Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/11481/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024Справа № 910/11481/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕНЕРГОІНВЕСТ»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 1 051 961,11 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕНЕРГОІНВЕСТ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 1 051 961,11 грн, з яких: 603 444,46 грн основної заборгованості, 106 194,43 грн 3% річних та 342 322,22 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії за жовтень 2021 року відповідно до договору № 8030/02 від 08.02.2012 та постанови НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11481/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

11.10.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

28.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), що містили вимогу про поновлення пропущеного строку на подання вказаних заперечень.

Розглянувши викладене у запереченнях відповідача клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання таких заперечень, суд дійшов висновку про залишення його без розгляду, оскільки відповідачем не було пропущено процесуального строку для подання до суду заперечень.

19.11.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2012 між Державним підприємством «Енергоринок» (надалі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕНЕРГОІНВЕСТ» (виробник альтернативного джерела - надалі ВАД) було укладено Договір № 8030/02 (надалі - Договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕНЕРГОІНВЕСТ» (виробник за «зеленим» тарифом) укладена Додаткова угода № 126/01 до Договору № 8030/02 від 08.02.2012, у якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

Протягом дії Договору сторони неодноразово вносили зміни до Договору, про що укладали відповідні додаткові угоди.

31.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕНЕРГОІНВЕСТ» укладена Додаткова угода № 963/01/20 до Договору №8030/02 від 08.02.2012. Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «виробник за «зеленим тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим тарифом». Також сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Договору (тут і надалі Договір в редакції Додаткової угоди № 963/01/20 від 31.03.2020) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

За п. 2.1. Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2. Договору).

Продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (п. 2.3. Договору).

В пунктах 2.4., 2.5. Договору сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 867/01/21 від 26.02.2021).

Відповідно до п. 4.1. Договору продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції.

За положеннями п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

У п. 7.4 Договору сторони також вказали, якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору продано відповідачу електричну енергію, зокрема, в жовтні 2021 року зафіксовано обсяг електричної енергії на суму 17 082 933,80 грн з ПДВ, про що сторонами підписано Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021.

Як зазначено позивачем та вбачається із матеріалів справи, відповідач за продану в жовтні 2021 року електроенергію розрахувався частково, на суму 16 479 489,34 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними документами від 18.10.2022 № 261 847, від 13.10.2021 № 164 274, від 30.11.2023 № 326 004, від 30.07.2024 № 387 161, від 29.10.2021 № 171 979, від 29.10.2021 № 174 747, від 28.12.2023 № 332 368, від 28.09.2022 № 258 566, від 28.08.2024 № 394 203, від 26.10.2023 № 26/10/2023319 286, від 25.10.2021 № 166 272, від 21.02.2024 № 348 063, від 20.10.2023 № 20/10/2023317 363, від 18.10.2023 № 18/10/2023316 438, від 15.11.2021 № 185 487.

Відтак, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2021 року складає 603 444,46 грн з ПДВ.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що остаточний розрахунок за відпущену у жовтні 2021 року електроенергію мав бути здійснений відповідачем в строк до 15.09.2022 (з урахуванням оприлюднення 12.09.2022 постанови НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117), а відтак обов`язок останнього сплатити борг у розмірі 603 444,46 грн є таким, що настав. При цьому, за даним позовом, крім суми основної заборгованості, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 106 194,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 342 322,22 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачем при визначенні розміру заборгованості не було враховано положень наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 (надалі - наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 (надалі - наказ № 206). Водночас, відповідач зазначав про наявність заборгованості позивачем перед відповідачем, а тому в останнього є всі правові підстави для зменшення рівня розрахунків з позивачем.

Також відповідач не визнав факту прострочення заборгованості та вказав на неправильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, навівши власний контррозрахунок зазначених нарахувань. При цьому, відповідач вважає, що наявні всі підстави для звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат в силу приписів ст. 617 Цивільного кодексу України та положень пунктів 5.1., 5.2. Договору, а також з огляду на важкий фінансовий стан підприємства. Водночас, відповідач вказує, що суд не позбавлений права на зменшення заявлених на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань. Так, відповідач просив зменшити заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії ).

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 ст. 276 ГК України).

Нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем.

Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акт купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором із продажу електричної енергії відповідачу.

Водночас, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався лише частково, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 603 444,46 грн.

Згідно з п. 10.1 Порядку (в редакції, чинній станом на момент виникнення обов`язку із остаточного розрахунку) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Водночас, враховуючи положення п. 3.3. Договору, за якими оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами, вбачається, що сторони визначили строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.

Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за «зеленим» тарифом викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року. Вказане рішення Регулятора оприлюднено на офіційному веб-сайті останнього - 12.09.2022.

Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року - до 15.09.2022 (включно).

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем наявної заборгованості у розмірі 603 444,46 грн, розміру вказаної заборгованості останнім під час розгляду справи не було спростовано, а відтак, суд дійшов висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вказує про обґрунтованість вимог про стягнення основного боргу.

Водночас, доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, належним виконанням основного зобов`язання покупця за Договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.

Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 втратив чинність 05.07.2022 на підставі наказу № 221 від 05.07.2022.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206, як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Як вже зазначалось, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Регулятором) з посиланням на положення Порядку.

Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Доводи відповідача щодо можливості зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої останнім частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, із посиланням на положення постанов НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 та від 03.04.2024 № 652, судом також відхиляються, оскільки положення вказаних нормативно-правових актів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли за період жовтня 2021 року, оскільки регулюють правовідносини щодо відшкодування виробниками, які здійснюють продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, щодо визначення вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яку гарантований покупець надає оператору системи передачі, які виникли з 08.09.2022.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 106 194,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 342 322,22 грн за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 10.09.2024, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% (або інший розмір процентів, встановлений договором) річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, які нараховувались на наявну у відповідача заборгованість станом на 15.09.2022 (6 550 948,32 грн) з урахуванням подальших часткових оплат, суд встановив його помилковість та вважає правильним контррозрахунок відповідача, викладений ним у запереченнях на відповідь на відзив, який позивачем, в свою чергу, не був спростований.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими розмірами 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за порушення виконання ним своїх грошових зобов`язань за Договором - 105 622,46 грн та 289 555,81 грн, відповідно. У зв`язку із зазначеним, позовні вимоги у даній частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від нарахувань, здійснених відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В п. 5.1. Договору визначено перелік обставин непереборної сили, за настання яких сторона Договору звільняється від виконання своїх зобов`язань.

Умовами п. 5.3. Договору визначено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази настання для відповідача обставин непереборної сили, які б унеможливили виконання ним своїх зобов`язань за Договором перед позивачем, зокрема, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів. Водночас, недоотримання коштів від НЕК «Укренерго» не є тією обставиною, яка може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, в силу приписів ст. 617 ЦК України. Більше того, неможливість виконання відповідачем зобов`язань спростовується здійсненням останнім часткових оплат заборгованості за спірний період.

При цьому, слід зазначити, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє відповідні заперечення відповідача як недоведені документально.

Відповідне клопотання відповідача про зменшення 3% річних суд відхиляє, оскільки такі нарахування за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для їх зменшення.

При цьому суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків. Зазначене спростовує заперечення відповідача, викладені ним у поданих заявах по суті спору.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору заперечення щодо пред`явлених позовних вимог суд вважає не обґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на помилковість здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, суд відзначає, що усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд вважає, що у даній справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн таких витрат.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії: договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ; додаткової угоди № 1 від 10.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ; акту про надання послуг від 22.10.2024 згідно з додатковою угодою № 1 від 10.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ; опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» для надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою № 1 від 10.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ.

Суд встановив, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи здійснювалось адвокатом Волощуком Павлом Юрійовичем (надалі також - адвокат), повноваження якого підтверджуються копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000081 від 12.07.2017 та копією ордеру серії ВХ № 1080147 від 25.09.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ.

Так, за укладеним між Адвокатським об`єднанням «ПРІОРИТЕТ» (надалі - адвокатське об`єднання) та позивачем договором про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші передбачені цим договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ за надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплачувати адвокатському об`єднанню гонорар, який встановлюється із урахуванням складності справи та витраченого часу і вказується в рахунках на оплату.

За результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами, в якому вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість (п. 4.4. договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ).

Водночас, за укладеною між адвокатським об`єднанням та позивачем 10.09.2024 додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ, адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 1 051 961,11 грн за Договором № 8030/02 від 08.02.2012, в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів позивача при розгляді даної справи судами.

В п. 3.1. додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ сторони погодили, що вартість послуг, які підлягають сплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції, становить 50 000,00 грн.

Відповідно до Акту про надання послуг від 22.10.2024 визначено вартість наданих за додатковою угодою № 1 від 10.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ГЕІ послуг у розмірі 50 000,00 грн.

Оцінивши у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат є доведеним, при цьому, вказаний розмір витрат є фіксованим, в той час як відповідачем не було подано до суду заперечень щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про його зменшення.

При цьому, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 03.10.2019 об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі № 922/445/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОЕНЕРГОІНВЕСТ» (вул. Васильківська, 1, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 36885544) 603 444,46 грн заборгованості, 105 622,46 грн 3% річних, 289 555,81 грн інфляційних втрат, 14 979,35 грн судового збору та 47 460,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко