Рішення

від 27.11.2024 по справі 914/2383/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 914/2383/24

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку Львів, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Золочів Львівської області,

про стягнення 230'742,02 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 230'742,02 грн заборгованості за кредитним договором №525В/2021 від 16.06.2021, з яких: 221'665,64 грн заборгованості по тілу кредиту та 9076,38 грн заборгованість по відсотках.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.09.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду були надіслані за адресою сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та повернута засобами поштового зв`язку із зазначенням у довідці про повернення «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

26.11.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, що відповідач заборгованість не оплатив і вона не змінилася, а тому позивач підтримує позовні вимоги про стягнення 230 742,02 грн.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та додатковим договором до нього в частині повернення кредиту і відсотків за користування кредитом.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

16 червня 2021 року Акціонерним товариством Акціонерний-комерційний банк «Львів» (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №525/В/2021 з додатком, за умовами якого банк надав у власність позичальника грошові кошти у розмірах та на умовах, обумовлених цим договором (на поповнення обігових коштів) в розмірі 350'000,00 грн. зі сплатою процентів 23,88% річних, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, зі строком користування по 15.12.2023, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п. 2.1.6 кредитного договору повернення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту, оформленого додатком №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 цього договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до умов цього договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані, якщо графіком погашення кредиту не встановлено інші терміни сплати процентів.

Згідно п.2.7 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку, зокрема, невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Відповідно до п.4.8 кредитного договору банк, у випадках, передбачених п.2.7 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п.4.9 договору).

Позивач виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером №534595 від 16.06.2021 з призначенням платежу: «надання кредиту (ФОП ОСОБА_1 ). відп до кред. дог. № 525/В/2021 від 16.06.2021».

25.07.2024 банком було надіслано лист-вимогу за вих.№5396/0-05 від 23.07.2024 про погашення існуючої заборгованості за договором, однак, дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони позичальника.

З урахуванням того, що позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у визначені договором терміни, позивач вважає, що на підставі п.2.7 кредитного договору, ст.1050 ЦК України, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості за кредитним договором в судовому порядку. Отже, заборгованість відповідача за основним зобов`язанням становить 221'665,64 грн, а заборгованість по нарахованих і несплачених процентах - 9'076,38 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які долучено до позовної заяви.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.175 ГК України).

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору кредитного договору № 525/В/2021 від 16.06.2021 з додатком. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України).

Як вбачається з п. 3.2 кредитного договору проценти нараховуються щомісячно за методом «факт/360»; (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ФОП ОСОБА_2 кредит у розмірі 350'000,00 грн, проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит та проценти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення.

При цьому, суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач скористався правом та пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст.599 ЦК України).

Перевіривши проведені банком нарахування, суд погоджується з такими, тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 230'742,02 грн, з яких: 221'665,64 грн основний борг та 9'076,38 грн заборгованість по процентах.

Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов`язань суду не надав, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1250329 від 28.08.2024 на суму 3'461,15 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів (79008, місто Львів, вул. Сербська,1; ідентифікаційний код 09801546) 230'742,02 грн заборгованості за кредитним договором № 525/В/2021 від 16.06.2021 та 3'461,13 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяБ.Яворський