Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/16317/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/16317/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області (80337, Львівська область, Львівський район, с. Добросин, площа Соборна, 3-А, ЄДРПОУ 04371727) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Добросинсько - Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області № 169 від 26.02.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин», яким рада вирішила: відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Добросин Добросинсько - Магерівська сільська рада у зв`язку з тим, що бажане місцерозташування земельної ділянки зазначене заявником в графічних матеріалах є невідповідністю місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно Генерального плану АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Добросинсько - Магерівську сільську раду Львівського району Львівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва, яка розташована на території Львівської області, Львівського району в адміністративно-територіальних межах Добросинської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва, яка розташована на території Львівської області, Жовківського району в адміністративно-територіальних межах Добросинської сільської ради. У зв`язку із відсутністю відповіді представник позивача надіслав адвокатський запит з метою отримання відповіді на розгляд клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. 19.06.2024 на електронну адресу представника позивача у відповідь на адвокатський запит Добросинсько - Магерівська сільська рада Львівського району Львівської області листом № 869 повідомила, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову у її задоволенні. Одночасно для ознайомлення зі змістом відповідачем разом з листом № 869 від 19.06.2024 було направлено належним чином завірену копію рішення Добросинсько - Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області № 169 від 26.02.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин». Вказаним рішенням рада вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 . Рішення мотивоване тим, що бажане місцерозташування земельної ділянки зазначене заявником в графічних матеріалах є невідповідністю місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно Генерального плану с. Добросин. Позивач вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, оскільки прийняте без зазначення конкретної підстави, визначеної ч. 7 ст. 118 ЗК України для відмови у наданні такого дозволу. Позивач вважає відмову протиправною і такою, що підлягає скасування. Відповідно до вказаного, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.08.2024 Добросинсько Магерівська сільська рада Львівського району Львівської області (далі відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач 02.02.2021 звернувся із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.15 га. До заяви додав графічні матеріали (викопіювання) земельної ділянки. Клопотання попередньо розглядалось постійною депутатською комісією, а 26.02.2021 - на сесії сільської ради. Згідно з рішенням ради № 169 від 26.02.2021 позивачу відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 . Відмова відповідача зводиться до того, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає місцю розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з Генеральним планом АДРЕСА_2 . Вказує, що визначене місце розташування відповідно до Генерального плану с. Добросин, відноситься до земель «Адміністративні та громадські об`єкти». Положення Земельного Кодексу України передбачають два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Відтак, сільською радою розглянуто клопотання у місячний термін та прийнято рішення, яким надано відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У рішенні визначені підстави такої відмови, а саме невідповідність місця розташування ділянки вимогам Генерального плану с. Добросин. Генеральний план села Добросин затверджений рішенням Добросинської сільської ради № 7 від 3.04.2015. Тобто сільська рада вирішила клопотання позивача у формі, що відповідає вимогам законодавства. Рішення IV сесії сільської ради № 169 від 26.02.2021 оприлюднені на сайті ради у строки визначені законом. Позивачу копію рішення разом із супровідним вих. № 352 від 10.03.2021 року з додатком (рішення) надіслано поштою. Вказує, що позивач з таким рішенням був ознайомлений вчасно, у визначені терміни. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.08.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому зазначає наступне. Заявлене у клопотанні позивачем бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га відповідає цільовому призначенні для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Повторно вказує про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, оскільки прийняте без зазначення конкретної підстави, визначеної ч. 7 ст. 118 ЗК України для відмови у наданні такого дозволу. В змісті цього рішення сама суть невідповідності місце розташування земельної ділянки не відповідає дійсності. В межах цього Генерального плану вже є сформовані земельні ділянки з таким же цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Положення ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок. Вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком процедури безоплатної приватизації.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

02.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Добросинсько-Магерівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Земельна ділянка розташована на території Львівської області Львівсського району в адміністративно-територіальних межах Добросинської сільської ради за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Добросинської сільської ради у Львівській області, згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права.

За наслідками розгляду клопотання від 02.02.2021 Добросинська-Магерівська сільська рада прийняла рішення №169 від 26.02.2021 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивач вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність порушує його законні права, що зумовило звернення останньої до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Згідно з ст. 14 Конституції України Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власність фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.

Відповідно до 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, передача земельних ділянок у власність земельної ділянки передбачає виготовлення проекту землеустрою.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою. За результатами розгляду заяви громадянина, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, або надати відмову у наданні такого дозволу. Разом з тим, відмова повинна бути мотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відтак, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України є вичерпним.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок щодо прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд встановив, що до клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 02.02.2021 долучив усі документи, які вимагаються земельним законодавством.

За результатами розгляду вказаного клопотання ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин ДобросинськоМагерівської сільської ради у зв`язку з тим що бажане місце розташування земельної ділянки в графічних матеріалах не відповідає місцю розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд згідно з Генеральним планом с.Добросин.

Суд наголошує, що наведеними положеннями ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, такими підставами може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено також і в ухвалі Конституційного Суду України «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України» від 29.09.2015 N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Суд дійшов висновку, що реалізація права на безоплатне одержання земельної ділянки у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності здійснюється з дотримання встановленого порядку, складовою якого є обов`язкова перевірка уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування відповідності місця знаходження земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Така перевірка здійснюється на етапі надання дозволу на розробку технічної документації, а тому недотримання вимоги щодо здійснення відповідної перевірки свідчить про порушення уповноваженим органом встановленого законом порядку виділення земельної ділянки у власність або користування.

Суд вважає, що прийняття рішення про надання дозволу про розробку технічної документації для відведення земельної ділянки у власність або користування, місце розташування якої не відповідає, зокрема містобудівній документації на місцевому рівні, може порушувати інтереси держави, що охоплюють у тому числі суспільні інтереси-- інтереси територіальної громади села Добросин.

Суд встановив, що рішенням Добросинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 3.04.2015 №7 затверджено генеральний план населеного пункту Добросин.

Згідно з Генеральним планом с. Добросин визначене позивачем місце розташування земельної ділянки відноситься до земель «Адміністративні та громадські об`єкти».

Суд дійшов висновку, що у вказаному випадку існує невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту села Добросин та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Приписами статті 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру. Від перевірки цих підстав залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 822/3589/17.

Враховуючи, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту є підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку про те, що прийнявши рішення № 169 від 26.02.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Добросин», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в селі Добросин, Добросинсько-Магерівська сільська рада діяла на підставі та у спосіб, визначені законами України, а тому рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Водночас, ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача прийняв рішення в якому чіткої та конкретно вказав підставу для відмови у її задоволенні. Відмовляючи у наданні згоди на розробку проекту землеустрою, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Більше того суд зазначає про наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Зокрема, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням ряду особливостей, зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07.04.2022.

Із змісту, внесених до Земельного Кодексу України Законом №2145-IX, вбачається, що із 07.04.2022 і до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації (за винятком безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також безоплатної передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом).

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми вказують, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №380/11336/22.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволені позов слід відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович