Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/18085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/18085/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18085/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД»

до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні

про стягнення 2307506,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні (далі - відповідач) про стягнення 2307506,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 Російською Федерацією на територію України, окупаційними військами країни-агресора було викрадене належне позивачу судно «Херсонець» та за непідтвердженою інформацією дане судно було затоплене в районі Антонівського мосту у м. Херсон, у зв`язку з чим у відповідача наявний обов`язок із відшкодування вартості викраденого його військовими формуваннями вищезазначеного судна, ціна якого, за висновком експерта, становить 2307506,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18085/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2024. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/18085/23, позовної заяви та доданих до неї документів, направити скан-копію такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - pr@minjust.gov.ru, а докази такого направлення та перекладену на російську мову ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/15893/23, позовної заяви та доданих до неї документів надати суду у строк до 23.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 зобов`язано позивача у строк протягом 7-ми днів з дня отримання цієї ухвали здійснити переклад на російську мову ухвал Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та від 12.03.2024, позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого разом із перекладеними матеріалами надати суду, постановлено направити переклад на російську мову ухвал Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та від 12.03.2024, позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову до Посольства Російської Федерації в Румунії та відкладено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 14.05.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» до Російської Федерації про стягнення 2307506,00 грн задоволено. Стягнуто з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» матеріальну шкоду у розмірі 2307506,00 грн, витрати за проведення експертизи у розмірі 34413,12 грн. Стягнуто з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34612,59 грн.

05.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 90600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено на 21.11.2024.

У судове засідання 21.11.2024 представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18085/23 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 року у справі №910/18085/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 90600,00 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №07К20230331 від 31.03.2023 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Міжнародна юридична колегія» (далі - повірений), додаткової угоди №1 від 01.11.2024 до договору про надання правової допомоги №07К20230331 від 31.03.2023, детального опису виконаних робіт, ордеру на надання правничої допомоги, серії ВН №1389809 від 19.07.2024.

За умовами пункту С. договору клієнт доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання надати клієнту необхідну правову допомогу, а також представляти його інтереси перед фізичними та юридичними особами, в усіх органах, організаціях і установах, в т.ч. у всіх судових установах, з усіх питань, пов`язаних з представництвом інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується виплатити повіреному гонорар за надання юридичних послуг та всі витрати, які буде нести повірений під час надання юридичних послуг клієнту. Під необхідною юридичною допомогою та представництвом необхідно розуміти інформаційно-консультативну допомогу, роз`яснення норм чинного законодавства, а також повне і всебічне представництво прав та законних інтересів клієнта.

Відповідно до пункту D. договору оплата здійснюється за взаємною домовленістю сторін, відповідно до додаткових угод та/або на підставі рахунків повіреного. В додаткових угодах прописуються «Доручення Клієнта» і вони є частиною цього договору. Сума юридичних послуг разом із витратами, якщо такі є, оплачується клієнтом одним або кількома платежами на підставі рахунків повіреного.

Згідно пункту Н. договору повірений найнятий персонально, оскільки клієнт вважає його здатним працювати над предметом договору. Співробітники повіреного, адвокати, помічники чи інші особи залучаються без будь-якого додаткового підтвердження. 1. Виконання доручення: повірений несе відповідальність за виконання доручення раціонально і компетентно, залучений додатковий персонал повинен бути компетентним, належним чином контрольованим, ефективним і відповідним до умов цього договору, також як і моральним зобов`язанням. 2. Супровід справи: клієнт буде негайно повідомлений повіреним про всі суттєві факти і зміни у справі таким чином, щоб клієнт міг ефективно керувати справою і приймати інформовані рішення про стратегію, тактику, врегулювання, планування і так далі. 3. Контроль справ: повірений повинен обговорювати з клієнтом всі істотні питання стратегії і тактики, в тому числі рух справи, нові факти, пояснення, резюме, висновки експертів та врегулювання перед їх реалізацією. Вважається, що повірений діє самостійно на підставі професійного досвіду, але реалізовуючи рішення клієнта. 4. Взаємодія повіреного: повірений взаємодіятиме з клієнтом або представниками клієнта, щоб негайно забезпечити клієнта запитуваною або необхідною інформацією по справі. 5. Взаємодія клієнта: повірений повинен консультувати клієнта з всіх можливостей на користь клієнта. Клієнт зобов`язується не здійснювати будь-які юридично значущі дії (переговори, листування, подача документів тощо) з питань, по яких надані доручення повіреному, без попереднього письмового узгодження з повіреним.

Цей договір складений при повному розумінні Сторонами предмета договору і замінює будь-яку іншу домовленість з даного предмету, досягнуту в усній або в письмовій формі раніше. Заголовки статей, виділення великими літерами або іншим способом, нумерація слів або фраз в тексті, використовуються тільки для зручності та не мають ніякого іншого значення, не змінюють, не уточнюють і не замінюють сенс умов цього Договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до моменту закінчення виконання доручень Клієнта і здійснення взаєморозрахунків.

01.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД», як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Міжнародна юридична колегія», як повіреним було підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №07К20230331 від 31.03.2023 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту С якої сторони погодили, що клієнт доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта у Господарському суді м. Києва в судовому процесі по справі № 910/18085/23, за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні (далі - відповідач) про стягнення 2307506,00 грн. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги та цієї додаткової угоди, повірений надає клієнту комплекс послуг з супроводження справи в Господарському суді м. Києва, яка серед іншого включає наступні послуги: аналіз обставин справи, чинного законодавства та документів, що мають відношення до справи, та судової практики з метою розробки правової позиції для захисту прав клієнта; аналіз актуальної судової практики; формування стратегії та тактики захисту по справі; збір доказів для підтвердження позиції клієнта; підготовка усіх необхідних процесуальних документів; участь у судових засіданнях; контроль судової справи у суді (комунікація з представниками суду стосовно прийняття, реєстрації документів, часу проведення судових засідань, винесення ухвал, тощо).

Відповідно до пункту D. додаткової угоди №1 оплата здійснюється за взаємною домовленістю сторін на підставі рахунків повіреного. Сторони погодили, що за послуги, перелічені у пункті С. цієї додаткової угоди, клієнт сплачує повіреному гонорар у розмірі 90601,00 гривень, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції по справі № 910/18085/23.

Згідно детального опису виконаних робіт, адвокатським об`єднанням було надано позивачу послуги зі збирання доказів на підтвердження позиції позивача - 10 год., аналіз законодавства України - 4 год., аналіз судової практики - 2 год., розробка стратегії та тактики захисту у справі - 1 год., підготовка та подача позовної заяви - 5 год, підготовка та участь у судових засіданнях - 5 год., підготовка та подача інших процесуальних заяв та заяв по суті справи - 3 год., вартість однієї години роботи адвоката - 3020,00 грн, всього було надано послуг на загальну вартість 90600,00 грн.

Судом встановлено, що Мальцева Ірина Валеріївна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали заяви, враховуючи наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, та враховуючи складність даної категорії справ суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є цілком співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатським об`єднанням обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18085/23 у повному обсязі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 90600,00 грн, що відповідає рівню складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги №07К20230331 від 31.03.2023 та додатковою угодою №1 від 01.11.2024.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18085/23 задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації (останнє відоме місцезнаходження майна на території України: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис Групп ЛТД» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 17, офіс 122) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90600 (дев`яносто тисяч шістсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2024.

СуддяТ.В. Васильченко