Рішення
від 07.11.2024 по справі 911/1964/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1964/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН»

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 88 471 353,58 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Круглякова Т.С.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації про стягнення 88 471 353,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та внаслідок обстрілів Київської області було знищено майно позивача. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача збитків в загальному розмірі 88 471 353,58 грн, що є еквівалентом 2 823 792,15 доларів США за курсом НБУ, з яких 58 494 945,85 грн реальних збитків, що еквівалентно 1 999 492,25 доларів США за курсом НБУ, та 29 976 407,73 грн упущеної вигоди, що еквівалентно 824 299,90 доларів США за курсом НБУ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1964/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання на 11.09.2024.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі № 911/1964/24, яка розглядається, судом враховано наступне.

Предметом позову у справі № 911/1964/24 є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22.06.2022 у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 365 ГПК України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Станом на дату розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

З урахування наведеного вище, а також враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 911/1964/24 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Виклики відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.08.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що судом були вжиті усі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його процесуальне право подати відзив на позовну заяву.

11.09.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Суд оглянув оригінали документів, долучених до позовної заяви в копіях.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1964/24 на 09.10.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 11.09.2024, а також розміщено оголошення про виклик від 12.09.2024 на офіційному вебпорталі судової влади України.

09.10.2024 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1964/24 до судового розгляду по суті на 07.11.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату та час призначеного судового засідання для розгляду справи по суті, судом складено ухвалу повідомлення від 09.10.2024, а також розміщено оголошення про виклик від 11.10.2024 на офіційному вебпорталі судової влади України.

07.11.2024 до суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, в якому позивач просить суд, враховуючи той факт, що судові рішення є обов`язковими до виконання, а майно відповідача розташоване за межами України та його вартість визначена не у гривні, визначити позовні вимоги в іноземній валюті, що допоможе уникнути інфляційних втрат та валютних коливань і забезпечить можливості для реального виконання рішення суму. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача збитки в загальному розмірі 2 823 792,15 доларів США, з яких 1 999 492,25 доларів США реальних збитків та 824 299,90 доларів США упущеної вигоди.

07.11.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, надав усні пояснення щодо заяви про уточнення позовних вимог та просив суд здійснювати розгляд справи з урахування такого уточнення. В судовому засіданні, враховуючи, що заявою про уточнення позовних вимог позивач не змінив предмет або підстави позовних вимог, а також враховуючи, що позивач вказаною заявою не змінив заявлені до стягнення суми, що викладені у прохальній частині позовної заяви, суд протокольно прийняв уточнення до позовної заяви до розгляду та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого уточнення.

07.11.2024 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ОЛІВ ЛАЙН» орендувало офісні приміщення площею 155,0 к. м, складські і технічні приміщення загальною площею 727,95 кв. м на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 3001/1 від 30.01.2019 та договору оренди нежитлового приміщення № 2823/2 від 28.12.2021, укладених між позивачем та ТОВ «Юта Сервіс». Як зазначив позивач, починаючи з 24.02.2022 збройні сили Російської Федерації завдавали ракетних ударів, здійснювали обстріли з далекобійних артилерійських систем та використовували інші знаряддя ведення війни в напрямку Київської області. За ствердженням позивача, 03.03.2022, внаслідок бойових дій та незаконних обстрілів інфраструктури села Чайки Київської області збройними силами Російської Федерації, сталася пожежа в офісних та нежитлових приміщеннях, які перебували в користуванні у позивача на підставі зазначених вище договорів оренди. Внаслідок пожежі в офісних та складських приміщеннях ТОВ «Юта Сервіс», які перебували в оренді у позивача, було знищено товарно-матеріальні цінності бакалійної групи, пакувальні матеріали, складське обладнання, основні засоби, нематеріальні активи, МБП, які належали на праві власності ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» та знаходилися в орендованих на підставі вказаних договорів оренди приміщеннях. Позивач стверджує, що внаслідок вказаних дій та обставин, позивачу було завдано реальні збитки та збитки у вигляді упущеної вигоді, які за результатом висновку експертів № 18380/22-72/18381/22-71/27215/23-72/27216/23-71 від 20.11.2023 становлять в загальному розмірі 2 823 792,15 доларів США, з яких 1 999 492,25 доларів США реальних збитків та 824 299,90 доларів США упущеної вигоди. У зв`язку із цим позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в загальному розмірі 2 823 792,15 доларів США, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

07.11.2024 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.08.2024 не виконав, своїм процесуальним право на подання відзиву не скористався.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.

В судовому засіданні 07.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТА СЕРВІС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» (далі орендар, позивач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3001/1 (далі договір-1), за змістом п. 1.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування («оренда») частину будівлі («приміщення») «Виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями» («офісно-складський комплекс» або «ОСК»), що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, та належить орендодавцю на праві приватної власності, без права викупу та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.2 договору-1, приміщення є частиною будівлі, які повністю обмежені стінами і знаходяться в ОСК. Місце розташування приміщень визначається на плані ОСК (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.1.3 договору-1, ОСК має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє орендарю використовувати приміщення і здійснювати у них свою діяльність відповідно до цілей та умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору-1 визначено, загальна площа приміщень, що передаються в оренду, становить: офісні приміщення площею 155,0 кв. м. Остаточна загальна площа приміщень визначається в акті передачі-приймання приміщень в тимчасове платне користування. шаблон якого складає додаток № 2 до договору.

За змістом пп. 2.1, 2.2 договору-1, строк оренди починає відраховуватися з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень в тимчасове користування, і складає 1 (один) рік. Користування орендарем орендованим приміщенням після закінчення строку оренди або після дострокового розірвання (припинення) договору оренди не допускається.

Додатком № 1 до договору-1 є план розташування офісних приміщень на 9-му поверсі.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2019 орендодавець передав, а орендар за актом передачі-приймання приміщень в тимчасове платне користування прийняв у тимчасове платне користування офісні приміщення площею 155,0 кв.м. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а копія долучена позивачем до матеріалів справи.

26.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019, пунктом 1 якої сторони узгодили продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 3001/1 від 30.01.2019 до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Також сторонами внесено зміни в п. 3.3 договору та викладено його в редакції додаткової угоди.

22.01.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019, пунктом 1 якої сторони узгодили продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 3001/1 від 30.01.2019 до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

03.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019, пунктом 1 якої сторони домовились з 04.03.2022 зменшити площу орендованих офісних приміщень на 150,0 кв. м, змінити їх розташування і внести зміни до п. 1.2 договору та викласти його в наступній редакції: 1.2. Загальна площа приміщень, що передаються в оренду, становить: офісні приміщення 5,0 кв. м.

У пунктах 2, 3 додаткової угоди № 10 сторони домовились скасувати нарахування та оплату платежів з орендної плати та плати за компенсацію експлуатаційних витрат, на період з 04.03.2022 до 31.03.2022. Сторони домовились з 01.04.2022 змінити вартість орендованих приміщень та внести зміни в п. 3.3 договору та викласти його в редакції додаткової угоди.

03.03.2022 між сторонами підписано акт передачі-приймання приміщень з тимчасового користування відповідно до додаткової угоди № 10 від 03.03.2022 та договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019, за яким орендодавець прийняв, а орендар повернув з тимчасового платного користування офісні приміщення загальною площею 150,0 кв. м. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а копія долучена позивачем до матеріалів справи.

30.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019, пунктом 1 якої сторони домовились припини дію договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019 датою 31.12.2022.

31.12.2022 орендодавець прийняв, а орендар за актом передачі-приймання приміщень в тимчасове платне користування повернув з тимчасового платного користування офісні приміщення загальною площею 5,0 кв. м. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а копія долучена позивачем до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що 28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТА СЕРВІС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2812/2 (далі договір-2), за змістом п. 1.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування («оренда») частину будівлі («приміщення») «Виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями» («офісно-складський комплекс» або «ОСК»), що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, та належить орендодавцю на праві приватної власності, без права викупу та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.2 договору-2, приміщення є частиною будівлі, які повністю обмежені стінами і знаходяться в ОСК. Місце розташування приміщень визначається на плані ОСК (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.1.3 договору-2, ОСК має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє орендарю використовувати приміщення і здійснювати у них свою діяльність відповідно до цілей та умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору-2 визначено, загальна площа приміщень, що передаються в оренду, становить: складські приміщення площею 380,60 кв. м; технічні приміщення площею 87,20 кв. м; приміщення для зарядки акумуляторів та випрямлячів площею 10,75 кв. м.

За змістом пп. 2.1, 2.2 договору-2, строк оренди починає відраховуватися з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень в тимчасове користування, і складає 1 (один) рік. Користування орендарем орендованим приміщенням після закінчення строку оренди або після дострокового розірвання (припинення) договору оренди не допускається.

Додатком № 1 до договору-2 є план розташування офісних приміщень на 2-му поверсі; план-схема розміщення частини приміщення для зарядки акумуляторів; план розташування складських приміщень.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2022 орендодавець передав, а орендар за актом передачі-приймання приміщень в тимчасове платне користування прийняв у тимчасове платне користування складські приміщення загальною площею 380,60 кв. м, технічні приміщення загальною площею 87,20 кв. м, приміщення для зарядки акумуляторів та випрямлячів загальною площею 10,75 кв. м та 4 місця для відстою автотранспорту. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а копія долучена позивачем до матеріалів справи.

05.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 2812/2 від 28.12.2021, пунктом 1 якої сторони домовились збільшити площу орендованих складських приміщень на 250,0 кв. м та внести зміни до п. 1.2 та п. 3.3 договору оренди.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди № 2812/2 від 28.12.2021 в редакції додаткової угоди № 1 від 05.02.2022, загальна площа приміщень, що передаються в оренду, становить: складські приміщення площею 380,60 кв. м; складські приміщення площею 250,0 кв. м; технічні приміщення площею 87,20 кв. м; приміщення для зарядки акумуляторів та випрямлячів площею 10,75 кв. м.

07.02.2022 орендодавець відповідно до додаткової угоди № 1 до договору оренди № 2812/2 від 28.12.2021 передав, а орендар за актом передачі-приймання приміщень в тимчасове платне користування прийняв у тимчасове платне користування складські приміщення загальною площею 250,0 кв. м. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а копія долучена позивачем до матеріалів справи.

03.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 2812/2 від 28.12.2021, пунктом 2 якого у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, що викладені у п. 1 даної додаткової угоди, настання яких не залежало від сторін і безпосередньо впливають на можливість подальшого виконання цього договору, сторони домовились припинити дію договору № 2812/2 від 28.12.2021 датою 03.03.2022.

Додатками до вказаної додаткової угоди № 3 є лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022; Витяг з ЄРДР від 25.03.2022, КП 12022262020000755 від 17.03.2022; Акт ДСНС від 08.04.2022.

Як зазначає позивач, починаючи з 24.02.2022 збройні сили Російської Федерації завдавали ракетних ударів, здійснювали обстріли з далекобійних артилерійських систем та використовували інші знаряддя ведення війни в напрямку Київської області.

Позивач стверджує, що 03.03.2022, внаслідок потрапляння бойових снарядів та ракет, внаслідок бойових дій та незаконних обстрілів інфраструктури села Чайки Київської області збройними силами Російської Федерації, сталася пожежа в офісних та нежитлових приміщеннях, які перебували в користуванні у позивача на підставі зазначених вище договорів оренди. За ствердженням позивача, внаслідок пожежі в офісних та складських приміщеннях ТОВ «Юта Сервіс», які перебували в оренді у позивача, було знищено товарно-матеріальні цінності бакалійної групи, пакувальні матеріали, складське обладнання, основні засоби, нематеріальні активи, МБП, які належали на праві власності ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» та знаходилися в орендованих на підставі вказаних договорів оренди приміщеннях.

17.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12022262020000755 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12022262020000755, у зв`язку із незаконними бойовими діями військовослужбовців збройних сил РФ на території України, внаслідок потрапляння бойових снарядів та ракет, 03.03.2022 сталася пожежа на виробничій базі з офісними та складськими приміщеннями ТОВ «Юта Сервіс» за адресою: 08135, Київська область, село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 33748204.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12022262020000755 від 17.03.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи пам`яткою від 08.02.2023 про процесуальні права та обов`язки представника потерпілого у кримінальному провадженні № 12022262020000755 ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39234659).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Акта про пожежу від 08.04.2022, складеного комісією у складі головного інспектора відділу ЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області майора служби цивільного захисту Мойшевича О.А. та за участю директора ТОВ «ЮТА СЕРВІС», директора ТОВ «Фудлайк», вбачається, що на об`єкті будівля виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями за адресою: Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, 03.03.2022 о 13:04 виникла пожежа. Власником будівлі виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями за адресою: Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, є ТОВ «ЮТА СЕРВІС»; орендарем, зокрема «ОЛІВ ЛАЙН», та інші суб`єкти господарювання, з якими були укладені відповідні договори.

Відповідно до змісту Акта про пожежу від 08.04.2022, місце виникнення пожежі: складське приміщення. Пожежу виявлено 03.03.2022 о 13:04 не встановленою особою. Повідомлення про пожежу надійшло 03.03.2022 о 13:05 до пожежно-рятувальних підрозділів від не встановленої особи. Пожежу ліквідовано 10.03.2022.

Актом про пожежу від 08.04.2022 засвідчено, що пожежею знищено, зокрема будівлю виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями ТОВ «ЮТА СЕРВІС» за адресою: Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, загальною площею 20254,4 кв. м; ймовірна причина пожежі: внаслідок бойових дій відбулося потрапляння боєприпасів, їх уламків в приміщення складу та їх вибух, в результаті чого виникло займання складу та будівлі. Вказаний акт підписаний членами комісії .

В матеріалах справи також наявний звіт Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.04.2022 про причину виникнення пожежі, за змістом якого пожежа, яка сталась 03.03.2022 о 13:04 в будівлі виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, власник ТОВ «Юта Сервіс», орендарі, зокрема ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН».

Відповідно до змісту звіту від 08.04.2022, проведеним оглядом місця пожежі та опитуванням очевидців було встановлено, що пожежа виникла в складському приміщенні внаслідок бойових дій, відбулося потрапляння боєприпасів, їх уламків у приміщення складу та вибух боєприпасу, в результаті чого виникло займання складу, з поширенням вогню на 9-ти поверхову будівлю з офісними і допоміжними приміщення та на торгівельно-складську будівлю ТОВ «ФУДЛАЙК». Наслідки пожежі: пожежею знищено, серед іншого, будівлю виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями ТОВ «ЮТА СЕРВІС» за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, загальною площею 20254,4 кв. м.

У вказаному звіті від 08.04.2022 наведений наступний висновок про причину виникнення пожежі: ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталась 03.03.2022 о 13 год. 04 хв. в будівлі виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями, власник ТОВ «ЮТА СЕРВІС», за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Чайки Валентина, 16, є потрапляння боєприпасів, їх уламків у приміщення складу, та внаслідок дії вибуху у місці знаходження осередку пожежі виникло займання складу, що перейшло у стійке горіння з поширенням на 9-ти поверхову будівлю з офісними і допоміжними приміщення та на «Торгівельно-складську будівлю» ТОВ «ФУДЛАЙК». Виникнення пожежі пов`язане із здійснення бойових дій Російської Федерації на території України.

У подальшому, 25.05.2022 комісією у складі 5 осіб та за участю директора ТОВ «Юта Сервіс» Шайдюк О.А. здійснено попередній візуальний огляд виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями ТОВ «ЮТА СЕРВІС» за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, загальною площею 20254,4 кв. м, за наслідками чого складено Акт попереднього візуального огляду об`єкта, пошкодженого під час проведення бойових дій на території населених пунктів Борщагівської територіальної громади Бучанського району Київської області, спричиненої збройною агресією Російської Федерації № б/н від 25.05.2022 (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Акта обстеження № б/н від 25.05.2022, за наслідками проведеного обстеження нерухомого майна встановлено, що дата пошкодження майна: з 03.03.2022 о 13:04; причини пошкодження об`єкта: влучання боєприпасу(ів) в будівлі. Також в акті обстеження № б/н від 25.05.2022 наведено інформацію про наявні на дату обстеження пошкодження. Вказаний акт підписаний членами комісії у кількості 5 осіб та директором ТОВ «Юта Сервіс».

24.06.2022 на підставі Звіту № 0104/2022-1-ТО.ПЗ за результатами проведеного детального обстеження, виконаного ТОВ «Універсалпроектсервіс» у період з 01.06.2022 по 24.06.2022, було складено Акт за результатами обстеження пошкодженого об`єкту «Виробнича база зі складськими та офісними приміщеннями, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, Бучанського району Київської області: будівля літер «А», Акт за результатами обстеження пошкодженого об`єкту «Виробнича база зі складськими та офісними приміщеннями, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, Бучанського району Київської області: будівля літер «Б» та Акт за результатами обстеження пошкодженого об`єкту «Виробнича база зі складськими та офісними приміщеннями, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, Бучанського району Київської області: будівля літер «В» насосна станція автоматичного пожежогасіння» (копії актів наявні в матеріалах справи).

Як зазначив позивач, 04.10.2023 Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області було надано ТОВ «Юта Сервіс» Витяги з державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації щодо об`єктів нерухомого майна розташованих за адресою Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, на земельній ділянці кадастровий номер 3222485900:04:004:0037, а саме: - літера «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-16.03.2023-15376; - літера «Б», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-16.03.2023-15390; - літера «Б-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-21.12.2023- 266450; - літера «Б-2», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-21.12.2023-266462; - літера «Б-3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-21.12.2023-266476; - літера «В», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-16.03.2023-15396 (копії витягів наявні в матеріалах справи).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що внаслідок пожежі в офісних та складських приміщеннях ТОВ «Юта Сервіс», які перебували в оренді у позивача, було знищено товарно-матеріальні цінності бакалійної групи, пакувальні матеріали, складське обладнання, основні засоби, нематеріальні активи, МБП, які належали на праві власності ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» та знаходилися в орендованих на підставі договорів оренди приміщеннях.

Позивач зауважив, внаслідок вчинення 24.02.2022 широкомасштабного збройного нападу Російської Федерації на територію України із застосуванням сучасних систем озброєння, завдання тяжких наслідків як для України в цілому, так і для громадян та бізнесу, для ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН». Позивач твердить, господарська ситуація у зв`язку з війною для позивача стала форс-мажорною, оскільки по частині територій, на якій знаходились активи підприємства велись масовані обстріли, виробнича база, в якій знаходилось належне позивачу майно, внаслідок ведення бойових дій зазнала суттєвих ушкоджень, внаслідок чого ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» було позбавлено можливості вести нормальну підприємницьку діяльність починаючи з 24.02.2022.

За ствердженням позивача, після деокупації Київської області ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» не розпочало відновлення своєї діяльності, оскільки така діяльність супроводжувалось значними труднощами, збитками внаслідок втрати товару, порушенням господарських зв`язків і контактів з контрагентами, порушенням логістики та каналів придбання нового товару та його реалізації, змін ціни на товари, виникла необхідність у додаткових витратах по відновленню господарської діяльності тощо. Позивач стверджує, що внаслідок вказаних дій та обставин, позивачу було завдано реальні збитки та збитки у вигляді упущеної вигоди.

Судом встановлено, що 06.07.2022 в межах кримінального провадження № 12022262020000755 старшим слідчим в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області було винесено постанову про призначення судової економічної експертизи у кримінальному провадження № 12022262020000755 від 17.03.2022 за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, з метою визначення документального підтвердження економічних втрат юридичних осіб та упущеної вигоди, в тому числі, ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН», які розташовані за адресою: Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

За результатами проведення експертного дослідження судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертів № 18380/22-72/18381/22-71/27215/23-72/27216/23-71 від 20.11.2023, яким, зокрема встановлено, що документально підтверджується відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» вартості необоротних активів та запасів станом на дату проведення інвентаризації 01.04.2022, за результатами якої встановлено нестачу вказаного майна у зв`язку із пожежею, яка сталася на виробничій базі з офісними і складськими приміщеннями за адресою: Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, внаслідок бойових дій військовослужбовців збройних сил РФ на території України, на загальну суму 48 745 788,21 грн (без ПДВ) (товари на суму 48 425 673,82 грн без ПДВ; записи на суму 32 371,13 грн без ПДВ; основні засоби на суму 287 743,26 грн без ПДВ), що складає в загальній сумі 58 494 945,85 грн з ПДВ, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату інвентаризації 01.04.2022 (1 долар США = 29,2546 грн) 1 999 492,25 доларів США.

Також за результатами проведення експертного дослідження судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, серед іншого, що розмір упущеної вигоди ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» за період з березня 2022 року до жовтня 2023 року складає 29 976 407,73 грн без ПДВ, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 01.11.2023 (1 долар США = 36,3659 грн) 824 299,90 доларів США.

З урахуванням наведених вище обставин справи та висновку експертів № 18380/22-72/18381/22-71/27215/23-72/27216/23-71 від 20.11.2023, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням прийнятого судом уточнення позовних вимог) 1 999 492,25 доларів США реальних збитків та 824 299,90 доларів США упущеної вигоди, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.032022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.

В подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено та станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Верховною Радою України 22.05.2022 прийнято Закон України № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, територія села Чайки Борщагівської сільської територіальної громади з 03.03.2022 по 01.04.2022 була тимчасово окупована Російською Федерацією.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна діяльність відповідача є загальновідомими фактом та доведення не потребує.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судом вище, станом на 03.03.2022 у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» перебували в тимчасовому платному користуванні офісні приміщення загальною площею 155,0 кв. м на підставі договору оренди № 3001/1 від 30.01.2019.

Також судом було встановлено вище, станом на 03.03.2022 у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» перебували в тимчасовому платному користуванні складські приміщення площею 380,60 кв. м, складські приміщення площею 250,0 кв. м, технічні приміщення площею 87,20 кв. м, приміщення для зарядки акумуляторів та випрямлячів площею 10,75 кв. м на підставі договору оренди № 2812/2 від 28.12.2021.

Як зазначає позивач, починаючи з 24.02.2022 збройні сили російської федерації завдавали ракетних ударів, здійснювали обстріли з далекобійних артилерійських систем та використовували інші знаряддя ведення війни в напрямку Київської області.

За ствердженням позивача, 03.03.2022, внаслідок потрапляння бойових снарядів та ракет, внаслідок бойових дій та незаконних обстрілів інфраструктури села Чайки Київської області збройними силами Російської Федерації, сталася пожежа в офісних та нежитлових приміщеннях, які перебували в користуванні у позивача на підставі зазначених вище договорів оренди.

Внаслідок пожежі в офісних та складських приміщеннях ТОВ «Юта Сервіс», які перебували в оренді у позивача, було знищено товарно-матеріальні цінності бакалійної групи, пакувальні матеріали, складське обладнання, основні засоби, нематеріальні активи, МБП, які належали на праві власності ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» та знаходилися в орендованих на підставі вказаних договорів оренди приміщеннях.

Також судом було встановлено, що ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12022262020000755 від 17.03.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується наявною в матеріалах справи пам`яткою від 08.02.2023 про процесуальні права та обов`язки представника потерпілого у кримінальному провадженні № 12022262020000755.

Крім того, в матеріалах справи також наявний звіт Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.04.2022 про причину виникнення пожежі, за змістом якого пожежа, яка сталась 03.03.2022 о 13:04 в будівлі виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, власник ТОВ «Юта Сервіс», орендарі, зокрема ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН».

Відповідно до змісту звіту від 08.04.2022, проведеним оглядом місця пожежі та опитуванням очевидців було встановлено, що пожежа виникла в складському приміщенні внаслідок бойових дій, відбулося потрапляння боєприпасів, їх уламків у приміщення складу та вибух боєприпасу, в результаті чого виникло займання складу, з поширенням вогню на 9-ти поверхову будівлю з офісними і допоміжними приміщення та на Торгівельно-складську будівлю ТОВ «ФУДЛАЙК». Наслідки пожежі: пожежею знищено, серед іншого, будівлю виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями ТОВ «ЮТА СЕРВІС» за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, загальною площею 20254,4 кв. м.

У наведеному звіті від 08.04.2022 викладений наступний висновок про причину виникнення пожежі: ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталась 03.03.2022 о 13 год. 04 хв. в будівлі виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями, власник ТОВ «ЮТА СЕРВІС», за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Чайки Валентина, 16, є потрапляння боєприпасів, їх уламків у приміщення складу, та внаслідок дії вибуху у місці знаходження осередку пожежі виникло займання складу, що перейшло у стійке горіння з поширенням на 9-ти поверхову будівлю з офісними і допоміжними приміщення та на «Торгівельно-складську будівлю» ТОВ «ФУДЛАЙК». Виникнення пожежі пов`язане із здійснення бойових дій Російською Федерацією на території України.

Як зазначив позивач, 04.10.2023 Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області було надано ТОВ «Юта Сервіс» Витяги з державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації щодо об?єктів нерухомого майна розташованих за адресою Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16, на земельній ділянці кадастровий номер 3222485900:04:004:0037, а саме: - літера «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-16.03.2023-15376; - літера «Б», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-16.03.2023-15390; - літера «Б-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-21.12.2023- 266450; - літера «Б-2», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-21.12.2023-266462; - літера «Б-3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-21.12.2023-266476; - літера «В», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-16.03.2023-15396 (копії витягів наявні в матеріалах справи).

Під час розгляду даного спору відповідачем не було надано жодних доказів, які би свідчили про те, що нерухоме майно, в якому знаходилось належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» було пошкоджено та/або знищено не внаслідок його протиправних дій, а з інших обставин.

Зважаючи на викладене вище, суд зауважує, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та пошкодженням майна позивача, яке знаходилось в зазначених вище нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:

18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика).

Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).

Судом було встановлено, що 06.07.2022 в межах кримінального провадження № 12022262020000755 старшим слідчим в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області було винесено постанову про призначення судової економічної експертизи у кримінальному провадження № 12022262020000755 від 17.03.2022 за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, з метою визначення документального підтвердження економічних втрат юридичних осіб та упущеної вигоди, в тому числі, ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН», які розташовані за адресою: Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Отже, за результатами проведення експертного дослідження судовими експертами встановлено, що розмір реальних збитків ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН», які останнє понесло у зв`язку із пожежею, яка сталася на виробничій базі з офісними і складськими приміщеннями за адресою: Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, внаслідок бойових дій військовослужбовців збройних сил РФ на території України, становить станом на дату інвентаризації 01.04.2022 1 999 492,25 доларів США.

Також за результатами проведення експертного дослідження судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, серед іншого встановлено, що розмір упущеної вигоди ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» за період з березня 2022 року до жовтня 2023 року складає 29 976 407,73 грн без ПДВ, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 01.11.2023 (1 долар США = 36,3659 грн) 824 299,90 доларів США.

Судом встановлено, що під час проведення експертного дослідження судовими експертами використовувався, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» № 326 від 20.03.2022 та Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858.

Відповідно до ст. 98 ГПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Умовами пп. 1, 2, 5, 6 ст. 101 ГПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно зі ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Суд зауважує, та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Судом встановлено, що у наданому позивачем висновку експертів, судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд знаходить поданий позивачем висновок експертів № 18380/22-72/18381/22-71/27215/23-72/27216/23-71 від 20.11.2023, складений за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022262020000755, таким, що не викликає сумніву у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв`язку із чим суд приймає вказаний Висновок експертів від 20.11.2023 як належний доказ розміру завданих позивачу збитків у даній справі.

Отже висновком експертів № 18380/22-72/18381/22-71/27215/23-72/27216/23-71 від 20.11.2023 встановлено, що у зв`язку із пожежею, яка сталася на виробничій базі з офісними і складськими приміщеннями за адресою: Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, внаслідок бойових дій військовослужбовців збройних сил РФ на території України, розмір реальних збитків, які понесло ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН», станом на дату інвентаризації 01.04.2022 складає 1 999 492,25 доларів США, а розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, яких зазнав позивач за період з березня 2022 року до жовтня 2023 року, складає 824 299,90 доларів США.

Заперечень з боку відповідача щодо наданого позивачем експертного висновку або щодо суми заявлених збитків не висловлено. Протилежного суду не доведено.

Наразі суд зазначає, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

З юридичного аналізу наведених вище норм вбачається, що до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: а) неотримані стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайними обставинами якби її право не було порушено; б) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; в) неодержаний прибуток, який сторона, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України у постанові від 30.09.2021 по справі № 922/3928/20 зазначив, що неодержаний доход (упущена вигода) це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Суд бере до уваги, що в результаті пожежі, яка сталася 03.03.2022 на виробничій базі з офісними і складськими приміщеннями за адресою: Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, яка була наслідком потрапляння боєприпасів та їх уламків з боку військових формувань Російської Федерації, позивач втратив товар, який зберігався у офісних, технічних, нежитлових та інших приміщеннях вказаного нерухомого майна, у зв`язку з чим не отримав прибутку від його реалізації.

Суд враховує, що господарська ситуація у зв`язку з війною для позивача стала форс-мажорною, оскільки по частині територій, на якій знаходились активи підприємства велись масовані обстріли, виробнича база, в якій знаходилось належне позивачу майно, внаслідок ведення бойових дій зазнала суттєвих ушкоджень, внаслідок чого ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» було позбавлено можливості вести нормальну підприємницьку діяльність починаючи з 24.02.2022.

Також, як зазначив позивач, після деокупації Київської області ТОВ «ОЛІВ ЛАЙН» не розпочало відновлення своєї діяльності, оскільки така діяльність супроводжувалось значними труднощами, збитками внаслідок втрати товару, порушенням господарських зв`язків і контактів з контрагентами, порушенням логістики та каналів придбання нового товару та його реалізації, змін ціни на товари, виникла необхідність у додаткових витратах по відновленню господарської діяльності тощо.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується, що саме через збройну агресію Російської Федерації проти України позивач втратив майно, яким він користувався при здійсненні господарської діяльності, у зв`язку з чим не отримав прибутку та був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для оцінки та стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди.

Враховуючи все наведене вище у сукупності, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків та упущеної вигоди підтверджено висновком експертів № 18380/22-72/18381/22-71/27215/23-72/27216/23-71 від 20.11.2023, яким встановлено, що у зв`язку із пожежею, яка сталася на виробничій базі з офісними і складськими приміщеннями за адресою: Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, позивачу було завдано реальні збитки станом на дату інвентаризації 01.04.2022 в сумі 1 999 492,25 доларів США з ПДВ, а також збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі за період з березня 2022 року до жовтня 2023 року в сумі 824 299,90 доларів США.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Однак, відповідачем не доведено суду відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Суд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача завданих збитків нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 823 792,15 доларів США.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 059 800,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» (місцезнаходження: вул. Валентини Чайки, буд. 16, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08135; код ЄДРПОУ 39234659) 1 999 492,25 доларів США реальних збитків та 824 299,90 доларів США упущеної вигоди.

3. Стягнути з держави Російської Федерації в дохід Державного бюджету України 1 059 800,00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	07.11.2024
Оприлюднено	29.11.2024
Номер документу	123337352
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —911/1964/24

Рішення від 07.11.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 06.08.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.11.2024 по справі 911/1964/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/1964/24

Рішення від 07.11.2024

Ухвала від 09.10.2024

Ухвала від 11.09.2024

Ухвала від 06.08.2024

Рішення
від 07.11.2024 по справі 911/1964/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ