Ухвала

від 27.11.2024 по справі 320/56322/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

27 листопада 2024 року 320/56322/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві

та Київській області

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 18.07.2024 №80112300022721 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області здійснити громадянці Ізраїль ОСОБА_3 обмін паперової тимчасової посвідки на проживання серії НОМЕР_1 на посвідку на постійне проживання з безконтактним електронним носієм у формі пластикової картки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Разом із позовною заявою надано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 18.07.2024 №80112300022721 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання та заборонити Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області вчиняти дії, направлені на скасування дозволу на імміграцію, виданого громадянці Ізраїлю ОСОБА_3 , до набрання законної сиди судовим рішенням за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Мотивуючи подану заяву позивач стверджує про очевидну протиправність спірного рішення, а також зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду зокрема в частині зобов`язання відповідача обміняти посвідку на постійне проживання, якщо територіальним підрозділом міграційної служби будуть вчинені дії, направлені на скасування позивачу дозволу на імміграцію.

Згідно частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику учасників справи, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

За змістом частини другої цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Визначальним є те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суд враховує, що предметом цього спору є правомірність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 18.07.2024 №80112300022721 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_3 .

Пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, визначено, що посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

У силу абзацу першого пункту 3 Порядку посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.

Відповідно до підпункту 4 пункту 72 зазначеного Порядку, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Пунктом 78 Порядку №321 передбачено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Так, суд зазначає, що подання позову та відкриття судом провадження у справі не зупиняє дію рішення органу міграції в частині скасування посвідки на постійне проживавання в Україні.

Поряд з цим, суд зазначає, що частина 4 статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Аналогічний висновок щодо застосування наведеного положення Закону України "Про імміграцію" викладений в постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №280/4557/21 та врахований судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Щодо твердження позивача про очевидну протиправність спірного рішення, суд виходить з таких міркувань.

У постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Як наслідок, підстави вважати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 18.07.2024 №80112300022721 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_3 таким, що має очевидні ознаки протиправності та порушує права позивача наразі відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Відтак, заявником не доведено належними та достатніми доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, жодних доказів, у розумінні статей 73-76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також того, що відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

З урахуванням викладеного, у суду наразі відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Колеснікова І.С.