Рішення

від 27.11.2024 по справі 240/11525/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Житомир

справа № 240/11525/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову від 09.04.2024 №0600-0216-8/42686, яка надана по рішенню від 08.04.2024 №10269/03-16 про перехід з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу";

- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу" з моменту звернення, з 02.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 02.04.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Однак відповідач відмовив у переведенні та перерахунку пенсії у зв"язку з тим, що відсутній стаж державної служби.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№40506/24), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що право на переведення на бажану пенсію позивач не має, оскільки періоди роботи з 04.07.2001 в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби.

Тому вказує, що відмова позивачу у задоволенні її заяви про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є правомірною.

Згідно з ухвалою суду від 24.07.2024 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надіслало до суду відзив на позовну заяву у строк, зазначений в ухвалі від 24.07.2024, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

02 квітня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та 08 квітня 2024 року прийнято рішення №918150812329 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» до липня 2001 року, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Вказано, що зараховано період роботи позивача з 01.02.1997 по 04.07.2001 до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», однак з 04.07.2001 посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорії посад державних службовців.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи, є наявності у позивача стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця відповідно до положень ст. 37 Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Згідно із ст.1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч.7 ст.21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).

Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачають, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 стажу державної служби не менше 20 років, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" посади секретарів виконкомів селищних і сільських Рад народних депутатів було віднесено до шостої категорії посад державних службовців.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу".

Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, абзацом 13 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283, втратив чинність 01.05.2016) передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з п.4 Порядку №283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Матеріали справи свідчать, що відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723, відповідачі вказали про не зарахування до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії, періоду роботи з 04.07.2001.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.04.1990, ОСОБА_1 працювала в період:

- з 01.02.1997 по 31.03.1998 на посаді секретаря виконкому Листвинської сільської ради;

- з 01.04.1998 по 08.11.2017 на посаді секретаря Листвинської сільської ради;

- 09.11.2017 по 01.06.2022 на посаді діловода старостинського округу №2 Словечанської сільської ради.

З огляду на вказане посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, зокрема з 01.02.1997 по 01.06.2022 відносяться до посад, визначених ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", що не є спірним у справі.

Водночас необхідно врахувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таким чином, доводи відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 2001 року, та станом на 01.05.2016 не може бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу", а лише до 04.07.2001 - є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме з 04.07.2001 по 01.06.2022, включаються до стажу державної служби, що свідчить про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, дає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та з врахуванням пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустило неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняло незаконне і необґрунтоване рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами неправомірно відмовлено позивачу у переведенні та перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №918150812329 від 08.04.2024 про відмову позивачу у переведенні та перерахунку пенсії за віком відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу», підлягає скасуванню.

З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов"язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 01.06.2022 та перевести і здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з дня звернення з відповідною заявою, а саме з 02 квітня 2024 року.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписівст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 22869069) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №918150812329 від 08.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні та перерахунку пенсії за віком відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу».

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 01.06.2022 та перевести і здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з 02 квітня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 27 листопада 2024 р.

27.11.24