Рішення

від 27.11.2024 по справі 240/27597/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/27597/23

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00119730701 від 26.06.2023, про визначення Приватному акціонерному товариству "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" суми завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 138407 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00119770701 від 26.06.2023, про визначення Приватному акціонерному товариству "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" штрафу у розмірі 50 709,50 грн., у зв`язку з не складанням та не реєстрацією податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позову зазначає, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №00119730701 від 26.06.2023 зазначені підстави для його складання, а саме: "на порушення п. 189.9 ст. 189 ПКУ ПрАТ "Вайдманн-МПФ" у період, що перевірявся не нараховані податкові зобов`язання по ПДВ в сумі 138407 грн. на залишкову вартість списаних основних засобів (форм латунних). Однак, наведені підстави для складання оскаржуваного ППР були незаконними з наступних підстав. Протягом грудня 2022 року та лютого 2023 року товариство не проводило ліквідацію/списання основних засобів (латунних форм), тому операція, про яку іде мова в акті, взагалі не підпадає під положення п.189.9 ст. 189 ПКУ. Протягом грудня 2022 року та лютого 2023 року основні засоби (латунні форми) були переведені в актив утримуваний для продажу.

Ухвалою судді Липи В.А. провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що перевіркою встановлено порушення п. 189.9 ст.189 ПКУ, ст. 1, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), на 138 407 грн.; порушення п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПКУ, оскільки підприємством не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 101 419 грн. На підставі встановлених порушень прийнято спірні рішення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач не спростовує аргументи позивача про те, що протягом грудня 2022 року та лютого 2023 року товариство не проводило ліквідацію основних засобів (латунних форм), тому операція, про яку іде мова, взагалі не підпадає під положення п.189.9 ст. 189 ПКУ, і про те, що Податковий кодекс не містить норми, яка зобов`язує платника податку нараховувати ПДВ при переведенні основного засобу в активи для продажу. ПДВ нараховується уже при продажу таких активів.

Ухвалою від 22.07.2024 справу прийнято до провадження суддею Капинос О.В..

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.09.2024 суд закінчив підготовче судове засідання та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.09.2024, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.03.2023 №9053415934, з додатками, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (акт від 17.05.2023 №8515/06-30-07-01/00278735).

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п. 189.9 ст.189 ПКУ, ст. 1, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 138407 грн.

2. п.201.1 та п.201.10 ст. 201 ПКУ, оскільки підприємством не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 101 419 грн.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.06.2023:

-№00119730701, відповідно до якого визначено суму завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, в розмірі 138 407 грн.;

-№00119770701, відповідно до якого накладено штраф у розмірі 50 709, 50 грн., у зв`язку з не складанням та не реєстрацією податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Державною податковою службою, відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 05.09.2023 №25840/6/99-00-06-01 -04-06 за результатами розгляду скарги ПрАТ "Вайдманн-МПФ" залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 26.06.2023 №00119730701 та №00119770701.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом14.1.181пункту 14.1статті 14 ПК України, податковий кредитце сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи пунктів 198.1,198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року №996-ХІVз наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковим повідомленням-рішенням №00119730701 від 26.06.2023, визначено Приватному акціонерному товариству "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" суму завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 138 407 грн.

Підставою для таких висновків стало встановлене перевіркою порушення позивачем п. 189.9 ст.189 ПКУ, ст. 1, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), що полягає у не нарахуванні податкових зобов"язань з ПДВ в сумі 138407 грн. на залишкову вартість списаних основних засобів.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у грудні 2022 та у лютому 2023 ПрАТ "Вайдманн-МПФ" проведено списання основних засобів (форми латунні), в т.ч. і тих, які мають залишкову балансову вартість.

В актах на списання форм латунних зазначена причина списання основних засобів - не придатний до використання у господарській діяльності; висновок комісії - списати, за первісним признанням використовуватись не буде.

В бухгалтерському обліку ПрАТ "Вайдманн-МПФ" зазначену господарську операцію відображено бух.проведеннями:

-за грудень 2022 - Д-т рах.976 "Інші витрати" - К-т рах.104 "Машини та обладнання", сума 184938,06 грн.;

-за лютий 2023 - Д-т рах.976 "Інші витрати" - К-т pax. 104 "Машини та обладнання", сума 282931,79 грн., та Д-т рах.976 "Інші витрати" - К-т рах.106 "Інструменти, прилади та інвентар", сума 224160,73 грн.

Загальна балансова вартість списаних недоамортизованих основних засобів за грудень 2022 становить 604925,05 грн., підприємством суму зносу форм латунних відображено по рах.13 "Амортизація" (Д-т рах.13 К-т рах.104) - 419986,99 грн., та залишкову вартість відображено по рах.976 "Інші витрати" (Д-т рах.976 К-т рах.104) - 184938,06 грн.

Балансова вартість списаних недоамортизованих основних засобів (рах.104) за лютий 2023 становить 679654,11 грн,, підприємством суму зносу форм латунних відображено по рах.13 "Амортизація" (Д-т рах.13 К-т рах.104) - 396722,32 грн., та залишкову вартість відображено по рах.976 "Інші витрати" (Д-т рах.976 К-т рах.104) - 282931,79 грн.

Балансова вартість списаних недоамортизованих основних засобів (рах.106) за лютий 2023 становить 271746,00 грн., підприємством суму зносу форм латунних відображено по рах.13 "Амортизація" (Д-т рах.13 К-т рах.106) - 47585,27 грн., та залишкову вартість відображено по рах.976 "Інші витрати" (Д-т рах.976 К-т рах. 106) - 224160,73 грн.

Також, непридатні до використання основні засоби (латунні форми) згідно актів на списання основних засобів ПрАТ "Вайдманн-МПФ" було оприбутковано на рахунок 209 "Інші матеріали", за іншою, ніж балансова, вартістю. Інформація про вартість оприбуткування латунних форм на рахунок 209 також наведена в додатку №2 до акту перевірки.

На залишкову вартість списаних основних засобів підприємством згідно законодавчих вимог не проведено нарахування податкового зобов`язання в загальній сумі 138 407,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Посилаючись на положення пункту 189.9 статті 189 ПК України, відповідач вважає, що залишкова вартість основних засобів, підлягала оподаткуванню податком на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідно до п.189.9 ст.189 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Разом з тим, норма цього пункту не поширюється на випадки, коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до 189.10 ПК України у разі, якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов`язання.

Представник позивача зазначив, що протягом грудня 2022 року та лютого 2023 року товариство не проводило ліквідацію/списання основних засобів (латунних форм), тому операція, про яку іде мова в акті, взагалі не підпадає під положення п.189.9 ст. 189 ПКУ. Протягом грудня 2022 року та лютого 2023 року основні засоби (латунні форми) були переведені в актив утримуваний для продажу.

Так, у товаристві на рахунках "106 Інструменти, прилади та інвентар", "104 Машини та обладнання" та "112 Малоцінні необоротні матеріальні активи" обліковувались латунні форми.

У зв`язку з прийняттям рішення продати ці латунні форми, було укладено Контракт №БЕ2-20600921 від 02.01.2023 про поставку матеріалів для виробництва.

Відповідно до норм МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", компанія має право класифікувати непоточний актив (або групу вибуття) як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Базуючись на вищезазначеному, латунні форми були переведені з рахунків 106, 104 та 112 до групи вибуття (через списання та оприбуткування) використовуючи для цього акт на списання основних засобів та прибутковий ордер, що не протирічить нормам МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність" та МСБО 16 "Основні засоби".

В цих актах комісія зазначає: "списати, за первісним призначенням використовуватися не буде" та "оприбуткувати, перевести актив в актив утримуваний для продажу".

На підтвердження своїх доводів, позивачем було надано суду акти на списання основних засобів з висновком комісії про неможливість використання основного засобу за первісним призначенням та оприбуткуванням матеріалу б/в, а саме металобрухт вид 500.

Оцінюючи зміст актів про ліквідацію об`єктів основних засобів та оприбуткування матеріалу, можна дійти висновку що такі в подальшому за своїм первісним призначенням використовуватися більше не можуть.

Суд враховує, що надані позивачем акти списання основних засобів містять всю необхідну інформацію.

Будь-яких доводів та зауважень щодо здійснення позивачем процедури списання вказаних засобів та доказів використання за призначенням у господарській діяльності платника податків, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що у бухгалтерському обліку товариства зазначені операції по списанню основних засобів для подальшого продажу відображаються на рахунках 97601001 "Собівартість реалізованих машин та обладнання" та 97601002 "Собівартість реалізованих інструментів", що підтверджується планом рахунків, який застосовує товариство відповідно до додатку №5 Облікової політики, та оборотно-сальдову відомість за лютий 2023 року по наведеним вище рахункам.

Таким чином, Товариство не оприбутковувало будь-які комплектуючі чи металобрухт, а переводило актив в актив, утримуваний для продажу без будь яких змін форми або назви, що і зазначено в вищезгаданих актах на списання.

Ці операції підтверджуються укладеним Контрактом №5Е2-20600921 від 02.01.2023, ВМД, рахунками-фактурами на реалізацію цих активів та актами на списання основних засобів та прибутковими ордерами на оприбуткування активів, утримуваних для продажу без будь яких змін форми або назви.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не містить норми, яка зобов`язує платника податку нараховувати ПДВ при переведенні основного засобу в активи для продажу. ПДВ нараховується уже при продажу таких активів.

Як наслідок, суд вважає, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено суду правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем пункту 189.9 статті 189 ПК України та наявність у позивача обов"язку оподаткування податком на додану вартість залишкової вартості основних засобів у розмірі 138 407 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №00119730701 від 26.06.2023, про визначення Приватному акціонерному товариству "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" суми завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 138 407 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення №00119770701 від 26.06.2023, відповідно до якого позивачу застосовано штраф у розмірі 50709,50 грн., у зв`язку з не складанням та не реєстрацією податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних по правовідносинах зі списання основних засобів, також підлягає скасуванню, оскільки правомірність вчинення позивачем вказаних операцій досліджена судом вище.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного суду України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246,295 КАСУ,

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" (вул. Приходька, 66, Малин, Житомирська область,11602, код ЄДРПОУ 00278735) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00119730701 від 26.06.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00119770701 від 26.06.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" судовий збір у розмірі 2836,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

27.11.24