Рішення

від 05.11.2024 по справі 910/8991/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2024Справа № 910/8991/24

За позовом Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в

інтересах держави в особі 1) Зіньківської міської ради та 2) Управління

Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»

2. Комунального некомерційного підприємства «Зіньківська міська центральна

лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області

про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії та

застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від прокуратури Кузьміна К.Г., прокурор

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 Михайленко І.Ю.

від відповідача-1 Єфременко В.М., адвокат за довіреністю № 342/23 від 11.10.2023

від відповідача-2 Конько Л.Д., самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

19.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі 1) Зіньківської міської ради та 2) Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» та 2) Комунального некомерційного підприємства «Зіньківська міська центральна лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 60АВ200-102075-22 від 22.11.2022 на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України та стягнення 296.543,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що 22.11.2022 між відповідачами було укладено договір № 60АВ200-102075-22 про постачання електричної енергії (далі - договір). Даний договір укладався за результатами проведення процедури-закупівлі UA-2022-11-01-004141-а згідно норм законодавства про публічні закупівлі (ідентифікатор аукціону на сайті https://prozorro.gov.ua/). Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», додатком 1 якого передбачено застосування відповідних санкцій до фізичної особи ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником відповідача-1. Виходячи з викладеного, відповідач-1 умисно вказав недостовірну інформацію у тендерній пропозиції, а відповідачем-2 в порушення п.п. 1 п. 44 та п.п. 11 п. 47 особливостей № 1178 не відхилено тендерну пропозицію відповідача-1. Зі звіту про виконання договору вбачається, що відповідач-1 отримав бюджетні кошти в розмірі 296.543,00 грн. У зв`язку з вищевикладеним, прокуратура звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8991/24 від 26.07.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

08.08.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8991/24 від 15.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/8991/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 17.09.2024.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.08.2024 було надіслано відповідачу-1 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 21.08.2024 о 19:36 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач-1 мав подати відзив на позов у строк до 06.09.2024 включно.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.08.2024 було надіслано відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600283985692 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача-2.

Відповідач-2 ухвалу суду від 15.08.2024, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 10.09.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600283985692, а тому відповідач-2 мав подати відзив на позов у строк до 25.09.2024 включно.

30.08.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

30.08.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява з доказами надіслання відзиву іншим учасникам справи.

12.09.2024 від представника відповідача-2 Конько Л.Д. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи.

12.09.2024 від представника відповідача-2 - Конько Л.Д. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні 17.09.2024 та в подальших судових засіданнях у справі № 910/8991/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8991/24 від 13.09.2024 заяву представника Комунального некомерційного підприємства «Зіньківська міська центральна лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області - Конько Л.Д. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

13.09.2024 від позивача-2 до суду надійшла заява про надання позивачу-2 доступ в підсистему «Електронний суд» до справи № 910/8991/24.

13.09.2024 від позивача-2 до суду надійшли пояснення по справі, в яких позовні вимоги прокуратури підтримує повністю.

13.09.2024 від позивача-2 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

13.09.2024 від представника позивача-2 - Михайленко І.Ю. до суду подано заяву про участь у судовому засіданні 17.09.2024 та в подальших судових засіданнях у справі № 910/8991/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8991/24 від 16.09.2024 заяву представника Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області - Михайленко І.Ю. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

Позивач-1 у підготовче засідання 17.09.2024 не з`явився.

17.09.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.10.2024.

27.09.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Позивач-1 у підготовче засідання 01.10.2024 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8991/24 від 01.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/8991/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2024.

Прокуратура в судовому засіданні 22.10.2024 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-1 в судове засідання 22.10.2024 не з`явився.

Позивач-2 в судовому засіданні 22.10.2024 позовні вимоги прокуратури підтримала повністю.

Відповідач-1 в судовому засіданні 22.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-2 в судовому засіданні 22.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

22.10.2024 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.11.2024.

Позивач-1 в судове засідання 05.11.2024 не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача-1.

В судовому засіданні 05.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2022 між Комунальним некомерційним підприємством «Зіньківська міська центральна лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області (споживач, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник, відповідач-1) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102075-22.

Спір виник у зв`язку з тим, що на думку Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області вказаний договір має бути на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України визнано недійсним, а сплачені за ним кошти в розмірі 296.543,00 грн стягнуті до державного бюджету.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області зазначає, що метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Дотримання спеціальних економічних та інші обмежувальних заходів (санкції) є невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні та захисту національних інтересів, національної безпеки та територіальної цілісності України.

Таким чином, порушення законодавства про санкції призводять до порушення конституційних засад, ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Пред`явлення позову прокурором у даному випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки ТОВ «Твій Газзбут» вчинено порушення законодавства про санкції та здійснено, попри заборону, участь у публічних закупівлях та отримано бюджетні кошти.

Наслідком цього стало нівелювання мети застосування санкцій - захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовував наступним.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Верховний Суд неодноразово у своїх правових висновках стверджував, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету.

При цьому, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Джерелом фінансування оскаржуваної закупівлі є кошти місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб`єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Орган місцевого самоврядування зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Також Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтримав вищевказану правову позицію щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах в дохід місцевого бюджету на користь органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу на вжиття заходів реагування до поновлення інтересів держави.

Таким чином, Зіньківська міська рада є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах у будь-який спосіб, передбачений ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом У країни «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави до позовної заяви подано листи № 51/1-2504вих-24 від 02.05.2024 та № 51/1-2503вих-24 від 02.05.2024 якими прокуратура повідомляла Зіньківську міську раду Полтавського району Полтавської області та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування задля їх поновлення, проте отримано відповіді про відсутність підстав для звернення до суду та відсутність повноважень для звернення до суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому судом враховано, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомив Зінківську міську раду Полтавського району Полтавської області листом № 51/1-3748вих-24 від 12.07.2024 та Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області листом № 51/1-3747вих-24 від 12.07.2024 про подання відповідного позову.

01.11.2022 Комунальним некомерційним підприємством «Зіньківська міська центральна лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області (замовник) в електронній системі публічних закупівель «РrоZorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5) за рахунок коштів місцевого бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-01-004141-а).

Участь у вказаній процедурі відкритих торгів з особливостями прийняли два суб`єкта господарювання, а саме:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» з пропозицією 521.477,00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» з пропозицією 600.000,00 грн.

За результатами відкриття 10.11.2022 пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» встановлено, що подані документи відповідають кваліфікаційним критеріям. Встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі за результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» з пропозицією 521.477,00 грн.

11.11.2022 оприлюднено повідомлення Виконавчого комітету Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA-2022-11-08-012202-а Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

Як наслідок, 22.11.2022 між Комунальним некомерційним підприємством «Зіньківська міська центральна лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області (споживач, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник, відповідач-1) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102075-22 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електрустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - (Електрична енергія); кількість товару 100 000 кВт/год.

Додатковою угодою № 2 від 28.12.2022 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.3 договору та зменшили договірні (планові) обсяги закупівлі (спожитої) електричної енергії на 48134 кВт/год; встановили, що загальний обсяг поставленої (спожитої) електричної енергії за період з 22.11.2022 по 31.12.2022 становить 51866 кВт/год на загальну суму 270.469,16 грн в т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 24.03.2023 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.3 договору та зменшили договірні (планові) обсяги закупівлі (спожитої) електричної енергії на 3644 кВт/год; встановили, що загальний обсяг поставленої (спожитої) електричної енергії за період з 22.11.2022 по 31.03.2023 становить 56866 кВт/год на загальну суму 296.543,00 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 13.1 договору він набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2022 (включно).

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2022 сторонами внесено зміни до п. 13.1 договору та визначено, що договір діє в частині постачання електричної енергії до 31.03.2023 (включно).

Як вбачається із звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-11-01-004141-а сума оплати за договором склала 296.543,00 грн.

Правовідносини у сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (у цьому місці і надалі застосовано редакцію, чинну на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості в редакції, чинній на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору).

Відповідно до пп. 1 п. 41 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом другим частини п`ятнадцятої статті 29 Закону.

Згідно з ч. 15 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.

Відповідно до абз. 1 п. 44 Особливостей передбачено, що замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені статтею 17 Закону (крім пункту 13 частини першої статті 17 Закону).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Відповідно до абз. 4 п. 44 Особливостей учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

Замовник не вимагає від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених в абзаці першому цього пункту, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі відповідно до абзацу четвертого цього пункту (абз. 5 п. 44 Особливостей).

Отже, чинними на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей визначено, що підставою для відхилення тендерної пропозиції учасника та відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі є встановлення тієї обставини, що учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції» або учасником зазначено у тендерній пропозиції будь-яку недостовірну інформацію.

З матеріалів справи слідує, що учасник закупівлі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» у складі тендерної пропозиції надав довідку № 200-Сл-76316/5-0922 від 07.11.2022 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», яким підтвердив, що учасник не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Прокуратура у позовній заяві посилається на пп. 11 п. 47 Особливостей згідно якого замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Суд відзначає, що положення вказаного пункту Особливостей на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору не були чинними та відповідна редакція набула змін згідно постанови Кабінету Міністрів України № 471 від 12.05.2023, а отже не підлягає застосуванню при вирішені даного спору.

Твердження прокуратури про те, що відповідачем-1 у тендерній документації умисно зазначено недостовірну інформацію, яка є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст. 2 Закону України «Про санкції»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про санкції» видами санкцій згідно з цим Законом є:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;

10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», якому належить 100% статутного капіталу або права голосу в юридичній особі є ОСОБА_1 .

Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

У позиції 538 додатку 1 відповідного рішення РНБО значиться фізична особа ОСОБА_1 щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

При цьому у додатку 2 серед юридичних осіб щодо яких застосовано санкції відсутнє Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» зазначивши у поданій в складі тендерної пропозиції довідці № 200-Сл-76316/5-0922 від 07.11.2022 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», надав достовірну інформацію щодо учасника.

Прокуратурою не доведено належними засобами доказування, що відповідач-1 є особою до якої застосовано санкції. Більш того, прокуратура у позовній заяві не заперечує ту обставину, що відповідач-1 відсутній у переліку юридичних осіб, до яких застосовано санкції.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Судом встановлено, що договір, укладений між відповідачами, за результатами закупівлі, яка була проведена без порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про визнання договору про постачання електричної енергії № 60АВ200-102075-22 від 22.11.2022 недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокуратури про стягнення з відповідача-1 в дохід держави 296.543,00 грн суд відзначає, що така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання недійсним договору № 60АВ200-102075-22 від 22.11.2022, і відмова у задоволенні первісної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокуратури, яка мала довести обставини на підставі яких вона звернулася до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26.11.2024.

Суддя В.В.Сівакова