Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/11453/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11453/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області код ЄДРПОУ 04372313, місцезнаходження: 81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Незалежності, буд. 1а (далі відповідач), в якій позивач згідно уточненої позовної заяви від 13.11.2024 просив:

- визнати протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради щодо невинесення рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок;

- зобов`язати Давидівську сільську раду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок (згідно затвердженого проекту).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2024 позивач звернувся до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області із заявою в якій просив надати йму в оренду земельну ділчнку за межами населеного пункту як члену фермернського господарства. Позивач зазначає, що відповідач не прийняв рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок. За таких обставин, на жумку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування поданого відзиву вказує, що при вирішенні справи необхідно з`ясувати, які права та інтереси позивача порушено відповідачем. Вказує, що позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Ухвалою від 31.05.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 02.10.2024 суд, на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 14.11.2024 суд продовжив розгляд справи.

Ухвалою від 14.11.2024 суд витребував у відповідача докази.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок, звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За приписами частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Відповідно до частин третьої п`ятої статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно частиною шостою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 ЗК України проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У частині першій статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вказаному рішенні Конституційного Суду України. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічна позиція міститься в постані Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №620/3527/20.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 16.08.2016 у справі № 826/2706/15.

Таким чином, у першу чергу при розгляді цієї справи необхідно встановити наявність порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача, тобто, наявність в останнього права на позов у матеріальному розумінні.

Підставою звернення до суду ОСОБА_1 є бездіяльність Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 29.03.2024 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня копія заяви ОСОБА_1 від 29.03.2024 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок.

Суд витребував у відповідача належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 29.03.2024 з відомостями щодо розгляду/нерозгляду такої.

21.11.2024 до суду надійшла заява за підписом представника Давидівської сілськьої ради Марушечко М. (вх.№86209) в в якій повідомлено про те, що заява ОСОБА_1 від 29.03.2024 у Давидівській сільській раді у журналі вхідної документації та у системі електронної взаємодії органів виконавчої влади (СЕВ ОВВ) «Megapolis.DocNet» не зареєстровано, відтак відомості щодо розгляду/нерозгляду такої відсутні.

Суд звертає увагу, що позивач також не надав суду згадану заяву.

Таким чином, судом не встановлено фактів або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації в частині розгляду зачви позивача від 29.03.2024 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі позивачу в оренду чи на підставі цивільно-правової угоди відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га за межами населеного пункту як члену фермерського господарства Ранок за заявою поданою позивачем 29.03.2024.

Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, свобод чи законних інтересів унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

З врахуванням викладеного, відсутня об`єктивна наявність порушення прав позивача, свобод чи законного інтересу позивача на момент звернення до суду, тобто відстуні негативні для позивача наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації його реальних прав, свобод або інтересів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.