Рішення

від 26.11.2024 по справі 400/7020/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р. № 400/7020/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В. розглянув в у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, 25009, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, провизнання протиправним та скасування рішення від від 28.09.2023 року № 143650003969; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28 вересня 2023 року №143650003969 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 22.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачі протиправно відмовили їй у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, оскільки деякі не відповідності у документах, за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації права на соціальний захист. Таку відмову позивачка вважає необґрунтованою та протиправною, оскільки страховий стаж її роботи підтверджується записами трудової книжки, будь - які додаткові документи на підтвердження стажу приймаються до уваги лише за відсутності записів у трудовій книжці. Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою від 26.07.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/7020/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

01.08.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 22.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. 29.09.2023 було прийнято рішення № 143650003969, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вказав, що за результатами розгляду заяв про призначення пенсії позивачки встановлено, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не були враховані наступні періоди: - періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.05.1979, оскільки записи про зміну прізвища на титульній сторінці не засвідчено печаткою підприємства; з 05.12.1994 по 06.12.1997, оскільки даний запис після звільнення завірено тільки печаткою, а підпис, ПІП та посада керівника підприємства або спеціально уповноваженого ним особою відсутні; з 05.10.1979 по 01.02.1979 згідно довідки від 07.10.2020 № 152, оскільки не підтверджено зміну прізвищ особи ( ОСОБА_2 ) та не вказано наказ про звільнення з роботи; догляд за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки відсутні відомості про отримання паспорту дитиною, а в заяві прізвище дитини, зазначене як ( ОСОБА_3 ), яке не відповідає прізвищу дитини згідно свідоцтва про народження від 19.06.1987 серії НОМЕР_2 (Величко); отримання заробітної плати з 15.01.1988 по 15.12.1993, згідно довідки про заробітну плату від 18.09.2020 № 79, оскільки за результатами перевірки достовірності довідки про заробітну плату виявлено розбіжності між сумами заробітної плати, відображеними в довідці та зазначеними в книгах про нарахування заробітної плати за липень 1989 року та серпень 1989 року. Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивачки до страхового стажу у Головного управління відсутні. З урахуванням викладеного позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 29.09.2023 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

09.08.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що страховий стаж ОСОБА_1 згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу становить 05 років 08 місяців 7 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058-VI.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Станом на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком позивачці виповнився 63 роки.

З урахуванням Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 143650003969 від 28.09.2023 року відмовлено позивачці у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 05 років 08 місяців 07 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.05.1979 року, оскільки:

- записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці документу не засвідчено печаткою підприємства, яким відкрито трудову книжку. Крім того, не підтверджено зміну прізвищ особи ( ОСОБА_4 ): в свідоцтві про розірвання шлюбу від 20.10.1983 року серії НОМЕР_3 зазначено зміну прізвищ на російській мові « ОСОБА_5 », а в свідоцтві про укладення шлюбу від 12.11.1983 року серії НОМЕР_4 зазначено зміну прізвищ на російській мові « ОСОБА_6 »;

- з 05.01.1979 року по 01.02.1979 року згідно довідки від 07.10.2020 року № 152, оскільки не підтверджено зміну прізвищ особи ( ОСОБА_2 ) та не вказано наказ про звільнення з роботи;

- догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (14.05.1978 р.н), оскільки відсутні відомості про отримання паспорту дитиною, а в заяві прізвище дитини, зазначене як ОСОБА_7 , не відповідає прізвищу дитини згідно свідоцтва про народження від 19.06.1987 серії НОМЕР_5 (Величко).

- отримання заробітної плати з 15.01.1988 по 15.12.1993 згідно довідки про заробітну плату від 18.09.2020 № 79, оскільки довідка потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих в ній відомостей.

Не погодившись з рішенням від 28.09.2023 року №143650003969, позивачка оскаржила його в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058- ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявністю страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 від 20 до 30 років.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо твердження відповідачів про те, що записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці документу не засвідчено печаткою підприємства, яким відкрито трудову книжку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Порядок №656).

Порядок №656 містить наступні положення:

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку №656).

Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку №656).

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку №656).

Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку №656).

При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку №656).

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку №656).

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі Інструкція №162)

Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3. Інструкції №172 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Основним правовим питанням в цій справі є правові наслідки відсутності на першій сторінці трудової книжки позивачки печатки підприємства. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.

Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивачки, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення, покладається на роботодавця, а не працівника.

Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивачки, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що міститься відомості про стаж позивачки в періоди її роботи.

В цій справі позивачка не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні її трудової книжки, допущені посадовою особою роботодавця при заведенні трудової книжки.

Крім того відповідачами зазначено про те, що не підтверджено зміну прізвищ особи ( ОСОБА_4 ): в свідоцтві про розірвання шлюбу від 20.10.1983 року серії НОМЕР_3 зазначено зміну прізвищ на російській мові "Карпова-Королёва", а в свідоцтві про укладення шлюбу від 12.11.1983 року серії НОМЕР_4 зазначено зміну прізвищ на російській мові "Королева - Величко".

Як встановлено судом, дівоче прізвище позивачки ОСОБА_8 - " ОСОБА_8 " (російською мовою).

Позивачкою укладено шлюб із ОСОБА_9 та змінено прізвище на " ОСОБА_10 ". Після розірвання шлюбу із ОСОБА_9 , позивачкою змінено прізвище з " ОСОБА_10 " на " ОСОБА_8 " ( ОСОБА_8 ), що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 28.05.1983 року НОМЕР_3 .

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_6 від 12.11.1983 року зазначено зміну прізвищ " ОСОБА_6 ".

Тобто вказані розбіжності у написанні прізвища позивачки виникли внаслідок застосування аналогії написання російською мовою.

Також відповідачі стверджують про не підтвердження зміни прізвищ особи ( ОСОБА_2 ).

Суд зауважує, що вказані розбіжності у написанні прізвища позивачки виникли внаслідок перекладу з російської на українську мову.

Суд вказує, що наявність вказаної розбіжності у написанні прізвища ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу, факт роботи якої відповідачами не заперечується, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відтак допущення іншого написання прізвища особи не можуть бути підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивачки до її страхового стажу.

Також відповідачем 1 не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки відсутні відомості про отримання паспорту дитиною, а в заяві прізвище дитини, зазначене як ( ОСОБА_3 ), яке не відповідає прізвищу дитини згідно свідоцтва про народження.

З цього приводу суд вважає необхідне зазначити наступне.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, в частині 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі також - Порядок № 637, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Згідно пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

- виписка з трудової книжки;

- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

- інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, позивачці не зараховано період догляду за дитиною - ОСОБА_11 , до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.06.1987, оскільки відсутні відомості про отримання паспорту дитиною.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що оспорюваний період підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 19.06.1987, в той час як доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у відповідному свідоцтві, матеріали справи не містять.

Таким чином, надані позивачкою документи є достатніми для зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дитиною, а доводи відповідача, суд вважає безпідставними.

Відповідачем не аргументовано необхідність подання відомостей про отримання паспорту дитиною з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Відсутні і докази письмового повідомлення позивачки про необхідність подання додаткових документів.

Проте, відповідно до пункту 11 Порядку №637 (чинного на момент виникнення спірних відносин), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Суд зауважує, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а перший запис про роботу у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений 05 січня 1979 року.

Таким чином, зазначене свідчить, що після народження дитини ОСОБА_11 , позивачка не працювала, та доглядала за нею.

Твердження відповідачів про те, що в заяві прізвище дитини, зазначене як ( ОСОБА_3 ), яке не відповідає прізвищу дитини згідно свідоцтва про народження, суд не приймає до уваги, оскільки пенсійним органом не зазначено в якій саме заяві це вказано та не надано її на підтвердження вказаного.

Щодо твердження відповідача про не зарахування періоду роботи, оскільки отримання заробітної плати з 15.01.1988 по 15.12.1993 згідно довідки про заробітну плату від 18.09.2020 № 79, оскільки довідка потребує перевірки обґрунтованості її видачі та достовірності поданих в ній відомостей, суд зазначає наступне.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. (ч.3 ст.44 Закону №1058-IV).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1).

Згідно п.2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Згідно ст.101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є подання відповідної довідки та підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

При цьому, у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, орган Пенсійного фонду України має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Надана позивачкою на адресу відповідача 2 довідка №79 від 18.09.2020 року складена за формою додатку №1 до Порядку №22-1 та відповідає формі та змісту додатку №5 Порядку №22-1 та вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Жодних недоліків щодо наявності обов`язкових реквізитів вказана довідка не містять. Також відповідачем не вказано чи вчинялись ним дії, щодо проведення перевірки вказаної довідки.

У постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 Верховний Суд зазначив, що посилання відповідача на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для неприйняття до уваги поданої довідки у відповідача були відсутні.

У постанові від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Враховуючи викладене, неврахування відповідачем 1 довідки №79 від 18.09.2020 року з підстав того, що вона потребує перевірки є протиправним.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 143650003969 від 28.09.2023 року.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.09.2023 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що рішення про відмову в призначенні пенсії, яким позивачці відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів, винесено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме з ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, 25009, ідентифікаційний код 20632802) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2023 року № 143650003969; зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №143650003969 від 28.09.2023 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 22.09.2023 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, 25009, ідентифікаційний код 20632802) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

6. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко