Рішення

від 27.11.2024 по справі 910/11410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/11410/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного

машинобудування"

(04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 2/10;

ідентифікаційний код: 14307699)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джайв плюс"

(01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 17-А, кв. 11А;

ідентифікаційний код: 40057419)

про стягнення 46 606,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джайв плюс" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна №2ВА-15 від 23.10.2015 та Договором про компенсацію витрат (плати за землю) на отримання орендованого майна №2ВА-15/пз від 02.11.2015 в загальному розмірі 46 606,36 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11410/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0600290668473 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11410/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (попереднє найменування - Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», (далі - Товариство, Орендодавець, Позивач) 23 жовтня 2015 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖАЙВ ПЛЮС» (далі - ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС», Орендар, Відповідач) договір оренди нерухомого майна № 2ВА-15 разом з додатками №№1, 2 від 23.10.2015 р., №1 від 01.10.2018 р., №2 від 07.07.2020 р. до нього (далі - Договір оренди, Договір).

За умовами зазначеного Договору Товариство передало по Акту прийняття - передання майна в оренду (Додаток № 2), а ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» відповідно прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, яке знаходиться на балансі «Орендодавця» за адресою м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 35-А, приміщення №2-3 до 2-11, 2-13 до 2-19 на другому поверсі літ. А загальною площею 296,5 кв.м. (далі - Майно).

Строк дії Договору оренди встановлений п. 10.1 Договору оренди. Додатковою угодою № 1 №2ВА-15ДпС1 до договору оренди « 2ВА-15 від 23.10.2015 року сторони продовжили дію договору на 2 роки 11 місяців.

Відповідно до п. 2.5. Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний повернути Майно протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання Майна. Орендодавець не має права ухилятися від підписання відповідного акту.

Відповідно п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення Майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Пунктом 3.7 Договору зазначено, що у разі неповернення Орендарем Майна Орендодавцеві після закінчення строку оренди, встановленого цим Договором, орендна плата справляється з Орендаря у подвійному розмірі за фактичну кількість днів користування Орендарем Майном після закінчення вказаного строку, незважаючи на штрафні санкції (неустойку) і відшкодування збитків.

Згідно п. 3.1. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користуванням Майном наперед щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця. Згідно п. 3.2. Договору оренди ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування Майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.

Згідно п. 2.1. Договору оренди Товариство почало нарахування орендної плати з дати підписання Орендарем та Орендодавцем Акту прийняття передання майна в оренду, тобто з 23.10.2015 року. Товариством були виставлені рахунки відповідно п. 5.12 Договору за оренду, які ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» залишилися не сплаченими: - № 98 від 12 січня 2022 р. на суму 9 231,41 грн; - № 655 від 23 лютого 2022 р. на суму 7 681,52 грн; Всього в загальній сумі 16 912,93 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди, 02 листопада 2015 року між Товариством та ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» укладено Договір № 2ВА-15/пз про компенсацію витрат (плати за землю) на утримання орендованого майна до Договору оренди № 2ВА-15 від 23.10.2015 разом з додатками та додатковими угодами до нього. За умовами укладеного Договору утримання майна (п. 2.2.) Орендар зобов`язаний вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати Орендодавця на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку Орендодавця. Товариством були виставлені рахунки ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» компенсації податку на нерухоме майно, землю, що залишилися не сплаченими: - № 97 від 12.01.2022 р. на суму 7 400,64 грн; - № 654 від 23.03.2022 р. на суму 6 079,10 грн. Всього в загальній сумі 13 479,74 грн.

Таким чином, загальна заборгованість ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» перед Товариством за Договором оренди, Договором утримання майна складає: 16 912,93 грн + 13 479,74 грн = 30 392,67 грн.

Проте, за твердженням Позивача, зобов`язання ТОВ «ДЖАЙВ ПЛЮС» щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, пов`язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою та нерухомим майном, на якій розташований об`єкт оренди станом на момент звернення до суду із позовом є невиконаним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено вище, за січень-лютий 2022 року до повернення орендарем майна орендодавцем було виставлено відповідні рахунки для сплати орендних платежів, а саме: №98 від 12.01.2022 на суму 9231,41 грн, №655 від 23.022022 на суму 7681,52 грн.

За січень-лютий 2022 року позивачем також було виставлено відповідачу для оплати наступні рахунки на компенсацію податків не нерухоме майно та на землю: №97 від 12.01.2022 на суму 7 400,64 грн, №654 від 23.02.2022 на суму 6 079,10 грн.

Виходячи з умов договорів, які було укладено сторонами, суд дійшов висновку щодо настання строку оплати орендних платежів та відшкодування податку на нерухоме майно та податку на землю за період січень-лютий 2022 року.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було, доказів належного виконання своїх обов`язків з оплати орендних платежів та відшкодування податку на нерухоме майно та податку на землю за період січень-лютий 2022 й відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період січень-лютий 2022 не надано.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення: за договором оренди нерухомого майна №2ВА-15 від 23.10.2015 орендних платежів у розмірі 16 912,93 грн; за договором про компенсацію витрат (плати за землю) на утримання орендованого майна № 2ВА-15/пз від 02.11.2015 до договору оренди №2ВА-15 від 23.10.2015 відшкодування витрат у розмірі 13 479,74 грн.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором оренди № 2ВА-15, а саме пунктом 9.1 передбачена відповідальність Орендаря за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Договором № 2ВА-15/пз, а саме пунктом 4.1 передбачена відповідальність Орендаря за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Пунктом 9.6 Договору № 2ВА-15 визначено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Орендар зобов`язаний сплатити Орендареві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості.

Пунктом 4.3 Договору № 2ВА-15/пз визначено, що у разі порушення термінів оплати платежів, визначених п.2.1,2.2 Договору, Сторона 2 на вимогу Сторони 1 зобов`язана сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, в тому числі, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасного внесення орендних платежів позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2 705,90 грн., 3% річних у розмірі 828,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 648,72 грн, а за несвоєчасну компенсацію податку на нерухомість та податку на землю - пеню у розмірі 2 155,45 грн., 3% річних у розмірі 1028,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 846,55 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку що останні є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, пов`язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою та нерухомим майном, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джайв плюс" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 17-А, кв. 11А; ідентифікаційний код: 40057419) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, м. Київ. вул. Іллєнка Юрія, буд.2/10, ЄДРПОУ 142307699) за договором оренди №2ВА-15 основний борг в сумі 16 912,93 грн, пеню у розмірі 2 705,90 грн., 3% річних у розмірі 828,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 648,72 грн., за договором компенсації витрат №2ВА-15/пз основний борг в сумі 13 479,74 грн, пеню у розмірі 2 155,45 грн., 3% річних у розмірі 1028,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 846,55 грн. та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов