Ухвала

від 18.11.2024 по справі 915/1404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

18 листопада 2024 року Справа № 915/1404/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту Ольвія), а/с 170, м. Миколаїв, 54052 (поштова адреса для листування: а/с 1090) (код ЄДРПОУ 38728512)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ», вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600 (код ЄДРПОУ 39821153)

фактична адреса: вул. Погранична, 29-Б, м. Миколаїв, 54020

про стягнення збитків невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту Ольвія) з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» кошти в сумі 6 476, 63 грн. - збитків невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.

Підставою позову зазначено, що між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» укладено договір від 25.11.2022 року № 19-В-ФОЛ-22 на закупівлю товару «бензин та дизельне паливо у талонах або картках (бланках- дозволах)».

По господарським операціям згідно вищевказаного договору відповідачем в порушення вимог податкового законодавства не складено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі сум невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 198, 201 ПК України, ст. 15, 16, 530 ЦК України, судовою практикою та умовами договору.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.

За приписами Глави 2 "Юрисдикція" Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).

Так, у параграфі 3 глави 2 "Юрисдикція" розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходження чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» та зазначено місцезнаходження останнього: 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2 (фактична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 29-Б).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39821153) є «Україна, 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2».

В позовній заяві (вх. № 14082/24 від 13.11.2024) позивач обґрунтовує підсудність спору Господарському суду Миколаївської області приписами ч. 3, 5 ст. 29 ГПК України, вказуючи, що спір пов`язаний з діяльністю відокремленого підрозділу ДП «АМПУ» - філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію спеціалізованого морського порту Ольвія), який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені підприємства частину господарської діяльності. Юридична адреса філії: 54052, Україна, м. Миколаїв, а/с 170. Крім того, позивач посилається на умови укладеного між сторонами договору № 19-В-ФОЛ-22, зокрема, п. 5.2 договору, яким передбачено, що місце поставки (передачі) довірчих документів (скретч-карток) на отримання товару: 54052, Миколаївська область, м. Миколаїв, Корабельний район, вул. Айвазовського, 29/1, тобто за місцем знаходження покупця (позивача).

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Отже, за приписами ч. 3 ст. 29 ГПК України подання позову за місцем знаходження філії або представництва юридичної особи правомірне лише тоді, коли спір виникає саме з їх діяльності.

Таким чином, при визначенні територіальної підсудності ключовим чинником є пов`язаність спору з фактом здійснення філією відповідача господарської діяльності.

Отже, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов за вибором позивача може бути пред`явлений до господарського суду, юрисдикція якого поширюються на відповідну територію місцезнаходження такої філії. Вказане положення може бути застосовано лише у випадку, коли позов подається до юридичної особи, що має філію, тобто коли відповідачем за позовом є юридична особа, що має філію, та спір, щодо якого подається позов, випливає саме з діяльності цієї філії.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 29 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов`язання", але й іншими словосполученнями.

Тобто, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише в певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Як вбачається з доданого до матеріалів позовної заяви договору про закупівлю товарів № 90/11-1Т (19-В-ФОЛ-22) від 25.11.2022 сторонами не врегульовано питання щодо місця виконання договору.

Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки (передачі) довірчих документів (скетч-карток) на отримання товару: 54052, м. Миколаїв, Айвазовського, 29/1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі не визначено конкретного місця виконання договору. Також із умов даного договору не вбачається, що цей договір можливо виконувати лише у певному місці.

Разом з тим, предметом позову в даному спорі є вимога про стягнення грошових коштів - збитків невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість, а не вимога щодо виконання умов договору.

Стягнення коштів не є таким, який належить через його особливість сплачувати тільки в певному місці.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави також і для застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 29-31, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати позовну заяву з додатками (вх. № 14084/24 від 13.11.2024) за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту Ольвія) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення збитків невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість у розмірі 6 476, 63 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, 1, м. Дніпро, 49600).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 18.11.2024

Суддя Е.М. Олейняш