Рішення

від 27.11.2024 по справі 380/5003/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 рокусправа № 380/5003/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення за період з 2014 року по 28.11.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення за весь час затримки виплати, а саме: за період з 2014 року по 28.11.2023.

Ухвалою від 11.03.2024 відкрито спрощене провадження у справі № 380/5003/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 11.04.2024 відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою від 16.04.2024 у справі № 380/7972/24 суддя Крутько О.В. відкрила провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.02.2024.

Ухвалою від 10.05.2024 адміністративна справа № 380/5003/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії та адміністративна справа № 380/7972/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії об`єднані в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєний загальний номер № 380/5003/24.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2019 № 170 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби відповідач не у повному обсязі нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення, матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення.

Зауважує, що 28.11.2023 на виконання рішення суду від 14.12.2022 у справі №380/24946/21 відповідач виплатив позивачу заборгованість по матеріальній допомозі та допомозі на оздоровлення за 2014-2019 роки у сумі 26 881,31 грн. 17.02.2024 на виконання рішення суду від 27.04.2023 у справі № 380/16849/21 відповідач виплатив на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 870,83 грн. З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

Із наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08.04.2024 та 22.04.2024 військова частина НОМЕР_1 надіслала відзиви на позовні заяви, у яких заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідач зауважує на помилковості розрахунків позивача, оскільки позивач здійснив їх на підставі приміток всупереч нормі, яка визначена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Норма щодо розрахунку (застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018) міститься саме у пункті 4 Постанови № 704. Примітка не є прямою нормою, вона за своїм змістом є роз`ясненням. Вочевидь, під час внесення змін до Постанови № 704 відповідальні виконавці не мали на меті створити спірну ситуацію та змусити начальників (командирів) військових частин діяти на власний розсуд.

Так, військова частина НОМЕР_1 відмічає, що при здійсненні нарахування грошового забезпечення позивачу відповідач діяв у чіткій відповідності до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та згідно з письмовим розпорядженням центрального органу виконавчої влади - телеграфного розпорядження Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479.

Стверджує, що абсолютно всі військові частини, військові установи та заклади беззастережно виконують вимоги Міністра оборони України. Протиправна бездіяльність у діях відповідача виключається повністю та спростовується документальними доказами - телеграфне розпорядження Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479.

Отже, на думку відповідача, твердження позивача щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень у вигляді пасивної поведінки є безпідставними та спростовуються доказами, долученими до відзиву. Крім зазначеного, відповідач просить суд звернути увагу на те, що згідно з Постановою № 704 права керівника (начальника установи) щодо визначення (встановлення розмірів) чітко регламентовані та визначені у п. 5 Постанови № 704.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що довів належними та допустимими доказами факт відсутності протиправної бездіяльності, а також переконаний, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2019 № 170 щодо проведення розрахунку при звільненні позивача, а саме - остаточного розрахунку при звільненні, виданий відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2019 №170 майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23.08.2019.

28.11.2023 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 380/24946/21 відповідач виплатив на користь позивача заборгованість по матеріальній допомозі та допомозі на оздоровлення за 2014-2019 роки у сумі 26 881,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2023 № 5630.

17.02.2024 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 380/16849/21 відповідач виплатив на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 870,83 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день фактичної виплати 17.02.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Наявність у позивача права на перерахунок та виплату матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення за період з 2014-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 встановлено рішенням суду у справі № 380/24946/21.

Право на перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із урахуванням січня 2008 року як базового місяця встановлено рішеннями суду у справі № 380/16849/21.

Разом з тим, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159).

Згідно з ст. ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індексації інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

За змістом п.п. 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний Суд ухвалюючи постанову від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Системний аналіз вище наведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.

Окрім цього, у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21 Верховний Суд зауважив, що на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд відмітив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 23.02.2021 у справі №803/1423/17, від 12.05.2022 у справі № 815/3998/16 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Суд встановив, що на виконання рішень суду у справі № 380/24946/21 та №380/16849/21 відповідач 28.11.2023 виплатив заборгованість по матеріальній допомозі та допомозі на оздоровлення за 2014-2019 роки у сумі 26 881,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2023 № 5630 та 17.02.2024 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 870,83 грн.

Тобто, виплата належних сум грошового забезпечення, що належали позивачу, відбулася після звільнення позивача з військової служби.

Таким чином, ураховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу суми грошового забезпечення за спірний період, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день її фактичної виплати 17.02.2024, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Згідно із ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день її фактичної виплати 17.02.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день її фактичної виплати 17.02.2024 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна