Рішення

від 27.11.2024 по справі 360/1154/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1154/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 30.09.2024 надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення №262840015122 від 25.09.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у перерахунку пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок: - №99 від 26.02.2024 року; - №100 від 26.02.2024 року; - №101 від 26.02.2024 року; - №103 від 26.02.2024 року; - №102 від 26.02.2024 року; - №106 від 26.02.2024 року; - №98 від 26.02.2024 року; - №107 від 26.02.2024 року; - №105 від 26.02.2024 року; - №104 від 26.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком. 18.09.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області. За результатами розгляду було прийнято рішення №262840015122 від 25.09.2024, яким ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до довідок № 98, 100, 102, 104, 106, оскільки довідки не підтверджені первинними документами, з чим позивач не погоджується та вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства. З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії та здійснити перерахунок пенсії.

Ухвалою від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що 18.09.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, через систему ВЕБ-портал, із заявою про перерахунок пенсії, у зв`язку з наданими додатковими документами, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивача, враховуючи норми пункту 4.2 Порядку №22-1, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду було прийнято рішення №262840015122 від 25.09.2024, яким ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, відповідно до довідок №99 від 26.02.2024 року; №100 від 26.02.2024 року; №101 від 26.02.2024 року; №103 від 26.02.2024 року; №102 від 26.02.2024 року; №106 від 26.02.2024 року; №98 від 26.02.2024 року; №107 від 26.02.2024 року; №105 від 26.02.2024 року; №104 від 26.02.2024 року, оскільки довідки видані організацією, яка знаходиться на непідконтрольній території України, а також вказані довідки не підтверджені первинними документами, чим порушено п.1 ст.40 Закону № 1058. Зазначив, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення особі пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії. Представник відповідача вважає, що Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь які протиправні дії відносно позивача. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві, як отримувач пенсії за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.09.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, через систему ВЕБ-портал, із заявою про перерахунок пенсії, у зв`язку з наданими додатковими документами, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву ОСОБА_1 , враховуючи норми пункту 4.2 Порядку №22-1, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262840015122 від 25.09.2024 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

В оскаржуваному рішенні зазначено:

«…вік заявниці 61 рік 07 місяців.

Страховий стаж становить 42 роки 4 місяці 1 день.

Працює.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: Не взято до уваги суми нарахованої заробітної плати зазначеної в довідках № 98,100,102,104,106 від 2024 року для перерахунку пенсії, оскільки довідки не підтверджені первинними документами, чим порушено п.1 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV.

Крім того дані довідки видані організацією, яка знаходиться на непідконтрольній території України.

Висновок: Враховуючи вищевикладене, відмовити гр. ОСОБА_2 у перерахунку пенсій згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю первинних документів по нарахуванню заробітної плати.»

Позивач вважає, що відповідач своїм рішенням порушив її право на належне пенсійне забезпечення.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За визначенням у Законі України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV позивач, як застрахована особа, має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, що передбачені цим Законом.

За ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Аналогічні норми закріпленні у ч. 1 ст. 101 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Згідно з абз. 1, 2 пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Суд зазначає, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №808/1735/18.

Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні/перерахунку пенсії.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17 дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем до органу Пенсійного фонду України довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №98 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 1985 року по грудень 1991 року; № 100 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 1992 року по грудень 2000 року; №102 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2001 року по грудень 2010 року; №104 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2011 року по грудень 2019 року; №106 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2020 року по лютий 2022 року, що видані «Сєвєродонецькою центральною міською багатопрофільною лікарнею» Луганської Народної Республіки, містять назви первинних документів, на підставі яких їх видано (зазначено, що їх видано на підставі особових рахунків, розрахункових відомостей), адресу підприємства на час видачі довідок. Довідки підписані відповідними посадовими особами та завірені печаткою підприємста, що їх видали.

Отже, довідки відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Однак, як вказує відповідач, відповідні довідки не можливо врахувати, оскільки видані організацією, яка знаходиться на непідконтрольній території України.

З цього приводу суд зазначає.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємство здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворено відповідно до законодавства України.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).

Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє її можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Отже, у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на соціальне забезпечення не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо призначення/перерахунку пенсії.

Таким чином, суд робить висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №262840015122 від 25.09.2024 підлягає скасуванню як протиправне.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи встановлені судом обставини, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262840015122 від 25.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.09.2024 відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідок №98 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 1985 року по грудень 1991 року; № 100 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 1992 року по грудень 2000 року; №102 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2001 року по грудень 2010 року; №104 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2011 року по грудень 2019 року; №106 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2020 року по лютий 2022 року, що видані «Сєвєродонецькою центральною міською багатопрофільною лікарнею» Луганської Народної Республіки.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у загальному розмірі 968,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, сплачений ним судовий збір у сумі 968,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262840015122 від 25.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.09.2024 відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідок №98 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 1985 року по грудень 1991 року; № 100 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 1992 року по грудень 2000 року; №102 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2001 року по грудень 2010 року; №104 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2011 року по грудень 2019 року; №106 від 26.02.2024 про заробітну плату за період з січня 2020 року по лютий 2022 року, що видані «Сєвєродонецькою центральною міською багатопрофільною лікарнею» Луганської Народної Республіки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Тихонов