Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/12112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/12112/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний», Донецька обл., м. Дружківка

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ

про стягнення 10929,12 грн, -

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди в сумі 32968,93 грн, пені в розмірі 3100,52 грн, 3% річних в сумі 354,01 грн, інфляційних втрат в сумі 1130,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Mazda 3 державний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія автомобіля Hyundai HD72 державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, винної у спричиненні шкоди страхувальнику позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12112/24. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 07.10.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги на суму 12 490 грн, оскільки до відкриття провадження у справі останнім було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 24874,10 грн, яка була розрахована за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміру франшизи. Одночасно, відповідачем висловлено заперечення з приводу наведеного позивачем розрахунку 3% річних, пені та інфляційних втрат, оскільки останній не враховує суми сплаченого страхового відшкодування.

08.11.2024 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» про зменшення позовних вимог, в якій останній заявив про стягнення з відповідача шкоди в сумі 8089,83 грн, пені в розмірі 1343,98 грн, 3% річних в сумі 151,33 грн, інфляційних втрат в сумі 1343,98 грн.

Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2022 між Приватним акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №434806, предметом якого є страхування транспортного засобу MAZDA державний номер НОМЕР_1 .

25.09.2023 у м. Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MAZDA 3 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Hyundai HD72, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою від 20.10.2023 Московського районного суду м.Харкова по справі №643/10443/23 ОСОБА_3 - водія автомобіля Hyundai HD72, державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 23.10.2022, відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком.

На підставі заяви страхувальника про страхове відшкодування від 25.09.2023 звіту №45/2023 від 12.10.2023 дослідження спеціаліста - авто товарознавця автомобіля, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №45/23 від 31.10.2023, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику суми відшкодування в сумі 32 968,93 грн.

Позивач, на виконання своїх зобов`язань перед страхувальником здійснив виплату страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №730 від 01.11.2023 на суму 32 968,93 грн.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу Hyundai HD72, державний номер НОМЕР_2 станом на 25.09.2023 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно полісу №ЕР211527961. Зі змісту позовної заяви та витягу з бази даних МТСБУ вбачається, що ліміт відповідальності страховика згідно полісу №ЕР211527961 становить 160 000 грн, а франшиза 2600 грн.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

За приписами ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 25.09.2023 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля MAZDA державний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Hyundai HD72, державний номер НОМЕР_2 , тобто, до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Як свідчать матеріали справи, 06.02.2024 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою №3/01-24 від 01.02.2024 про виплату страхового відшкодування в сумі 32 968,93 грн.

За наслідками розгляду заяви позивача відповідачем було сплачено страхове відшкодування в сумі 24 874,10 грн згідно платіжної інструкції №48590 від 04.07.2024. При цьому, зі змісту відзиву вбачається, що вказана вище сума страхового відшкодування була розрахована за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, який визначено у звіті №45/2023 від 12.10.2023 дослідження спеціаліста - авто товарознавця автомобіля, складеному на замовлення позивача та суми франишизи, що визначена полісом. З урахуванням вказаних обставин відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування на суму 12490 грн.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу в розрізі розміру страхового відшкодування, яке заявлено до стягнення з відповідача, судом враховано таке.

Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.

Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі, визначають, які саме витрати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.

Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Згідно п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Судом було встановлено, що між 04.11.2022 між Приватним акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №434806, предметом якого є страхування транспортного засобу MAZDA державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018.

Тобто, станом на 25.09.2023 строк експлуатації транспортного засобу MAZDA державний номер НОМЕР_1 становив менше 7 років, а отже, відсутні підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу, який визначено у звіті №45/2023 від 12.10.2023 дослідження спеціаліста - авто товарознавця автомобіля, складеному на замовлення позивача, у розмірі 0,35.

Винятком стосовно застосування пункту 7.38. Методики є, зокрема, випадки, які визначено у п.7.39 Методики: КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

В контексті означеного суд звертає увагу на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які визначено у п.7.39 Методики доведено не було, а отже, у суду відсутні підстави вважати обгрунтованим сплату відповідачем стархового відшкодування за вирахування коефіцієнту фічного зносу.

Одночасно, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України «Про страхування».

Отже, виходячи з наведеного сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача повинна бути розрахована наступним чином: 32 968,93 грн (сума, яка була сплачена позивачем страхувальнику) - 2600 грн (сума франишизи, яка визначена полісом №ЕР211527961) - 24874,10 грн (сума, яка була сплачена відповдачем в досудовому порядку) = 5494,83 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди підлягають задоволенню частково на суму 5494,83 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1343,98 грн, 3% річних в сумі 151,33 грн, інфляційних втрат в сумі 1343,98 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У той же час відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, то відповідач отримавши вимогу позивача 17.02.2020р. (що підтверджується наданим до матеріалів справи витягом з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статуту поштових відправлень) та не виплативши суму страхового відшкодування у визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних.

Аналогічна правова позиція щодо застосування правової норми зазначена у постанові Верховного Суду по справі № 910/18319/16 від 07.02.2018.

З огляду на порушення відповідачем 90-денного строку виплати суми страхового відшкодування позивачем за період з 09.05.2024 по 03.07.2024 було нараховано пеню в розмірі 1343,98 грн, 3% річних в сумі 151,33 грн та інфляційні втрати (травень 2023 - липень 2024) в сумі 1343,98 грн.

Виходячи з висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та безпідставне неврахування позивачем суми франшизи, обґрунтованим є нарахування пені на суму 1237,99 грн та 3% річних в розмірі 139,40 грн.

Одночасно, за наслідками здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди в сумі 8089,83 грн, пені в розмірі 1343,98 грн, 3% річних в сумі 151,33 грн, інфляційних втрат в сумі 1343,98 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна. буд.37, ЄДРПОУ 13494943) страхове відшкодування в сумі 5494,83 грн, пеню в розмірі 1237,99 грн, 3% річних в сумі 139,40 грн, інфляційні втрати в сумі 1343,98 грн та судовий збір в сумі 2276,36 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовит.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 26.11.2024.

Суддя В.В. Князьков