Рішення

від 27.11.2024 по справі 910/12030/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/12030/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2

про тлумачення змісту договорів

за участю Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про тлумачення змісту договорів про постачання ІНФОРМАЦІЯ_17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено договори про постачання для ІНФОРМАЦІЯ_3. Як стверджує позивач, вказані договори були укладені не на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 (замовлень), відтак у останнього виникла необхідність у тлумаченні змісту умов п. 3.1. договорів у частині застосування ставки оподаткування ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що остаточне визначення умов ІНФОРМАЦІЯ_18, зокрема, в частині ціни ІНФОРМАЦІЯ_16 ПДВ, строків виконання та їх безпосереднє виконання, проводиться після введення воєнного стану укладенням додаткових угод під час дії воєнного стану, тому виконання ІНФОРМАЦІЯ_5 можливе лише під час дії воєнного стану. Договори № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, на думку відповідача, укладалися вже після оголошення воєнного стану без дотримання затвердженої типової форми, а тому зазначені договори не можуть вважатися такими, що укладені на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто, норми Постанови №178 не розповсюджуються на укладені сторонами договори. Відповідачем наголошено, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що між сторонами відсутній будь-який спір щодо тлумачення умов договорів. Відповідач також зауважив, що товари за спірними договорами було поставлено позивачем, а тому такі договори є виконаними.

07.11.2024 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони східного регіону подано заяву про вступ у справу та письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечено й зазначено, що тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов`язком за умови наявності спору. Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. Також прокурором наголошено, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3140/24 за позовною заявою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання недійсними пунктів 3.1 договорів про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 та № НОМЕР_2 від 11.10.2023 в частині стягнення, сплаченого ПДВ у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7. Підставою вказаних вимог прокурора є те, що оспорюваними частинами перерахованих договорів передбачено включення у вартість товару ПДВ за ставкою, відмінною від нульової, який був сплачений ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1». Разом із тим згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» постачання пального у спірних правовідносинах повинно оподатковуватися ПДВ за нульовою ставкою.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (постачальник) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (замовник) були укладені договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_8 бюджету України), відповідно до п. 1.1 яких їх предметом є постачання у 2023 році ІНФОРМАЦІЯ_9) для потреб ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно Специфікації, а замовник зобов`язаний забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості у строки і за цінами згідно специфікацією за договором НОМЕР_1 від 11.10.2023 в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_10., та згідно специфікацією за договором НОМЕР_2 від 11.10.2023 в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11

Пунктом 3.1 договору НОМЕР_1 від 11.10.2023 визначено, що ціна договору становить без ПДВ ІНФОРМАЦІЯ_12. Ціна договору, що підлягає оплаті становить ІНФОРМАЦІЯ_13, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Пунктом 3.1 договору НОМЕР_2 від 11.10.2023 визначено, що п.3.1. ціна договору становить без податку на додану вартість ІНФОРМАЦІЯ_14 тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору НОМЕР_1 від 11.10.2023 та п.10.1 договору НОМЕР_2 від 11.10.2023).

Як вказує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено договори про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 від 11.10.2023 та № НОМЕР_2 від 11.10.2023. Позивач стверджує, вказані договори були укладені не на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 (замовлень), відтак у останнього виникла необхідність у тлумаченні змісту умов п. 3.1. договорів у частині застосування ставки оподаткування ПДВ. Означені обставини і стали підставою для звернення до суду з вимогами про тлумачення договорів, а саме визначення чи є договір про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_15 (вищий сорт) НОМЕР_1 від 11.10.2023 таким, що укладений на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4, та чи мають відповідно до пункту 3.1. договору НОМЕР_1 від 11.10.2023 товари за наведеним договором оподатковуватися ПДВ за ставкою 20%, чи відповідно до вимог Постанови КМУ №178 від 02.03.2022 року товари мають оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою та чи є договір про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_15 (вищий сорт) НОМЕР_2 від 11.10.2023 таким, що укладений на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4, та чи мають відповідно до пункту 3.1. договору НОМЕР_2 від 11.10.2023 товари за наведеними договором оподатковуватися ПДВ за ставкою 20%, чи відповідно до вимог Постанови КМУ №178 від 02.03.2022 року товари мають оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що остаточне визначення умов ІНФОРМАЦІЯ_18, зокрема, в частині ціни ІНФОРМАЦІЯ_16 ПДВ, строків виконання та їх безпосереднє виконання, проводиться після введення воєнного стану укладенням додаткових угод під час дії воєнного стану, тому виконання ІНФОРМАЦІЯ_5 можливе лише під час дії воєнного стану. Договори № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, на думку відповідача, укладалися вже після оголошення воєнного стану без дотримання затвердженої типової форми, а тому зазначені договори не можуть вважатися такими, що укладені на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто, норми Постанови №178 не розповсюджуються на укладені сторонами договори. Відповідачем наголошено, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що між сторонами відсутній будь-який спір щодо тлумачення умов договорів. Відповідач також зауважив, що товари за спірними договорами було поставлено позивачем, а тому такі договори є виконаними.

Оцінюючи доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про тлумачення змісту договорів про постачання ІНФОРМАЦІЯ_17. При цьому, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частин першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, на неврахування висновків в яких скаржниця посилається у своїй касаційній скарзі).

За приписами ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Частиною 1 ст. 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

За змістом ст. 213, 637 Цивільного кодексу України тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень. Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 912/3575/21 та від 21.05.2024 по справі №910/5040/21, від 19.09.2024 по справі №910/671/24 та від 17.09.2024 по справі №910/6145/23).

Проте, виходячи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави вважати наявним між сторонами спір щодо змісту умов договорів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

До того ж, судом враховано пояснення відповідача, що товар за вказаними договорами було поставлено, що фактично вказує на те, що заявлення позивачем розглядуваного позову ніяким чином не направлено на тлумачення як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. Доказів зворотного позивачем не надано, відповіді на відзив у справі не подано.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3140/24 за позовною заявою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання недійсними пунктів 3.1 договорів про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 та № НОМЕР_2 від 11.10.2023 в частині стягнення, сплаченого ПДВ у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7. Підставою вказаних вимог прокурора є те, що оспорюваними частинами перерахованих договорів передбачено включення у вартість товару ПДВ за ставкою, відмінною від нульової, який був сплачений ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1». Разом із тим згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» постачання пального у спірних правовідносинах повинно оподатковуватися ПДВ за нульовою ставкою.

Тобто, фактично метою подачі позивачем позову у справі є не усунення невизначеності й незрозумілості, буквального значення слів, понять і термінів тексту договорів, а встановлення його правової природи, мети укладання й нормативного регулювання для використання у межах справи №904/3140/24.

Проте, суд зазначає, що саме в межах справи за позовною заявою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання недійсними пунктів 3.1 договорів про постачання для державних потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 та № НОМЕР_2 від 11.10.2023 в частині стягнення, сплаченого ПДВ у розмірі 1 121 677,2 грн судом і повинно бути оцінено доводи товариства стосовно мети укладання договорів (не на виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 (замовлень) та обґрунтованості включення до ціни товару за договорами податку на додану вартість.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем не було доведено наявності всіх умов, необхідних для застосування судом такого способу захисту прав та законних інтересів, як тлумачення умов договорів, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про тлумачення змісту договорів про постачання ІНФОРМАЦІЯ_17 підлягають залишенню без задоволення.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про тлумачення змісту договорів про постачання ІНФОРМАЦІЯ_17.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 27.11.2024.

Суддя В.В. Князьков