Ухвала

від 27.11.2024 по справі 910/14357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/14357/24

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР"

про стягнення 832 950,18 грн

Суддя О.В. Гумега

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - позивач, АБ "УКРГАЗБАНК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" (далі - відповідач, ТОВ "БТК"ЛІДЕР") про стягнення 832 950,18 грн, з яких: 166 590,04 грн штрафу за Договором № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024, 666 360,14 грн авансового платежу за Договором № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем встановленого Договором строку виконання робіт, що є підставою для сплати відповідачем штрафу на підставі пункту 7.3. Договору та повернення позивачу коштів, перерахованих в якості авансового платежу, на підставі підпункту 6.1.9. пункту 6.1. Договору.

Дослідивши матеріали позовної заяви АБ "УКРГАЗБАНК" № 117/34594/2024 від 18.11.2024 (вх. № 14357/24 від 21.11.2024), суд зазначає таке.

При визначенні підсудності даного спору Господарському суду міста Києва позивачем застосовано загальні правила підсудності, враховуючи, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" є: Україна, 02222, місто Київ, вулиця Сабурова, будинок 1, квартира 230.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, а саме:

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення 832 950,18 грн на підставі Договору № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024, з яких: 166 590,04 грн штрафу, 666 360,14 грн авансового платежу.

Предметом Договору № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024, укладеного між АБ "УКРГАЗБАНК" (далі - замовник) та ТОВ "БТК"ЛІДЕР" (далі - підрядник), визначено, що підрядник зобов`язується виконати Капітальний ремонт орендованих приміщень АБ "УКРГАЗБАНК" в частині облаштування до потреб маломобільних груп населення (Рівненська ОД) (код згідно з ДК 021:2015 - 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи) (далі - Роботи), у відповідності до Додатку 1 "Перелік робіт", Додатку 2 "Договірна ціна", Додатку 3 "Кошторисний розрахунок вартості будівництва за формою локального/зведеного кошторису", Додатку 4 "Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису" та Додатку 5 "Календарний графік виконання робіт", які є невід`ємною частиною цього Договору (далі за текстом - Додаток 1, Додаток 2, Додаток 3, Додаток 4 та Додаток 5 відповідно), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх вартість.

Додатком 1 до Договору № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024 є "Перелік робіт на Капітальний ремонт орендованих приміщень АБ "УКРГАЗБАНК" в частині облаштування до потреб маломобільних груп населення (Рівненська ОД) (код згідно з ДК 021/2015 - 45450000-6 Інші завершальні роботи)". Наведений додаток містить перелік робіт (найменування робіт і витрат, одиниця виміру, кількість) окремо по об`єктам замовника, а саме: Відділення № 108, Рівненська обл., м. Березне, вул. Андріївська, 2; Відділення № 115, м. Рівне, вул. Київська, 4; Відділення № 117, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Скарбова, 3; Відділення № 118, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Грушевського, 12; Відділення № 128, Рівненська обл., м. Вараш, Незалежності майдан, 8).

Пунктом 4.3 Договору № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024 визначено місце виконання робіт: Рівненська обл., м. Березне; м. Рівне, вул. Київська, 4; Рівненська обл., м. Дубно, вул. Скарбова, 3; Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Грушевського, 12; Рівненська обл., м. Вараш, Незалежності майдан, 8.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду, який є окремим видом договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

До окремих договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 глави 61 ("Підряд"), положення параграфа 1 ("Загальні положення про підряд") застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 875 ЦК України, договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Як встановлено судом за умовами Договору № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024, об`єкти, на яких виконувались роботи з капітального ремонту приміщень в частині облаштування до потреб маломобільних груп населення, знаходяться у Рівненській області.

Відтак, спір у даній справі стосується прав і обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном - об`єктами ремонтних робіт за Договором № ЕТ - 63/24 від 22.04.2024, які знаходяться у Рівненській області.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване у Рівненській області, то позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" про стягнення 832 950,18 грн підлягає розгляду Господарським судом Рівненської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" про стягнення 832 950,18 грн, разом з доданими до неї матеріалами підлягають передачі на розгляд Господарського суду Рівненської області за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. 30, 31, 232- 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" про стягнення 832 950,18 грн, разом з доданими до неї матеріалами передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Рівненської області (Україна, 33013, м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А).

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 27.11.2024 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Оксана ГУМЕГА