Рішення
від 27.11.2024 по справі 380/10840/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/10840/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКЕР" до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (вул. Львівська, буд. 2, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332; код ЄДРПОУ 40557114; далі - Позивач) до Львівської митниці (вул. Костюки Т, буд. 1, м. Львів,79000; код ЄДРПОУ 43971343; далі - Відповідач) з вимогами:

Визнати протиправним та скасувати:

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900175/2 від 06.03.2024;

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900261/2 від 01.04.2024;

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900263/2 від 01.04.2024.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позов обґрунтований тим, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як 06.03.2024 разом із митною декларацією №24UA209170018762U6, 01.04.2024 разом із митною декларацією №24UA209170026581U6 та 01.04.2024 разом із митною декларацією №24UA209170026584U3 декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною контракту) Львівській митниці надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задоволити, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900175/2 від 06.03.2024, № UA209000/2024/900261/2 від 01.04.2024 та №UA209000/2024/900263/2 від 01.04.2024 скасувати.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що подані декларантом документи до митного оформлення містять суперечності та розбіжності. Відповідач вказує, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність у кількості товару, умовах поставки, виробнику та торговій марці. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за двома поставками. Більше того, декларантом позивача було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» (позивач) та компанія «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD», CHINA уклали зовнішньоекономічний Контракт №JD22W028 від 11.11.2022 р., предметом якого є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець поставляє та передає у власність покупця вуличні меблі (товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №JD22W028 від 11.11.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №JD23W022 від 23.12.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 17 400 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 06.03.2024 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170018762U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір №JD22W028 від 11.11.2022 р.; Рахунок-проформа №JD23W022 від 20.10.2023 р.; Рахунок-фактура (Інвойс) №JD23W022 від 23.12.2023 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №873 від 23.10.2023 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №940 від 03.01.2024 р.; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг №987 від 16.02.2024 р.; Договір про перевезення №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 р.; Договір про перевезення №2024/02/15 ПК від 15.02.2024 р.; Договір про перевезення №S/2023 від 24.10.2022 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1254 від 20.02.2024 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги N1692-ІСТ від 14.02.2024 р.; Автотранспортна накладна б/н від 20.02.2024 р.; Коносамент №DK23121088CNNGBPLGDNFD від 28.12.2023 р.; Копія митної декларації країни відправлення №310120230515238122 від 25.12.2023 р.; Прайс лист б/н від 20.11.2023 р.; Інтернет пропозиція.

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Опрацювавши надані документи, 06.03.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900175/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№UA209170/2024/000810. З метою випущення товару у вільний обіг 06.03.2024 декларант подав митну декларацію №24UA209170018920U4, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами:

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 11.11.2022 р. за № JD22W028 далі - (Контракт), укладеного між компанією Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD, CHINA (Продавець) та ТОВ «СІКЕР» в особі директора ОСОБА_1 (Покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії Linhai Jarden Arts And crafts CO., LTD., проте п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті №873 від 23.10.2023 та №940 від 03.01.2024 які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка -кореспондента , номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту;

- Відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлення покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- Для підтвердження транспортно-експедиторських витрат за маршрутом NINGBO Port, China (Китай) Rzeszow, Poland ( Польща) декларантом надано рахунок-фактуру від 14.02.2024 року № N1692-ІСТ, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно- експедиторських послуг складає 3900 доларів США з терміном оплати 1 день. Для підтвердження оплати наданих послуг декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюти № 987 від 16.02.2024р. яка не може бути взятою до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оплати отриманих послуг, оскільки не відповідає вимогам закону № 1591-ІХ та постанови №216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- У гр. «торгова країна» митної декларації країни експерту від 25.12.2023 за № 310120230515238122 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- Заповнення СМR здійснюється відповідно до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення надано СМR б/н від 20.022024 року, яка не відповідає вимогам вищезазначеної Конвенції у частині заповнення всіх необхідних граф. В СМR , що надано до митного оформлення не заповнено гр. 16 та гр.23 у яких зазначається інформація щодо перевізника;

- Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, значеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за мов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані трати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № JD23W019 від 18.01.2024 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 16 170 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 01.04.2024 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170026581U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір №JD22W028 від 11.11.2022 р.; Рахунок-проформа №JD23W019 від 18.10.2023 р.; Рахунок-фактура (Інвойс) №JD23W019 від 18.01.2024 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №863 від 20.10.2023 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №964 від 31.01.2024 р.; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг №1020 від 27.03.2024 р.; Договір про перевезення №2060 від 26.03.2024 р.; Договір про перевезення №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 р.; Договір про перевезення №2023/08/25 ЕР від 25.08.2023; Договір про перевезення №S/2023 від 24.10.2022 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1280 від 29.03.2024 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги N1731-ІСT від 25.03.2024 р. Автотранспортна накладна б/н від 29.03.2024 р.; Коносамент №S04220407 від 26.01.2024 р.; Копія митної декларації країни відправлення №310120240519705784 від 19.01.2024 р.; Прайс лист б/н від 18.10.2023 р.; Інтернет пропозиція.

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Опрацювавши надані документи, 01.04.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900261/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001113. З метою випущення товару у вільний обіг 01.04.2024 декларант подав митну декларацію №24UA209170026756U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 11.11.2022 р. за № JD22WO28 далі - (Контракт), укладеного між компанією Linhai Jarden Arts And crafts CO., LTD, CHINA (Продавець) та ТОВ «СІКЕР» в особі директора ОСОБА_1 (Покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії Linhai Jarden Arts And crafts CO., LTD., проте п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті №863 від 20.10.2023 та №964 від 31.01.2024 які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка -кореспондента , номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту;

- Відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлення покупця, які до митного оформлення декларантом не надано

- Для підтвердження оплати за транспортні послуги декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №1020 від 27.03.2024 р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, оскільки не відповідає вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216, не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту;

- У гр. «торгова країна» митної декларації країни експерту від 19.01.2024 за № 310120240519705784 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» (позивач) та компанія «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», CHINA уклали зовнішньоекономічний Контракт №21UP4175 від 17.11.2022 р., предметом якого є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець поставляє та передає у власність Покупця (надалі Товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №21UP4175 від 17.11.2022 згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 23UP4512 від 18.01.2024 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 23 237, 50 доларів США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 01.04.2024 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170026584U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір №21UP4175 від 17.11.2022 р.; Рахунок-проформа №23UP4512 від 24.10.2023 р.; Рахунок-фактура (Інвойс) №23UP4512 від 18.01.2024 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №879 від 26.10.2023 р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №947 від 16.01.2024 р.; Договір про перевезення №S/2023 від 24.10.2024 р.; Договір про перевезення №2024/02/08 ПК від 08.02.2024 р.; Договір про перевезення №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1279 від 28.03.2024 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги N1732-ІСT від 25.03.2024 р. Автотранспортна накладна б/н від 28.03.2024 р.; Коносамент №S04220413 від 26.01.2024 р.; Копія митної декларації країни відправлення №310120240519710058 від 19.01.2024 р.; Прайс лист б/н від 24.10.2023 р.; Інтернет пропозиція.

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Опрацювавши надані документи, 01.04.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900263/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001115. З метою випущення товару у вільний обіг 01.04.2024 декларант подав митну декларацію №24UA209170026780U1, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 17.11.2022 р. за №21UP4175 далі - (Контракт), укладеного між компанією UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED, CHINA (Продавець) та ТОВ «СІКЕР» в особі директора ОСОБА_1 (Покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED, проте п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 20.10.2023 №879 яка не може бути взята до уваги тому що платником у неї є підприємство яке не є стороною зовнішньоекономічного контракту. Та від 16.01.2024 №947, яка не може бути взята до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки: не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача, номера рахунку отримувача,;

- Договір на перевезення від 25.07.2023 №2023/07/25 ЗК зазначений в графі 44 МД проте приєднана заява на перевезення, а саме договір не поданий;

- Договір на перевезення від 08.02.2024 №2024/02/08 ПК передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення неподана;

- Для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру від 25.03.2024 року № N1732-ІСТ, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно- експедиторських послуг складає 7850 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених пунктом 3.1 договору транспортного експедирування №S/2023 від 07.06.2023року, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до встановленого рахунку- фактури;

- У гр. «торгова країна» митної декларації країни експерту від 19.01.2024 за № 310120240519710058 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 розділу ІІІ.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В графі 33 кожного оскарженого рішення про коригування митної вартості вказано номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржених рішень.

Проаналізувавши положення ст. 53 МК України та подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості, судом встановлено, що подані декларантом позивача для митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.53 МК України. В той же час, відповідачем не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Проаналізовано, що майже у всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались позивачем, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було. Безсумнівним є те, що чим більша партія товару, то тим меншою є вартість за одиницю, а різні умови поставки також впливають на ціну товару. Також митниця здійснювала коригування митної вартості товарів незаконно, використовуючи як джерело інформації митні декларації, які не відповідають вимогам ст. 60 Митного кодексу України, а саме: не враховано розбіжності у торгових марках, співрозмірність ввезених товарів на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Відповідно до ч. 3 ст. 60 Митного кодексу України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Згідно ч. 4 ст. 60 Митного кодексу України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Відповідачем жодним чином не було спростовано згадані невідповідності в деклараціях, використаних ним як джерела інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності» (постанова від 02.07.2020 у справі №826/23118/15);

- «… Суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

… встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами» (постанова від 28.10.2020 у справі №1.380.2019.000724).

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17);

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», (постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/17);

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Суд зазначає, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2018 року у справі №820/2014/17.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд керується такими міркуваннями:

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

-обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

-причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за другорядними методами є наявність сукупності наступних умов:

1)подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують тому який застосований.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України. Натомість відповідач вказав у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості ряд зауважень до поданих декларантом позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900175/2 від 06.03.2024.

Відповідач стверджує, що в контракті від 11.11.2022 р. за № JD22W028 відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії Linhai Jarden Arts And crafts CO., LTD.

Суд зазначає, що позивач звернувся до контрагента «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» зовнішньоекономічного контракту № JD22W028 від 11.11.2022 р. Листом від 12.04.2024 р. компанія «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» надала наступну відповідь: «Нашою компанією «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» укладено зовнішньоекономічний Контракт №JD22W028 від 11.11.2022 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер». Уповноваженою особою, яка діяла від імені «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» при укладенні зовнішньоекономічного контракту №JD22W028 від 11.11.2022, яка його підписала є Wen Xiaoyong».

Суд наголошує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Позивач долучив до позовної заяви вищенаведений лист від контрагента, який суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Відповідач вказує на те, що платіжні інструкції в іноземній валюті №873 від 23.10.2023 та №940 від 03.01.2024 які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216.

Згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг].

Судом встановлено, що в пункті 57 банківських платіжних документів №873 від 23.10.2023 та №940 від 03.01.2024 вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: CHASSGSFGXXX, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 11 «Реквізити сторін» Контракту №JD22W028 від 11.11.2022 року. Водночас, Постанова №216 не визначає того, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.

Посадова особа митного органу також зазначає, що банківські платіжні документи не містять номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту.

Суд встановив, що в графі 59 «Отримувач» банківських платіжних документі №873 від 23.10.2023 та №940 від 03.01.2024 зазначено «ACC. №10141740243387», що повністю відповідає номеру рахунку зазначеному у пункті 11 Контракту №JD22W028 від 11.11.2022 року.

Отже, банківські платіжні документи №873 від 23.10.2023 та №940 від 03.01.2024 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ «Сікер» на рахунок контрагента «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» оплату за товар, що поставляється. А тому банківські документи можна ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Відповідач вказує, що до митного оформлення декларантом не надано замовлення покупця.

Замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

До митного контролю декларантом було подано рахунок-проформу №JD23W022 від 20.10.2023 року, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому надану до митного оформлення фактуру-проформу можна вважати замовленням. Усі витрати на товар, які понесено ТОВ «Сікер» за Контрактом №JD22W028 від 11.11.2022 року включені у заявлену митну вартість.

Суд наголошує, що положення п. 1.2. контракту не може застосовуватися відірвано від інших положень. Так, наступний пункт вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий відповідачем до уваги, передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід?ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості, нормами ст. 53 МКУ не визначений.

Відповідач стверджує, що для підтвердження оплати транспортно-експедиторських витрат декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюти № 987 від 16.02.2024 р. яка не може бути взятою до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оплати отриманих послуг, оскільки не відповідає вимогам закону № 1591-ІХ та постанови №216.

Суд зазначає, що в пункті 57 банківського платіжного документу №987 від 16.02.2024 року вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: INGBPLPW, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 7 «Адреси сторін» Контракту №S/2023 від 24.10.2022 року. В Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента. Даний банківський платіжний документ містить посилання на Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 та Рахунок-фактуру N1692-ICT від 14.02.2024 відповідно до якого було здійснено оплату за транспортні послуги. Відтак, банківський платіжний документ №987 від 16.02.2024 р. містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчує здійснену ТОВ «Сікер» на рахунок «InterCargoTrans Sp. z. o. o.» оплату за транспортно-експедиторські послуги.

Митний орган вказує на те, що у гр. «торгова країна» митної декларації країни експорту від 25.12.2023 за № 310120230515238122 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Також позивачу не є відомим порядок заповнення графи «Держава (регіон) торгівлі». Окрім того, відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд враховує позицію, сформовану у постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.05.2020 року у справі №2а-8336/10/1370, в якій зазначено: «встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Також відповідач робить зауваження стосовно СМR б/н від 20.02.2024 року, оскільки в ній не заповнено гр. 16 та гр.23, де яких зазначається інформація щодо перевізника.

Суд враховує позицію Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020, в якій зокрема зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

Товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у товаро-транспортній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок зазначені відповідачем зауваження до CMR не може бути підставою для коригування митної вартості.

Відповідач стверджує, що декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, а тому відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Судом встановлено, що продавець товару «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» для Покупця ТОВ «Сікер» не заявляли про надання знижки. У поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті №JD22W028 від 11.11.2022 не зазначено про можливість надання Покупцеві знижки на ціни товарів Продавця. Також в п.1.3. зовнішньоекономічного контракту вказано, що найменування, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Таким чином, декларантом позивача було подано усі товаросупровідні документи, що підтверджуються заявлену митну вартість товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900261/2 від 01.04.2024.

Судом встановлено, що позивач звернувся до контрагента «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» зовнішньоекономічного контракту № JD22W028 від 11.11.2022 р. Листом від 12.04.2024 р. компанія «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» надала наступну відповідь: «Нашою компанією «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» укладено зовнішньоекономічний Контракт №JD22W028 від 11.11.2022 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер». Уповноваженою особою, яка діяла від імені «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» при укладенні зовнішньоекономічного контракту №JD22W028 від 11.11.2022, яка його підписала є Wen Xiaoyong».

На законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. А тому твердження відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості є безпідставним. Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідач вказує на те, що платіжні інструкції в іноземній валюті №863 від 20.10.2023 та №964 від 31.01.2024 які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216.

Судом встановлено, що в пункті 57 банківських платіжних документів №863 від 20.10.2023 та №964 від 31.01.2024 вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: CHASSGSFGXXX, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 11 «Реквізити сторін» Контракту №JD22W028 від 11.11.2022 року. Окрім того у Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.

Також посадова особа митного органу зазначає, що банківські платіжні документи не містять номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту.

Проте, в графі 59 «Отримувач» банківських платіжних документі №863 від 20.10.2023 та №964 від 31.01.2024 зазначено «ACC. №10141740243387», що повністю відповідає номеру рахунку зазначеному у пункті 11 Контракту №JD22W028 від 11.11.2022 року.

Отже, банківські платіжні документи №863 від 20.10.2023 та №964 від 31.01.2024 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ «Сікер» на рахунок контрагента «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» оплату за товар, що поставляється. Тому банківські платіжні документи можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Відповідач вказує, що до митного оформлення декларантом не надано замовлення покупця.

Суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Позивачем до митного контролю було подано рахунок-проформу №JD23W019 від 18.11.2023 року, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому надану до митного оформлення фактуру-проформу можна вважати замовленням. Усі витрати на товар, які понесено ТОВ «Сікер» за Контрактом №JD22W028 від 11.11.2022 року включені у заявлену митну вартість.

Також суд зауважує, що положення п. 1.2. контракту не може застосовуватися відірвано від інших положень. Так, наступний пункт вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту передбачає: «Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід?ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).

Відповідач зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті №1020 від 27.03.2024 р. не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, оскільки не відповідає вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216.

Судом встановлено, що в пункті 57 банківського платіжного документу №1020 від 27.03.2024 вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: INGBPLPW, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 7 «Адреси сторін» Контракту №S/2023 від 24.10.2022 року. У постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента. Також даний банківський платіжний документ містить посилання на Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 та Рахунок-фактуру N1731-ICT від 25.03.2024 відповідно до якого було здійснено оплату за транспортні послуги. Відтак, банківський платіжний документ документу №1020 від 27.03.2024 р. містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчує здійснену ТОВ «Сікер» на рахунок «InterCargoTrans Sp. z. o. o.» оплату за транспортно-експедиторські послуги.

Відповідач посилається на те, що в гр. «торгова країна» митної декларації країни експерту від 19.01.2024 за № 310120240519705784 вказано POLAND, що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції.

Суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без законодавчого обґрунтування.

Митний орган стверджує, що декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, а тому відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Суд встановив, що продавець товару «Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD» для Покупця ТОВ «Сікер» не заявляв про надання знижки. У поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті №JD22W028 від 11.11.2022 не зазначено про можливість надання Покупцеві знижки на ціни товарів Продавця. У п.1.3. зовнішньоекономічного контракту вказано, що найменування, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Таким чином, декларантом позивача було подано усі товаросупровідні документи, що підтверджуються заявлену митну вартість товарів.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900263/2 від 01.04.2024.

Відповідач робить зауваження про те, що в Контракті від 17.11.2022 р. за №21UP4175 відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED.

Суд вказує, що позивач звернувся до контрагента «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» зовнішньоекономічного контракту №21UP4175 від 17.11.2022 року. Листом від 21.02.2024 р. компанія «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» надала наступну відповідь: «Нашою компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» укладено зовнішньоекономічний Контракт №21UP4175 від 17.11.2022 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер». Уповноваженою особою, яка діяла від імені «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» при укладенні зовнішньоекономічного контракту №21UP4175 від 17.11.2022, яка його підписала є Myron Liu».

Також суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання митного органу про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідач зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 20.10.2023 №879 не може бути взята до уваги, оскільки платником за платіжним документом є підприємство, яке не є стороною зовнішньоекономічного контракту. А платіжна інструкція від 16.01.2024 №947 не може бути взята до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідає вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Ч. 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (Постанова №216), Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Судом встановлено, що попри помилкове зазначення найменування та місцезнаходження платника LLC DISCOUNTQ, графа 50 банківської платіжної інструкції №879 від 20.10.2023 містить усі необхідні реквізити, визначенні законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів. Зокрема вказано: унікальний ідентифікатор платника ТОВ «Сікер» (40557114), номер рахунку платника ТОВ «Сікер» (UA91325365000000501760296), який збігається з тим, що зазначений у графі 11 зовнішньоекономічного контракту №21UP4175 від 17.11.2022 року, вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: BINHCN2N. Отже, кошти були сплачені саме з рахунку ТОВ «Сікер».

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема підпунктом 3 пункту 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

При проведенні калькуляції за платіжними інструкціями №879 від 26.10.2023 та №947 від 16.01.2024, їхня сума становить 23 237 доларів США, що повністю співпадає із фактурною вартістю товарів, яка зазначена у Рахунку-фактурі (інвойсі) №23UP4512 від 18.01.2024.

Пункт 14 Постанови №216 передбачає обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг].

У пункті 57 банківських платіжних документів №879 від 26.10.2023 та №947 від 16.01.2024 вказаний SWIFT-код банку отримувача, а саме: BINHCN2N, що співпадає з SWIFT-кодом зазначеним у пункті 11 «Реквізити сторін» Контракту №21UP4175 від 17.11.2022 року. Окрім того у Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.

Таким чином, банківські платіжні документи №879 від 26.10.2023 та №947 від 16.01.2024 року містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ «Сікер» на рахунок контрагента «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» оплату за товар, що поставляється. Окрім цього, позивач долучив до позову платіжну інструкцію в іноземній валюті із SWIFT-системи 26.10.2023.

Митний орган вказує, що договір на перевезення від 25.07.2023 №2023/07/25 ЗК зазначений в графі 44 МД, проте приєднана заява на перевезення, а сам договір не поданий.

Суд встановив, що у графі 44 митної декларації №24UA209170026584U3 від 01.04.2024 р. зазначено код « 4301», під якими містяться документ Договір на перевезення від 25.07.2023 №2023/07/25 ЗК. Зокрема, цей документ зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у Рішенні про коригування митної вартості товарів. Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації, згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Проте, матеріали справи свідчать про те, що такої вимоги митницею не ставилось.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, в ч. 2 статті 53 МК України не визначений конкретний перелік документів, якими підтверджується розмір витрат на перевезення товарів.

Суд також враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, де вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Декларант позивача для підтвердження витрат на транспортування надав договори про перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиторські послуги, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг, автотранспортну накладну, коносамент. Отже, усі понесені ТОВ «Сікер» витрати на транспортування підтверджені документально.

Відповідач вказує, що договором на перевезення від 08.02.2024 №2024/02/08 ПК передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана.

Суд звертає увагу, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Водночас, відповідач суперечить собі, оскільки у у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначає: «проте приєднана заява на перевезення, а сам договір не поданий». Це свідчить про те, що декларантом позивача до митного оформлення подавалась заявка на перевезення на підставі договору №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сікер».

Суд враховує позицію Верховного Суду щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення, яка зазначена в постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17: «серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Відповідач вказує, що декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг.

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вищезазначений наказ Міністерства фінансів України визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг. Таким чином, вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості, були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які вимагаються на законодавчому рівні. Для обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано договір на перевезення, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги та автотранспортну накладну. Як наслідок усі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Сікер», включені у заявлену митну вартість.

Крім цього, позивачем було долучено до позовної заяви банківський платіжний документ №1026 від 29.03.2024 року, що підтверджує здійснену оплату за транспортні послуги, згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.03.2024 року N1732-ІСТ, яку оцінено судом як належний та допустимий доказ.

Митний орган стверджує, що у гр. «торгова країна» митної декларації країни експорту від 19.01.2024 за № 310120240519710058 вказано POLAND, що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції.

Суд вкотре наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, а подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого обґрунтування.

Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо безпідставності та неправомірності коригування відповідачем заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Сікер».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900175/2 від 06.03.2024, №UA209000/2024/900261/2 від 01.04.2024, №UA209000/2024/900263/2 від 01.04.2024 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (вул. Львівська, буд. 2, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332; код ЄДРПОУ 40557114) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд.1, м. Львів; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900175/2 від 06.03.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900261/2 від 01.04.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900263/2 від 01.04.2024.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» вул. Львівська, буд. 2, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332; код ЄДРПОУ 40557114) судовий збір у сумі 2422,4 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	27.11.2024
Оприлюднено	29.11.2024
Номер документу	123340365
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/10840/24

Рішення від 27.11.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Карп'як Оксана Орестівна

Ухвала від 27.05.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Карп'як Оксана Орестівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.11.2024 по справі 380/10840/24ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/10840/24

Рішення від 27.11.2024

Ухвала від 27.05.2024

Рішення
від 27.11.2024 по справі 380/10840/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД