Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10818/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10818/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 2 073 216,72 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

від позивача - Денисенко Т.М.

від відповідача - Кисіль Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (далі - позивач, ТОВ "ТК "Спецзапчасть") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, ТОВ "Оператор ГТС України") про стягнення 2 073 216,72 грн, з яких: 1 638 956,78 грн збитків внаслідок інфляції, 1 955,41 грн процентів річних, 432 304,53 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "ТК "Спецзапчасть" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10818/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.09.24 о 10:00 год.

12.09.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення.

12.09.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 13.09.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановлено проведення судових засідань у справі № 910/10818/24 здійснювати за участі представника позивача - ТОВ "ТК "Спецзапчасть", в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.09.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 24.09.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву.

24.09.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 25.09.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.

У підготовче засідання, призначене на 30.09.2024, з`явились представники позивача, відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та процесуальних питань, подані представниками учасниками справи.

Судом оголошено перерву до 28.10.2024 о 10:00 год.

30.09.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.

09.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 10.10.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі.

У підготовче засідання, призначене на 28.10.2024, з`явились представники позивача, відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив, подані представником відповідача, та додаткові пояснення у справі, подані представником позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2024 о 11:00 год.

29.10.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.11.2024 в системі "Електронний суд" сформовано та 15.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву, відповідно до якої представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи докази на підтвердження фактичних витрат позивача на правничу допомогу у межах даної справи на суму 26 500 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановлено проведення судових засідань у справі № 910/10818/24 здійснювати за участі представника відповідача - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Судове засідання, призначене на 18.11.2024 здійснювалось за участі представників позивача та відповідача в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 18.11.2024 суд долучив до матеріалів справи заяву про долучення доказів, сформовану представником позивача в системі "Електронний суд" 14.11.2024.

У судовому засіданні 18.11.2024 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 18.11.2024 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з поданими представником позивача доказами.

Судом відхилено усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 18.11.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, наявних в матеріалах справи.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 18.11.2024 представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.11.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

21.12.2022 між ТОВ "Оператор ГТС України" (покупець, відповідач) та ТОВ "ТК "Спецзапчасть" (постачальник, позивач) укладено Договір про закупівлю №4600006922 (далі - Договір) (з урахуванням змін згідно з Додатковими угодами від 02.05.2023 № 1 та від 03.05.2023 № 2), за умовами якого постачальник зобов`язався, зокрема у визначені строки передати у власність покупця товар (підіймально-транспортувальне обладнання - вилкові автонавантажувачі, зазначені в специфікаціях), а покупець зобов`язався, зокрема прийняти та оплатити такі товари (п. 1.1 Договору).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати за поставлений товар згідно з видатковими накладними та актами приймання-передачі товару, підписаними відповідачем без зауважень щодо якості, ТОВ "ТК "Спецзапчасть" у вересні 2023 року звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 24 042 681,18 грн, з яких: 23 752 996,74 грн основного боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, позов ТОВ "ТК "Спецзапчасть" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" 23 752 996,74 грн боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат та 360 640,22 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23 залишено без змін.

У межах справи № 910/14532/23 з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" були стягнуті інфляційні втрати, проценти річних та пеня за період з дня виникнення заборгованості по поставкам від 02.05.2023 (на суму 4 205 698,96 грн) та від 03.05.2023 (на суму 19 547 297,78 грн) до дня звернення позивача з позовом до суду, а саме: з 02.06.2023 та 03.06.2023, відповідно, до 12.09.2023.

Оскільки погашення ТОВ "Оператор ГТС України" суми основного боргу за Договором було здійснено лише 10.07.2024 (день зарахування сплачених ТОВ "Оператор ГТС України" коштів у сумі 23 752 996,74 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК "Спецзапчасть"), враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, пункти 7.1, 7.2 Договору, ТОВ "ТК "Спецзапчасть" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 1 638 956,78 грн збитків внаслідок інфляції, 1 955,41 грн процентів річних та 432 304,53 грн пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог повністю з огляду на таке:

- відповідач вважає, що оскільки він як покупець не отримав товар належної якості, а позивач (постачальник) так і не усунув недоліки, зазначені в актах приймання товарів за кількістю та якістю, то відповідно строк виконання зобов`язання по оплаті по Договору не настав;

- відповідач вважає, що оскільки строк виконання зобов`язань по оплаті не настав, то відповідно не підлягають задоволенню похідні (акцесорні) вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних втрат;

- відповідач вважає, що позивач не правильно вказав у розрахунку 0,01 % річних дату закінчення виконання зобов`язання, а саме: замість 08.07.2024, вказав 09.07.2024, а відтак неправомірно здійснив нарахування 0,01 % річних на дату виконання зобов`язання, а саме на дату 09.07.2024;

- враховуючи вказаний у позовній заяві період нарахування інфляційних втрат, відповідач вважає, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати за спірний період.

Позивач у відповіді на відзив заперечив твердження відповідача, зазначивши таке:

- позиція відповідача щодо ненастання його зобов`язання щодо оплати товару, поставленого позивачем у межах Договору, спростована обставинами, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, яке було залишено без змін за наслідками перегляду його у судах апеляційної та касаційної інстанції;

- щодо посилання відповідача на неправильне визначення позивачем при проведенні розрахунку 0,01% річних дати закінчення виконання зобов`язання, позивач зазначив, що оплата згідно рішення суду від 12.12.2023 по справі № 910/14532/23 надійшла на рахунок позивача 10.07.2024, що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку позивача. Умовами Договором не визначено, що днем оплати за Договором є день списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. Отже, днем оплати є саме день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погодився із посиланням позивача на факти, встановлені у справі № 910/14532/23, відповідач вважає, що місцевий господарський суд має самостійно оцінити обставини (факти) щодо настання/відстрочення строку оплати поставленого товару. За доводами відповідача, сторони у Договорі погодили, що належним виконанням постачальником умов Договору є не лише факт передачі товару, а і відповідність даного товару якості та кількості, а відтак твердження позивача про те, що строк оплати настав - є хибними. На підставі платіжної інструкції від 09.07.2024 № 269314 відповідач сплатив на користь позивача заборгованість у розмірі 23 752 996,74 грн, а відтак позивач неправомірно здійснив нарахування 0,01 % річних на дату виконання зобов`язання, а саме на дату 09.07.2024.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами статей 78, 79 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 15.08.2019 у справі 905/1758/18, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00).

З матеріалів даної справи № 910/10818/24 вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" 23 752 996,74 грн боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат та 360 640,22 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23 залишено без змін.

Наведеним рішенням суду у справі № 910/14532/23 встановлено, зокрема, такі обставини:

"… між сторонами по справі укладено договір про закупівлю № 4600006922 від 21 грудня 2022 р., додаткові угоди №№ 1 від 2 травня 2023 р., 2 від 3 травня 2023 р. до цього договору, згідно з якими позивач зобов`язався передати відповідачу 17 шт. підіймально-транспортувального обладнання (вилкові автонавантажувачі WECAN СPDC50), зазначені в специфікації (Додаток № 1) та надати послуги, зазначені у специфікації (Додаток № 3), які є невід`ємними частинами договору, а відповідач - прийняти та оплатити вартість одержаного товару та наданих послуг на умовах договору".

"Відповідно до умов п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, у строк не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару".

"Датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі обумовлених цим пунктом документів (п. 5.11 Договору) ".

"…наявними у матеріалах справи видатковими накладними №№ РН-02051 від 2 травня 2023 р., РН-03051 від 3 травня 2023 р. стверджується факт вручення позивачем відповідачу у місці поставки Богородчанське ЛВУМГ с. Поківка, урочище "У гаю", 1 Богородчанського району Івано-Франківської області трьох автонавантажувачів 2 травня 2023 р., у місці поставки Боярське ЛВУМГ вул. Симона Петлюри, 49 м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області решти 14 автонавантажувачів 3 травня 2023 р.".

"Доказів, які б заперечували факт передачі позивачем відповідачу в повному обсязі обумовлених п. 5.11 Договору документів, не надано.

За таких обставин суд вважає, що позивач набув право вимагати від відповідача оплати проданого на підставі спірного договору товару у строки, визначені п. 4.1 Договору. Доказів належної оплати за договором суду не надано".

"Відповідно до умов п.п. 7.2., 7.10. Договору у разі порушення покупцем строків оплати за Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми.

… враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за Договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 23 752 996,74 грн боргу, 46 318,34 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 664,93 грн процентів річних з простроченої суми, 242701,17 грн пені".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, вищезазначені обставини щодо ТОВ "ТК "Спецзапчасть" та ТОВ "Оператор ГТС України" (позивач та відповідач у даній справі № 910/10818/24), а саме щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача оплати проданого на підставі спірного договору товару у строки, визначені п. 4.1 Договору, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/10818/24, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Враховуючи ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача при розгляді даної справи № 910/10818/24 про ненастання строку виконання ТОВ "Оператор ГТС України" зобов`язання щодо оплати товару по Договору.

Судом враховано, що позиція відповідача щодо ненастання його зобов`язання щодо оплати товару, поставленого позивачем за Договором, спростована обставинами, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та постановою Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 910/14532/23.

Переглядаючи у касаційному порядку рішення та постанову у справі № 910/14532/23, Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 дійшов таких висновків:

"враховуючи … встановлені судами обставини, що 02.05.2023 та 03.05.2023 позивач поставив товари разом із документацією у встановлені строки та в обумовлені в специфікаціях місця, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товарів з документами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товар вважається поставленим відповідачу з дати прибуття його в місце поставки, і з цього моменту у відповідача виникає обов`язок здійснити оплату поставленого у строки, встановлені п. 4.1 договору, тобто до 01.06.2023 та 02.06.2023, невиконання якого спричинило прострочення платежу…

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що строк на проведення розрахунків не розпочав свій перебіг, оскільки дата поставки не наступила, враховуючи наявність актів приймання товарів за кількістю та якістю із зауваженнями, а не без них, та зазначає, що за умовами договору сам факт підписання акта приймання товарів за кількістю та якістю свідчить про виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів, що кореспондує обов`язку покупця здійснити оплату поставленого, адже будь-яких застережень про те, що такий акт має бути саме без зауважень по якості для того, щоб покупець мав право на відстрочення виконання зобов`язання з оплати чи не виконання такого обов`язку взагалі, умови договору не містять.

Тому суд апеляційної інстанції цілком слушно зауважив, що відсутність актів приймання товарів за кількістю та якістю без зауважень не спростовують факту фізичного приймання-передачі товарів та доданих до них документів на підставі наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі від 02.05.2023 та від 03.05.2023, підписаних без зауважень уповноваженими на це представниками сторін.

Факт наявності названого акта із зауваженнями щодо якості за умовами договору не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за отримані товари, однак надає покупцю право на звернення до постачальника із претензією у порядку, визначеному договором та чинним законодавством, або в залежності від характеру виявлених недоліків у якості поставленого вчинити дії, передбачені п. 5.12, 5.13 договору, або застосувати відповідальність до постачальника відповідно до п. 7.3, 7.13 договору, або звернутись до суду із позовом за захистом свого порушеного права.

Ураховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач набув право вимоги від відповідача оплати поставленого товару, тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення боргу у заявленому розмірі 23 752 996,74 грн".

Вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним обставинам (фактам), належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду іншої справи. Відтак, твердження відповідача про те, що суд у даній справі № 910/10818/24 має самостійно оцінити обставини (факти) щодо настання/відстрочення строку оплати поставленого товару, що були предметом розгляду справі № 910/14532/23, судом відхиляються як безпідставні.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, отже вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Отже, дії відповідача, а саме затримка останнім виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача у даній справі № 910/10818/24.

Як встановлено судом, у межах справи № 910/14532/23 з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" були стягнуті інфляційні втрати, проценти річних та пеня за період з дня виникнення заборгованості, а саме: з 02.06.2023 - по поставці за видатковою накладною № РН-02051 від 02.05.2023 на суму 4 205 698,96 грн, з 03.06.2023 - по поставці за видатковою накладною № РН-03051 від 03.05.2023 на суму 19 547 297,78 грн, та до дня звернення позивача з позовом до суду - до 12.09.2023.

Матеріалами даної справи № 910/10818/24 підтверджується, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, яке набрало законної сили 16.04.2024, було фактично виконано ТОВ "Оператор ГТС України" 10.07.2024. При цьому судом встановлено, що перераховані ТОВ "Оператор ГТС України" грошові кошти на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, у тому числі сума основного боргу у розмірі 23 752 996,74 грн згідно платіжної інструкції № 269314 від 09.07.2024, надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК "Спецзапчасть" саме 10.07.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" по рахунку позивача (а.с. 58 т. 1). Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що позивач неправомірно здійснив нарахування 0,01 % річних на дату виконання зобов`язання, а саме на дату 09.07.2024.

Таким чином, за видатковими накладними № РН-02051 від 02.05.2023, № РН-03051 від 03.05.2023 заборгованість відповідача в загальній сумі 23 752 996,74 грн існувала до 09.07.2024 включно, а отже у даній справі позивач правомірно визначив період прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за товар на суму 23 752 996,74 грн за період з 13.09.2024 по 09.07.2024 включно.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Частиною 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; на суму боргу у разі порушення строків оплати нараховується 0,01 % річних від простроченої суми (пункти 7.2, 7.10 Договору).

Судом враховано, що відповідачем не надано контррозрахунку сум, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань за період 13.09.2024 по 09.07.2024 у сумі 1 638 956,78 грн, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1 636 719,14 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань (2 237,64 грн) належить відмовити, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем допущеного помилку у сумі сукупного індексу інфляції за період з вересня 2023 року по червень 2024 року.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 0,01 % річних за період з 13.09.2024 по 09.07.2024 у сумі 1 955,41 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 955,41 грн процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 13.09.2023 по 12.03.2024 у сумі 432 304,53 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 432 304,53 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ТК "Спецзапчасть" та стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 1 636 719,14 грн інфляційних нарахувань, 1 955,41 грн процентів річних, 432 304,53 грн пені.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого зазначив, що судовий збір складає 31 098,25 грн, а витрати на професійну правничу допомогу - 21 500,00 грн, з яких: 3 000 грн - аналіз документів та надання консультацій стосовно стягненням заборгованості та пені за Договором; 8 000 грн - складання позовної заяви, підготовка додатків та розрахунок штрафних санкцій; 6 000 грн - підготовка та подача відповіді на відзив; 4 500,00 грн - орієнтовна кількість судових засідань за позовом вартістю 1 500,00 грн/засідання (3 засідання). Позивач також зазначив, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані додатково після складання між позивачем та адвокатом актів наданих послуг.

Відповідач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Щодо судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 2 073 216,72 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 24 878,60 грн (2 073 216,72 грн х 0,015 х 0,8 = 24 878,60 грн).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 2 073 216,72 грн сплатив судовий збір у загальному розмірі 31 098,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15207 від 03.09.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 6 219,65 грн (31 098,25 грн - 24 878,60 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 6 219,65 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/10818/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - ТОВ "ТК "Спецзапчасть" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 24 878,60 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог частково, судовий збір у сумі 24 851,75 грн покладається на відповідача, а в сумі 26,85 грн - на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

14.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження фактичних витрат позивача на правничу допомогу у межах даної справи на суму 26 500 грн (далі - заява від 14.11.2024). Відповідно до наведеної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 26 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.11.2024 заявив усне клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До позовної заяви та до заяви від 14.11.2024 представником позивача додано копії таких документів:

- Договір № 0102-03 про надання правової допомоги від 01.02.2024, укладений між Адвокатське бюро "Тетяни Денисенко" та ТОВ "ТК "Спецзапчасть";

- ордер серія АЕ № 1292601 на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Денисенко Т.М. на підставі Договору № 0102-03 від 01.02.2024 у Господарському суді міста Києва;

- свідоцтво Денисенко Т.М. на право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2863;

- рахунки на оплату № 29 від 02.09.2024 на суму 18 000,00 грн, № 32 від 01.10.2024 на суму 18 000,00 грн, № 35 від 01.11.2024 на суму 18 000,00 грн;

- платіжні інструкції № 15199 від 02.09.2024 на суму 18 000,00 грн, № 15358 від 04.10.2024 на суму 18 000,00 грн, № 15503 від 01.11.2024 на суму 18 000,00 грн;

- акти надання послуг № 28 від 30.09.2024 на суму 18 000,00 грн, № 31 від 31.10.2024 на суму 18 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що Договір № 0102-03 про надання правової допомоги від 01.02.2024, укладений між Адвокатське бюро "Тетяни Денисенко" (Бюро) та ТОВ "ТК "Спецзапчасть" (Клієнт, позивач), не містить жодних умов про те, що предметом цього договору сторони визначили надання професійної правничої допомоги саме при розгляді справи № 910/10818/24.

Так, умовами наведеного Договору узгоджено, що Бюро надає правову допомогу позивачу в усіх справах, які пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1); Бюро зобов`язується представляти інтереси Клієнта, зокрема у судах України (п. 2.1); гонорар Бюро становить 18 000,00 грн на місяць (п. 3); Договір укладено на рік, тобто до 01.02.2025 (п. 5.1).

Зі змісту наданих позивачем актів надання послуг № 28 від 30.09.2024, № 31 від 31.10.2024 також не вбачається, що вони укладені саме у зв`язку із розглядом справи № 910/10818/24. Як встановлено судом, кожний із наведених актів складено на суму 18 000,00 грн щодо "надання правової допомоги згідно договору № 0102-03 від 01.02.2024 у вересні 2024 року" та щодо "надання правової допомоги згідно договору № 0102-03 від 01.02.2024 у жовтні 2024 року", тобто наведені акти складено щодо надання позивачу всього обсягу правової допомоги, передбаченої Договором № 0102-03 від 01.02.2024, за відповідний місяць та на суму гонорару за місяць.

Судом також встановлено, що рахунки на оплату № 29 від 02.09.2024, № 32 від 01.10.2024, № 35 від 01.11.2024 та платіжні інструкції № 15199 від 02.09.2024, № 15358 від 04.10.2024, № 15503 від 01.11.2024, - не містять жодних зазначень про виставлення рахунку та його оплату за надання професійної правничої допомоги саме у справі № 910/10818/24.

Крім того, безпосередньо у заяві від 14.11.2024 позивач підтвердив, що Договір № 0102-03 від 01.02.2024 укладено не на супроводження окремої справи, а на супроводження усіх справ Клієнта, яким є ТОВ "ТК "Спецзапчасть", а також вирішення усіх правових питань, які в нього виникають.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам у порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн пов`язані саме з розглядом справи № 910/10818/24, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Україна, 03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (Україна, 08700, Київська обл., Обухівський р-н, місто Обухів, вул. Малишка, будинок 9-В; ідентифікаційний код 36549406) 1 636 719,14 грн (один мільйон шістсот тридцять шість тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 14 коп.) інфляційних нарахувань, 1 955,41 грн (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 41 коп.) процентів річних, 432 304,53 грн (чотириста тридцять дві тисячі триста чотири гривні 53 коп.) пені, 24 851,75 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одну гривню 75 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 27.11.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА