Рішення

від 14.11.2024 по справі 916/2623/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2623/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" (Люстдорфська дорога, 140-В,Одеса, Одеська область, 65078) до відповідача: Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (вул. Заводська, 3, Южне, Одеса, місто, Одеська область, 65481) про стягнення 964435,92 грн.;

за участю представників:

від позивача: Молодецький Р.А. - по довіреності

від відповідача: Дорофєєва В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" про стягнення 964435,92 грн., з яких: 3% річних 376 321,06 грн. та інфляційні нарахування на суму заборгованості 588 114, 86 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2024 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2623/24 за правилами загального позовного провадження.

03.07.2024р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих 3% річних та інфляційних витрат.

11.07.2024р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно якої позивач не погоджується з обгрунтуваннями викладеними у відзиві на позов та просить суд задовольнити позов в повному обсязі та відмовити у зменшенні розміру нарахованих 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 05.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

30.09.2024 року позивач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 19288,72грн.

31.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У судовому засіданні 14.11.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

Між АТ «ОПЗ» (далі Відповідач) як покупцем та ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» (далі Позивач) як постачальником був укладений Договір поставки товарів № 11/ВГЕ від 12.04.2021 року (далі Договір).

Згідно із видатковою накладною №КК000000365, складеною та підписаною 12.07.2021 року сторонами, Відповідачем було отримано від Позивача товар, який відповідає узгодженій Специфікації. Поставка була здійснена у повному обсязі, а претензій щодо якості та/або кількості від покупця заявлено не було. Однак, порушуючи власні зобов`язання з оплати поставленого товару, Відповідач відверто ігнорував законні претензії Позивача та перераховувати кошти відмовлявся. У зв`язку з цими обставинами, Позивач вимушений був звернутися 28.10.2021 року до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення належних йому сум за Договором.

За наслідком судового розгляду Рішенням Господарського Одеської області від 13.01.2022 року по справі № 916/3270/21 позов було задоволено у повному обсязі, було встановлено правомірне нарахуванням сум штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та суму боргу та 3 відсотків річних станом на 03.12.2021 року, та зобов`язано Відповідача сплатити на користь Позивача 9 912 000 гривень боргу, 527 101 гривню 15 коп. пені, 94 503 гривні 45 коп. сплати 3 % річних, 188 980 гривень 05 коп. інфляційних та 160 838 гривень 77 коп. судового збору. Добровільно відповідач рішення суду не виконав та після передання Наказу до примусового виконання рішення також не було виконане, оскільки виконавче провадження було зупинено за п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (знаходження суб`єкта у списках приватизації).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року у справі № 916/1609/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена частково і стягнуто пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 12 липня 2022 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 травня 2023 року у справі № 916/3698/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена і стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 13 лютого 2023 року.

Позивач зазначає, що за весь період наявної заборгованості та вже після ухвалених судами рішень Відповідач здійснив лише три оплати по 1 млн. грн кожна в рахунок погашення боргу 28.12.2023 року, 07.05.2024 та 28.05.2024 року. Таким чином основна сума боргу на час складання цієї позовної заяви складає 6 912 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, та те, що рішення суду набули законної сили, Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" про стягнення 964435,92 грн., з яких: 3% річних 376 321,06 грн. та інфляційні нарахування на суму заборгованості 588 114, 86 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За визначенням ч.1 ст.610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, за наслідком судового розгляду Рішенням Господарського Одеської області від 13.01.2022 року по справі № 916/3270/21 позов було задоволено у повному обсязі, було встановлено правомірне нарахуванням сум штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та суму боргу та 3 відсотків річних станом на 03.12.2021 року, та зобов`язано Відповідача сплатити на користь Позивача 9 912 000 гривень боргу, 527 101 гривню 15 коп. пені, 94 503 гривні 45 коп. сплати 3 % річних, 188 980 гривень 05 коп. інфляційних та 160 838 гривень 77 коп. судового збору. Добровільно відповідач рішення суду не виконав та після передання Наказу до примусового виконання рішення також не було виконане, оскільки виконавче провадження було зупинено за п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (знаходження суб`єкта у списках приватизації).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року у справі № 916/1609/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена частково і стягнуто пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 12 липня 2022 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 травня 2023 року у справі № 916/3698/22 позовна заява ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» задоволена і стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 13 лютого 2023 року.

Позивач зазначає, що за весь період наявної заборгованості та вже після ухвалених судами рішень Відповідач здійснив лише три оплати по 1 млн. грн кожна в рахунок погашення боргу 28.12.2023 року, 07.05.2024 та 28.05.2024 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 376 321,06 грн. та інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 588 114,86 грн., на думку суду, здійснений належним чином.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35686,14грн. інфляційні витрати та 25422,97грн. 3% річних, за неналежне виконання умов договору підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки пеня передбачена договором та не є завищеною, ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та також не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.09.22 у справі №910/9911/21.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження вартості послуг адвоката надано до справи доручення №6 до договору про надання правової (правничої) допомоги; акт про надання правничої допомоги від 30.09.2023.

Враховуючи подані позивачем докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.

31.10.2024 відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги так відшкодування витрат є співмірними та відповідають критеріям розумного розміру витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (вул. Заводська, 3, Южне, Одеса, місто, Одеська область, 65481, ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" (Люстдорфська дорога, 140-В, Одеса, Одеська область, 65078, ЄДРПОУ 01295813) 3% річних 376 321,06 грн., інфляційні нарахування на суму заборгованості 588 114,86 грн., 11573,23грн. витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 19288,72грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 листопада 2024 р., у зв`язку з аварійними відключаннями енергопостачання у м. Одесі. спричиненими масованими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов