Рішення

від 26.11.2024 по справі 380/18514/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/18514/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - його доньці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені якої діє матір - ОСОБА_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_5 , пов`язаної із захистом Батьківщини;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - його доньці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені якої діє матір - ОСОБА_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_5 , пов`язаної із захистом Батьківщини.

Ухвалою судді від 09.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Посилається на те, що є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час бойових дій у селі Кислівка, Куп`янського району, Харківської області. Зазначила, що на час смерті ОСОБА_5 у нього була дружина, малолітній син, батько та мати; крім того, на момент його смерті позивач була вагітна другою дитиною. Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 року №16/168 було призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 та розподілено на: ОСОБА_1 (дружину), ОСОБА_6 (сина), ОСОБА_2 (батька), ОСОБА_3 (матір). ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_4 - донька загиблого військовослужбовця, що народилася після його смерті. Зазначила, що 22.02.2024 року позивач в інтересах малолітньої доньки звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо виплати доньці загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю. Однак протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в, позивачу було відмовлено у призначенні (перерахунку) виплати одноразової грошової допомоги для її малолітньої доньки з причин народження спільної доньки після загибелі військовослужбовця. Позивач з таким рішенням не погоджується та зазначила, що обставина народження дитини загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 після його смерті не може бути підставою для висновку про те, що ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин. Вказала, що у розумінні ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пунктах 1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Водночас 05.05.2024 року ОСОБА_5 загинув і саме на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги; донька Діана народилась після загибелі батька, а саме 01.12.2023 року. Зазначив, що одноразова грошова допомога, яка має виплачуватись членам сім`ї загиблого, не є коштами, які належали померлому (спадкодавцеві), тому не входить до складу спадщини. Згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Поряд з тим, вказав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджують врегулювання спору за взаємною згодою осіб, яким призначена допомога. Відтак, позивач і треті особи у даній справі мають можливість вирішувати спір щодо перерозподілу коштів або у позасудовому порядку або в судовому (ймовірно у порядку цивільного судочинства). Щодо вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги, вказав, що така є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 ), надійшли пояснення щодо позову, в якому посилається на те, що оскільки рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 року №16/168 та розподілено в рівних частинах на: ОСОБА_1 (дружину), ОСОБА_6 (сина), ОСОБА_2 (батька), ОСОБА_3 (матір), наступний перерозподіл суми такої виплати, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.02.2016 року, виданого Виконавчим комітетом Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 ).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.05.2023 року, виданого Виконавчим комітетом Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_5 помер.

Згідно сповіщення сім`ї від 06.05.2023 року №77 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , молодший сержант ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 у районі виконання воєнних (бойових) завдань, село Кислівка Куп`янського району Харківської області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.12.2023 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_4 . Батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

27.02.2024 року позивач, діючи в інтересах малолітньої доньки, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її батька ОСОБА_5 .

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в, затвердженим заступником Міністра оборони України 29.07.2024 року, за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 ОСОБА_1 , дружині загиблого 05.05.2023 року, у період воєнного стану, молодшого сержанта ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 народилась після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, повідомлено, одноразову грошову допомогу у звязку із загибеллю ОСОБА_5 вже призначено в повному обсязі іншим особам, які мали право на її отримання, а саме: ОСОБА_1 (дружині), ОСОБА_6 (сину), ОСОБА_2 (батьку), ОСОБА_3 (матері).

Не погодившись із рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, позивач в інтересах малолітньої доньки звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону від 09.12.2023 року №3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», який набрав чинності 29.03.2024 року, передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема:діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Відповідно до ч.3 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.ч.1, 8, 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ), одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168; тут і далі і редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до абз.абз.2-4 п.2 Постанови №168, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (ст.1 Сімейного кодексу України).

Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 2 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Цивільного кодексу України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

Як видно з матеріалів справи, предметом позову є рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови №168, дружині загиблого військовослужбовця, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 . Відмова мотивована тим, що молодший сержант ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги. Оскільки донька ОСОБА_4 народилася після загибелі військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_4 відмовлено.

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що сім`ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції ст.16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ) та, зокрема: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець) (в редакції ст.16-1, чинній на момент звернення позивача із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).

Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю правовою природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови №168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті, є дискримінаційним.

Військовослужбовець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим із вказаної дати члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168.

На момент смерті військовослужбовця ОСОБА_5 (05.05.2023 року) до кола осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, належали, зокрема: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (матір).

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 року №16/168, батьку, матері, дружині та сину загиблого ОСОБА_5 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000,00 грн у рівних частках кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_4 - донька загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.12.2023 року.

Суд враховує, що на сьогодні статус ненародженої дитини як суб`єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов`язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.

Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов`язанням держави згідно зі ст.2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2024 року у справі №440/6725/23.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку про те, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, ОСОБА_1 , дружині загиблого 05.05.2023 року у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на таке.

Вирішуючи спір, суд враховує, що виплата одноразової грошової допомоги в загальному розмірі 15000000, грн призначена відповідачем та розподілена між дружиною (позивачем по справі), сином та батьками загиблого військовослужбовця у рівних частках кожному.

Згідно з абз.абз.2-4 п.2 Постанови №168, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Отже, враховуючи, що відповідачем одноразова грошова допомога, передбачена Постановою №168, в розмірі 15000000,00 грн призначена та розподілена в рівних частка між дружиною, сином та батьками загиблого, що підтверджується рішеннями відповідача від 26.01.2024 року №16/168, відповідно до абз.4 п.2 Постанови №168 повторне її призначення та виплата, у зв`язку із звернення осіб, що мають на неї право, не здійснюється, так як у такому випадку здійснюється її перерозподіл за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

За правилами ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги скасовано, Міністерство оборони України має повторно розглянути заяву позивача на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» остання звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 52, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року №21/в, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, ОСОБА_1 , дружині загиблого 05.05.2023 року у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Зобов`язати Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.