Рішення

від 25.11.2024 по справі 921/576/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/576/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод", вул. Каштанова, буд. 3, м. Коростень, Житомирська область, 11502

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Міньковського Петра Петровича, юридична адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: вул. Будного, 1а, м. Тернопіль, 46400

про стягнення 181 373,97 грн

за участі представників

позивача: Волкович Наталія Вадимівна, довіреність б/н від 01.10.2024;

відповідача: не прибув

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Міньковського Петра Петровича, про стягнення 181 373,97 грн заборгованості, з яких: 99 481,59 грн - основний борг, 6 729,54 грн - інфляційні втрати, 47 457,68 грн - пеня, 27 705,16 грн 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №09082022-УВ від 09.08.2022 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, стягнення якої, із урахуванням інфляційних збитків, пені та 20% річних, є предметом розгляду у цій справі.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (вх. №674 від 07.10.2024), залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

11 жовтня 2024 року на адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" надійшла заява № б/н від 11.10.2024 (вх. №7797) з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області суду від 15.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 04 листопада 2024 року о 9:30 год.

Ухвалою суду від 29.10.2024 задоволено заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (вх. №8247 від 29.10.2024) про участь представниці Волкович Наталії Вадимівни у судовому засіданні 04 листопада 2024 року о 9:30 год., а також у всіх інших судових засіданнях у цій справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 04 листопада 2024 року суд, враховуючи неявку відповідача відклав судове засідання в межах строку, визначеного ст.248 ГПК України, на 25 листопада 2024 року о 10:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції; відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.

В судовому засіданні 25 листопада 2024 року взяла участь в режимі відеоконференції представниця позивача Волкович Наталія Вадимівна, та підтримала заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково повідомила суду про те, що на час розгляду справи в суді заявлена до стягнення заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідач участь свого представника в жодному судовому засіданні у цій справі не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від останнього суду не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч.4 ст.120 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Слід зазначити, що оскільки у відповідача є зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у справі (ухвали суду від 15.10.2024 та від 04.11.2024) надсилались до його електронного кабінету (довідки про доставку електронних листів долучено до матеріалів справи).

Додатково ухвалу від 04.11.2024 надіслано судом відповідачу на адреси, зазначені у позовній заяві, а саме - юридичну адресу: вул. Студинського, 17, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 46400 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг станом на 14.10.2024 долучено до матеріалів справи), та поштову адресу: вул. Будного, 1а, м. Тернопіль, 46400 (рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції адресату 12.11.2024 та 08.11.2024 відповідно знаходяться в матеріалах справи).

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо своєчасного повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст. 178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом заслухано представницю позивача та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

25 листопада 2024 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст. 233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представницю позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Міньковським Петром Петровичем (Покупець) укладено Договір поставки №09082022-УВ (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Постачальник на підставі заявки Покупця зобов`язується поставити Покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором, щебінь, пісок (далі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Договору Постачальник гарантує, що продукція належить йому на праві власності не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншими засобами забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Постачальник передає у власність Покупцю Продукцію в наступному асортименті: щебінь франції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція, тощо.

Кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються письмовими заявками Покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Загальна кількість продукції, яка поставляється згідно умов цього Договору, визначається після припинення дії цього Договору на підставі відповідних видаткових накладних (п.1.5 Договору).

Згідно з пунктами 2.1-2.4 Договору, продукція постачається за узгодженими Сторонами договірними цінами. Ціни на Продукцію зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. У випадку поставки продукції на умовах самовивозу ціна продукції включає вартість її навантаження. Ціна продукції може змінюватися Постачальником протягом строку дії цього Договору за умови попередження Покупця у строк менше ніж 30 (тридцять) днів до дати зміни ціни на Продукцію. Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.5-2.7 Договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається та підписується Сторонами додаткова угода до цього Договору. У випадку поставки продукції на умовах п.3.5 Договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Зараховані на поточний рахунок Постачальника кошти незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах Покупця, розподіляються у наступній черговості: 1) погашення існуючої заборгованості за поставлену продукцію згідно цього Договору (у випадку наявності); 2) оплата поставленої продукції у звітному періоді; 3) оплата Продукції, що поставляється у період зарахування коштів; 4) аванс за поставку Продукції (п.2.10 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору поставка продукції за цим Договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується Покупцем у відповідній заявці. За попередньою домовленістю Сторін поставка Продукції може здійснюватися шляхом її самовивозу автомобільним транспортом зі складу Постачальника.

Заявка може бути подана Покупцем як в усній, так і письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування Продукції, її асортимент та кількість, вид, строк поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання Продукції тощо (п. 3.3. Договору).

Відповідно до пунктів 3.4-3.5. Договору Постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100% її вартості у строк та у порядок визначений у відповідній заявці Покупця. Постачальник має право не очікувати надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її Покупцю на умовах та в порядку передбаченому у заявці Покупця.

Обов`язок Постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання розпорядження (передачі) продукції Покупцю відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. цього Договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін (п. 3.6 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п.5.4. Договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 (двадцяти) % річних від простроченої суми згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України (п.5.5 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань до їх повного виконання сторонами (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 6.5 Договору кожна із сторін має право в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку порушення іншою Стороною хоча б однієї з умов Договору. Сторона, яка має намір розірвати Договір в односторонньому порядку, зобов`язана повідомити про це іншу Сторону не менш як за 3 (три) робочі дні. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про розірвання даного Договору.

Зазначений Договір без зауважень підписано та скріплено печатками сторін.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору поставки №09082022-УВ від 09.08.2022, Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" здійснило поставку товару на загальну суму 590 875,79 грн, згідно видаткових накладних: №1446 від 25.08.2022 (3-8 щебінь митий), кількістю 343 т, на суму 147 496,86 грн (з ПДВ), №1769 від 11.10.2022 товар (3-8 щебінь митий), кількістю 334,3 т, на суму 143 755,69 грн (з ПДВ), №268 від 14.03.2023 товар (3-8 щебінь митий), кількістю 341,2 т, на суму 150 141,65 грн, №692 від 06.05.2023 товар (3-8 щебінь митий), кількістю 339,7 т, на суму 149 481,59 грн.

Поряд з цим, як стверджує позивач та вбачається з виписки АТ "Банк Альянс", відповідач здійснив оплату за поставлену йому продукцію частково в сумі 491 394,20 грн, зокрема: 25.08.2022 у сумі 100 000 грн, 08.10.2022 у суму 50 507,00 грн, 24.10.2024 на суму 22000,00 грн, 11.11.2022 на суму 30 000,00грн, 29.12.2022 на суму 88 745,55 грн, 16.03.2023 на суму 50 000,00 грн, 03.05.2023 на суму 100 141,65 грн та 05.05.2023 на суму 50 000,00 грн.

Позивач також звертався до відповідача з вимогою вих.№110 від 02.07.2024 про погашення заборгованості. При цьому, інформація щодо будь-якого реагування зі сторони відповідача на направлену позивачем вимогу в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, оскільки відповідач всупереч умов Договору поставки №09082022-УВ від 09.08.2022 здійснив оплату за поставлений йому товар частково, позивач звернувся із цим позовом до господарського суду з вимогою про стягнення 99 481,59 грн - основного боргу, а також нарахованих 6729,54 грн - інфляційних втрат, 47 457,68 грн пені та 27 705,16 грн 20% річних.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Слід зазначити, що видаткові накладні №1446 від 25.08.2022 на суму 147 496,86 грн, №1769 від 11.10.2022 на суму 143 755, 69 грн, №268 від 14.03.2023 на суму 150 141,65 грн, №692 від 06.05.2023 на суму 149 481,59 грн, долучені позивачем до матеріалів справи, містять підписи представників сторін, які скріплені відтисками печаток товариств.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, і відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що на певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка, неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, з урахуванням п.2.5 та п.2.6 укладеного Договору поставки №09082022-УВ від 09.08.2022, відповідач зобов`язаний був оплатити за товар у формі 100% попередньої плати, чи протягом 3 банківських днів з дати поставки, зокрема, за отриманий товар 25.08.2022 - до 28.08.2022, за отриманий товар 11.10.2022 - до 14.10.2022, за отриманий товар 14.03.2023 - до 17.03.2023, за отриманий товар 06.05.2023 - до 09.05.2023.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач своєчасно не здійснив оплату поставленого йому товару в сумі 99 481,59 грн, у зв`язку з чим станом на 29.09.2024 у останнього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Вказана сума заборгованості також підтверджується підписаним сторонами двостороннім Актом звірки взаємних розрахунків за Договором №09082022-УВ від 09.08.2022, за період з 01.01.2022 по 18.09.2024.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару відповідачу та наявність заборгованості в сумі 99481,59 грн.

Водночас, відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку не спростував. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження відсутності на час розгляду справи заявленої до стягнення суми основного боргу за Договором поставки №09082022-УВ від 09.08.2022.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 99 481,59 грн основного боргу за поставлений товар підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не оспорені відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.5.5. Договору сторони визначили, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 (двадцяти) % річних від простроченої суми згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із неналежним виконанням договірних умов, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України: 6729,54 грн інфляційних втрат (за період з травня 2023 року по серпень 2024 року) та 27 705,16 грн 20% річних (за період з 10.05.2023 по 29.09.2024), нарахованих на суму боргу 99 481,59 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 6729,54 грн інфляційних втрат та 27 705,16 грн 20% річних, нарахованих на суму боргу 99 481,59 грн, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання також може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16, від 10.04.2018 у справі №916/804/17 та від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Як вже зазначалось вище, в пункті 5.4. Договору сторони визначили і погодили умову про те, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, сторони погодили умову про те, що розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Позивач просить стягнути з відповідача 47 457,68 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 5.4. Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 10.05.2023 по 29.09.2024, від суми боргу 99 481,59 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку що така розрахована арифметично вірно, а відтак підлягає до задоволення у заявленій сумі 47 457,68 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Міньковського Петра Петровича 99 481,59 грн - основного боргу, 6 729,54 грн - інфляційних втрат, 27 705,16 грн 20% річних та 47 457,68 грн пені, підлягають до задоволення в повному обсязі як підтверджені матеріалами справи та не оспорені у встановленому порядку відповідачем.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 178, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міньковського Петра Петровича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: вул. Будного, 1а, м. Тернопіль, 46400, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (вул. Каштанова, буд. 3, м. Коростень, Житомирська область, 11502, код ЄДРПОУ 01374567):

- 99 481 (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн 59 коп. - основного боргу;

- 6 729 (шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 54 коп. - інфляційних втрат;

- 27 705 (двадцять сім тисяч сімсот п`ять) грн 16 коп 20% річних;

- 47 457 (сорок сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 68 коп. пені;

- 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.11.2024.

Суддя Н.В. Охотницька