Ухвала

від 25.11.2024 по справі 380/20159/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/20159/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 листопада 2024 рокузал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

представника позивача Яніва М.В.,

представника відповідача Марциняка С.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-механічний завод Карпати до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-механічний завод Карпати код ЄДРПОУ 37958251, місцезнаходження: 81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, буд. 4 до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.11.2023 № 24652/13-01-07-10 в частині застосування пені у сумі 4128565,83грн за порушення встановлених строків розрахунків по імпортному контракту від 21.10.2022 №UA211022, дата здійснення авансованого платежу 17.11.2022 року, імпортний контракт від 21.12.2021 №UA_GYO/21122021, дата здійснення авансованих платежів 18.08.2022, 16.09.2022 та 18.10.2022 року та імпортний контракт від 15.11.2022 №XCMGEAV3221115A, дата здійснення авансованих платежів 01.12.2022 та 19.12.2022 року.

Ухвалою від 14.10.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Представник відповідача подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, протягом одного місяця від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Рішення ДПС України від 04.01.2023 №138/6/99-00-06-01-02-06 позивач отримав 09.01.2024, а до суду з позовом про скасування згаданого податкового повідомлення-рішення позивач звернувся лише 29.09.2024, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Представник позивача подав до суду заперечення на клопотання, у якому просив відмовити у його задоволенні. Заперечення обґрунтовані тим, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки предметом розгляду є рішення відповідача, які стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків. Так, різниця природи рішень відповідача щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) впливає та зумовлює різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження. Тому вважає, що строк оскарження податкових повідомлень-рішень має становити 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків таких рішення.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, просив позов залишити без розгляду, а у задоволенні клопотання представника відповідач відмовити.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача заперечив, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Суд, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, дійшов таких висновків.

Представник відповідача подала клопотання від 19.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, протягом одного місяця від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Рішення ДПС України від 24.08.2023 року №24612/6/99-00-06-01-02-06 позивач отримав 29.08.2023, а до суду з позовом про скасування згаданого податкового повідомлення-рішення позивач звернувся лише 16.11.2023, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Представник позивача подав до суду заяву від 19.02.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 №13829/13-01-07-10. Заява позивача обґрунтована запровадженням воєнного стану в Україні, що свідчить про пропуск строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин та відповідно є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Суд у цьому контексті зазначає, що відповідно пункту 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 згаданої статті.

Суд встановив, що позивач оскаржив в адміністративному порядку спірне податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги ДПС України прийняло рішення від 24.08.2023 №24612/6/99-00-06-01-02-06, яке позивач отримав 29.08.2023, а до суду з позовом про скасування згаданого податкового повідомлення-рішення позивач звернувся лише 27.09.2024.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовну заяву позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-механічний завод Карпати до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення залишити без руху необхідно залишити без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-механічний завод Карпати до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення залишити без руху.

Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви у строк, який не може перевищувати десять днів з дня постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, скерувавши до Львівського окружного адміністративного суду:

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Повна ухвала суду складена 27 листопада 2024 року.

Суддя А.Г. Гулик