Рішення

від 27.11.2024 по справі 917/1545/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 917/1545/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гігабіт ЛТД», вул. Слобідська, 49, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 40422855

до Фізичної особи-підприємця Лазарєвої Анни Олександрівни, АДРЕСА_1

про стягнення 100 000,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суть справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гігабіт ЛТД» до Фізичної особи-підприємця Лазарєвої Анни Олександрівни про стягнення 100 000,00 грн на підставі Договору поставки №28 від 26.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору поставки №28 від 26.07.2024 він перерахував останньому 100 000,00 грн в рахунок попередньої оплати за поставку товару.

Відповідач товар не передав. Оскільки товар на суму попередньої оплати відповідач йому не поставив, одержані кошти не повернув, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 100 000,00 грн попередньої оплати, а також понесені ним по справі судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.09.2024 суд залишив позовну заяву без руху, запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.09.2024 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків, 27.09.2024 відкрито провадження у справі № 917/1545/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та надання йому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу, (яка зазначена у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) направлено копію ухвали від 27.09.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

За змістом п. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120, 242 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про такий розгляд.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/121921695, та знаходиться у вільному доступі.

Додатково про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 05.11.2024 оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» https://pl.arbitr.gov.ua/.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач у встановлений судом строк не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки необхідних для вирішення спору доказів у справі достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

26.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛТД» (далі - Покупець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Лазарєвою Анною Олександрівною (далі - Постачальник, Відповідач) укладено Договір поставки № 28, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити й передати у власність Покупцю товари, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію в асортименті на умовах цього Договору (далі Договір, а.с. 6-7).

Характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість Товару, що поставляється по даному Договору, зазначається Сторонами в Специфікації до Договору, що є невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору).

Загальний обсяг і вартість Товару, що поставляється по даному Договору, складається із загальної вартості Товару поставленого протягом строку дії даного Договору (п. 2.4. Договору).

Умови оплати та поставки Товару узгоджуються Сторонами в Специфікації до Договору (п. 3.1. Договору).

Специфікацією № 1 від 26.07.2024 (Додаток № 1 до Договору поставки від 26.07.2024 року №28, а.с. 9) визначено наступне: 1. Загальна вартість Товару складає: Сто тисяч гривень 00 копійок (100000,00 грн.); 2. Покупець оплачує Товар в наступному порядку: 100 % аванс (передоплата). 3. Строк поставки Товару: протягом 21 робочого дня; 4. Всі інші умови залишаються незмінними й відповідають договору поставки; 5. Товар не підлягає поверненню крім випадків, які відповідають договору поставки; 6. Місце поставки товару: м. Дніпро; 7. Умови поставки: самовивіз за адресою: вулиця Старий Шлях, 6, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000.

Датою платежу є дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п.3.3. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами й діє до 31 грудня 2024 року, але в кожному разі до повного виконання Сторонами (прийнятих на себе зобов`язань (п. 9.4. Договору).

На виконання умов договору 29.07.2024 року Покупець сплатив повну вартість Товару, що підтверджується платіжною інструкцією №3898 від 29.07.2024 (а.с. 3).

Постачальник, відповідно до умов Договору повинен був передати Товар Покупцю до 26.08.2024 року включно. Проте, як стверджує позивач, на час звернення з позовом до суду Товар так і не передано і Покупцю.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.08.2024 з вимогою повернення коштів в розмірі 100 000,00 грн, перерахованих відповідачу в рахунок попередньої оплати за товар (а.с. 26-28), яка залишена відповідачем без задоволення.

При розгляді справи по суті суд приймає до уваги таке.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За таких обставин, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Про укладення між сторонами Договору свідчить протокол перевірки підписів сторін.

Так, згідно з протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису у сервісі «Вчасно» (а.с. 8) з боку Постачальника договір підписаний ОСОБА_1 26.07.2024, а з боку Покупця договір підписаний директором ОСОБА_2 26.07.2024.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Враховуючи строки, визначені Специфікацією, кінцевий термін передачі товару відповідачем позивачу 26.08.2024.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за Договором поставки №28 від 26.07.2024.

Відповідач не надав докази, які б свідчили про здійснення ним інформування позивача (покупці) про готовність до передачі товару у місці поставки, визначеному в п. 7 Специфікації, в строк, передбачений п. 3 Специфікації.

Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зазначене свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо передачі товару в розпорядження позивача (покупця) в порядку, визначеному п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання. Крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів належного повернення відповідачем попередньої оплати суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позивач заявив про повернення йому суми попередньої оплати, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягає стягненню 100 000,00 грн боргу у розмірі неповернутої попередньої оплати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що він очікує понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином було визначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, чи буде надана відповідна правова допомога саме адвокатом та яким саме; чи є вказана сума гонораром адвоката у фіксованому розмірі, або вона складається з вартості окремих послуг; не зазначено перелік послуг адвоката, які мають бути надані по справі, вартість години роботи адвоката, кількість годин, які орієнтовно будуть витрачені адвокатом на надання певної послуги.

В позовній заяві відсутнє посилання на договір, укладений з адвокатом, і такий договір не додавався до позовної заяви.

Позивачем не були подані докази щодо фактичного розміру судових витрат в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За таких обставин, суд констатує, що саме по собі зазначення позивачем у позові про те, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 5 000 грн, не є розрахунком суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розумінні ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє у відшкодуванні судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов задоволено повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн відповідно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лазарєвої Анни Олександрівни, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гігабіт ЛТД», вул. Слобідська, 49, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 40422855 100 000,00 грн боргу; 3028,00 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко