Рішення

від 21.11.2024 по справі 916/4079/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4079/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бойчук М.М.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача: Фермерського господарства НАЗАРЕНКО про стягнення 547394,14 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі Фонд, Позивач) про стягнення з Фермерського господарства НАЗАРЕНКО (надалі ФГ НАЗАРЕНКО, Відповідач) 547394,14 грн заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4079/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Окрім того, Прокурором разом із позовною заявою представлено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ФГ НАЗАРЕНКО в межах суми 547394,14 грн, що відповідає розміру стягнення заборгованості за поданим позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2024 р. заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФГ НАЗАРЕНКО в межах суми, що відповідає розміру стягнення за поданим позовом 547394,14 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4079/24, з огляду на визнання справи малозначною призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.10.2024 р.

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 23.09.2024 р. до електронного кабінету Фонду підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Надіслані ФГ НАЗАРЕНКО на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копії ухвал від 18.09.2024 р. та про відкриття провадження у справі повернулись неврученими із відмітками поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 р. відкладено розгляд справи на 21.11.2024 р.

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 22.10.2024 р. до електронного кабінету Фонду підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу від 22.10.2024 р.

З метою додаткового повідомлення ФГ НАЗАРЕНКО про судове провадження господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України.

Надіслані ФГ НАЗАРЕНКО на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу, а також на зазначену в укладеному із Фондом договорі адресу копії ухвал від 22.10.2024 р. повернулись неврученими із відмітками поштової установи про відсутність адресата за вказаними адресами.

У призначене на 21.11.2024 р. судове засідання представники Фонду та ФГ НАЗАРЕНКО не з`явились.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про доставку до електронного кабінету Фонду підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі ухвал у справі, Фонд належним чином повідомлений про призначенні судові засідання.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (із змінами), для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу ФГ НАЗАРЕНКО, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб`єктивної поведінки останнього, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідач обізнаним про призначенні судові засідання.

Господарським судом надіслано копію ухвали на адресу ФГ НАЗАРЕНКО, зазначену в укладеному із Фондом договорі, однак надіслана ухвала повернулась неврученою.

Окрім того, розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України з метою додаткового повідомлення ФГ НАЗАРЕНКО про судове провадження.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В процесі розгляду справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Письмового відзиву від ФГ НАЗАРЕНКО до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

21.11.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, позиції учасників справи, суд встановив:

04 грудня 2017 року між Фондом (Укрдержфонд) та ФГ НАЗАРЕНКО (Фермерське господарство) укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 118 ФГ-2017 (Договір), відповідно до розділу 1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству НАЗАРЕНКО в сумі 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

На підставі довідки від 06 листопада 2017 року № 118, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для поновлення обігових коштів, сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102 (розділ 2).

Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (пункт 3.42 цього Договору). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати Договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій відповідно до пп. 5.1, 5.2 цього Договору (пункт 3.1.2).

Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства для забезпечення виконання зобов`язань за Договором передачі в заставу запропонованого при подачі документів майна. Об`єкт договору застави нерухоме майно, а саме: зерносклад, загальною площею 1279,7 кв.м. (свідоцтво про право власності від 01.03.2006 р. серія САА №442740), розташований в с. Кубанка, Комінтернівського р-ну Одеської обл., по вул. Новокубанська дорога, буд. 3 (пункт 3.1.3).

Фермерське господарство зобов`язане у місячний строк з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі (пункт 3.4.1).

Фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 30 вересня 2018 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн; до 30 вересня 2019 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн; до 30 вересня 2020 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн; до 30 вересня 2021 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн; до 30 вересня 2022 року в сумі 90000 (дев`яносто тисяч) грн. Повернення коштів здійснюється на р/р 37115037115503 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172 (пункт 3.4.2).

Фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 30 вересня 2022 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірванні Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансово підтримки (пункт 4.1).

Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором (пункт 4.2).

Відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (пункт 5.1).

За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (пункт 5.2).

Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором (пункт 7.2).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

13 грудня 2017 року Фондом перераховано на розрахунковий рахунок ФГ НАЗАРЕНКО 450000,00 грн із призначенням платежу «надання кредиту ФГ НАЗАРЕНКО; дог. № 118 ФГ-2017 від 04.12.2017 р.; Без ПДВ».

05 жовтня 2018 року ФГ НАЗАРЕНКО перераховано на розрахунковий рахунок Фонду 90000,00 грн із призначенням платежу «повернення фінансової допомоги на поворотній основі, згідно договору № 118 ФГ-2017 від 4.12.2017 року».

28 грудня 2020 року між Фондом та ФГ НАЗАРЕНКО укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторонами обопільно погоджено викласти пункт 3.4.2 Договору в наступній редакції: «Повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 30 вересня 2021 року в сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн; до 30 вересня 2022 року в сумі 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн.».

23 січня 2024 року Одеським відділянням Фонду складено до ФГ НАЗАРЕНКО претензію № 53-15/16, в якій посилається на укладений Договір, на підставі якого останньому перераховано 450000,00 грн, з яких своєчасно повернуто 90000,00 грн, те, що ФГ НАЗАРЕНКО порушено взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного та остаточного повернення наданих коштів, у зв`язку із чим наявна заборгованості у розмірі 360000,00 грн.

Вимагає виконання взятих на себе зобов`язань та повернення наданих коштів.

Відповідну претензію надіслано до ФГ НАЗАРЕНКО 30.01.2024 р.

24 травня 2024 року Одеським відділенням Фонду повідомлено Прокурора про укладений між Фондом та ФГ НАЗАРЕНКО Договір, на підставі якого останньому перераховано 450000,00 грн, з яких повернуто 90000,00 грн, те, що ФГ НАЗАРЕНКО порушено взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного та остаточного повернення наданих коштів, у зв`язку із чим наявна заборгованості у розмірі 360000,00 грн.

У той же час, кошторис Фонду не передбачає видатків на сплату судового збору.

14 червня 2024 року Прокурор звернуся до Фонду із повідомленням в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому зазначає про укладений між Фондом та ФГ НАЗАРЕНКО Договір, на підставі якого останньому перераховано 450000,00 грн, з яких повернуто 90000,00 грн, те, що ФГ НАЗАРЕНКО порушено взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного та остаточного повернення наданих коштів, у зв`язку із чим наявна заборгованості у розмірі 360000,00 грн.

З`ясовує, чи вживались Фондом заходи представницького характеру (звернення із позовом до суду) для захисту порушених інтересів держави. Вказане повідомлення надіслано до Фонду 14.06.2024 р.

01 липня 2024 року Прокурором складено до Фонду повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому зазначає про звернення Одеського відділення Фонду стосовно укладеного із ФГ НАЗАРЕНКО Договору, порушенням останнім взятих на себе зобов`язань у зв`язку із відсутністю своєчасного та остаточного повернення коштів.

З`ясовує, чи вживались Фондом заходи представницького характеру (звернення із позовом до суду) для захисту порушених інтересів держави. Вказане повідомлення надіслано до Фонду 02.07.2024 р.

15 липня 2024 року Фондом у відповідь на повідомлення Прокурора зазначено про відсутність передбачених у кошторисі коштів на звернення із позовом до суду; про наявність станом на 21.06.2024 р. заборгованості у ФГ НАЗАРЕНКО розміром 360000,00 грн.

11 вересня 2024 року Прокурором складено до Фонду повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на укладений із ФГ НАЗАРЕНКО Договір, на підставі якого останньому перераховано 450000,00 грн, у той же час, отримувачем коштів порушено умови Договору в частині своєчасного та остаточного повернення наданих коштів. Зазначає, що Фондом не вживались заходи із відновлення порушеного права, у зв`язку із чим повідомляє, про звернення із відповідним позовом до суду. Вказане повідомлення надіслано до Фонду 11.09.2024 р.

17 вересня 2024 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Прокурора в інтересах держави в особі Фонду про стягнення з ФГ НАЗАРЕНКО 547394,14 грн заборгованості, з яких 360000,00 грн основної заборгованості, 100436,89 грн інфляційних нарахувань, 61377,53 грн пені та 25579,72 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 04.12.2017 р. договором № 118 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству зобов`язань в частині своєчасного та остаточного повернення наданих з державного бюджету коштів як фінансової підтримки. 100436,89 грн інфляційних нарахувань складаються з 75458 грн інфляційного збільшення, нарахованих на суму 180000,00 грн протягом 01.10.2021 р. 01.08.2024 р., та 24978,54 грн інфляційного збільшення, нарахованих на суму 180000,00 грн протягом 01.10.2022 р. 01.08.2024 р.; 61377,53 грн пені складаються з 16500,82 грн, нарахованих на суму 180000,00 грн протягом 01.10.2021 р. 31.03.2022 р., та 44876,71 грн, нарахованих на суму 180000,00 грн протягом 01.10.2022 р. 31.03.2022 р.; 25579,72 грн 3% річних складаються з 15489,86 грн, нарахованих на суму 180000,00 грн починаючи з 01.10.2021 р. (1047 днів), 10089,86 грн, нарахованих на суму 180000,00 грн починаючи з 01.10.2022 р. (682 дня).

Прокурором наголошується на дотриманні вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині наданні належного строку для звернення Фонду із позов до суду, однак останній із відповідним позовом самостійно не звернувся.

Зазначається, що Фондом надано кошти ФГ НАЗАРЕНКО з Держаного бюджету України, відтак в останнього наявна заборгованість перед Державним бюджетом України.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому частина 4 статті 53 ГПК України визначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Приписами пункту 31 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що кредитування бюджету операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

При цьому частиною 1 статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Частина 1 статті 22 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на день укладення Договору та перерахування коштів) передбачає, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

При цьому приписи пункту 8 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на день укладення Договору та перерахування коштів) визначають, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії.

Приписи статті 10 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції чинній на день укладення Договору та перерахування коштів) передбачено, що український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Статтею 11 зазначеного закону встановлено, що кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов`язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання одного трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво та реконструкцію тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно-кошторисних документів, страхування фермерських господарств; підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах; розширення досліджень з проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендацій з питань використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності фермерських господарств. На поворотній основі допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п`яти років.

Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п`яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель

Відповідно до пункту 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (в редакції чинній на день укладення Договору та перерахування коштів) фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, строком від трьох до п`яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам строком до п`яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно ж до пункту 1 Порядку він визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінагрополітики для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, іншим фермерським господарствам (далі - фінансова підтримка) через Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Фонд) і його регіональні відділення.

Фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі (далі бюджетні кошти) (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Враховуючи наведені приписи законодавства України, господарський суд доходить до висновку, що Фонд є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, а відтак є суб`єктом владних повноважень, до компетенція якого віднесено, зокрема контроль за належним виконанням фермерськими господарствами зобов`язань в частині своєчасного та остаточного повернення наданих з Державного бюджету України коштів, отриманих на підставі укладених договорів про надання фінансової підтримки на поворотній основі.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Фонду (як особи, чиї інтереси порушено у зв`язку із відсутністю своєчасного повернення коштів, наданих ФГ НАЗАРЕНКО з державного бюджету) після отримання повідомлення в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру та надання на нього відповіді, тобто до моменту пред`явлено позову до господарського суду Фонд мав достатньо часу для відповідного звернення, втім не вчинив спрямованих на захист порушених інтересів дій.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами у справі виникли господарські зобов`язання, підставою яких є укладений 04.12.2017 р. Договір № 118 ФГ-2017 між Фондом та ФГ НАЗАРЕНКО.

При цьому Фондом доведено виконання взятих на себе за умовами Договору обов`язків та надання грошових коштів ФГ НАЗАРЕНКО у розмірі 450000,00 грн, що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення випискою по банківському рахунку.

В свою чергу ФГ НАЗАРЕНКО в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,1046,1049,1050 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору своєчасно не повернуто надані кошти, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України, умов пункту 3.4.2 Договору остаточний строк виконання зобов`язань настав 01.10.2021 р. на суму 180000,00 грн, а 01.10.2022 р. на суму 180000,00 грн. ФГ НАЗАРЕНКО здійснено лише часткове повернення коштів у розмірі 90000,00 грн.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстави для стягнення з ФГ НАЗАРЕНКО на користь Фонду 360000,00 грн основного боргу.

Приймаючи до уваги неналежне виконання зобов`язання із здійснення своєчасного та остаточного повернення наданих Фондом з Державного бюджету України коштів, Прокурор, окрім заявлених до стягнення 360000,00 грн основного боргу, просить стягнути з ФГ НАЗАРЕНКО 100436,89 грн інфляційних нарахувань, 61377,53 грн пені та 25579,72 грн 3% річних.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, пунктом 5.2 укладеного між сторонами Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 р. у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 р. у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 р. у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 р. у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 р. у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 р. у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі № 920/505/22.

Перевіривши представлені Прокурором розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до приписів та методології чинного законодавства України, відтак стягненню з ФГ НАЗАРЕНКО, окрім 360000,00 грн основного боргу, підлягає 100436,89 грн інфляційних нарахувань, 61377,53 грн пені та 25579,72 грн 3% річних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому частиною 7 статті 145 ГПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.13,20,53,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача: Фермерського господарства НАЗАРЕНКО про стягнення 547394,14 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства НАЗАРЕНКО (65007, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 120, Код ЄДРПОУ 36708431) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, Код ЄДРПОУ 20029342; р/р UA5082017203551590550000155503; банк Держказначейська служба України, м. Київ; код отримувача за ЄДРПОУ 20029342) 360000/триста шістдесят тисяч/грн 00 коп. основної заборгованості, 100436/сто тисяч чотириста тридцять шість/грн 89 коп. інфляційних нарахувань, 61377/шістдесят одну тисячу триста сімдесят сім/грн 53 коп. пені та 25579/двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять/грн 72 коп. 3% річних.

Стягнути з Фермерського господарства НАЗАРЕНКО (65007, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 120, Код ЄДРПОУ 36708431) на користь Одеської обласної прокуратури 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 8210/вісім тисяч двісті десять/ грн 91 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 26 листопада 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут