із Сторін договору про його розірвання відповідно до п.12.1 Договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, колегія суддів вказує, що закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору жодним чином не унеможливлює виконання сторонами зобов`язань за ним (таких як направлення позивачем заявки відповідачу на поставку товару та відповідно його передання постачальником покупцю).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Крім того, Суд зазначає, що 25.07.2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №25/07/2024-2 від 25.07.2024 року про повернення попередньої оплати у загальному розмірі 3100000 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 25.07.2024 р., накладної, роздруківкою з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта». (а.с.42-44) Однак, враховуючи те, що обов`язок Відповідача з поставки товару не настав, а строк дії Договору не закінчився, відсутні правові підстави для повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» про стягнення заборгованості у розмірі 3 100 000 грн. 00 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВІЛЬНЕ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» про стягнення заборгованості у розмірі 3 100 000 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 листопада 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин