Рішення

від 26.11.2024 по справі 918/849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/849/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про: стягнення 245 515,68 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача: Б.Венглевський

від відповідача: Я.Гаврилюк

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 055 086,00 грн основного боргу, 160 271,43 грн інфляційних втрат, 85 244,25 грн відсотків річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 4 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" уклали договір поставки №53-122-01-23-13361.

Позивач стверджує, що здійснив відповідачу поставку продукції, але відповідач не розрахувався за поставлену продукцію у повному обсязі. Станом на час розгляду спору заборгованість у розмірі 3 055 086,00 грн не оплачена.

Також керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач нарахував відповідачу 160 271,43 грн інфляційних втрат та 85 244,25 грн відсотків річних.

У своєму відзиві на позов відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 3 055 086,00 грн, проте заперечив вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.

Процесуальні дії у справі

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 366 687,06 грн, з яких: 3 055 086,00 грн основний борг, 208 718,99 грн інфляційних втрат, 102 882,07 грн відсотків річних.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року №918/849/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року вирішено роз`єднати позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення в сумі 3 055 086,00 грн основного боргу.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 208 718,99 грн інфляційних втрат, 102 882,07 грн відсотків річних розглядати у справі №918/849/24. Підготовче засідання відкладено на 5 листопада 2024 року.

25 жовтня 2024 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 160 271,43 грн інфляційних втрат та 85 244,25 грн відсотків річних.

Ухвалою суду від 5 листопада 2024 року заяву про уточнення позовних вимог розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 26 листопада 2024 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

4 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" (постачальник/позивач) та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач/замовник) уклали договір поставки №53-122-01-23-13361 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 3 055 086,00 гривень.

Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).

Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

На виконання своїх зобов`язань за договором поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" проведено поставку (передано у власність) відповідачу продукції на загальну суму 3 055 086,00 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: №238 від 22 травня 2023 року на суму 1 450 740,00 грн, №293 від 27 червня 2023 року на суму 1 604 346,00 грн.

У свою чергу вказана продукція пройшла вхідний контроль, що підтверджується ярликами на придатку продукцію, а саме: ярлик від 30 травня 2023 року та від 30 червня 2023 року.

Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію.

Докази оплати заборгованості, що становить предмет спору матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів оплати поставленого товару згідно видаткових накладних в сумі 3 055 086,00 грн, при цьому така заборгованість визнана відповідачем.

Обставини поставки товару стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: №238 від 22 травня 2023 року на суму 1 450 740,00 грн, №293 від 27 червня 2023 року на суму 1 604 346,00 грн.

У свою чергу вказана продукція пройшла вхідний контроль, що підтверджується ярликами на придатку продукцію, а саме: ярлик від 30 травня 2023 року та від 30 червня 2023 року.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Предметом даного спору є стягнення 160 271,43 грн інфляційних втрат, які нараховані з 15 липня 2023 року по 24 жовтня 2024 року та 85 244,25 грн відсотків річних за аналогічний період.

За прострочення оплати поставленого товару за видатковою накладною №238 від 22 травня 2023 року за період з 15 липня 2023 року по 24 жовтня 2024 року позивач нарахував відповідачу 101 735,01 грн інфляційних втрат та 55 706,71 грн відсотків річних.

За прострочення оплати поставленого товару за видатковою накладною №2963 від 27 червня 2023 року за період з 14 березня 2023 року по 24 жовтня 2024 року позивач нарахував відповідачу 58 536,42 грн інфляційних втрат та 29 537,54 грн відсотків річних.

Суд перевірив заявлену до стягнення суму інфляційних втрат та відсотків річних. Сума нарахованих інфляційних втрат та відсотків не перевищує обґрунтованих розмірів. При перевірці розрахунку суд з`ясував, що позивач урахував обставини зупинення реєстрації податкової накладної за частиною поставки.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 160 271,43 грн інфляційних втрат, 85 244,25 грн відсотків річних є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даними вимогами при зверненні з позовом до суду складав 3 739,22 грн. (з врахуванням коефіцієнту 0,8).

Ухвалою суду від 5 листопада 2024 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, яку розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Розмір судового збору за вимогами станом на час вирішення пору становить 2 946,19 грн.

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у розмірі 793,03 грн може бути повернутий особі яка його сплатила за відповідним клопотанням.

Решта судового збору що становить 2 946,19 грн покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

У позові позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18 листопада 2024 року позивачем подано заяву про долучення доказів понесення судових витрат, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 27 252,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

21 листопада 2024 року відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги №24/13 від 9 вересня 2024 року, додаткову угоду №1 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 15 листопада 2024 року, ордер.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між ТОВ "Вікнарьофф Львів" та Адвокатським об`єднанням "Люрц", в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати на підставі звернення клієнта, правову допомогу, а саме: представляти інтереси клієнта та вести від імені клієнта справи, в тому числі судові спори, у судах усіх інстанцій, передбачених законодавством України, зокрема але не виключно у місцевих (районні, районні у містах, міських, міськрайонних, господарських судах, в тому числі у Господарському суді Рівненської області, адміністративних судах, а також інших судах) апеляційних (апеляційних судах областей, господарських судах АРК та областей, адміністративних апеляційних судах, а також інших судах), Верховному Суді, в усіх державних органах України, в т. ч. органах Державної податкової служби, органах Державної митної служби, прокуратури, поліції, інших правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, державної виконавчої служби, приватними виконавцями, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями, органами влади, іншими суб`єктами.

Згідно з умовами розділу 3 договору, клієнт оплачує послуги адвокатського об`єднання, передбачені в розділі 1 цього договору у розмірі, визначеному окремою угодою або актах приймання-передачі наданих послуг, чи іншому аналогічному документі.

Якщо адвокатським об`єднанням в процесі виконання роботи за цим договором понесено додаткові витрати, об`єднання надає клієнту звітні документи, які підтверджують ці витрати, а клієнт зобов`язаний відшкодувати їх в п`ятиденний термін, або витрати відображаються окремим рядком в акті виконаних робіт.

Клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок об`єднання, або в інший передбачений законодавством спосіб.

Згідно з додатковою угодою №1 від 9 вересня 2024 року укладеною ТОВ "Вікнарьофф Львів" та адвокатським об`єднанням "Люрц", дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення заборгованості за відвантажений товар, який не оплачений Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" згідно договору поставки №53-122-01-23- 13361 від 04 травня 2023 року, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання,

Гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи у Господарському суді Рівненської область по справі про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" заборгованості, що виникла з не оплати за відвантажений товар та 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, становить 100 000 грн, якщо інша вартість послуг не буде визначена сторонами в акті прийманні-передачі наданих послуг за договором та цією додатковою угодою, чи іншому аналогічному документі.

Згідно з розділом 3 додаткової угоди, оплата гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 3 (трьох) днів з дня фактичного одержання коштів (заборгованості) та витрат на правову допомогу, що стягнуті згідно рішенням суду від боржника, вказаних у п. 1 та п.1 даної додаткової угоди. Клієнт може оплатити гонорар авансом.

Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо).

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання чи інший не заборонений законодавством спосіб.

Сторони узгодили, що при достроковому припиненні цього договору та вирішення можливого питання про часткове повернення сплаченого клієнтом адвокатському об`єднанню гонорару, обов`язковому відшкодуванню підлягають витрати адвокатського об`єднання, пов`язані з виконанням договору про надання правової допомоги, а також гонорар за фактично надану правову допомогу. Інші питання щодо взаєморозрахунків сторін, вирішуються останніми у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з умовами розділу 6 додаткової угоди надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Згідно із наданим актом приймання - передачі наданих послуг від 15 листопада 2024 року адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги: 1) Аналіз первинних документів на предмет обґрунтованості заборгованості за відвантажений товар, консультування щодо перспектив стягнення заборгованості, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики зі спірного питання; 2) Підготовка позовної заяви від 23 вересня 2024 року про стягнення заборгованості із розрахунком 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення в оплаті за поставлений товар та подача такого через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; 3) Підготовка клопотання від 14 жовтня 2024 року щодо проведення підготовчого судового засідання, що було призначено на 22 жовтня 2024 року у режимі відеоконференції та подача такого через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; 4) Участь 22 жовтня 2024 року у підготовчому засіданні з розгляду справи із врахуванням часу добирання до суду (із якого береться участь у засіданні у режимі відеоконференції); 5) підготовка заяви про уточнення позовних вимог у справі №918/849/24 від 24 жовтня 2024 року та подача такого через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; 6) Підготовка клопотання від 23 жовтня 2024 року щодо проведення підготовчого судового засідання, що було призначено на 05 листопада 2024 року у режимі відеоконференції та подача такого через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; 7) Участь 05 листопада 2024 року у підготовчому засіданні з розгляду справи із врахуванням часу добирання до суду (із якого береться участь у засіданні у режимі відеоконференції); 8) Підготовка клопотання від 11 листопада 2024 року щодо проведення судового засідання, що призначено на 26 листопада 2024 року у режимі відеоконференції та подача такого через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; 9) Участь 26 листопада 2024 року у судовому засіданні з розгляду справи по суті із врахуванням часу добирання до суду (із якого береться участь у засіданні у режимі відеоконференції).

Загальний розмір послуг становить 27 252,00 грн.

Таким чином суд констатує, що позивачем надано докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 27 252,00 грн.

Разом з тим, 21 листопада 2024 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Вказане клопотання аргументоване тим, що позивачем не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідач вважає, що справа не є складною, оскільки стягнення інфляційних втрат відсотків річних при наявності документів які підтверджують факт поставки продукції, не потребує якихось додаткових експертиз, додаткового аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції, судова практика у цих справах є усталеною. Обсяг послуг також є незначним з огляду на те, що кількість письмових доказів до позову мінімальна та не потребувала підготовки окремих складних документів, а зводилася лише до зняття копій наявних у сторони договірних документів.

Суд відзначає, що виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На думку суду цей спір про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних не відноситься до категорії складних.

На переконання суду, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів. Отже підготовка до судового розгляду цієї справи не потребувала залучення значних матеріальних або часових ресурсів.

Дослідивши опис наданих послуг суд не знаходить підстав повного покладення на відповідача витрат щодо зазначених у акті наданих послуг: підготовка клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції; добирання до суду для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції; підготовка заяви про уточнення позовних вимог.

Суд зазначає, що підготовка клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не являються обов`язковими та неминучими витратами, оскільки вказані роботи спрямовані на полегшення доступу учасника справи до правосуддя, та такі витрати, на переконання суду, недоцільно покладати на іншу сторону, як і витрати на добирання до іншого суду, із якого береться участь, оскільки нормами процесуального закону надано учаснику справи право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів. Водночас обрання способу проведення судового засіданні в режимі відеоконференції є прерогативою учасника, який подав відповідне клопотання та знаходиться поза волею інших учасників справи, а доказів добирання до приміщення іншого суду матеріали справи не містять.

Також суд не має підстав для покладення на відповідача витрат пов`язаних у зв`язку з поданням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, оскільки фактично наслідком подання такої заяви стало зміна нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, що були відображені у позовні заяві, тобто такі витрати, які заявлені як витрати з підготовки та подання позовної заяви із розрахунком відсотків річних та інфляційних втрат.

Суд погоджується з аргументами відповідача, що викладені у заяві про зменшення витрат на правову допомогу в частині стягнення витрат пов`язаних з поданням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог.

Щодо обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмету спору та їх завищення щодо іншої сторони спору суд відзначає, що такий спір про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних за договором поставки є типовим спором, що не потребує залучення значних ресурсів для здійснення представництва та надання послуг із правового захисту.

За таких обставин суд вважає, що вартість послуг з представництва у судових засіданнях вказана позивачем, у порівнянні з реальними витратами часових та інших ресурсів на представництво інтересів позивача, не у повній мірі відповідає принципу пропорційності судових витрат.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору та ціни позову; важливості та значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 8 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі з розрахунку 1 000,00 грн витрат на участь в одному судовому засіданні та 5 000,00 грн вартості витрат на підготовку позовної заяви, що включає в себе пункти 1, 2 переліку наданих послуг.

Решту витрат суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" (79007, Львівська область, м. Львів, вул.Джерельна 32, ідентифікаційний код 39401847) 160 271 (сто шістдесят тисяч двісті сімдесят один) грн 43 коп інфляційних втрат, 85 244 (вісімдесят п`ять тисяч двісті сорок чотири) грн 25 коп відсотків річних, 2 946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн 19 коп судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Джерельна 32, ідентифікаційний код 39401847).

Відповідач (Боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 27 листопада 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР