Рішення

від 20.11.2024 по справі 926/2519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

20 листопада 2024 року Справа № 926/2519/24

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Алекс Промбуд» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 200Б, оф. 2/1, код 39737643)

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код 44327100)

про стягнення коштів у сумі 15 140,07 грн,

представники:

від позивача адвокат Іванов С.В.;

від відповідача Фуркал С.О.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Приватне підприємство «Алекс Промбуд» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, в якому просить стягнути 9 243,73 грн інфляційних втрат та 5 896,34 грн 3% річних у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ПП «Алекс Промбуд» виконало роботи, передбачені договором № 541 від 02.11.2022 на Капітальний ремонт вулиці Л. Бетховена в м. Чернівці, та здійснило дії щодо передачі в обумовлені строки об`єкт капітального ремонту відповідачу, однак останній взяті на себе зобов`язання щодо прийняття та оплати виконаних робіт в повному обсязі не виконав.

У зв`язку із невиконанням Департаментом своїх зобов`язань ПП «Алекс Промбуд» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2024 у справі №926/72/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь Приватного підприємства «Алекс Промбуд» заборгованість за договором № 541 від 02.11.2022 в сумі 161 696,40 грн, 3% річних в сумі 6 871,00 грн, інфляційні втрати в сумі 51 969,71 грн, пеню в сумі 14 508,34 грн за період з 14.09.2021 по 13.02.2023 та 3 525,68 грн судового збору.

Відповідачем виконано рішення суду та сплачено суму боргу, стягнуту вказаним вище рішенням суду, 03.05.2024.

Отже, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 9 243,73 грн та 3% річних в сумі 5 896,34 грн за період з 14.02.2023 по 02.05.2024, що й просить стягнути.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив з огляду на таке. Заборгованість відповідача складається з інфляційних втрат в розмірі 9 243,73 грн та 3% річних в розмірі 5 896,34 грн, розрахунок заборгованості вважає арифметично правильним. Водночас, просить врахувати, що основна сума заборгованості в розмірі 161 696,40 грн підлягала оплаті відповідачем у серпні 2021 року, в той час за стягненням даної заборгованості позивач звернувся у січні 2023 року, із нарахуванням відповідно інфляційних втрат та 3% річних на дану заборгованість. В подальшому, позивач звертається за стягненням інфляційних та 3% річних на основну суму заборгованості до моменту її погашення відповідачем.

Зазначає, що у разі задоволення позовних вимог позивач отримає сукупно (разом із тими, які вже були сплачені) інфляційні втрати у сумі 60 940,44 грн та 3% річних у сумі 12 767,34 грн, що разом складає 73 707,78 грн. Відповідно вбачається, що позивач, розуміючи, що стягнення основної суми заборгованості можливе виключно за рішенням суду, навмисно затягував процес звернення до суду за стягненням цієї заборгованості, зокрема для збільшення суми нарахування інфляційних витрат та 3% річних. Як наслідок, сума інфляційних витрат та 3% річних сукупно становитиме майже половину основної суми заборгованості, що є безпідставним збагаченням позивача за рахунок відповідача. Вказане не відповідає принципу добросовісності та справедливості.

Позивач свої правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 08.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 05.11.2024 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

22.10.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 05.11.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.11.2024.

В судовому засіданні 20.11.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, та представника відповідача, який проти позову заперечив. Далі суд дослідив матеріали справи та заслухав судові дебати.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2024 у справі №926/72/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, позов Приватного підприємства «Алекс Промбуд» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 235 045,45 грн задоволено.

Вирішено стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь Приватного підприємства «Алекс Промбуд» заборгованість за договором № 541 від 02.11.2022 в сумі 161 696,40 грн, 3% річних в сумі 6 871,00 грн, інфляційні втрати в сумі 51 969,71 грн та пеню в сумі 14 508,34 грн за період з 14.09.2021 по 13.02.2023, а також 3 525,68 грн судового збору.

Під час розгляду справи №926/72/23 судами встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору договором № 541 від 02.11.2022 в частині прийняття та оплати виконаних робіт з капітального ремонту вулиці Л. Бетховена в м. Чернівці в розмірі 161 696,40 грн.

Також судами встановлена правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період у загальному розмірі 58 840,71 грн, кінцевий строк нарахування компенсаційних втрат - 13.02.2023.

Відповідачем виконано рішення суду та сплачено суму боргу, стягнуту вказаним вище рішенням суду, 03.05.2024, що підтверджується випискою з банку.

З огляду на те, що рішення суду у справі №926/72/23 від 07.02.2024 відповідачем виконано лише 03.05.2024, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення донарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.02.2023 (відповідно до встановлених обставин справи №926/72/23) по 02.05.2024 (день перед погашенням боргу).

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2024 у справі №926/72/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, позов Приватного підприємства «Алекс Промбуд» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості за договором № 541 від 02.11.2022 в сумі 161 696,40 грн, 3% річних в сумі 6 871,00 грн, інфляційні втрати в сумі 51 969,71 грн та пені в сумі 14 508,34 грн за період з 14.09.2021 по 13.02.2023 задоволено.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2024 у справі №926/72/23, мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

Отже, не підлягають доведенню обставини, пов`язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 541 від 02.11.2022 та наявності у відповідача основної заборгованості в розмірі 161 696,40 грн, а також обставини, пов`язані з наявністю заборгованості з інфляційних втрат в сумі 9 243,73 грн та 5 896,34 грн 3% річних на суму основного боргу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 3% річних в сумі 5 896,34 грн та 9 243,73 грн інфляційних втрат на підтверджену судовим рішенням у справі №926/72/23 суму основного боргу - 161 696,40 грн за період прострочення з 14.02.2023 по 02.05.2024 (день перед погашенням боргу).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично правильним, що не заперечується відповідачем.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв`язку з порушенням строків оплати за договором № 541 від 02.11.2022, підставою для звернення до суду з даним позовом є невиконання обов`язку, встановленого договором, а наявне судове рішення у справі №926/72/23 не змінює природи зобов`язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем принципів добросовісності та справедливості, оскільки, розуміючи, що стягнення основної суми заборгованості можливе виключно за рішенням суду, позивач навмисно затягував процес звернення до суду за стягненням основної заборгованості для збільшення суми нарахування інфляційних витрат та 3% річних, що є безпідставним збагаченням позивача за рахунок відповідача, суд зазначає таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов`язку за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт, останній правомірно заявив про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, що підтверджено рішенням суду.

Разом зі тим, департамент зволікав із виконання вказаного судового рішення, що стало підставою для звернення позивача до суду з указаним позовом.

Суд зазначає, що заявлення ПП «Алекс Промбуд» правомірних вимог щодо стягнення компенсації за неналежне виконання грошового зобов`язання не може вважатися порушенням принципів добросовісності та справедливості, напроти як невиконання боржником свого грошового зобов`язання, в тому числі й після ухвалення судом рішення.

Сам по собі факт того, що сума інфляційних втрат та процентів річних сукупно становитиме майже половину основної суми заборгованості, не свідчить про безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо розміру компенсаційних втрат, їх стягнення є мінімальними гарантіями на захист інтересів кредитора, а позбавлення можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів учасників правовідносин. Крім того, стягнення процентів річних та інфляційних втрат є наслідком дій (бездіяльності) останнього.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами та не спростовані відповідачем.

V. Висновки суду.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № 541 на Капітальний ремонт вулиці Л. Бетховена в м. Чернівці від 02.11.2022, в тому числі й на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2024 у справі №926/72/23, з нього підлягає стягненню 9 243,73 грн інфляційних втрат та 5 896,34 грн 3% річних за період невиконання рішення суду.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн згідно платіжної інструкції №ПН118373С1 від 03.10.2024.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код 44327100) на користь Приватного підприємства «Алекс Промбуд» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 200Б, оф. 2/1, код 39737643) 9 243,73 грн інфляційних втрат та 5 896,34 грн 3% річних за період невиконання рішення суду, а також 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2024 року.

Суддя І.В. Марущак