Рішення

від 27.11.2024 по справі 320/7169/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Київ№ 320/7169/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фірма Каре" до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Фірма Каре" з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.06.2022 № UA205030/2022/000033/2 про коригування митної вартості товарів;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2022/000435.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 суддю Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару, який було ввезено ним на територію України, оскільки відомості на підставі яких проведено аналогію товару, який розмитнювався є безпідставним, а документи, що надані декларантом є належними і дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною, а саме за основним методом.

На думку позивача рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняття митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів підлягають скасуванню.

19.03.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, тому що митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для дотриманням всіх інших принципів законності, оскільки позивачем не було надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості товару, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10.05.2022 року між Приватним Підприємством «Фірма Каре» та компанією «K+S Minerals and Agriculture GMBH», Kassel, (Німеччина) було укладено прямий контракт: договір купівлі - продажу № 1 від 10.05.2022 на поставку товару в асортименті (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, найменування Товару для кожної окремої поставки фіксується у відповідних Інвойсах, що являють собою невід`ємну частину даного Договору.

Відповідно до п. 3 Договору, загальна кількість Товару - 200 МТ. Кількість товару на кожне відвантаження формується згідно із замовленням Покупця та фіксується у відповідних Інвойсах, являють собою невід`ємну частину даного Договору.

Відповідно до п. 5 Договору, відвантаження здійснюється автомобілем.

Відповідно до п. 6. Договору, ціна на кожне відвантаження фіксується у відповідних інвойсах, що являють собою невід`ємну частину даного Договору. Загальну вартість Договору складатиме сума всіх Інвойсів, що видані Продавцем на відвантаження за даним Договором.

Відповідно до п. 7 Договору, умови поставки - згідно з «Інкотермс-2010» FCA завод виробника згідно інвойсу або проформі - інвойсу.

Відповідно до п. 8 Договору, форма оплати - 100 % передоплата. Умови оплати можуть бути змінені за згодою сторін, що має бути зафіксовано відповідно в Інвойсах на відвантаження, які являють собою невід 'ємну частину даного Договору.

Асортимент товару та ціни на нього зафіксовані у ціновій пропозиції № 7900017252 від 09.05.2022 та є усталеними та єдиними для всіх покупців.

На підставі відповідної цінової пропозиції № 7900017252 від 09.05.2022 та Договору позивач здійснив замовлення, на підставі якого, з боку Постачальника: K+S Minerals and Agriculture GMBH було сформовано та виставлено Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022 на суму 28 819,04 Євро.

Рахунок - проформа був загальний та містив розрахунок за весь замовлений асортимент товарів, серед якого: сольові блоки SOLSEL NATURAL (сіль-лизунець) 10 кг 96х10 кг на євро піддоні (код 54224) - 15 палетів на суму 2 174, 40 Євро, мінеральні блоки SOLSEL UNIVERSAL (мінеральні лижучі блоки) без міді 96х10 кг на євро піддоні (код - 55502) - 7 палетів на суму 1,256,64 Євро.

На підставі Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022, було здійснено оплату усього товару відповідно до платіжного доручення № 1 від 18.05.2022.

Звертаємо увагу, що відповідний оплачений товар ввозився в Україну партіями. Так, відповідно до Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022 на територію України було розмитнено та ввезено в Україну наступний товар:

індустріальна кам?яна сіль К 1,4-0,4 з антизлежувачем (NaCl-99%), у поліетиленових мішках 40х25 кг на європіддоні (код 50788) - 22 тон на суму 2 156,00 Євро (Декларація UA205030/2022/014647 від 01.06.2022);

індустріальна кам?яна сіль К 1,4-0,4 з антизлежувачем (NaCI-99%), у поліетиленових мішках 40х25 кг на європіддоні. (код 50788) - 22 тон на суму 2 156,00 Євро (Декларація UA205030/2022/014706 від 02.06.2022);

сіль гранульована ущільнена вакуумна для всіх систем автоматичного пом`якшення води відповідно до EN 973 (NaC1-99,85%) у поліетиленових мішках 40х25 кг на євро піддоні (код 51333) - 22 тон. на суму 2 618 Євро (Декларація UA100270/2022/780453 від 21.06.2022).

Жодних зауважень щодо документів, які підтверджують митну вартість в органів митного контролю не було, хоча фактично, подавалися усі ті ж документи, що і для товарів, на яку збільшено митну вартість відповідно до оспорюваного Рішення.

У партію товарів, яка є предметом Рішення, потрапили дві позиції товарів передбачених Рахунком-проформою (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022, які і були задекларовані в електронному інвойсі до митної декларації:

сольові блоки SOLSEL NATURAL (сіль-лизунець) 10 кг 96х10 кг на євро піддоні (код 54224) - 15 палетів на суму 2 174,40 Євро мінеральні блоки SOLSEL UNIVERSAL (мінеральні лижучі блоки) без міді 96х 10 кг на євро піддоні (код - 55502) - 7 палетів на суму 1 256,64 Євро.

Для визначення митної вартості товару, що ввозиться на територію України, декларантом - ПП «Фірма Каре» було визначено основний метод - за ціною договору товарів, що імпортується, оскільки у нас прямий контракт з компанію - виробником.

Для підтвердження митної вартості товару було подано наступні документи:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів:

договір купівлі - продажу № 1 від 10.05.2022;

цінова пропозиція № 7900017252 від 09.05.2022;

рахунок-проформа (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022;

банківський платіжний документ, що стосується товару: платіжне доручення № і від 18.05.2022;

інвойс (Customs invoice) № 7800011919 від 10.06.2022;

повідомлення про доставку (Delivery note) № 7200630056 від 10.06.2022;

автотранспортна накладна (CMR) 21580206 від 10.06.2022;

заява на № 08/06 від 08.06.2022 на надання автотранспортних послуг при перевезенню вантажу;

рахунок-фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про: транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000154 від 10.06.2022;

????документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 10.06.2022;

????договір про надання послуг митного брокера № 1 від 07.06.2021;

????договір (контракт) про перевезення № 17 від 17.05.2022;

????договір (контракт) про перевезення № 17/08/21 від 17.08.2021;

????митна декларація № UA205030.2022.017024 від 14.06.2022;

????копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) MRN 22DE496180590026E0 від 07.06.2022.

Органом митного контролю було зупинено митне оформлення товару та надіслано електронний запит про надання додаткових документів з огляду на те, «документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: - рахунок-проформа від 13.04.2022 № 78011303 містить інформацію щодо опису товару який застосовується для розчинення та очищення в воді, що суперечить опису графи 31 де зазначено, що товар вживається тваринами як корм; - платіжне доручення від 18.05.2022 № l містить суму платежу, що суперечить сумі наведеній в електронному інвойсі МД; - платіжне доручення від 18.05.2022 № 1 містить реквізити отримувача платежу, що суперечить умовам договору від 10.05.2022 № l».

Декларантом повторно було надано:

???рахунок-проформа (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022;

???платіжне доручення № 1 від 18.05.2022;

???рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000154 від 10.06.2022;

???довідка про транспортні витрати б/н від 10.06.2022;

???заявка на перевезення № 08/06 від 08.06.2022;

???цінова пропозиція № 7900017252 від 09.05.2022;

???повідомлення про доставку (Delivery note) № 7200630056 від 10.06.2022;

експортна декларація країни відправлення № MRN 22DE496180590026E0 від 07.06.2022.

За результатами перевірки відповідних документів було відмовлено у митному оформленні товарів, видано Картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГУТТ).

Згідно із ч. 2 ст. VII ГУТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГУТТ.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 та 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Так, у спірному рішенні митний орган зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість.

Судом встановлено, що для підтвердження вартості товару декларантом надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МК України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу наступні документи:

договір купівлі - продажу № 1 від 10.05.2022;

цінова пропозиція № 7900017252 від 09.05.2022;

рахунок-проформа (Proforma invoice) № 7800011303 від 13.05.2022;

банківський платіжний документ, що стосується товару: платіжне доручення № і від 18.05.2022;

інвойс (Customs invoice) № 7800011919 від 10.06.2022;

повідомлення про доставку (Delivery note) № 7200630056 від 10.06.2022;

автотранспортна накладна (CMR) 21580206 від 10.06.2022;

заява на № 08/06 від 08.06.2022 на надання автотранспортних послуг при перевезенні вантажу;

рахунок-фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про: транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000154 від 10.06.2022;

????документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 10.06.2022;

????договір про надання послуг митного брокера № 1 від 07.06.2021;

????договір (контракт) про перевезення № 17 від 17.05.2022;

????договір (контракт) про перевезення № 17/08/21 від 17.08.2021;

????митна декларація № UA205030.2022.017024 від 14.06.2022;

????копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) MRN 22DE496180590026E0 від 07.06.2022.

Вказані документи надані митному органу в повній мірі.

Пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, позивачем митному органу надані всі документи, що підтверджували оплату товару на момент митного оформлення товару.

Разом з тим, митним органом не доведено, що такі документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Щодо тверджень митного органу стосовно рахунку-проформи від 13.04.2022 № 78011303, який не містять підписів продавця та покупця та рахунка-проформи від 10.06.2022 № 7800011919, який не містить підписи продавця, які відрізняються від підписів у договорі від 10.05.2022 № 1, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 344 Господарського кодексу України для здійснення міжнародних розрахунків використовуються комерційні документи, зокрема, рахунок-фактура.

Рахунок-фактура (інвойс) у міжнародній комерційній практиці - товаросупровідний документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача, суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом.

Так Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року № 18 заходи щодо полегшення процедур міжнародної торгівлі (ЄЕК/Торгівля/271) пропонується по можливості уникати внесення від руки підписів або еквівалентних їм відміток на паперових документах (наприклад, на рахунках-фактурах). Тобто, в міжнародній практиці допускається застосування рахунків (інвойсів) без підпису особи.

Також законодавством України з питань митної справи не встановлено вимог щодо обов`язкової наявності відбитку печатки на рахунку (інвойсі), складеному нерезидентом та поданому митним органам для здійснення митного контролю й оформлення товарів, тому це не може бути підставою для відмови в митному оформленні.

Також, на переконання суду, зауваження митниці про те, що підпис продавця у Договорі відмінний від підпису продавця у рахунку проформі, є суб`єктивними та надуманими.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5 768,83 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1221 від 22.08.2022.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5 768,83 грн.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43958385) від 15.06.2022 № UA205030/2022/000033/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2022/000435.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма Каре" (код ЄДРПОУ 19409105) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43958385) судові витрати у сумі 5768,83 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.