Рішення

від 27.11.2024 по справі 240/8705/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Житомир

справа № 240/8705/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, з підстав відмови у призначенні пільгової пенсії у відповідності до положень ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що набула право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки проживає у місті Коростень Житомирської області з 10.02.1983 по теперішній час, яке у свою чергу належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення.

Подані нею документи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України, не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років є необґрунтованою.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Липа В.А.) від 13 травня 2024 року відкрито провадження у справі.

У зв`язку із призовом судді ОСОБА_2 на військову службу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами та доповненнями), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.24, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, даної адміністративної справи.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Горовенко А.В.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 прийнято до розгляду дану позовну заяву.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх.№33165/24).

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки документи, що були подані позивачем до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, не підтверджують період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Відповідно до наданих документів, станом на 01.01.1993, підтверджений період проживання з 26.04.1986 по 25.08.1988 у зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 00 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зважаючи на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 06.03.1993.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №4365 від 05.12.2023, виданої Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в м.Коростені Житомирської області:

- з 10.02.1983 по 25.08.1988;

- з 11.11.1993 по 26.10.1995;

- з 26.10.1995 по 01.02.1996;

- з 01.02.1996 по 16.09.2024;

- з 16.09.2024 по 18.04.2007;

- з 18.04.2007 по 25.03.2009

- з 25.03.2009 по теперішній час.

25.01.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та 31 січня 2024 року прийнято рішення №064250008527 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 2 роки 04 місяці. Страховий стаж становить 35 років 6 місяців 15 днів.

Листом від 05.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років;

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.

Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Спір у цій справі фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення та відповідно його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно зі статтею 9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.

Статтею 14 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років, категорія 3.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 3), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видається посвідчення коричневого кольору, серія Б.

Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони гарантованого добровільного відселення 3 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи.

Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, наявність у позивача посвідчення (категорія 3) серії НОМЕР_1 виданого Житомирською обласною державною адміністрацією 06.03.1993, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, а саме додатково 1 рік за 2 роки проживання в зоні.

Водночас відповідачами не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований.

В контексті наведеного, суд зазначає, що документом, який підтверджує, факт проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 3 років до 01.01.1993 є саме посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зон гарантованого добровільного відселення (категорії 3), серії Б № 547528, яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що станом на 01.01.1993 такий громадянин прожив у цій зоні не менше трьох років.

Отже, висновки відповідачів про не проживання позивача станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення (категорії 3) та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Матеріали справи свідчать, що на день звернення до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, відповідно до довідки №4365 від 05.12.2023, виданої Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в м.Коростені Житомирської області:

- з 10.02.1983 по 25.08.1988;

- з 11.11.1993 по 26.10.1995;

- з 26.10.1995 по 01.02.1996;

- з 01.02.1996 по 16.09.2024;

- з 16.09.2024 по 18.04.2007;

- з 18.04.2007 по 25.03.2009

- з 25.03.2009 по теперішній час.

Суд вказує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, згідно з архівною довідкою від 25.03.2024 №532-191/2024, виданою Житомирським державним університетом імені І.Я. Франка, ОСОБА_1 навчалася в Житомирському державному педагогічному інституті імені І. Франка на денній формі навчання у період 1988-1993 роки та мала графік канікул в закладі освіти в період навчального процесу, а саме:

1989 рік - з 26.01. по 08.02. та з 06.07. по 31.08;

1990 рік - з 26.01. по 08.02. та з 06.07. по 31.08;

1991 рік - з 26.01. по 08.02. та з 27.07. по 31.08;

1992 рік - з 26.01. по 08.02. та з 06.07. по 31.08;

1993 рік - з 26.01. по 08.02.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (3 роки початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).

Суд зауважує, що на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України ОСОБА_1 виповнилось 54 роки, а зарахований страховий стаж становить 35 років 6 місяців 15 днів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.01.2024 №064250008527 та відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо часу з якого слід призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 25.01.2024, дату народження позивача - 16 грудня 1969 року, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 17.12.2023, оскільки звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку - 54 років.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з"ясовані обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позову.

В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (просп. Миру, 44, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14002. код ЄДРПОУ 21403848) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.01.2024 №064250008527 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 17.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 27 листопада 2024 р.

27.11.24