Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/15090/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/15090/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКЕР" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» (вул. Львівська, буд. 2, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332; код ЄДРПОУ - 40557114; далі - Позивач) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд.1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343; далі - Відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900454/2 від 23.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900466/2 від 27.05.2024.

Позов обґрунтований тим, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як 23.05.2024 разом із митними деклараціями №24UA209170042886U2 та №24UA209170042895U8 декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною контракту) Львівській митниці надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900454/2 від 23.05.2024 та №UA209000/2024/900466/2 від 27.05.2024 скасувати.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що подані декларантом документи до митного оформлення містять суперечності та розбіжності. Відповідач вказує, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено розбіжності, зокрема відмінність у вазі, а також те, що у графі 43 відповідних митних декларацій вказувався код методу визначення вартості 6 (резервний), що свідчить про коригування митницею відповідної вартості. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за двома поставками. Більше того, декларантом позивача було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 22 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» (позивач) та компанія «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD», CHINA уклали зовнішньоекономічний Контракт №TTC2208136 від 26.10.2022, предметом якого є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець поставляє та передає у власність батути, а також їх комплектуючі, а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2308249-2 від 22.03.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 28 250,13 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 23.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170042886U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір №TTC2208136 від 26.10.2022 р.; Рахунок-проформа №TTC2308249-2 від 15.11.2023 р.; Рахунок-фактура (Інвойс) №TTC2308249-2 від 22.03.2024 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №1069 від 29.04.2024 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №905 від 21.11.2023 р.; Договір про перевезення №24.01/2024 від 21.05.2024 р.; Договір про перевезення №S/2023 від 24.10.202 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №79 від 22.05.2024 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги N1811-ICT від 17.05.2024 р.; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг №1119 від 21.05.2024; Коносамент №DK24030605CNNGBPLGDNFD від 02.04.2024 р.; Автотранспортна накладна б/н від 20.05.2024 р.; Прайс-лист від 15.11.2023 р.; Інтернет-пропозиція.

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Опрацювавши надані документи, 23.05.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900454/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001758. З метою випущення товару у вільний обіг 23.05.2024 декларант подав митну декларацію №24UA209170043009U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами:

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 р. за №ТТ2208136 далі - (контракт), укладеного між компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA (продавець) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора ОСОБА_1 (покупець). Слід відмітити, що ні в преамбулі Контракту, ні в реквізитах такого відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, проте п. 10 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- Відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- До митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг №79 від 22.05.2024 р., складеного відповідно до договору-заявки 24.01/2024 від 21.05.2024 р., однак такий договір-заявка до митного оформлення не надано;

- Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, значеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за мов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані трати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2308249-6 від 22.03.2024 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 25 448 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 23.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170042895U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір №TTC2208136 від 26.10.2022 р.; Рахунок-проформа №TTC2308249-6 від 15.11.2023 р.; Рахунок-фактура (Інвойс) №TTC2308249-6 від 22.03.2024 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №1076 від 30.04.2024 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №909 від 21.11.2023 р.; Договір про перевезення №24.1/2024 від 21.05.2024 р.; Договір про перевезення №S/2023 від 24.10.2022 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №78 від 22.05.2024 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1812-ICT від 17.05.2024 р.; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг №1120 від 21.05.2024 р.; Автотранспортна накладна б/н від 22.05.2024 р.; Коносамент №DK24030604CNNGBPLGDNFD від 02.04.2024 р., Прайс-лист від 15.11.2023 р.; Інтернет-пропозиція.

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Опрацювавши надані документи, 27.05.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900466/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001790. З метою випущення товару у вільний обіг 27.05.2024 декларант подав митну декларацію №24UA209170043952U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами:

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 р. за №ТТ2208136 далі - (контракт), укладеного між компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA (продавець) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора ОСОБА_1 (покупець). Слід відмітити, що ні в преамбулі Контракту, ні в реквізитах такого відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA. Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб?єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п. 10 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- Відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- Пунктом 10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами. У той же час контрактом не визначено поняття «повне виконання». При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 ГК України). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт від 26.10.2022 р. №TTC2208136 не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- Згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід?ємною частиною Контракту. За аналізом положень контракту, таким не передбачений порядок погодження проформи інвойс, однак враховуючи, що така Проформа являється невід?ємною частиною контракту, то розуміється, що Проформа інвойс погоджується сторонами шляхом її безпосереднього підписання. Надана до митного оформлення копія проформа інвойс №TTC2308249-6 від 15.11.2023 підписаний лише стороною продавцем та не підписаний стороною покупця, а відтак така не вважається погодженою, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також за даних обставин слід вважати, що декларантом не у повному обсязі надано контракт та усі додатки до такого;

- Для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру/інвойс від 17.05.2024 року за №1812-ICT, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиторських послуг складає 4900 доларів США з терміном оплати 1 день, та який складений на підставі контракту S-2023 від 24.10.2022. Поряд з цим, згідно наданої платіжної інструкції в іноземній валюті №1120 на підтвердження сплати за вищевказаним рахунком здійснено лише 21.05.2024, що перевищує одноденний термін встановлений рахунком-фактурою та п. 3.1. контракту S-2023 від 24.10.2022. При цьому, із наданої платіжної інструкції №1120 від 21.05.2024 вбачається, що валютою розрахунку по такій є Долар США, що не відповідає п. 3.2 контракту S-2023 від 24.10.2022 згідно з яким, експедитор виставляє замовнику рахунок в доларах США або Євро. Розрахунок між сторонами здійснюється в ЄВРО. Також, наданими до митного оформлення документами не вбачається та не підтверджується, що вказане міжнародне перевезення здійснено саме InterCargo Trans Sp.z.0.0 власними силами або із залученням третіх осіб та на замовлення замовника;

- Наданими документами не підтверджено та декларантом не враховані додаткові витрати на надання брокерських послуг за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пп. а) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну;

- Наданий рахунок на оплату транспортних послуг №78 від 22.05.2024 виставлений ПП Транс Олег Плюс на підставі Договору-заявки №24.01/2024 від 21.05.2024. Договір-Заявку №24.01/2024 від 21.05.2024 до митного оформлення не подано;

- У гр. 44 митної декларації декларантом зазначено документ під кодом 4301 (Договір контракт про перевезення) із позначкою «d», під №24.01/2024 від 21.05.2024, однак такий до митного оформлення не доданий та відсутній. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 розділу ІІІ.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В графі 33 кожного оскарженого рішення про коригування митної вартості вказано номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржених рішень.

Проаналізувавши положення ст. 53 МК України та подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості, судом встановлено, що подані декларантом позивача для митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.53 МК України. В той же час, відповідачем не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Проаналізовано, що майже у всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались позивачем, у графі 43 відповідних митних декларацій вказувався код методу визначення вартості 6 (резервний), що свідчить про коригування митницею відповідної вартості. Безсумнівним є те, що чим більша партія товару, то тим меншою є вартість за одиницю. Відповідачем жодним чином не було спростовано згадані невідповідності в деклараціях, використаних ним як джерела інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності» (постанова від 02.07.2020 у справі №826/23118/15);

- «… Суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

… встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами» (постанова від 28.10.2020 у справі №1.380.2019.000724).

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17);

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», (постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/17);

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Суд зазначає, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі №820/2014/17.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд керується такими міркуваннями:

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

-обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

-причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за другорядними методами є наявність сукупності наступних умов:

1)подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують тому який застосований.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України. Натомість відповідач вказав у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості ряд зауважень до поданих декларантом позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900454/2 від 23.05.2024.

Відповідач стверджує, що в контракті від 26.10.2022 р. за №ТТ2208136 відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.LTD, CHINA.

Суд зазначає, що позивач звернувся до контрагента «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD» зовнішньоекономічного контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022. Листом від 21.03.2024 р. компанія «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» надала наступну відповідь: «Нашою компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» укладено зовнішньоекономічний Контракт №TTC2208136 від 26.10.2022 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер». Уповноваженою особою, яка діяла від імені «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» при укладенні зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022, яка його підписала є Lyu LangTao».

Суд наголошує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Позивач долучив до позовної заяви вищенаведений лист від контрагента, який суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Відповідач вказує на те, що до митного оформлення декларантом не надано замовлень Покупця.

Суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту. Суд також встановив, що до митного контролю декларантом позивача було подано рахунок-проформу №TTC2308249-2 від 15.11.2023 року, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому фактуру-проформу можна вважати замовленням. А тому всі витрати на товар, які понесено ТОВ «Сікер» за Контрактом №TTC2208136 від 26.10.2022 року, включені у заявлену митну вартість.

Положення п. 1.2. контракту не можна застосовувати відірвано від інших положень. Так, наступний пункт вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід?ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).

З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано Митниці рахунки-проформи, рахунки-фактури та платіжні інструкції всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар були надані. Відповідно, у Митниці були відсутні підстави для невизнання митної вартості.

Відповідач вказує на те, що рахунок на оплату транспортних послуг №79 від 22.05.2024 складено відповідно до договору-заявки 24.01/2024 від 21.05.2024 р., однак такий договір-заявка до митного оформлення не надано.

Судом встановлено, що у графі 44 митної декларації №24UA209170042886U2 від 23.05.2024 року зазначено код « 4301», під яким містяться Договір-заявка №24.01/2024 від 21.05.2024 року. Цей документ зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у Рішенні про коригування митної вартості товарів.

Згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684, позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Проте, матеріали даної справи такої вимоги не містять.

Відповідач стверджує, що декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, а тому відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Судом встановлено, що продавець товару «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» для Покупця ТОВ «Сікер» не заявляв про надання знижки. У поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті №TTC2208136 від 26.10.2022 не зазначено про можливість надання Покупцеві знижки на ціни товарів Продавця. Також в п.1.3. зовнішньоекономічного контракту вказано, що найменування, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Таким чином, декларантом позивача було подано усі товаросупровідні документи, що підтверджуються заявлену митну вартість товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900466/2 від 27.05.2024.

Відповідач стверджує, що в контракті від 26.10.2022 р. за №ТТ2208136 відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.LTD, CHINA.

Суд зазначає, що позивач звернувся до контрагента «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD» зовнішньоекономічного контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022. Листом від 21.03.2024 р. компанія «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» надала наступну відповідь: «Нашою компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» укладено зовнішньоекономічний Контракт №TTC2208136 від 26.10.2022 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер». Уповноваженою особою, яка діяла від імені «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» при укладенні зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022, яка його підписала є Lyu LangTao».

Суд наголошує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідач вказує на те, що до митного оформлення декларантом не надано замовлень Покупця.

Суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту. Суд також встановив, що до митного контролю декларантом позивача було подано рахунок-проформу №TTC2308249-6 від 15.11.2023, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому фактуру-проформу можна вважати замовленням. А тому всі витрати на товар, які понесено ТОВ «Сікер» за Контрактом №TTC2208136 від 26.10.2022 року, включені у заявлену митну вартість.

Положення п. 1.2. контракту не можна застосовувати відірвано від інших положень. Так, наступний пункт вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід?ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).

З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано Митниці рахунки-проформи, рахунки-фактури та платіжні інструкції всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар були надані. Відповідно, у Митниці були відсутні підстави для невизнання митної вартості.

Відповідач вказує на те, що контракт від 26.10.2022 р. №TTC2208136 не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ст. 382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 180 ГК України передбачає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч.1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.

Суд звертає увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В оскаржуваному рішенні відповідач не вказав положення закону, згідно якими укладений позивачем зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подає рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, відтак цей договір є правомірним.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, у Контракті пунктом 10 «Інші умови договору» передбачено «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000, 000 USD».

Таким чином, Контракт TTC2208136 від 26.10.2022 є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як ГК України, так і ЦК України.

Відповідач вказує на те, що надана до митного оформлення копія проформи-інвойсу №TTC2308249-6 від 15.11.2023 підписана лише продавцем та не підписана покупцем, а відтак така не вважається погодженою, що в свою чергу не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд наголошує, що пунктом 1.3. контракту №TTC2208136 від 26.10.2022 не передбачено, що рахунок-проформа вважається погодженою лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. Вказане положення передбачає, що сторони узгоджують найменування, кількість, ціну товару, однак способи такого «узгодження» не є конкретизовані. Більше того, зазначивши у Контракті фразу «та визначається у Проформі інвойсах» сторони прямо домовились, що після узгодження найменування, асортименту, кількості та ціни за одиницю Товару виставляється Проформа -інвойс.

Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Для підтвердження митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларантом позивача до митного оформлення було подано весь пакет документів, які підтверджують складові митної вартості товару.

Суд наголошує, що у випадку виявлення подання до митного оформлення підроблених документів митниця зобов`язана розглянути питання про наявність порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України, яка передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Разом з тим, матеріали даної справи не містять відомостей про те, що посадові особи митного органу вчиняли дії, спрямовані на фіксацію порушення митних правил, передбачених цією статтею, в діях посадових осіб позивача. Також жодних протоколів про порушення митних правил у зв`язку із можливою підробкою документів чи повідомлення, митним органом складено не було.

Відповідач вказує, що позивачем перевищено одноденний термін оплати транспортно-експедиційних послуг, розрахунок був здійснений іншою валютою, ніж передбачено контрактом, а також те, що наданими до митного оформлення документами не підтверджується, що міжнародне перевезення здійснено саме InterCargoTrans Sp.z.0.0 власними силами або із залученням третіх осіб та на замовлення замовника.

В даному випадку суд звертає увагу на Постанову Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19, в якій зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості».

Дотримання чи недотримання строків постачання товару не є обставиною, що впливає на його митну вартість. Така позиція ґрунтується на висновках Верховного Суду, що наведені у постанові від 20.08.2020 по справі №808/1873/18.

Таким чином, терміни оплати ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару.

Щодо валюти розрахунку.

Суд встановив, що між позивачем та експедитором «InterCargoTrans» укладено договір транспортного експедирування № S/2023 від 24.10.2022 року на підставі якого експедитор бере на себе зобов`язання надавати експедиторські послуги, послуги на перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів, супутні послуги. На виконання цього договору експедитором було виставлено рахунок №1812-ICT від 17.05.2024 року на оплату вказаних послуг в доларах США, що прямо передбачено Контрактом. По вказаному рахунку було проведено оплату, про що свідчить банківський платіжний документ №1120 від 21.05.2024 року. Оплата позивачем в доларах США (як зазначено у виставленому рахунку), а не по крос-курсу в Євро цієї ж суми, жодним чином не впливає на числові значення заявленої митної вартості, адже оплачена та ж сума тільки в іншій валюті. У автотранспортній накладній б/н від 22.05.2024 року у графі 22 зазначено експедитора «InterCargoTrans». Відтак, подані позивачем документи слугують підтвердженням здійснення міжнародного перевезення.

Щодо витрат на надання брокерських послуг за межами території України на оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу.

Суд наголошує, що відповідно до п. п. 2.1.7 Договору транспортного експедирування № S/2023 від 24.10.2022 року, експедитор «InterCargoTrans» приймає на себе зобов`язання надавати митно-брокерські послуги. У рахунку на оплату транспортних послуг №1812-ICT від 17.05.2024 року зазначено, що послуга «видача документів» становить 200 дол. США. Таким чином, послуги з оформлення транзитної декларації Т1 по території Європейського Союзу є тим оформленням документів, які включається у митну вартість товарів.

Відповідач вказує на те, що до митного оформлення не подано Договору-заявки №24.01/2024 від 21.05.2024.

Суд зазначає, що в графі 44 митної декларації №24UA209170042895U8 від 23.05.2024 року вказаний код « 4301», під яким містяться Договір-заявка №24.01/2024 від 21.05.2024 року. Цей документ зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також у Рішенні про коригування митної вартості товарів. Згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684, позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Водночас, матеріали даної справи не містять такої вимоги митного органу.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо безпідставності та неправомірності коригування відповідачем заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Сікер».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900454/2 від 23.05.2024 та №UA209000/2024/900466/2 від 27.05.2024 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» вул. Львівська, буд. 2, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332; код ЄДРПОУ - 40557114) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд.1, м. Львів; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900454/2 від 23.05.2024;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900466/2 від 27.05.2024.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» вул. Львівська, буд. 2, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332; код ЄДРПОУ - 40557114) судовий збір у сумі 6998,10 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна