Ухвала

від 22.11.2024 по справі 200/6130/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог та продовження розгляду справи в іншій частині позову

22 листопада 2024 року Справа №200/6130/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., дослідивши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 4 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року;

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивачу з 4 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивачу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 1 січня 2024 року по 6 серпня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 1 січня 2024 року.

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 1 січня 2024 року по 6 серпня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 9 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня отримання ухвали шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за періоди з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року.

Ухвала суду від 11 листопада 2024 року була доставлена до Електронного кабінету представника позивача 18 листопада 2024 року о 5-40 год.

18 листопада 2024 року судом отримано від представника позивача заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Заява про поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за періоди з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року обґрунтована наступним.

19 липня 2022 року були внесені зміни до ст. 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Позовна заява подана у зв`язку із виникненням спору між позивачем та відповідачем щодо виплат, які належать позивачу при звільненні та не є трудовим спором.

Позивача виключено зі списків Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба 6 серпня 2024 року, до суду він звернувся 3 вересня 2024 року, тобто у межах тримісячного строку після звільнення.

Також у заяві зазначено, що позивач у період з 25 квітня 2013 року по теперішній час безперервно проходить військову службу у Міністерстві оборони України у різних підрозділах: з 25 квітня 2013 року по 2 вересня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 4 вересня 2022 року по 6 серпня 2024 року проходив військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, з 8 серпня 2024 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Вказано, що щомісяця подавати позовні заяви на командира військової частини, у якій позивач проходив військову службу, підстав не було.

На переконання позивача, формулювання законодавцем приписів ч. 2 ст. 233 КЗпП України було здійснено з метою уникнення конфліктних ситуацій між працівником (військовослужбовцем) та керівником (командиром військової частини) у період роботи (військової служби).

Зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 6 липня 2023 року у справі № 320/15312/21 проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду і що аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 420/15397/21, від 29 серпня 2022 року у справі № 420/9187/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 400/7421/21, від 11 травня 2023 року у справі № 200/2373/22, від 8 червня 2023 року у справі № 580/9339/21.

Також зазначає, що у постановах Верховного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 280/5246/18, від 1 квітня 2021 року у справі № 140/8457/20, від 17 березня 2021 року у справі № 280/2815/20 зазначено, що суд не має проявляти надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються грошового забезпечення позивача за періоди з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлено, що:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2)».

Отже, з 19 липня 2022 року строк звернення до суду із трудовим спором (у тому числі про стягнення/виплату особі заробітної плати (грошового забезпечення)), обмежений трьома місяцями з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023року у справі № 260/3564/22, від25квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших за подібних правовідносин.

Заробітна плата (грошове забезпечення) є періодичним платежем.

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення (в тому числі курсантам вищих військових навчальних закладів) виплачується в поточному місяці за минулий.

Таким чином, про виплату йому грошового забезпечення в належному/неналежному розмірі під час навчання у відповідача позивач мав можливість дізнаватись не пізніше останнього календарного дня наступного місяця, в якому отримав щомісячне грошове забезпечення за попередній місяць, а саме: про ймовірне порушення прав стосовно нарахування та виплати йому грошового забезпечення за вересень 2022 року позивач міг дізнатись не пізніше 31 жовтня 2022 року, за жовтень 2022 року - не пізніше 30 листопада 2022 року […] за квітень 2024 року - не пізніше 31 травня 2024 року.

Із врахуванням приписів ч. 1 ст. 233 КЗпП України із позовними вимогами щодо оскарження розміру нарахованого та сплаченого грошового забезпечення позивач мав звернутись до суду: щодо грошового забезпечення за вересень 2022 року не пізніше 31 січня 2023 року, за жовтень 2022 року не пізніше 28 лютого 2023 року, […] за квітень 2024 року не пізніше 31 серпня 2024 року.

Позовну заяву подано до суду 3 вересня 2024 року, тобто із пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Щодо посилань позивача на те, що заявлений в межах даної справи спір стосується виплат, які належали позивачу при звільненні з Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, суд зазначає, що дане твердження є необґрунтованим, так як повнота, правильність та своєчасність остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з університету в межах даної справи ним не оскаржується.

Про те, що позовні вимоги стосовно нарахування та виплати поточних виплат грошового забезпечення та стосовно остаточного розрахунку при звільненні є різними вимогами, зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року по справі № 500/7802/23 (пункти 27, 28) та від 31 жовтня 2024 року по справі № 500/7140/23 (пункти 34, 36).

Отже, позовну заяву в частині позовних вимог стосовно грошового забезпечення за періоди з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року подано позивачем до Донецького окружного адміністративного суду із пропуском встановленого для цього строку.

На зазначеному було наголошено в ухвалі суду від 11 листопаді 2024 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог стосовно грошового забезпечення за періоди з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року, суд виходить з того, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, а також у постанові від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 зазначено, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням д о в о д і в, н а в е д е н и х у з а я в і про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Велика Палата Верховного Суду у п. 58 постанови від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 також висловила правову позицію щодо дії воєнного стану як обставини поновлення строку, зокрема, на касаційне оскарження, та зазначила, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 990/277/24 Велика Палата Верховного Суду знов наголосила, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

У клопотанні про поновлення строку не зазначено про існування обставин, які фактично були об`єктивно непереборними, тобто, такими, що унеможливили звернення позивача до суду із позовними вимогами стосовно грошового забезпечення за період з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року у встановлений процесуальним законодавством строк.

Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 та від 6 липня 2023 року у справі № 320/15312/21, де Верховний Суд (за твердженням позивача) вказав, що проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України […] суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, […] м о ж е мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.» (п. 81).

При цьому у вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що:

сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (п. 49);

причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (п. 30);

поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (п. 31).

При цьому Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції у справі № 500/1912/22 про повернення позовної заяви у зв`язку із пропуском строку звернення до суду та постанову суду апеляційної інстанції, якою вказана ухвала залишена без змін (спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача із розміром одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, позов був поданий до суду у квітні 2022 року), вказав, що «… суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини м о ж у т ь свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.».

У постанові від 6 липня 2023 року у справі № 320/15312/21 Верховний Суд із посиланням на висновки Верховного Суду, наведені у постанові у справі № 500/1912/22, також зазначив, що:

введення воєнного стану повинно враховуватися судом при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, встановленого законом. Разом з тим, ця обставина підлягає визнанню судом поважною причиною пропуску процесуального строку за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною, як того вимагає норма ч. 1 ст. 121 КАС. Питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві (п. 47);

саме тільки посилання на введення воєнного стану не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку, встановленого законом, в адміністративній справі суб`єкту владних повноважень, зокрема органу державної влади, без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (п. 48).

враховуючи, що військова частина НОМЕР_3 [відповідач у справі] - це бойовий підрозділ Збройних Сил України, військовослужбовці якого відповідно до бойового розпорядження Головнокомандуючого Збройних Сил України № 11760 від 24 лютого 2023 року знаходяться у резерві Головнокомандувача Збройних Сил України та залучаються до відсічі і стримуванні збройній агресії російської федерації на всій території України, безпосередня діяльність частини пов`язана також з проведенням протидиверсійних заходів на військових об`єктах і з моменту введення режиму воєнного стану військовослужбовці військової частини НОМЕР_3 незалежно від військових звань та посад залучаються до виконання бойових завдань. Крім того, враховуючи загальновідомий факт про масові ворожі обстріли міста Васильків Київської області, яке є місцем постійної дислокації відповідача, впродовж часу, який припав на час первинного подання апеляційної скарги, а також подання апеляційної скарги у межах одного місяця після її повернення судом апеляційної інстанції, тому колегія суддів визнає, що відповідач не допустив необ`єктивного зволікання при зверненні з апеляційною скаргою (п. 53).

В межах адміністративної справи № 200/6130/24 заявлені позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба грошового забезпечення у неналежному розмірі у період навчання позивача (перебування позивача на військовій службі в якості курсанта, с. Погірці Львівської області).

Отже, посилання позивача на постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 та від 6 липня 2023 року у справі № 320/15312/21 є необґрунтованим.

Щодо посилань позивача на те, що станом на час звернення із даним позовом позивач проходить дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (з 8 серпня 2024 року), суд зазначає, що позовна заява була залишена без руху у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про виплату грошового забезпечення за періоди, які за часом передували часу зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_2 .

Крім цього, жодних фактичних обставин, які були об`єктивно непереборні, не залежали від волевиявлення позивача, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду у період з 8 серпня 2024 року по дату звернення до суду із даним позовом (3 вересня 2024 року) (наприклад, залучення позивача до виконання бойових завдань, перебування на лікарняному та т.і.) у заяві про поновлення строку звернення до суду із даними позовними вимогами не зазначено.

При цьому саме факт перебування позивача на дійсній військовій службі у складі військової частини НОМЕР_2 з 8 серпня 2024 року не завадив позивачу звернутись до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом 3 вересня 2024 року.

Враховуючи наведене, суд висновує, що наведені у заяві про поновлення строку підстави (доводи) поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року не свідчать про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами.

Щодо посилань позивача на те, що суд не має проявляти надмірний формалізм, наслідком якого може бути порушено право позивача на судовий захист, суд зазначає таке.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Дійсно, за практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним і надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Так, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. У рішенні ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" зазначено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду. У рішеннях у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29 ЄСПЛ вказав, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції і що це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

Разом із цим ЄСПЛ одночасно провів лінію між формалізмомта надмірним формалізмом та зазначив, що формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу на відміну від надмірного формалізму, який заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов`язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки згідно із ч. 2 ст. КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі № 640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі № 160/6427/23 та інші).

Проаналізувавши наведене вище, а також оцінівши зазначені у заяві про поновлення строку доводи, суд висновує, що висновок суду про не доведення позивачем існування дійсно поважних причин, що унеможливили своєчасне звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року, не є надмірним формалізмом та не порушує права позивача на судовий захист (зокрема, позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із зазначеними позовними вимогами в передбаченому законом порядку), разом із цим сприяє дотриманню процесуальних норм та правовій визначеності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, позовна заява позивача в частині позовних вимог стосовно грошового забезпечення за періоди з 4 вересня 2022 року по 30 квітня 2024 року підлягає залишенню без розгляду, а в іншій частині позовних вимог розгляд справи підлягає продовженню.

Керуючись ст.ст. 4, 120, 122, 123, 160, 161, 171, 240, 246, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 4 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року;

- зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивачу з 4 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року;

- зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивачу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; […]

- визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 1 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 1 січня 2024 року.

- зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 1 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Продовжити розгляд адміністративної справи в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 1 травня 2024 року по 6 серпня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 1 січня 2024 року.

- зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 1 травня 2024 року по 6 серпня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 4статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

4. Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.

5. Ухвала суду в частині залишення позовних вимог без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

6. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

7. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Н.П. Волгіна