Рішення

від 27.11.2024 по справі 400/9932/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 р. № 400/9932/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТериторіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005,вул. Миру, 5,с-ще Радісний Сад,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57160

до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056,

проскасування постанови від 15.10.2024 року ВП № 76122531,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про скасування постанови від 15.10.2024 ВП № 76122531 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у справі № 400/122/23 відбувається через незалежні від територіального управління обставини. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Невиплата додаткової винагороди за рішенням суду зумовлена не недбалістю територіального управління чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю фінансуванням на таки виплати.

Відповідач надав суду відзив, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки спірна постанова прийнята відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження», в зв`язку з невиконанням позивачем рішення суду.

Сторони надали суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження, тому відповідно до ст.194 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).Дослідив докази, суд дійшов висновку:

25.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76122531, з примусового виконання виконавчого листа № 400/122/23 виданого 30.01.2024 Миколаївським окружним адміністративним судом про: зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн (тридцяти тисяч гривень 00 коп.), пропорційно відпрацьованої норми робочого часу відповідного місяця, починаючи з 24 лютого 2022 року по 19 грудня 2022 року (включно). Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2024 № 76122531 зобов`язано боржника надати докази виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

26.09.2024 на адресу відповідача надійшов електронний лист Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області від 26.09.2024, яким останній повідомляє, про не виконання рішення суду у зв`язку з відсутністю коштів для здійснення виплати, до вказаного листа додано: - виписку за 26.09.2024 з рахунку , код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету: 0501150, дата попереднього руху 30.07.2024, вихідний залишок 0,00 грн.; - лист на адресу Голови Служби судової охорони від 04.01.2024 з додатками, щодо потреб у коштах для виконання рішення суду по справі № 400/122/23, розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у миколаївській області, реєстр судових рішень щодо нарахування та виплати додаткової винагороди згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 співробітникам ТУ ССО у Миколаївській області.

Боржником не надано доказів, що рішення не виконано з поважних причин, про що 15.10.2024 складено відповідний акт державного виконавця.

15.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00грн., за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, якою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За частиною першою статті 75 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України Про виконавче провадження. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У позові зазначено, що в затвердженому на 2024 рік кошторисі ТУ Служби за КПКВ 0501150 КЕКВ 2800 відсутні кошторисні призначення для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».

З метою належного та своєчасного виконання рішення суду територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області підготовило та направило до центрального органу управління Служби судової охорони лист на додаткову потребу в коштах з розрахованою необхідною сумою додаткової винагороди.

В листах Служби судової охорони «Про виплату коштів за судовими рішеннями» № 01.30-02.2-98/вн. від 11.01.2024 та «Про надання інформації» від № 01.30-02.2-98/вн. від 22.04.2024 року № 01.30-02.2-1154/вн.. від № 01.30-02.2-1753/вн.. від 07.08.2024 № 01.30-02.2-2184/вн. зазначено, що у 2024 році Службі затверджено кошторис за бюджетною програмою КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя", за якою здійснюються виконання судових рішень, у сумі 6 973,6 тис, грн, проте відповідні асигнування не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень. Зазначений фінансовий ресурс розподілений між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили. Вища рада правосуддя направила до Кабінету Міністрів України звернення, затверджене рішенням ВРП від 13.02.2021 № 415/0/15-24, в якому зазначила, що за інформацією Служби судової охорони, загальна сума для виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбаченої Постановою № 168, ураховуючи рішення Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, становить близько 1978,3 млн гривень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»

Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» за загальним фондом державного бюджету передбачено 10 000,0 тис. гривень.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у відповідності до статті 161 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Пунктом 3 частини 3 статті 148 зазначеного закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Обставини, які повідомив позивач, в своїй сукупності свідчать, що невиплата додаткової винагороди за рішенням суду зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а власне відсутністю фінансуванням витрат на виплату цієї додаткової допомоги.

Тож у контексті обставин даної справи не можна дійти висновку, що позивачем не були перераховані означені кошти без поважних причин.

Аналогічна позиція висловлена постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18, від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18.

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 18.06.2019 № 826/721/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому позов належить задовольнити.

Позивач просить стягнути судовий збір з відповідача, оскільки територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області в даному випадку діє не як суб`єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб`єкта владних повноважень - відповідача (Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України. З посиланням на аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2023 року та додатковій постанові від 30.10.2023 (справа №815/4246/17).

З урахуванням цієї позиції ВС судовий збір підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005 43562808) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1,м. Миколаїв,54056 43315529) задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.10.2024 ВП № 76122531 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

3. Стягнути з бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції( 54000 пр.Миру,46/1 м. Миколаїв, код 43315529) на користь територіального управління служби судової охорони в Миколаївській області( 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Олексія Вадатурського,14, ЄДРПОУ 43562808).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко