Ухвала

від 27.11.2024 по справі 916/4687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4687/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис за вх. ГСОО № 2-1789/24 від 25.11.2024 про забезпечення позову у справі № 916/4687/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис (вул. Заводська, 23/19, м. Микодаїв, 54004)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (вул. Флотська, 28, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

про стягнення 1194000,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1194000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 23.01.2024 № 19-В-ГВСП КСБСРЗ-24 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4687/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.11.2024 судом за клопотанням відповідача було призначено справу № 916/4687/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; постановлено розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; призначено у справі підготовче засідання на 17 грудня 2024 року об 11:30.

25.11.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках відповідача, у тому числі на рахунках Госпрозрахункового відокремленого підрозділу «Кілійський суднобудівельно-ремонтний завод» ПрАТ «УДП», в межах суми позову 1194000,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/4687/24, проаналізувавши подані позивачем докази та пояснення, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у разі задоволення / часткового задоволення позову судом.

Між цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У цій справі заявник мотивує необхідність вжиття заходу забезпечення позову таким: відповідач протягом тривалого часу без будь-яких пояснень ухиляється від погашення заборгованості перед позивачем, в цей же час, така поведінка відповідача може свідчити про безпідставне затягування погашення боргу з метою виведення власних активів, що утруднить та/або унеможливить виконання рішення суду у цій справі, у разі його задоволення (часткового задоволення) судом; наразі існує велика кількість судових справ за позовними вимогами до відповідача, що також свідчить про недобросовісність дій останнього при здійсненні господарської діяльності; спірні кошти відповідач вже мав сплатити позивачу, а тому накладення судом арешту на кошти відповідача в межах суми позову забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду. Щодо зустрічного забезпечення позову позивач наголосив, що вжиття судом заходів забезпечення позову не призведе до понесення збитків позивачем, адже позивачем заявлено про накладення арешту на кошти відповідача виключно в межах суми позову, при цьому ці кошти є заборгованістю відповідача, яка рахується за останнім протягом тривалого часу внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань.

На підтвердження своїх доводів позивач подав суду роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якої вбачається, що відповідач є учасником багатьох судових справ, у тому числі, в яких постановлені кінцеві рішення. Так, з урахуванням повідомлених позивачем відомостей щодо судових справ, учасником яких є відповідач, суд дослідив відомості, що містяться в Реєстрі та є відкритими, з яких судом встановлено, що до відповідача протягом, зокрема, останнього часу подано позовні вимоги про стягнення заборгованості за господарськими зобов`язаннями, у тому числі, є такі, що набрали законної сили рішення судів про стягнення з відповідача грошових коштів. При цьому суд керується висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц та зводиться до того, що з урахуванням вимоги ч. 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Так, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує, зокрема, висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

В цей же час суд зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Суд наголошує, що використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви.

Тобто, у кожній окремій справі суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у будь-якому випадку має оцінити доводи заявника, зокрема, на предмет обґрунтованості припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а вжиті судом обмеження відповідача у розпорядженні належного йому майна є виправданим та необхідним. При цьому, суд наголошує, що пред`явлення грошових вимог позивача до відповідача та подання позову автоматично не свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача від сплати спірних коштів у добровільному порядку за рішенням суду, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між учасниками справи. В цей же час, наявність/відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів, суд буде встановлювати лише на стадії розгляду справи по суті.

В цій справі позивачем заявлені майнові вимоги до відповідача, а отже захід забезпечення позову, який позивач просить суд вжити, безпосередньо пов`язаний з предметом спору та входить в межі ціни позову. При цьому суд погоджується з доводами позивача, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення/часткового задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Суд вважає, що поданими доказами позивач обґрунтував свої припущення про наявність підстав вважати, що кошти, які належать відповідачу на момент пред`явлення позову до нього, можуть бути витрачені відповідачем на інші цілі, зокрема, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та з огляду на наявність відкритих судами проваджень про стягнення грошових коштів з відповідача, а також таких, що набрали законної сили судових рішень про стягнення заборгованості з ПрАТ «УДП».

З цього приводу суд зазначає, що у постанові від 17.07.2019 у справі № 916/662/19 Верховний Суд виснував, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що наявність інших судових справ майнового характеру, у яких скаржник є відповідачем і про які позивач зазначає у своїй заяві про забезпечення позову, дає підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог у таких судових справах можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог. Наведена правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 02.07.2019 у справі № 910/16944/18, від 17.07.2019 у справі № 916/662/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, Південно-Західним апеляційним господарським судом у постанові від 27.02.2020 у справі № 916/281/20.

Крім цього, у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Отже, саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову. Натомість, при розгляді заяви про забезпечення позову у цій справі відповідачем, наразі, не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач, а також щодо того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства та не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення (часткове задоволення) позову, в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, врахувавши практику Верховного Суду у подібних справах, а також пояснення і докази позивача, суд, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для забезпечення позову позивача шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 1194000,00 грн.

При цьому суд вважає необхідним відзначити, що накладення арешту на грошові кошти є тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136 ГПК України є ефективним для можливого захисту прав позивача у цій справі та таким, що відповідає змісту порушеного права останнього. Між цим, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім цього, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час та лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність необхідності встановлення зустрічного забезпечення, що, водночас, не позбавляє особу, щодо якої встановлені заходи забезпечення позову, звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис за вх. ГСОО № 2-1789/24 від 25.11.2024 про забезпечення позову у справі № 916/4687/24 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 916/4687/24 шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство (вул. Флотська, 28, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 01125821) в розмірі 1194000 грн 00 коп, які обліковуються на рахунках у банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Строк дії заходів забезпечення позову визначений статтею 145 ГПК України.

Стягувачем за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Югрем-Сервис (вул. Заводська, 23/19, м. Микодаїв, 54004, код ЄДРПОУ 36057454);

Боржником за ухвалою є: Приватне акціонерне товариство Українське Дунайське пароплавство (вул. Флотська, 28, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 01125821).

Ухвала набирає законної сили 27.11.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Суддя Бездоля Дмитро Олександрович