Рішення

від 22.11.2024 по справі 640/32844/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Київ № 640/32844/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Войтко Т.П.,

представника відповідача Зарудній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16 листопада 2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Київській області» в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17 листопада 2020 року № 396 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 18 листопада 2020 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 листопада 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби є протиправними та підлягають скасуванню через необґрунтованість та недоведеність висновків службового розслідування та порушення процедури його проведення. Позивач вказує на те, що передумовою застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, має бути порушення службової дисципліни, яке містить склад дисциплінарного проступку, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування, а його висновки мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Втім, дисциплінарною комісією відповідача при проведенні службового розслідування не було дотримано норм законодавства та не забезпечено ретельності при розслідуванні, що призвело до невірних висновків, і, як наслідок, незаконного застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Також, позивач вказує на те, що відповідно до матеріалів службової перевірки, з яким був ознайомлений представник позивача, відсутні відомості щодо письмових запитів та письмової згоди керівників органу, в якому працюють црацівники, що входили до складу комісії. Незважаючи на положення Порядку проведення службових розслідувань, у висновку від 16.11.2020 відсутні відомості про форму розгляду справи дисциплінарною комісією, її вимоги були проігноровані.

Крім того, відповідно до висновку службової перевірки від 16.11.2020 вказано, що подію було вісвітлено в мережі Інтернет, проте переглянувщи вказані сайти, позивач не знайшов підтвердження щодо ідентифікаційних даних, про те, що саме особа на прізвище ОСОБА_1 , рік його народження, фотокартку чи відео з зображенням обличчя саме позивача, нібито з корисливих мотивів вимагав та отримав від громадянина України грошові кошти. На вказаних сайтах існує інформація щодо відомостей про таку подію та фотокартки з зображенням декількох осіб. Суспільству неможливо за даними критеріями встановити чи ідентифікувати саме позивача. Водночас, висновок службової перевірки від 16.11.2020 містить лише опис діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисцинлінарного проступку, його об`єкіивна сторона не встановлена.

Відповідач у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворив виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 (суддя Журавель В.О.) адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 (суддя Харченко С.В.) адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 640/32844/20, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 прийнято до провадження адміністративну справу, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

До суду від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими та непідтвердженими. Службове розслідування призначається, за наявності даних внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення. Крім того, відповідач звертає увагу, що згідно з вимогами, за порушення службової дисципліни, незважаючи чи поліцейський знаходиться на службі чи поза нею, негідну поведінку в побуті та вчинення випадків, які створюють негативний імідж поліції, за результатами службових розслідувань приймати найсуворіший захід дисциплінарного впливу звільнення зі служби в поліції.

Відповідач наголошує на тому, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 1, 2, 3, 11, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6 та 7 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, вимог Присяги поліцейського та посадові інструкції, шо виразилось у особистій недисциплінованості, невиконанні, незнанні норм діючого законодавства України, в умисному невиконанні основних обов`язків і повноважень поліцейських, вимаганні від цивільної особи грошових коштів, шо призвело до оголошення йому підозри про вчинення кримінального правопорушення, набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, та неінформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.

Відпровідач вважає, що позивач не виконав жодних дій щодо запобігання вчиненню правопорушень, не вжив у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, не припинив виявлені кримінальні правопорушення, а навпаки вступив у змову з майором поліції ОСОБА_2 з метою протиправного заволодіння грошовими коштами громадянина ОСОБА_3 , погрожуючи йому та його близькими родичами насильством, пошкодженням та знищенням їхнього майна у разі невиконання їх незаконних вимог.

Департамент звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є питання не наявності або відсутності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а дослідження питання наявності або відсутності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, а позивача було звільнено зі служби в поліції не за вчинення злочину, а за вчинення дисциплінарного проступку.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 22.11.24 вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.11.2015, а 02.12.2020 призначений на посаду слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області.

07.11.2020 наказом управління стратегічних розслідувань в Київський області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 522 «Про призначення та проведення службового розслідування», призначено службове розслідування з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених в інформаційній довідці управліннястратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.11.2020 № 5540/55/109/01-2020, щодо надзвичайної події, яка мала місце 06.11.2020за участю ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого цього ж відділу, а також обставин скоєння ним порушень службової дисципліни, відповідно до вимог статей 14 і 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України № 2337, пункту 1 розділу 2 Порядку в проведення службових розслідувань у Національній поліції України і положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893, та доручено дисциплінарній комісії проведення службового розслідування у складі голови комісії - ОСОБА_4 , заступника начальника Департаменту - начальник 4-го управління (організації роботи моніторингу та контролю), членів комісії полковника ОСОБА_5 , заступника начальника Департаменту - начальник 3-го управління (оперативно - розшуковик заходів), ОСОБА_6 , заступника начальника 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_7 , начальника відділу правового забезпечення Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_8 , головного спеціаліста 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань.

Зі змісту наказу № 522 від 07.11.2020 вбачається, що підставою для винесення наказу була інформаційна довідка про подію щодо надзвичайної події за участі працівників УСР в Київській області за участю старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) ОСОБА_1 , що призвели до затримання останнього, яка надійшла до начальника Дяіартаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 07.11.2020 від начальника управління стратегічних розслідувань в Київський області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Олександра Шульги.

На підставі наказу № 522, відповідачем було проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УСР в Київський області за участю старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) ОСОБА_1 , що призвели до затримання останнього, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 16.11.2020.

На підставі висновку службового розслідування від 16.11.2020, відповідачем було прийнято наказ від 16.11.2020 № 534 «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Київській області».

17.11.2020 наказом Департаменту стратегічних розслідувань № 337 Національної поліції України № 396 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у звґязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), капітана поліції ОСОБА_1 (0019124), старшого оперуповноваженого 1-го відділу управління стратегічних розслідувань в Київській області, з 18 листопада 2020 року, установивши йому щомісячну премію за листопада 2020 року в розмірі 0 відсотків, з виплатою компенсації за 11 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 4 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році. Підстава: наказ ДСР від 16.11.2020 № 534.

Позивач вважає накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач вважає, що в межах дисциплінарного провадження не можна встановити наявність чи відсутність події, що може кваліфікована, як кримінальне правопорушення, і відповідно, встановити, що вказана подія (за умови підтвердження її наявності) є правопорушенням. Невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків та дотримання законодавства під час виконання посадових обов`язків можуть бути кваліфіковані, як дисциплінарний проступок у тих межах, у яких відповідні дії не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням, що віднесено до компетенції інших органів. Крім того, позивач вказує і на порушення процедури проведення службового розслідування.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України «Про Національну поліцію».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно правовими актами (частина перша статті 3 Закону України «Про Національну поліцію»).

За частиною третьою статті 11 Закону України «Про Національну поліцію», рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Так, обов`язки поліцейського визначені у частині першій статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

При цьому, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до норм пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням, що міститься у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходять за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частинами першою третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення зі служби в поліції.

Частинами першою четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту, передбачено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

На виконання вимог Дисциплінарного статуту, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок).

Відповідно до Розділу VI цього Порядку, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступка, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступка, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступка, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту.

Судом досліджено, що з висновку службової перевірки від 16.11.2020 вбачається, що у ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що за результатами оперативної розробки Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань, співробітниками центрального апарату Державного бюро розслідувань та територіального управління розташованого в місті Києві із залученням власного спецназу затримано «на гарячому» двох оперуповноважених УСР в Київській області (на автозаправці за адресою) неподалік «Дому меблів» за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 23), які з корисливих мотивів вимагали та отримали від громадянина України грошові кошти, що кваліфікується за частиною 3 статті 189 КК України. Оперуповноважені УСР в Київській області за вказаною інформацією вимагали від цивільної особи грошові кошти в сумі 500000 грн в рахунок сплати неіснуючого боргу, в зв`язку з чим, 06.11.2020 співробітники Державного бюро розслідувань затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після одержання ними першої частини визначених грошових коштів в сумі 85000 грн.

Враховуючи вказане, відповідачем у ході службового розслідування було встановлено, що позивач, діючи без доручення керівництва, виявивши ознаки кримінального правопорушення у конфліктній ситуації між засновниками СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не мав повноважень вирішувати її у спосіб, що описаний в оголошеній йому підозрі, а зобов`язаний був повідомити про це своєму керівникові та за скороченим номером виклику поліції « 102». Однак, діючи всупереч вимогам законодавства та посадової інструкції, останній не лише не дотримався Порядку, а й перевищив надане йому посадовими інструкціями право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень виключно у межах своїх повноважень.

Ураховуючи висновки дисциплінарного розслідування, суд погоджується з відповідачем, що поведінка позивача має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й в повсякденному житті.

У контексті виникнення суспільного резонансу та висвітлення події в ЗМІ, важливим є також й те, що мало місце звернення до ДБР, затримання позивача в порядку ст. 208 КК України та оголошення 07.11.2020 йому підозри, що явно завдає негативних наслідків для авторитету Національної поліції України.

Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність, звання поліцейського несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Слід наголосити, що в позовній заяві позивач не спростовує належними та допустимими доказами встановлені під час дисциплінарного розслідування висновки щодо нього, посилаючись при цьому лише на процедурні, на його думку, порушення під час проведення такого розслідування.

Зокрема, позивачем зазначено, що під час проведення службового розслідування Департаментом не дотримано вимог пункту 5 розділу 1 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Положення), відповідно до якого залучення поліцейських та працівників інших органів (підрозділів) поліції до складу дисциплінарної комісії здійснюється на підставі письмового запиту уповноваженого керівника, який прийняв рішення про проведення службового розслідування, та за наявності письмової згоди керівника органу (підрозділу) поліції, в якому вони проходять службу (працюють).

Водночас, суд бере до уваги, що на час проведення службового розслідування позивач був працівником управління стратегічних розслідувань в Київській області, який є відокремленим структурним підрозділом Департаменту відповідно до положення про УСР в Київській області Департаменту. Усі члени дисциплінарної комісії є працівниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, їх посади вказано в наказі Департаменту від 07.11.2020 № 522 «Про призначення та проведення службового розслідування», а отже, працівники інших органів (підрозділів) поліції до складу дисциплінарної комісії не входили та не залучались, тому доводи позивача про недотримання Департаментом процедури утворення дисциплінарної комісії та порушення ним наведеної норми Положення є безпідставними.

У свою чергу, посилання позивача на порушення вимог Порядку, зокрема відсутність зазначення форми розгляду; зазначення запропонованих заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень; причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для службового розслідування, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, суд відхиляє, оскільки останні не спростовують висновків службового розслідування та не впливають на права позивача брати участь у службовому розслідуванні.

Суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань не можуть потягнути за собою скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.

Судом під час розгляду даного спору, не встановлено порушень відповідачем процедурних питань щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які мали б наслідком визнання службового розслідування необґєктивним та протиправним.

Відповідачем не було допущено фундаментальних порушень при проведенні службового розслідування.

Інші посилання представника позивача, покладені в обґрунтування позовних вимог, не впливають на висновки суду в даній адміністративній справі.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17, сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).

Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Подібний за змістом висновок висловлений постановою Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 810/2073/16.

При цьому, суд наголошує, що набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, є окремою підставою для звільнення особи зі служби.

У контексті наведеного, суд зазначає, що у справах щодо звільнення з публічної служби за дисциплінарний проступок, на відміну від справ про адміністративні правопорушення або кримінальних проваджень, має надаватись оцінка усім доказам, що були зібрані під час службового розслідування, а не притягнення особи до відповідальності, не перешкоджає можливості притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та не спростовує зібрані та проаналізовані службовим розслідуванням обставини та фактичні обставини.

Адміністративна і дисциплінарна відповідальність, є різними видами юридичної відповідальності та в межах розгляду цієї справи, суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

У даному випадку, звільнення позивача відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку, при цьому, наявність/відсутність вироку в кримінальному провадженні не має значення, адже адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак саме дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Тож, за наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію», а отже, своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність у вигляді звільнення зі служби.

При цьому, суд враховує також те, що висновок службового розслідування містить посилання на конкретні норми, які були порушені позивачем. Така поведінка з боку позивача категорично суперечить вимогам Дисциплінарного статуту, де визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян, дотримуватися норм професійної та службової етики, а також виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим та дотримуватися етикету, з гідністю та честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

За висновками суду, матеріалами службового розслідування доведено наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що є достатньою підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з поліції, адже поведінка позивача, як поліцейського, суперечила загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції.

З системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України вбачається, що єдиною підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення зі служби у поліції, є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно, тощо.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору, а тому, задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено законність прийняття наказів від 16 листопада 2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Київській області» в частині звільнення зі служби в поліції та від 17 листопада 2020 року № 396 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 .

Інші позовні вимоги (поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) є похідними, тому також не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 27 листопада 2024 р.