Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/7911/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/7911/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТДЕЙ"

до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"

про стягнення 3 593 972,77 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

від позивача - Савченко О.В.,

від відповідача - Єфремов В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТДЕЙ" (далі - позивач, ТОВ "ЛАЙТДЕЙ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - відповідач, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") про стягнення 3 593 972, 77 грн на підставі Договору № 1295/01 від 16.12.2019, з яких: 3 560 020, 18 грн основного боргу, а також 13 446, 57 грн 3 % річних та 20 506,02 грн інфляційних втрат за період з 02.05.2024 по 18.06.2024.

Позовна заява сформована позивачем в системі "Електронний суд" 24.06.2024 та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 25.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 позовну заяву ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

03.07.2024 позивачем сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7911/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.08.24 о 11:20 год.

29.07.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.08.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 05.08.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.

05.08.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 06.08.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про збільшення позовних вимог, згідно якого позивач: (1) збільшив позовні вимоги в частині основного боргу на 5 623,27 грн, у зв`язку підписанням акту коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022; (2) зменшив позовні вимоги на 56 570,38 грн, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем за поставлену позивачем електроенергію у жовтні 2021 року (платіжна інструкція № 387566 від 30.07.2024); (3), (4) збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за поставлену позивачем електроенергію, у зв`язку із збільшенням періоду прострочення (за період з 21.03.2023 по 18.06.2024). Враховуючи наведене, позивач визначив позовні вимоги у загальній сумі 3 853 718,53 грн, з яких: 3 509 073,07 грн основного боргу, 127 961,92 грн 3 % річних, 216 683,54 грн інфляційних втрат.

У підготовче засідання, призначене на 12.08.2024, з`явились представники позивача, відповідача.

Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору, подані представниками.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження

Суд прийняв до розгляду клопотання позивача, подане 05.08.2024. Отже, суд розглядає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 853 718,53 грн, з яких: 3 509 073,07 грн основного боргу, 127 961,92 грн 3 % річних, 216 683,54 грн інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.08.2024, представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу для подачі пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 16.09.2024 о 11:20 год.

12.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

16.09.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 62 608,07 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, враховуючи що відповідач під час розгляду справи сплатив кошти у наведеній сумі, що підтверджується платіжними інструкціями № 387566 від 30.07.2024 на суму 56 570,38 грн, № 394618 від 28.08.2024 на суму 6 037,69 грн.

16.09.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про відкладення судового засідання.

У підготовче засідання, призначене на 16.09.2024, з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.09.2024, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 16.09.2024 судом оголошено перерву до 21.10.2024 о 10:40 год.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2024, з`явились представники позивача, відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 21.10.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 виправлено описку у даті призначення справи до судового розгляду по суті, визначивши вірно 11.11.2024 о 10:20 год.

У судове засідання, призначене на 11.11.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 11.11.2024 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 11.11.2024 судом заслухане вступне слово представника позивача.

У судовому засіданні 11.11.2024 судом оголошено перерву до 18.11.2024 о 12:00 год.

18.11.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 320/19524/24.

У судове засідання, призначене на 18.11.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 18.11.2024 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, подане 18.11.2024.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Суд відхилив клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 18.11.2024 судом заслухане вступне слово представника відповідача.

Представник відповідача заперечував позовні вимоги.

У судовому засіданні 18.11.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Після з`ясування обставин справи та дослідження доказів суд перейшов до судових дебатів, в яких представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 закрито провадження у справі № 910/7911/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 6 037,69 грн.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.11.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" (далі - позивач) діє на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або Регулятор) № 2326 від 14.11.2019 (з урахуванням постанови НКРЕКП № 3153 від 24.12.2019).

Постановою НКРЕКП № 218 від 24.01.2020 установлено ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

16.12.2019 між ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - гарантований покупець, відповідач) та ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" (далі - виробник/продавець за "зеленим" тарифом, позивач) укладено Договір № 1295/01 (далі - Договір або Договір № 1295/01 від 16.12.2019), відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).

31.03.2020 та 05.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено Додаткові угоди № 764/01/20, № 765/01/20 та № 1079/01/20, якими сторони дійшли згоди внести зміни до Договору № 1295/01 від 16.12.2019.

Згідно з п. 2.3 Договору (тут і далі - в редакції Додаткових угод) продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.4 Договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживача (пункт 3.1 Договору).

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

У пункті 7.4 Договору сторони узгодили, що якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).

Позивач в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) посилається на те, що ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" на виконання умов Договору у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по вересень 2022 року поставив відповідачу (ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 6 900 285,22 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, підписаними сторонами із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, а саме:

- за жовтень 2021 року - акт купівлі продажу електроенергії від 31.10.2021 на суму 1 067 935, 28 грн;

- за лютий 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 28.02.2022 на суму 389 609, 06 грн.;

- за березень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 31.03.2022 на суму 353 090, 29 грн.;

- за квітень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 30.04.2022 на суму 1 069 585, 55 грн.;

- за травень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 31.05.2022 на суму 961 797, 86 грн.;

- за червень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 30.06.2022 на суму 817 109, 38 грн.;

- за липень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 31.07.2022 на суму 839 252, 68 грн.;

- за серпень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 31.08.2022 на суму 859 966, 93 грн, акт коригування від 17.05.2024 до акту купівлі продажу електроенергії за серпень 2022 на суму 5 623,27 грн;

- за вересень 2022 року - акт купівлі продажу електроенергії від 30.09.2022 на суму 532 830,77 грн, акт коригування від 30.04.2024 до акту купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року на суму 3 484,15 грн (а.с. 23-33, 190 т. 1).

За доводами позивача, відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором, оплату за придбану електроенергію за "зеленим" тарифом здійснив частково у загальній сумі 3 391 212,15 грн (яка включає у тому числі суму 56 570,38 грн здійсненої відповідачем оплати за електроенергію, відпущену у жовтні 2021 року), що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви (а.с. 34-74, 188 т. 1).

Як стверджує позивач, станом на час подання ним клопотання про збільшення позовних вимог, розмір основної заборгованості відповідача за придбану відповідачем у спірному періоді електроенергію за "зеленим" тарифом становить 3 509 073,07 грн (основний борг), а саме:

- за жовтень 2021 основний борг становить 43 752,54 грн;

- за лютий 2022 року основний борг становить 43 701,79 грн;

- за березень 2022 року основний борг становить 292 063,34 грн;

- за квітень 2022 року основний борг становить 541 579,15 грн;

- за травень 2022 року основний борг становить 795 563,91 грн;

- за червень 2022 року основний борг становить 611 992,05 грн;

- за липень 2022 року основний борг становить 571 940,08 грн;

- за серпень 2022 року основний борг становить 466 129,88 грн;

- за вересень 2022 року основний борг становить 142 350,33 грн.

Оскільки відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором, оплату за придбану електроенергію здійснив частково, позивач звернувся з даним позовом до суду, згідно якого (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) позивач просить суд стягнути відповідача 3 853 718,53 грн, з яких: 3 509 073, 07 грн основного боргу, 127 961, 92 грн 3 % річних, 216 683, 54 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що зобов`язання сторін у заявлений період виникли під час дії воєнного стану, відтак наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період (далі відповідно - Наказ № 140, Наказ № 206).

Відповідач надав власний розрахунок заборгованості, відповідно якого вбачається, що відповідач сплатив на користь позивача 3 334 641,77 грн за електроенергію за "зеленим" тарифом за період жовтень 2021, лютий - вересень 2022, що на 20 270 996,23 грн більше, ніж 15% від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, як це визначено Наказом № 140, та 18% від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, як це визначено Наказом № 206. Отже, на думку позивача, поточний обсяг розрахунків відповідача перед позивачем за спірний період станом на час подання відзиву перевищує мінімально допустимий рівень відповідно до Наказів № 140 та № 206, відповідач не порушує умов Договору та здійснює розрахунки із врахуванням нормативно-правових актів.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки станом на 10.06.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 2 117 537,15 грн, то позовні вимоги в частині стягнення 2 117 537,15 грн не підлягають задоволенню в силу положень абз. 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі - Постанова № 332), згідно яких гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом" на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначив, що він не визнає факт прострочення ним грошового зобов`язання за Договором, відсутність прострочення відповідача є підставою для відмови у позові як за вимогами про стягнення заборгованості, так і за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на їх похідний характер від основного зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач зобов`язаний діяти відповідно до нормативно-правових актів Міністерства енергетики України, відповідач в будь-якому разі просив суд зменшити розмір 3% річних на 99%.

Відповідач також вважає, що оскільки позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії (відповідно виробником електричної енергії та гарантованим покупцем) та Договір укладений відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", то на спірні правовідносини поширюються положення підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 щодо зупинення нарахування і стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач також звернув увагу на настання обставин непереборної сили (форс-мажор), про які відповідач повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, що з урахуванням важливості Гарантованого покупця для економіки України, особливо в період дії режиму воєнного стану, унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач у відповіді на відзив вважає посилання відповідача на Наказ № 206 безпідставним, оскільки останній закріплює забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" електричної енергії відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), однак не звільняє відповідача від обов`язку щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за поставлену електроенергію відповідно до Договору та п. 10.4 Порядку № 641. Наведена позиція позивача підтверджується висновками об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Позивач заперечив проти твердження відповідача про зменшення розрахунків на суму 2 117 537, 15 грн на підставі абз. 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, оскільки наведене положення не містить процедури реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків та посилань на відповідні норми законодавства, наведене положення не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Гарантованому покупцеві право на такі дії, яке має бути реалізовано відповідно до належної процедури та у межах законодавства. Крім того, відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суму 2 117 537, 15 грн, відповідачем не було зроблено заяву про зарахування зустрічних вимог та не було дотримано вимог, які ставлять для здійснення такого зарахування, зокрема щодо безспірності вимог, що зараховуються. Наразі позивач наголошує на тому, що він не погоджується з нарахованими відповідачем сумами боргу за врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, також, відповідачем не надано належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача.

Позивач зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку; відповідачем не надано жодних доказів свого скрутного матеріального стану або інших тяжких та виняткових обставин, які можуть виникнути у разі задоволення позову та відмови суду у зменшенні штрафних санкцій, крім того, 3% річних не підлягають зменшенню у силу Закону.

Позивач не погодився з твердженням відповідача про заборону стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332, оскільки цими положеннями передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, тоді як 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями.

Позивач вважає, що посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин свідчить лише про намагання останнього уникнути відповідальності за порушення своїх грошових зобов`язань.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просив суд повністю відмовити у задоволенні позову, зокрема наголосив, що при розрахунках з позивачем він діяв в рамках нормативно-правових актів, виконував свої зобов`язання, а отже наявні підстави для застосування п. 5.1, 5.2 Договору, ст. 617 Цивільного кодексу України та відмови позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач звернув увагу, що позивач погоджується з тим, що у відповідача наявне право зменшити рівень розрахунків за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, однак стверджує, що відсутня процедура реалізації цього права. Щодо тверджень позивача про необхідність подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог, то подання такої заяви є правом сторони, а не її обов`язком. На думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 2 117 537,15 грн не підлягають задоволенню в силу положень абз. 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332.

Відповідач також посилався на те, що гарантований покупець на даний момент недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, в результаті гарантований покупець не може своєчасно та в повному обсязі виконувати свої поточні зобов`язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що сплата 3% річних та інфляційних втрат позивачу, в надзвичайно складних умовах воєнного часу ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання учасниками ринку коштів за товарну продукцію (електричну енергію) та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір № 1295/01 від 16.12.2019 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв`язку з несплатою відповідачем у повному обсязі поставленої позивачем за Договором у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по вересень 2022 року електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641).

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до Порядку № 641 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом, а саме.

Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.3 Порядку № 641).

Пунктом 10.1 Порядку № 641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП) уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Пунктом 10.4 Порядку (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Пунктом 11.4 Порядку (в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідно до пункту 3.3 Договору встановлено, зокрема, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по вересень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 6 900 285,22 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, підписаними сторонами із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису (а.с. 23-33, 190 т. 1).

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 12.09.2022) (а.с. 105 т. 1).

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2022 року (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 21.09.2022) (а.с. 106 т. 1).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2022 року (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 15.03.2023) (а.с. 107 т. 1).

Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року, у листопаді 2022 року, у жовтні 2023 року (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 16.05.2024) (а.с. 104 т. 1).

З огляду на встановлені Договором строки оплати, враховуючи норми чинного законодавства та зазначені вище Постанови НКРЕКП, відповідач був зобов`язаний здійснити 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох/п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, а саме: за жовтень 2021 та лютий - червень 2022 року у строк до 15.09.2022 (включно); за липень 2022 року - у строк до 26.09.2022 (включно); за серпень 2022 року - у строк до 20.03.2023 (включно), за вересень 2022 року - у строк до 23.05.2024 (включно).

Станом на час розгляду справи по суті погоджений сторонами строк оплати за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом є таким, що настав, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 3 503 035,38 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень Наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206 від 15.06.2022.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано наказ "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами (далі - Наказ № 140, Наказ № 206).

Згідно Наказу № 140 Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" наказано з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з кошів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", із дотриманням Порядку №641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (за винятком необхідних для здійснення господарської діяльності ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання (пп. 1.1.1 пп. 1.1 п. 1 Наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 Наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 Наказу № 140).

Згідно Наказу № 206 Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" наказано:

- Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з Державним підприємством ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", із дотриманням вимог Порядку 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу (п. 1 Наказу № 206);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: 1) сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання (п. 2 Наказу № 206);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (пп 6 п. 2 Наказу № 206);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 цього пункту (пп 7 п. 2 Наказу № 206);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу. У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (п. 3 Наказу № 206).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, у наведених вище Наказах № 140 та № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ";

- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від повної оплати придбаного товару;

- накази не змінюють обов`язку Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказів № 140 та № 206, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- Накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Крім того, Міністерство енергетики України наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206.

Таким чином, доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин Наказів № 140 та № 206 судом відхиляються, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 117 537,15 грн, відповідач посилався на положення абз. 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332 (в редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652), згідно яких гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

Судом враховано, що наведене положення не передбачає автоматичного зменшення розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, а лише надає гарантованому покупцеві право на такі дії, яке має бути реалізовано відповідно до вимог чинного законодавства. Матеріали даної справи не містять належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у наведеній відповідачем сумі. Відтак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність підстав для стягнення з нього коштів у сумі 2 117 537,15 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначав, що позивачем не враховано підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" (далі - Постанова № 332).

Відповідно до пп 16 п. 1 Постанови № 332 (у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 ) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Твердження відповідача про заборону стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 судом відхиляються як безпідставні, оскільки цими положеннями було передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, тоді як 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є особливим видом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Додатково суд звертає увагу, що підпункт 16 пункту 1 Постанови № 332 виключено на підставі Постанови НКРЕКП № 1231 від 28.06.2024.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати поставленої за Договором у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по вересень 2022 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, а відтак суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 3 503 035,38 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 6 037,69 грн провадження у справі № 910/7911/24 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (3 509 073,07 грн - 6 037,69 грн).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати відпущеної позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 127 961,92 грн та інфляційні втрати у сумі 216 683,54 грн. Суми 3 % річних та інфляційних втрат нараховані позивачем на прострочену відповідачем суму основного боргу у розмірі 3 417 669,85 грн за період з 21.03.2023 по 18.06.2024.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов`язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення позивача з позовом до суду (24.06.2024) прострочена заборгованість відповідача з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом за жовтень 2021 року та за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року складала 3 417 669,85 грн, а саме: за жовтень 2021 року у розмірі 100 322, 92 грн; за лютий 2022 року у розмірі 43 701, 79 грн; за березень 2022 року у розмірі 292 063, 34 грн; за квітень 2022 року у розмірі 541 579, 15 грн; за травень 2022 року у розмірі 795 563, 91 грн; за червень 2022 року у розмірі 611 992, 05 грн; за липень 2022 року у розмірі 571 940, 08 грн; за серпень 2022 року у розмірі 460 506, 61 грн.

Судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії у жовтні 2021 та у лютому 2022 - червні 2022 року у строк до 15.09.2022 (включно); у липні 2022 року - у строк до 26.09.2022 (включно); у серпні 2022 року - у строк до 20.03.2023 (включно).

Отже, визначений позивачем період прострочення відповідачем оплати поставленої позивачем електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року на загальну суму 3 417 669,85 грн (з 21.03.2023 по 18.06.2024), відповідає встановленим судом обставинам справи.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки 3 % річних у сумі 127 961,92 грн та інфляційних втрат у сумі 216 683,54 грн є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 127 961,92 грн 3 % річних та 216 683,54 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Щодо обставин непереборної сили.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до п. 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, військові дії, оголошена та неоголошена війна, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за Договором.

Пунктами 5.2, 5.3, 5.4 Договору встановлено, що при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості виконання ним зобов`язань за Договором 1295/01 від 16.12.2019 внаслідок настання обставини непереборної сили.

За таких обставин, доводи відповідача про настання обставини непереборної сили, які унеможливлюють стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, судом відхиляються як необґрунтовані.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 99%.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Разом з тим, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями у розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України.

Інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Відповідно правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" та стягнення з ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" 3 503 035,38 грн основного боргу, 127 961,92 грн 3 % річних, 216 683,54 грн інфляційних втрат.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого зазначив, що позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 53 909,59 грн та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередня (орієнтовна) сума яких становить 30 000,00 грн. Позивач також зазначив, що детальний розрахунок та докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані позивачем до суду відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України.

У подальшому, у зв`язку із збільшенням розміру позовних вимог, позивач здійснив доплату судового збору у сумі 3 896,19 грн.

Відповідач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, з огляду на їх надмірність, нерозумність та необгрунтованість.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру, яка з урахуванням клопотання позивача про збільшення позовних вимог визначена позивачем у загальному розмірі 3 853 718,53 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 46 244,62 грн (3 853 718,53 грн х 0,015 х 0,8 = 46 244,62).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 3 853 718,53 грн сплатив судовий збір у загальному розмірі 57 805,78 грн (53 909,59 грн + 3 896,19 грн), що підтверджується платіжними інструкціями №14 від 21.06.2024, № 31663857 від 05.08.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 11 561,16 грн (57 805,78 грн - 46 244,62 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 11 561,16 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/7911/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - ТОВ "ЛАЙТДЕЙ" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 46 244,62 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 46 244,62 грн повністю покладається на відповідача (у тому числі і в сумі 72,45 грн в частині позовних вимог, щодо яких закрито провадження у справі, на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТДЕЙ" (Україна, 81740, Львівська обл., Стрийський р-н, селище міського типу Гніздичів(з), вул. Ярослава Мудрого, будинок 10, ідентифікаційний код 41835186) 3 503 035,38 грн (три мільйони п`ятсот три тисячі тридцять п`ять гривень 38 коп.) основного боргу, 127 961,92 грн (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят одну гривню 92 коп.) 3 % річних, 216 683,54 грн (двісті шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 54 коп.) інфляційних втрат, 46 244,62 грн (сорок шість тисяч двісті сорок чотири гривні 62 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.11.2024

Суддя Оксана ГУМЕГА