Рішення

від 25.11.2024 по справі 160/24684/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуСправа №160/24684/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/24684/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» (49064, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнка, буд. 1А, код ЄДРПОУ: 40134168) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.24 № UA110110/2024/300021/2.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14.08.24. Позивач як покупець та ZHEJIANG CHANGHE IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) як продавець уклали контракт на поставку продукції від 01.07.2019 року №0188 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (кухонні дошки). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірне рішення, яке є предметом оскарження та обґрунтоване неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/24684/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24684/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 жовтня 2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:

1) Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB NINGBO.

Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 164 418,87 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: - договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 18.12.2015 №1812OT-MT, укладений ТОВ «ОПЦИОН ТРЕЙД» (Клієнт) з ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» (Експедитор); - договір транспортного експедирування (організація міжнародних вантажоперевезень автомобільним транспортом та транспортно-експедиторське обслуговування ) від 10.01.2022 №01/2022, укладений ТОВ «Сінтрафора Дніпро» з ФОП « ОСОБА_1 »; - договір на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 16.12.2022 №16/12/2022 укладений ТОВ «Сінтрафора Дніпро» з «МОРІМОТО ТРАНС»; - рахунки: від 29.07.2024 №К67; від 29.07.2024 №ТП67/1; від 29.07.2024 №ТП67/2; від 05.08.2024 №ТП67/3; - платіжні інструкції: від 29.07.2024 № 9124, від 29.07.2024 № 9125, від 29.07.2024 № 9126, від 05.08.2024 № 9471; - довідка від 05.08.2024 №60; - заявка від 16.05.2024 №31. Відповідно до рахунку від 29.07.2024 №К67 визначені наступні витрати: винагорода експедитора 2 500,00 грн. Відповідно до рахунку від 29.07.2024 №ТП67/1 визначені наступні витрати: оплата за перевезення вантажу за межами державного кордону України (фрахт на користь судноплавної лінії) без ПДВ 119 184,2 грн. Відповідно до рахунку від 29.07.2024 №ТП67/2 визначені наступні витрати: логістичні послуги 35 200,00 грн.

Відповідно до рахунку від 05.08.2024 № ТП67/3 визначені наступні витрати: транспортні послуги за маршрутом м. Gdansk (Poland) м/п Ужгород 13878,36грн; транспортні послуги за маршрутом м/п Ужгород м. Дніпро 16121,64грн. У рахунках вартість послуг з транспортування вантажу у контейнері DRYU 2681020 за коносаментами UTRUST24051840A, UTRUST24051840B. Рахунки від 29.07.2024 №К67; від 29.07.2024 №ТП67/1; від 29.07.2024 №ТП67/2 відомостей щодо маршруту та території надання послуг не містять. Згідно відомостей ЕМД та коносаменту від 05.06.2024 № UTRUST24051840A поставка оцінюваної партії товару здійснено з порту NINGBO, CHINA до порту GDANSK, POLAND. У довідці від 05.08.2024 № 60 вказано, що у логістичні послуги 35 200,00 грн включаються витрати на перевантаження вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів. Наведені відомості у довідці щодо логістичних витрат не кореспондуються з відомостями рахунку від 29.07.2024 №ТП67/2. Довідка про транспортні витрати не передбачена договором про транспортно-експедиційне обслуговування та не відповідає вимогам наказу від 24.05.2012 №599. В наданій Заявці №31 від 16.05.2024 відсутня інформація щодо вартості перевезення, винагороди експедитора, інше (і її складових) що унеможливлює провести перевірку і розрахунок витрат понесених на перевезення товару ( п.4.1., п.5 Договору №1812OTMT від 18.12.2015) з наданими документами до ЕМД. Зазначені факти не заперечується представником позивача в позовній заяві.

Отже, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту місця ввезення на митну територію України, передбачені частиною 10 статті 58 МКУ.

2) Згідно маніфесту Головного митного управління КНР №52 2008 року, в графі 14 митної декларації заповнюється реєстраційний номер коносаменту або транспортних накладних. Декларантом до митного контролю надано експортну декларацію від 28.05.2024 №310120240518011743, в якій у графі 14 вказано транспортний документ № EGLV149403307023A, однак, до митного оформлення вказаний документ декларантом не надавався. До митного оформлення декларантом надано коносамент від 05.06.2024 №UTRUST24051840A. Вищевказане свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався. Також звертаємо увагу суду на те, що у графі «назва транспортного засобу та номер рейсу» вказано OOCL GDYNIA/003W, проте у наданому коносаменті №UTRUST24051840A вказано інше судно та номер рейсу, а саме OOCL SWEDEN/001W, що свідчить про перевантаження товару за межами митної території України і, як наслідок, не включення необхідних витрат до митної вартості товару згідно ст. 58 МКУ.

Зазначені факти не заперечується представником позивача в позовній заяві.

Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.

21 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що скоригована митна вартість визначена протиправно.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

01 липня 2019 року позивач як покупець та ZHEJIANG CHANGHE IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) уклали Контракт, яким узгоджено постачання покупцю товару згідно інвойсів та/або специфікацій.

17 квітня 2024 року ZHEJIANG CHANGHE IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) виставило позивачу комерційний інвойс №СН231001 в рамках Контракту на поставку дошок кухонних в асортименті (6 позицій, 24000 одиниць) на загальну суму 24710,00 доларів США, номер контейнера DRYU2681020 (1* частина 20 GP), передплата 100% (далі Інвойс).

Згідно квитанції про свіфт платіж від 15.07.2024 року №240715/001358298 позивач сплатив 24710,00 доларів США на користь ZHEJIANG CHANGHE IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) з призначенням платежу: передплата за бамбукові дошки згідно Контракту та Інвойсу.

Згідно коносаменту від 05.06.2024 року №UTRUST24051840A ZHEJIANG CHANGHE IMPORT EXPORT CO., LTD (Китай) відвантажило вантаж на користь позивача, контейнер: DRYU681020.

18 грудня 2015 року позивачем укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №1812ОТ-МТ з ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС», за умовами якого останній зобов`язався надавати позивачу транспортно-експедиційні послуги на умовах цього договору.

16 травня 2024 року позивач подав ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» заявку №31 щодо надання послуг з перевезення товару з порту Нінгбо (Китай) до м. Дніпро.

29 липня 2024 року ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» виставило позивачу до оплати рахунок №К67 щодо оплати винагороди експедитора у розмірі 2500,00 грн. Список контейнерів: DRYU2681020/20DV, K/C №UTRUST24051840A, K/C №UTRUST24051840B.

29 липня 2024 року ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» виставило позивачу до оплати рахунок №К67/1 щодо оплати перевезення вантажу за межами державного кордону України у розмірі 119184,20 грн. Список контейнерів: DRYU2681020/20DV, K/C №UTRUST24051840A, K/C №UTRUST24051840B.

29 липня 2024 року ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» виставило позивачу до оплати рахунок №К67/2 щодо оплати логістичних послуг у розмірі 35200,00 грн. Список контейнерів: DRYU2681020/20DV, K/C №UTRUST24051840A, K/C №UTRUST24051840B.

Платіжною інструкцією від 29.07.2024 року позивач сплатив на користь ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» 2500,00 грн з призначенням платежу: оплата по рахунку від 29.07.2024 року №ТП 67.

Платіжною інструкцією від 29.07.2024 року позивач сплатив на користь ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» 119184,20 грн з призначенням платежу: оплата по рахунку від 29.07.2024 року №ТП 67/1.

Платіжною інструкцією від 29.07.2024 року позивач сплатив на користь ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» 35200,00 грн з призначенням платежу: оплата по рахунку від 29.07.2024 року №ТП 67/2.

05 серпня 2024 року ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» виставило позивачу до оплати рахунок №К67/3 щодо оплати транспортних послуг за маршрутом Гданськ (Польща) Ужгород (Україна, а також транспортно-експедиційні послуги територією України у загальному розмірі 30000,00 грн. Список контейнерів: DRYU2681020/20DV, K/C №UTRUST24051840A, K/C №UTRUST24051840B.

Платіжною інструкцією від 05.08.2024 року позивач сплатив на користь ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» 30000,00 грн з призначенням платежу: оплата по рахунку від 05.08.2024 року №ТП 67/3.

Відповідно до калькуляції витрат на доставку, складеної позивачем, загальні витрати склали 186884,20 грн.

Згідно довідки про транспортні витрати від 05.08.2024 року №60, складеної позивачем, витрати з переведення контейнера DRYU2681020/20GP склали:

1) фрахт на користь судноплавної лінії 119184,20 грн;

2) винагорода експедитора 2500,00 грн;

3) логістичні послуги 35200,00 грн;

4) транспортні послуги Гданськ-Ужгород 13878,36 грн;

5) транспортно-експедиційні послуги територією України (Ужгород-Дніпро) 16121,64 грн.

Вантаж не страхувався.

Також в матеріалах справи містяться: експортна декларація країни відправлення.

13 серпня 2024 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №24UA110110005108U1 з поставки кухонних дошок.

Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:

1)зовнішньоекономічний контракт від 01.07.19 № 0188;

2) пакувальний лист від 17.04.2024 б/н до інв.№СН231001;

3)рахунок (інвойс) від 17.04.24 № СН231001;

4) коносамент від 05.06.2024 UTRUST24051840A;

5) автотранспортна накладна від 05.08.2024 № 05/08-020-1;

6) декларація про проходження товару СН231001 від 17.04.2024;

7)платіжна інструкція від 15.07.24 № 240715/001358298;

8) бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару №13/2-Т-9 від 13.08.2024;

9)рахунок перевізника від 29.07.24 № К67;

10)рахунок перевізника від 29.07.24 № ТП67/1;

11)рахунок перевізника від 29.07.24 № ТП67/2;

12)рахунок перевізника від 05.08.24 № ТП67/3;

13)платіжна інструкція від 29.07.24 № 9124;

14)платіжна інструкція від 29.07.24 № 9125.

15)платіжна інструкція від 29.07.24 № 9126;

16)платіжна інструкція від 05.08.24 № 9471;

17)калькуляція витрат на доставку від 06.08.24 № 0608/1;

18)довідка перевізника від 05.08.24 № 60;

19) податкова накладна №418 від 18.04.2024;

20) документ щодо митної вартості товару № СО-СН231001від 25.03.2024;

21) додаткова угода №3 від 21.10.2021;

22) заявка №31 від 16.05.2024;

23) договір про перевезення №01/2022 від 10.01.2022;

24) договір про перевезення № 16/12/2022 від 16.12.2022;

25) договір про перевезення №1812ОТ-МТ від 18.12.2015;

26)митна декларація країни відправлення від 28.05.24 № 310120240518011743.

Відповідачем застосовано процедуру консультацій.

Листом від 14.08.2024 №1408/Т-1 декларантом повідомлено митний орган про відмову від подання додаткових документів у десятиденний термін.

14 серпня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110110/2024/300021/2 щодо митної декларації №24UA110110005108U1 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Зауваження №1 відповідач навів декілька зауважень щодо недоліків на підтвердження позивачем транспортної складової митної вартості товарів.

Позивачем надавалася довідка про транспортні витрати.

Суд зауважує, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.

Надані позивачем докази на підтвердження транспортної складової митної вартості товарів є належними, твердження відповідача про їх неузгодженість судом відхиляються з огляду на їх безпідставність.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №2 «Декларантом до митного контролю надано експортну декларацію від 28.05.2024 №310120240518011743, в якій у графі 14 вказано транспортний документ № EGLV149403307023A, однак, до митного оформлення вказаний документ декларантом не надавався. До митного оформлення декларантом надано коносамент від 05.06.2024 №UTRUST24051840A. Вищевказане свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався. Також відповідач звертає увагу суду на те, що у графі «назва транспортного засобу та номер рейсу» вказано OOCL GDYNIA/003W, проте у наданому коносаменті №UTRUST24051840A вказано інше судно та номер рейсу, а саме OOCL SWEDEN/001W, що свідчить про перевантаження товару за межами митної території України і, як наслідок, не включення необхідних витрат до митної вартості товару згідно ст. 58 МКУ».

Передусім суд зауважує, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 року у справі №804/2997/17.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації, в т.ч. без експортної митної декларації як такої.

Окрім цього, в наданій самим відповідачем експортній митній декларації вказано контейнер, який перевозився перевізником, а також який вказаний у коносаменті.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим належними та допустимими доказами.

Таким чином, зауваження відповідача до поданої митної декларації є необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Використана відповідачем митна декларація для коригування ціни товару містить суттєві розбіжності щодо ваги, ціни товару та кількості товару ввезеного позивачем.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2848,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 11173 від 06.09.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» (49064, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнка, буд. 1А, код ЄДРПОУ: 40134168) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 14.08.2024 року №UA110110/2024/300021/2.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ТРЕЙД» (49064, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнка, буд. 1А, код ЄДРПОУ: 40134168) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2848,23 гривень (дві тисячі вісімсот сорок вісім гривень 23 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки та порядку, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко