Рішення

від 26.11.2024 по справі 380/3207/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 рокусправа № 380/3207/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форвард України" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Форвард України" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить :

- визнати протиправною та скасувати картку відмови № UA209230/2023/002245 у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за митною декларацією № 23UA2092300091708U6 прийняту Львівською митницею;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.08.2023 № UA209000/2023/100536/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення господарської діяльності 03.07.2023 між ТОВ "Агро Форвард України" та компанією "Абергавінні НВ", Королівство Бельгії укладений Договір купівлі-продажу № С03072023, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує Товари, зазначені в рахунках (інвойсах) до Договору, отриманих протягом дії Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вищевказаного Договору, 23.08.2023 позивач здійснив оплату в розмірі 100 відсотків передоплати за товар в сумі 26 566,00 доларів США на рахунок Продавця, що підтверджується копією платіжного доручення (квитанції) про SWIFT-переказ № 103 від 23.08.2023 на рахунок ВЕ57220036210035 ABERGAVENNY NV 26566,00 доларів США (код 33В), в якій у деталях платежу (код 70) зазначено: "передоплата Договір №C03072023 від 03.07.2023 Проформа Інвойс № 90017421 від 11.08.2023" .

На підставі Договору купівлі-продажу № C03072023 від 03.07.2023, Проформи Інвойс № 90017421 від 11.08.2023 та відповідно до рахунку-фактури (інвойса) № 90100527 від 24.08.2023 позивач придбав у Продавця за кордоном (Королівство Бельгія) товари на загальну суму 26566,00 доларів США, а саме:

1) препарат "VITAMIN A 1000 IU/MG" (вітамін А) в кількості 500 кг на суму 10615,00 доларів США (ціна за одиницю товару 21,23 доларів США);

2) препарат "VITAMIN B1 MONO" (вітамін В) в кількості 200 кг на суму 2970,00 доларів США (ціна за одиницю товару 14,85 доларів США);

3) препарат "BIPEX H2-BIOTIN 2%" в кількості 300 кг на суму 1200,00 доларів США (ціна за одиницю товару 4,00 доларів США);

4) препарат "NICOTINAMIDE" в кількості 2000 кг на суму 11660,00 доларів США (ціна за одиницю товару 5,83 доларів США);

5) препарат "VITAMINE С 99%" в кількості 50 кг на суму 121,00 доларів США (ціна за одиницю товару 2,42 доларів США) (надалі у позові -Товари) (копії Проформи Інвойса, рахунка-фактури (інвойса) додаються до позовної заяви).

29.08.2023 з метою митного оформлення придбаних Товарів уповноважений представник декларанта ПП "БРОК-ЮК" подав до Львівської митниці митну декларацію №23UA209230091708U6. Вантаж був заявлений за фактурною митною вартістю згідно рахунку-фактури (інвойса) № 90100527 від 24.08.2023. Ціна імпортованих Товарів визначена в сумі 26566,00 доларів США. Митна вартість імпортованих Товарів визначена за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості, позивач надав митному органу документи, що відповідають переліку визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, проте митним органом було скориговано митну вартість товару за резервним методом.

Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. На думку позивача, винесення оскаржуваного рішення завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках у спосіб сплати зайвих митних платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує своє рішення.

Ухвалою від 15.02.2024 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 01.03.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

14.03.2024 Львівська митниця надіслала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: 1) відповідно до вимог п. З зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 №С03072023 Продавець має надати Покупцю додаткові документи, зокрема, сертифікат якості, який повинен містити інформацію про виробника та країну походження товару. Вищезазначений документ декларантом не надано. 2) відповідно до вимог п. 10 зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 № C03072023 Продавець несе витрати по митному оформленню та навантаженню товару на транспортний засіб у країні експорту, проте дані витрати не зазначені у рахунку-фактурі від 24.08.2023 № 90100527.

Зазначає, що частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов?язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином позивачем не надано документального підтвердження складової митної вартості, передбаченої пунктом 6 частини 10 ст. 58 МК України.

Крім того, відповідно до вимог п. 5.3 Договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 13.10.2021 №П131021/1, перевезення або Заявці на перевезення, яка являється невід`ємною частиною договору перевезення. Даний документ декларантом не надано митному органу, що не дає змоги впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення товару до митного кордону України. Відповідно до ч .2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Оскільки разом із митною декларацією не подавалась заявка, яка є невід`ємною частиною договору, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі.

Також, у гр. "товари, роботи, послуги" рахунку про надання транспортних послуг від 28.08.2023 № 12512, у тому числі зазначені номери CMR згідно яких здійснювалося переміщення збірного вантажу. Проте, CMR № FEB209609383, згідно якої переміщуються товар що оцінюється у рахунку відсутня, що не дає змоги впевнитись у достовірності розрахунку транспортних витрат при переміщенні даного вантажу. Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідач переконаний, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

З огляду на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

15.03.2024 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що у відзиві на позовну заяву не наведені заперечення щодо зазначених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, відсутні посилання на відповідні докази та норми права, не наведені доводи для спростування доказів адміністративного позову.

Розглянувши наявні у справі документи, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Форвард України" (Покупець) та Компанія "Абергавінні НВ" (ABERGAVENNY NV), Королівство Бельгія (Продавець), уклали зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу № С03072023 (далі Договір № С03072023), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує, приймає та оплачує Товари, зазначені в рахунках (інвойсах) до Договору, отриманих протягом дії Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору № С03072023 ціна товару, узгоджена Сторонами, визначається окремим рахунком (інвойсом) на відвантаження і є невід`ємною частиною цього Договору. Пакування Товару визначається пакувальним листом на кожне відвантаження Товару.

Загальна кількість Товару відповідно до Договору складається з загальної суми всіх рахунків (інвойсів), виданих Покупцеві на всі відвантаження протягом дії даного Договору.

Загальна вартість Договору № С03072023 складається з загальної суми всіх рахунків (інвойсів), виданих Покупцеві на всі відвантаження протягом дії даного Договору.

Згідно із пунктом 10 Договору № С03072023 умовами поставки (згідно з "Інкотермс-2020") є FCA Хайст-оп-ден-Берг, Бельгія, Продавець доставляє товари, після виконання всіх митних формальностей очищення для експорту, у вказаному місці, яке знаходиться під контролем продавця. Продавець несе відповідальність за завантаження товарів в автотранспорт перевізника покупця.

На виконання умов Договору від 03.07.2023 № С03072023, відповідно до рахунку-фактури від 24.08.2023 № 90100527, Покупець придбав товар на загальну суму 26566,00 USD.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ "Агро Форвард України" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230091708U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Разом з митною декларацією № 23UA209230091708U6 в якості підстави для застосування основного методу декларант надав до Львівської митниці наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист б/н від 24.08.2023; - рахунок-проформа № 90017421 від 11.08.2023; - рахунок-фактура №90100527 від 24.08.2023; - автотранспортна накладна № 209609383 від 24.08.2023; - сертифікат про проходження товару № 822023022418 від 23.08.2023; - сертифікат з перевезення (походження) товару № Е5.572.892 від 25.08.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 23.08.2023; - рахунок-фактура про надання транспортних послуг № 12512 від 28.08.2023; - прейскурант (прайс-лист) № б/н від 09.08.2023; - зовнішньоекономічний договір № С03072023 від 03.07.2023; - договір (контракт) про перевезення № П131021/1 від 13.10.2021; - замовлення № 1246 від 11.08.2023; - комерційна пропозиція від 10.08.2023; - копія митної декларації країни відправлення №23ВЕЕ0000051625328 від 24.08.2023; - копія митної декларації країни відправлення №23ВЕЕ0000051626421 від 24.08.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися; 8) рахунки про оплату комісійних , посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору ; 9) виписки з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. ".

У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу надіслав: реєстраційне посвідчення №АА-08358-04-19 від 31.05.2019; - специфікацію упаковки від 24.08.2023; - лист про формування ціни від 24.08.2023; - сертифікат аналізу від 05.07.2023; - специфікацію від 11.08.2023.

30.08.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100536/2, у графі 33 якого зазначила:

"…Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - відповідно до вимог п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 № C03072023 Продавець має надати Покупцю наступні додаткові документи: - сертифікат якості який повинен містити інформацію про виробника та країну походження товару. Вищезазначений документ декларантом не надано; - відповідно до вимог п. 10 зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 № С03072023 Продавець несе витрати по митному оформленню та навантаженню товару на транспортний засіб у країні експорту, проте дані витрати не зазначені у рахунку-фактурі від 24.08.2023 № 90100527; - відповідно до вимог п. 5.3 договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 13.10.2021 № П131021/1, вартість перевезення товарів має зазначатись у додатку до договору перевезення або Заявці на перевезення, яка являється невід`ємною частиною договору перевезення. Даний документ декларантом не надано митному органу, що не дає змоги впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення товару до митного кордону України; - у гр. "товари, роботи, послуги" рахунку про надання транспортних послуг від 28.08.2023 № 12512 у тому числі зазначені номери CMR згідно яких здійснювалось переміщення збірного вантажу. Проте, CMR № FEB209609383, згідно якої переміщуються товар що оцінюється у рахунку відсутня, що не дає змоги впевнитись у достовірності розрахунку транспортних витрат при переміщенні даного вантажу.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару…".

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002245.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначені Митним кодексом України (далі МК України).

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Суд зазначає, що згідно протоколу обробки № 9965 від 29.08.2023 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно із ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 30.08.2023 № UA209000/2023/100536/2 порушень, суд враховує таке.

Стосовно твердження відповідача про відсутність сертифіката якості товару, який впливає на вартісні показники товару, суд зазначає, що згідно п. 3 Контракту № С03072023 Постачальник зобов`язується надати Покупцю на кожну партію товару наступні додаткові до основного переліку: а) сертифікат якості виробника виданий та засвідчений Продавцем, який повинен містити найменування виробника та країна погодження, номер партії, дата виготовлення товару, термін придатності, умови зберігання, кількість товару; б) специфікація на продукт.

Поряд з цим, суд відмічає, що сертифікат якості товару є товаросупровідним документом, який надається, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку покупця не відображається, оскільки фактично не містить достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.

Крім того, сертифікат якості не входить до переліку документів, які надаються для підтвердження митної вартості товару митному органові, а може бути наданий додатково на вимогу митного органу у разі, якщо документи зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилання митного органу на те, що "відповідно до вимог п. 10 зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 № С03072023 Продавець несе витрати по митному оформленню та навантаженню товару на транспортний засіб у країні експорту, проте дані витрати не зазначені у рахунку-фактурі від 24.08.2023 № 90100527", суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 10 Договору купівлі-продажу № С03072023 від 03.07.2023 умовами поставки товару є FCA (згідно з Інкотермс 2020). Продавець доставляє товари, після виконання всіх митних формальностей очищених для експорту, у вказаному місці, яке знаходиться під контролем продавця. Продавець несе відповідальність за завантаження товарів в автотранспорт перевізника покупця.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) "франко-перевізник" (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відповідно до п. А2. Правил - Якщо потрібно, продавець зобов`язаний отримати, власним коштом і на свій ризик, експортну ліцензію або інший офіційний дозвіл та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товару п. А4. Правил визначено що - Продавець зобов`язаний передати перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, товар у узгодженому пункті (якщо є) у зазначеному місці поставки у погоджену дату або у погоджений період.

Постачання вважається виконаним: - якщо зазначений пункт знаходиться у приміщеннях продавця, - коли товар завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем; - у будь-якому іншому випадку, - коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, номінованої покупцем, у транспортному засобі продавця та готовим до розвантаження.

Із аналізу приписів п. А.2 та п. А4 Правил вбачається, що поставка має бути здійснена при виконанні двох умов. По-перше товар має пройти митне очищення для експорту, і по-друге завантажений у транспортний засіб.

Тобто за умовами поставки FCA згідно з Incoterms 2010 продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Як встановлено судом завантаження товару у транспортний засіб здійснювалося у місті Хайст-оп-ден-Берг, Бельгія, що підтверджується наданими до митного оформлення товаросупровідними документами.

Крім того, відповідно до рахунку на оплату від 28.08.2023 № 12512 транспортні витрати розраховані за маршрутом Хайст-оп-ден-Берг, Бельгія Солонка (Україна).

Так, умовами зовнішньоекономічного договору встановлено, що поставка здійснюється за умовами FCA, які передбачають, що витрати на навантаження несе продавець, а отже такі витрати включаються у вартість товару, що постачається. Відтак, відсутні підстави окремо зазначати вартість таких витрат у рахунку-фактурі.

Щодо посилання митного органу на відсутність під час митного оформлення Заявки на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору, суд зауважує, що ст. 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, це:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, серед такого переліку немає замовлень, заявок чи будь-яких інших попередніх документів. Натомість ч. 5 ст. 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд зауважує, що умовами Договору № П131021/1 від 13.10.2021 замовник подає виконавцю "Заявку на перевезення". Заявка має містити інформацію про: маршрут, адреси вантажовідправника і вантажоодержувача, кількість пунктів завантаження і розвантаження, час, дату і місце завантаження, час, дату і місце розвантаження, ПІБ осіб відповідальних за завантаження і розвантаження, номери їх мобільних телефонів, опис вантажу, тип необхідного рухомого складу, додаткові або особливі умови конкретного перевезення, спосіб завантажувально-розвантажувальних робіт.

Під час митного оформлення декларантом позивача надано митному органу рахунок на оплату послуг з перевезення, довідку про розмір транспортних витрат як містять всю інформацію про вартість перевезення вантажу.

Відтак, суд погоджується із позивачем, що заявка до Договору перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення, оскільки у заявці може міститися лише інформація про місце завантаження, розвантаження, ПІБ водія та номера автомобіля, яким здійснюється перевезення, інформація про вантажовідправника та вантажоодержувача, і така заявка не впливає на числові визначення митної вартості за умови підтвердження транспортної складової іншими документами.

Також у своєму рішення митний орган зазначає, що CMR № FEB209609383, згідно якої переміщуються товар що оцінюється, у рахунку відсутня. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14; від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15; від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

З урахуванням наведеного, а також відсутнісстю будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постановах від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення від 30.08.2023 № UA209000/2023/100536/2 про коригування митної вартості, то за результатами проведеної консультації, митну вартість:

- товару № 1, 2 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 29.08.2023 № UA209230/2023/091621. Однак, товар, зазначений у декларації не є тотожним товару 1, 2 зокрема, різні характеристики, виробники. Крім того по декларації, яка взята відповідачем, товар № 3, 5 оформлений по 6 (резервному) методу (гр. 43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за даним товаром.

- товар № 3 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 06.07.2023 № UA209230/2023/072431. Однак, товар, зазначений у декларації не є тотожним товару 3, зокрема, різні характеристики, виробники. Крім того по декларації яка бралась відповідачем товар № 2 оформлений по 6 (резервному) методу (гр. 43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

За наведених обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.

Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє вимоги ТОВ "Агро Форвард України" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат, пов`язаних із наданням послуг перекладача, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Із аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення витрат, пов`язаних із наданням послуг перекладача відсутні, оскільки стаття 254 МК України передбачає обов`язок декларанта подати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад. Крім того, суд не вирішував питання залучення перекладача у ході розгляду цієї справи, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 30.08.2023 №UA209000/2023/100536/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/002245.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Форвард України" (код ЄДРПОУ 39613589; м. Київ, вул. Здолбунівська , буд. 7Д, корпус літ. 3, оф. 401А) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна